Технологія вегетативного розмноження декоративних рослин відводками та щепленням

Розмноження відводками дозволяє отримати життєздатний садивний матеріал без ризику загибелі молодих пагонів, оскільки вони продовжують живитися від материнської рослини. Цей метод незамінний для культур, що важко вкорінюються, оскільки не потребує жорсткого контролю вологості та температури середовища. Однак технологія досить трудомістка і дає невеликий вихід готових саджанців. З цієї причини у промисловому квітникарстві відводки використовують рідше за інші вегетативного розмноження">способи вегетативного розмноження.

Способи отримання відводків: горизонтальні, вертикальні та повітряні

Для отримання горизонтальних відводків використовують молоді сплячі пагони на початку весни. Їх радіально розкладають у борозни, пришпилюють до підготовленого ґрунту і підгортають у міру росту вертикальних пагонів від 2 до 4 разів за сезон. Укорінення стимулюють поздовжніми надрізами кори або накладанням мідного дроту біля основи пагона у 2–4 оберти. До осені від кожної гілки формується кілька нових рослин. Метод підходить для розмноження гортензії, троянд і бузку.

Вертикальні відводки отримують багаторазовим підгортанням молодих пагонів на третину або чверть їхньої висоти. Цей спосіб ефективний для гортензій та півоній. Роботи з півоніями починають у другій половині квітня, відгрібаючи ґрунт від кущів для оголення бруньок. Стебла засипають легкою сумішшю дернової землі, перегною та піску, а для утримання ґрунту та вологи встановлюють бездонний ящик.

• Вік маточних півоній — від 4 років
• Число пагонів на кущ — 10–20 шт.
• Висота короба — 25–30 см
• Період до цвітіння — на 3-й рік

При вирощуванні вертикальних відводків півонії ящик спочатку наповнюють ґрунтовою сумішшю наполовину, а в міру росту пагонів ґрунт досипають. Щоб пробудити сплячі бруньки, верхівки пагонів прищипують та організовують регулярний полив. На початку вересня короби знімають, стебла розгортають і зрізують укорінені пагони. Їх переносять на грядки дорощування, де молоді рослини зацвітають на третій рік.

Повітряні відводки застосовують для розведення вічнозелених культур, таких як азалія, драцена, магнолія, фікус та юка. Цей метод дозволяє отримати коріння безпосередньо на гілках дорослої рослини. Успіх процедури прямо залежить від віку обраного пагона.

1. Очистіть пагін від листя на довжину 30 см у місці передбачуваного вкорінення.
2. Зробіть похилий надріз-«язичок» до центру стебла або зніміть по колу кільце кори завширшки 5–12 мм.
3. Вставте вологий мох сфагнум у надріз зворотною стороною леза ножа, щоб краї не зрослися.
4. Помістіть пагін у темний поліетиленовий рукав, зав'яжіть його знизу, заповніть вологим сфагнумом і щільно зав'яжіть зверху.
5. Залиште відводок на рік на рослині, періодично перевіряючи та зволожуючи мох. Після появи коріння зріжте вкорінений пагін під кореневою грудкою.

Технологія щеплення та правила заготівлі прищепи

Щеплення — це спосіб створення рослини з новими властивостями шляхом штучного зрощування підщепи та прищепи. Метод широко затребуваний у декоративному садівництві при вирощуванні троянд, бузку, кактусів, лимона, азалії та камелії. Щеплювати рослини можна як у відкритому ґрунті, так і в теплицях, де найчастіше практикують зимове щеплення.

Прищепний матеріал заготовляють у вигляді живців та вічок з верхньої або середньої частини крони маточника, використовуючи прирости останнього року. Для літнього щеплення пагони нарізають безпосередньо перед процедурою, оскільки вони швидко втрачають вологу. Для зимової та весняної роботи живці заготовляють заздалегідь — у листопаді або грудні, до настання сильних морозів, коли рослини перебувають у фазі глибокого спокою.

Вирощування підщеп та техніка окулірування

Для підщепи використовують рослини того самого виду, що й прищепа. Саджанці вирощують із насіння протягом 1–3 років у відкритому ґрунті або в контейнерах, обов'язково проводячи пікірування та дорощування.

• Строк вирощування підщепи — 1–3 роки
• Вік підщепи для окулірування — 2–3 роки
• Товщина стовбура підщепи — 0,7–1,5 см
• Висота окулірування у кореневу шийку — 6–10 см
• Висота окулірування у штамб — 0,6–2,0 м

Для роботи підготуйте окулірувальний, копулірувальний та садовий ножі, у рідкісних випадках стануть у пригоді скальпелі та леза. Нарізання живців проводять секатором. Для щільної обв'язки компонентів використовують смужки із синтетичної плівки, тонку гуму або міцні вовняні чи бавовняні нитки.

Окулірування — це спосіб щеплення поодинокою брунькою (вічком) з невеликою ділянкою кори (щитком). Його проводять у періоди активного сокоруху, коли кора підщепи легко відділяється від деревини. Навесні щеплять брунькою, що проростає, а влітку (у липні – серпні) — «сплячою».

Порядок виконання простого окулірування:

1. Візьміть пагін прищепи в ліву руку верхівкою до себе. Окулірувальним ножем зріжте щиток із брунькою так, щоб зріз починався на 1–2 см нижче бруньки і закінчувався над нею.
2. Видаліть деревину зі щитка (це необхідно для більшості деревних порід). При літньому щепленні залиште на щитку черешок листка довжиною 4–6 мм.
3. Зробіть на підщепі Т-подібний розріз кори до деревини й обережно підійміть кору з двох боків від надрізу.
4. Вставте щиток із брунькою в утворений зазор під нижній край горизонтального зрізу і щільно обв'яжіть місце щеплення.

Окулірування вприклад — надійний метод для троянд, бузку та інших листяних порід. У цьому разі щиток прикладають до бічного зрізу на підщепі, а не в Т-подібний розріз. Для міцності з'єднання на підщепі роблять спеціальний язичок.

Щеплення живцем: копулірування, за кору та вприклад

Копулірування застосовують, коли діаметри прищепи та підщепи повністю збігаються. Для простого копулірування нарізають живці з 3–5 бруньками із середньої або верхньої частини пагона. Верхній зріз роблять гострим ножем прямо над брунькою, а нижній — у вигляді клина довжиною 2,5–4 см, закінчуючи його під самою брунькою. Аналогічний зріз роблять на підщепі, після чого компоненти з'єднують, обв'язують і покривають верхівку садовим варом.

Поліпшене копулірування допомагає міцніше зафіксувати компоненти й уникнути їх зміщення. Для цього на косих зрізах підщепи та прищепи роблять поздовжні надрізи-язички довжиною 1–1,5 см, відступивши на третину від кінців зрізів. При з'єднанні язички повинні щільно зайти один за одного.

Щеплення за кору проводять під час весняного сокоруху або взимку. Цей спосіб відмінно підходить для дорослих дерев і перещеплення. Для більшої міцності косий зріз на прищепі можна робити із «сідлом».

Порядок виконання щеплення за кору:

1. Обріжте пагін підщепи вище місця майбутнього щеплення.
2. Зробіть на підщепі поздовжній розріз кори до деревини.
3. Підготуйте живець прищепи: нижній зріз зробіть косим, а верхній — прямим, на 3–4 см вище бруньки.
4. Вставте живець за кору так, щоб нижня брунька опинилася на 3–4 мм нижче торця підщепи, а початок косого зрізу — на 3–4 мм вище нього.

Щеплення вприклад використовують у випадках, коли діаметр прищепи менший за діаметр підщепи. Його виконують з язичком або без нього, готуючи зрізи на живці так само, як при копуліруванні.

Щеплення в розщіп проводять у пізньозимові, весняні або літні строки. Найкраще приступати до роботи навесні, до того як бруньки почнуть активно рости.

• На живці прищепи роблять косі зрізи з двох боків, у результаті чого утворюється двосторонній клин.
• На пагоні підщепи видаляють верхню частину і здійснюють розщіп пагона по осі, трохи більший, ніж довжина клиноподібного зрізу прищепи.
• У розщіп вставляють живець, досягаючи збігу камбіальних шарів обох компонентів.

Діаметри підщепи та прищепи повинні збігатися. При значних відмінностях у товщині пагонів підщепи та прищепи роблять кілька розщепів і вставляють по два живці в кожен із них, забезпечуючи збіг камбіальних шарів хоча б на одному боці.