Діагностика та профілактика інфекційних і грибкових хвороб промислових риб

Захворювання риби у ставкових господарствах викликаються біотичними факторами (віруси, бактерії, водорості, гриби, гельмінти, ракоподібні) та абіотичними порушеннями середовища — від впливу токсичних речовин до збоїв гідрохімічного режиму. Спалах інфекції або інвазії призводить до масового відходу риби та зниження продуктивності водойми. Для збереження поголів'я рибнику необхідно своєчасно виявляти клінічні ознаки захворювань і дотримуватися комплексу санітарно-профілактичних заходів.

Інфекційні та грибкові хвороби: краснуха та сапролегніози

Краснуха (аеромоноз) — найбільш поширене і небезпечне заразне захворювання коропа та сазана. У рибницькій практиці виділяють три самостійні форми патології за типом збудника: бактеріальний аеромоноз, бактеріальний псевдомоноз і весняна вірусна хвороба. Захворювання проявляється переважно навесні та в першій половині літа. При гострому перебігу у риби спостерігаються водянка, пучоокість, їжачення луски та крововиливи на поверхні тіла, а при підгострому до цих симптомів додається утворення білуватих виразок із червонуватим обідком. У другій половині літа краснуха перебігає в хронічній формі та супроводжується виразками по всьому тілу і на плавцях.

Оздоровлення рибогосподарства від краснухи потребує радикальних заходів. Оздоровити водойму, в якій залишається хвора риба, практично неможливо. Єдиним надійним прийомом є проведення літування.

1. Осушити ставок і повністю виловити рибу, що в ньому знаходиться.
2. Направити рибу на утилізацію або реалізувати через торговельну мережу.
3. Піддати осушене ложе ставка ретельній дезінфекції в період літування.

Грибкові захворювання також завдають серйозної шкоди стаду. Сапролегніоз розвивається при потраплянні нижчих грибів у травматичні пошкодження на тілі риби, що утримується в несприятливих умовах. Гіфи гриба проникають у м'язові тканини й руйнують їх, огортаючи поверхню тіла нальотом, схожим на брудну вату. Для профілактики сапролегніозу запобігають травмуванню риби та застосовують малахітовий зелений, діамантовий зелений або кухонну сіль.

Різновидом сапролегніозу є хвороба Штаффа, яка вражає цьоголітків коропа в зимовий період. Гриби спочатку розвиваються в носових порожнинах риби, потім покривають всю шкіру голови та можуть проникати в мозкову тканину. В інкубаторних цехах основною проблемою стає сапролегніоз ікри: патоген вражає загиблі ікринки та швидко переходить на живі. Розвиток гриба в інкубаторах запобігають шляхом обробки води ультрафіолетовими світильниками.

• Тривалість перебігу бранхіомікозу — 2–8 тижнів
• Група ризику щодо хвороби Штаффа — цьоголітки коропа взимку
• Група ризику щодо ЖЗНЄ — дволітки коропа

Зяброві патології, ЗПП та паразитарні інвазії

Зяброве захворювання невизначеної етіології (ЖЗНЄ, або зябровий некроз) — одна з найнебезпечніших патологій, що викликає загибель риби. Хвороба розвивається на початку і в середині літа, вражаючи переважно дволітків коропа. Збудник зябрового некрозу досі не знайдений, а симптоматика схожа з бранхіомікозом. Частою причиною спалаху стає порушення гідрохімічного режиму, насамперед підвищений вміст амонійного азоту. Для профілактики ЖЗНЄ у водоймах створюють сприятливі умови вирощування, використовують негашене вапно, хлорне вапно або гіпохлорит кальцію, а також своєчасно видаляють відходи живої риби.

Бранхіомікоз викликається мікроскопічним грибом, що руйнує зяброву тканину. Захворілі риби відмовляються від корму, скупчуються біля берегів і приймають вертикальне положення. Захворювання проявляється в літній час, триває протягом 2–8 тижнів і призводить до масової загибелі риби.

Запалення плавального міхура коропа (ЗПП) вражає коропів, сазанів та їхні гібриди різних вікових груп. Причина хвороби остаточно не встановлена, але найбільш обґрунтована точка зору про її вірусну природу. Інфекція передається при контакті хворих і здорових риб, а також через воду та ґрунти. Захворювання супроводжується ураженням стінок плавального міхура і часто переходить на інші органи; захворілі цьоголітки гинуть під час зимівлі. Специфічних ліків проти ЗПП немає, проте при дотриманні карантину у риб із часом виробляється імунітет, і хвороба згасає.

У природних водоймах постійно присутні паразитичні організми. При низькій чисельності вони не шкодять рибі, але при порушенні умов їхня кількість зростає, викликаючи хвороби. Серед коропових найпоширеніші такі інвазії:

• іхтіофтиріоз;
• триходиніоз;
• костіоз;
• апізооноз;
• філометроїдоз;
• ботріоцефальоз;
• кавіоз.

Усі перераховані паразитарні захворювання успішно виліковуються за умови вчасно поставленого діагнозу.

Інвазійні патології риб становлять серйозну загрозу для рибоводних господарств, призводячи до масового падежу молоді та зниження рибопродуктивності. Збудники гельмінтозів та паразитарних інвазій розвиваються за участю проміжних хазяїв — бур'янової риби, рачків, молюсків та птиці. Це вимагає впровадження чіткої системи профілактики та проведення регулярної діагностики.

Трієнофороз викликається цестодою і вражає переважно форель, окуня та коропові види. Основним розносником захворювання виступає щука, тому водойми необхідно ізолювати від дикої риби. При інтенсивному зараженні риба сильно худне, черевце здувається, а слизові оболонки бліднуть. У результаті інвазії відбувається масова загибель мальків та цьоголіток.

Філометроїдоз коропа провокують круглі черви-нематоди. Самки паразита досягають у довжину 90–160 мм і мешкають у лускатих кишеньках голови та грудних плавців. Самці нематоди набагато дрібніші і локалізуються в області плавального міхура. Зовні самки являють собою слаборухливі рожево-червоні кільця. Переносять хворобу з неблагополучних господарств при транспортуванні риби, а для лікування застосовують високоефективні препарати.

Іхтіофтиріоз належить до вкрай небезпечних захворювань, що викликають масовий падіж молодняку у всіх видів риб. Його збудником є війчаста інфузорія, або «риб'яча воша», що розвивається під шкірою риби. Дозріла інфузорія залишає хазяїна, кріпиться до підводних предметів і утворює цисту. Після поділу дочірні клітини вільно плавають у воді 2–3 доби і прикріплюються до риби, сильно ослаблюючи її.