Садіння та розмноження

Фактори регенерації та вегетативного розмноження плодових і ягідних культур

Агрономові

6 хв читання

Фактори регенерації та вегетативного розмноження плодових і ягідних культур

Здатність плодових і ягідних культур відновлювати втрачені органи — основу вегетативного розмноження — визначають генетика рослини та зовнішні умови. Знаючи ці закономірності, агроном може керувати вкоріненням живців та пагонів, підвищуючи вихід якісного посадкового матеріалу у розсаднику.

Внутрішні фактори: біологічні особливості та вік маточника

Регенерація тканин прямо залежить від спадковості та ступеня диференціації клітин. Чим менш спеціалізовані тканини рослини, тим активніше й повніше вона відновлює цілісність. За здатністю формувати додаткові корені та пагони всі садові культури поділяються на три основні групи.

Група культур Особливості регенерації Приклади культур
1. Активно вкорінювані Швидко утворюють додаткові корені, але майже не здатні формувати на коренях пагони. Смородина, суниця, аґрус
2. Схильні до пагоноутворення Інтенсивно утворюють додаткові пагони на коренях, але важко формують корені на стеблах. Більшість сортів яблуні та груші, горобина, черешня, волоський горіх
3. Легко регенеруючі Однаково легко відновлюють як додаткові корені, так і пагони. Обліпиха, лох, айва

Окрім сортових особливостей, на успіх розмноження впливає вік маточної рослини. На ранніх етапах онтогенезу рослини регенерують значно краще, з віком ця здатність падає. Також має значення зона пагона: живці з нижньої частини вкорінюються краще, ніж зрізані з верхівки. Процес відновлення багато в чому залежить від накопичення пластичних речовин, особливо вуглеводів.

У зелених живців більшості кісточкових культур здатність до вкорінення максимальна у фазі інтенсивного росту пагонів. Після формування верхівкової бруньки вкорінюваність різко знижується, а після листопаду живці не вкорінюються зовсім. При цьому кореневі живці тих самих культур за оптимальних умов можуть давати пагони практично цілий рік.

Зовнішнє середовище: керування світлом, вологістю та температурою

Зовнішні умови — світло, температура, вода, живлення та фіторегулятори — можуть як стимулювати, так і гальмувати розвиток клітин. Наприклад, етіоляція (затінення) пагонів активізує закладання зачатків коренів завдяки накопиченню ауксинів. Надлишок яскравого світла, навпаки, заважає поділу клітин. Прийомом затінення пагонів або всієї рослини користуються під час розмноження важковкорінюваних культур.

Для зелених живців важливий баланс освітлення: світло активує синтез поживних речовин, тому нижню зону живця затінюють для росту коренів, а верхню залишають на світлі. У повній темряві корені не утворюються. При цьому освітлення самих коренів стимулює ріст пагонів, оскільки ультрафіолет руйнує надлишкові ауксини, що заважають закладанню бруньок.

Фізіолого-біохімічні процеси при регенерації відрізняються від звичайного метаболізму рослини. Для поділу та диференціації ембріональних клітин потрібна підвищена вологість тканин і повітря, а також вищий температурний режим субстрату.

  • Вкорінюваність живців ірги чорної при затіненні плівкою — 95%
  • Перевищення температури для регенерації над нормою метаболізму — на 5–7 °C
Культура (яблуня) Оптимальна температура (°С)
Ріст і плодоношення 18–24
Вкорінення живців 24–30
Ріст зачатків додаткових органів 18–24

Клебс (1895), а потім Краус і Крейбілл (1918) вважали, що підвищене азотне живлення стимулює вегетативний ріст рослин, а низький вміст азоту викликає швидку диференціацію клітин та їх здерев’яніння з одночасним накопиченням у тканинах вуглеводів. Надалі багатьма дослідниками було показано, що надмірне азотне живлення гальмує додаткове коренеутворення і майже не впливає на додаткове пагоноутворення. Підвищений же вміст вуглекислоти в повітрі ефективно позначається на процесах регенерації, ймовірно, через інтенсифікацію фотосинтезу.

Значний вплив на додаткове органоутворення мають фіторегулятори, або фітогормони (ауксини, гібереліни, цитокініни та ретарданти). Експериментальними роботами багатьох дослідників виявлено чітку залежність новоутворення адвентивних коренів і пагонів від кількісного вмісту природних ауксинів. Тому для активізації процесів регенерації в практиці розсадництва широко використовуються сполуки індольного класу — ауксини: β-індоліл-3-оцтова кислота (ІОК) або гетероауксин, β-індоліл-3-масляна кислота (ІМК), α-нафтилоцтова кислота (НОК). Наразі випробувані препарати нового покоління, що мають стимулювальну дію на коренеутворення і ріст рослин. За ефективністю вони не поступаються, а часто перевершують раніше відомі. Перевагами препаратів нового покоління є екологічна чистота, безпека для людини, високий ступінь розпаду за короткий період. Цікавою особливістю впливу фітогормонів на рослини є широкий спектр їхньої дії, що залежить від концентрації. Так, високі концентрації ауксинів стимулюють новоутворення додаткових коренів, але гальмують їхній ріст. Для формування додаткових бруньок потрібна низька концентрація цього фітогормону, але для їхнього росту – висока. Гібереліни та цитокініни в усіх концентраціях значно гальмують диференціацію додаткових структур, а ретарданти майже не впливають на регенерацію.

Охарактеризуйте здатність плодових культур до новоутворення додаткових органів.

Перелічіть внутрішні фактори, що впливають на здатність частин рослини до відновлення.

Який вплив справляють фактори зовнішнього середовища на процеси відновлення?

Які фіторегулятори використовуються в практиці розсадництва для активізації процесів регенерації?

Способи вегетативного розмноження ділять на дві групи: природні та штучні. У першому випадку процес розмноження відбувається без втручання людини, у другому – за її безпосередньої участі.

ПРИРОДНІ СПОСОБИ ВЕГЕТАТИВНОГО

Читайте також