Рибництво

Діагностика та профілактика інфекційних і грибкових хвороб промислових риб

Студентові

7 хв читання

РИБНИЦТВО Р

Захворювання риби у ставкових господарствах викликаються біотичними факторами (віруси, бактерії, водорості, гриби, гельмінти, ракоподібні) та абіотичними порушеннями середовища — від впливу токсичних речовин до збоїв гідрохімічного режиму. Спалах інфекції або інвазії призводить до масового відходу риби та зниження продуктивності водойми. Для збереження поголів'я рибнику необхідно своєчасно виявляти клінічні ознаки захворювань і дотримуватися комплексу санітарно-профілактичних заходів.

Інфекційні та грибкові хвороби: краснуха та сапролегніози

Краснуха (аеромоноз) — найбільш поширене і небезпечне заразне захворювання коропа та сазана. У рибницькій практиці виділяють три самостійні форми патології за типом збудника: бактеріальний аеромоноз, бактеріальний псевдомоноз і весняна вірусна хвороба. Захворювання проявляється переважно навесні та в першій половині літа. При гострому перебігу у риби спостерігаються водянка, пучоокість, їжачення луски та крововиливи на поверхні тіла, а при підгострому до цих симптомів додається утворення білуватих виразок із червонуватим обідком. У другій половині літа краснуха перебігає в хронічній формі та супроводжується виразками по всьому тілу і на плавцях.

Точний діагноз «краснуха» встановлюють виключно фахівці-іхтіопатологи. Для лікування застосовують антибіотики та антисептики — левоміцетин, тетрациклін, біоміцин і метиленову синь, проте схеми терапії призначаються тільки лікарем.

Оздоровлення рибогосподарства від краснухи потребує радикальних заходів. Оздоровити водойму, в якій залишається хвора риба, практично неможливо. Єдиним надійним прийомом є проведення літування.

  1. Осушити ставок і повністю виловити рибу, що в ньому знаходиться.
  2. Направити рибу на утилізацію або реалізувати через торговельну мережу.
  3. Піддати осушене ложе ставка ретельній дезінфекції в період літування.

Грибкові захворювання також завдають серйозної шкоди стаду. Сапролегніоз розвивається при потраплянні нижчих грибів у травматичні пошкодження на тілі риби, що утримується в несприятливих умовах. Гіфи гриба проникають у м'язові тканини й руйнують їх, огортаючи поверхню тіла нальотом, схожим на брудну вату. Для профілактики сапролегніозу запобігають травмуванню риби та застосовують малахітовий зелений, діамантовий зелений або кухонну сіль.

Різновидом сапролегніозу є хвороба Штаффа, яка вражає цьоголітків коропа в зимовий період. Гриби спочатку розвиваються в носових порожнинах риби, потім покривають всю шкіру голови та можуть проникати в мозкову тканину. В інкубаторних цехах основною проблемою стає сапролегніоз ікри: патоген вражає загиблі ікринки та швидко переходить на живі. Розвиток гриба в інкубаторах запобігають шляхом обробки води ультрафіолетовими світильниками.

  • Тривалість перебігу бранхіомікозу — 2–8 тижнів
  • Група ризику щодо хвороби Штаффа — цьоголітки коропа взимку
  • Група ризику щодо ЖЗНЄ — дволітки коропа

Зяброві патології, ЗПП та паразитарні інвазії

Зяброве захворювання невизначеної етіології (ЖЗНЄ, або зябровий некроз) — одна з найнебезпечніших патологій, що викликає загибель риби. Хвороба розвивається на початку і в середині літа, вражаючи переважно дволітків коропа. Збудник зябрового некрозу досі не знайдений, а симптоматика схожа з бранхіомікозом. Частою причиною спалаху стає порушення гідрохімічного режиму, насамперед підвищений вміст амонійного азоту. Для профілактики ЖЗНЄ у водоймах створюють сприятливі умови вирощування, використовують негашене вапно, хлорне вапно або гіпохлорит кальцію, а також своєчасно видаляють відходи живої риби.

Бранхіомікоз викликається мікроскопічним грибом, що руйнує зяброву тканину. Захворілі риби відмовляються від корму, скупчуються біля берегів і приймають вертикальне положення. Захворювання проявляється в літній час, триває протягом 2–8 тижнів і призводить до масової загибелі риби.

При виявленні бранхіомікозу на водойму накладають карантин, а хвору та мертву рибу знищують. Навесні та восени ставки обов'язково дезінфікують негашеним або хлорним вапном.

Запалення плавального міхура коропа (ЗПП) вражає коропів, сазанів та їхні гібриди різних вікових груп. Причина хвороби остаточно не встановлена, але найбільш обґрунтована точка зору про її вірусну природу. Інфекція передається при контакті хворих і здорових риб, а також через воду та ґрунти. Захворювання супроводжується ураженням стінок плавального міхура і часто переходить на інші органи; захворілі цьоголітки гинуть під час зимівлі. Специфічних ліків проти ЗПП немає, проте при дотриманні карантину у риб із часом виробляється імунітет, і хвороба згасає.

У природних водоймах постійно присутні паразитичні організми. При низькій чисельності вони не шкодять рибі, але при порушенні умов їхня кількість зростає, викликаючи хвороби. Серед коропових найпоширеніші такі інвазії:

  • іхтіофтиріоз;
  • триходиніоз;
  • костіоз;
  • апізооноз;
  • філометроїдоз;
  • ботріоцефальоз;
  • кавіоз.

Усі перераховані паразитарні захворювання успішно виліковуються за умови вчасно поставленого діагнозу.

Інвазійні патології риб становлять серйозну загрозу для рибоводних господарств, призводячи до масового падежу молоді та зниження рибопродуктивності. Збудники гельмінтозів та паразитарних інвазій розвиваються за участю проміжних хазяїв — бур'янової риби, рачків, молюсків та птиці. Це вимагає впровадження чіткої системи профілактики та проведення регулярної діагностики.

Трієнофороз викликається цестодою і вражає переважно форель, окуня та коропові види. Основним розносником захворювання виступає щука, тому водойми необхідно ізолювати від дикої риби. При інтенсивному зараженні риба сильно худне, черевце здувається, а слизові оболонки бліднуть. У результаті інвазії відбувається масова загибель мальків та цьоголіток.

Для запобігання трієнофорозу у ставкових господарствах, особливо при вирощуванні форелі, необхідно повністю огороджувати водойми від проникнення щуки з джерела водопостачання.

Філометроїдоз коропа провокують круглі черви-нематоди. Самки паразита досягають у довжину 90–160 мм і мешкають у лускатих кишеньках голови та грудних плавців. Самці нематоди набагато дрібніші і локалізуються в області плавального міхура. Зовні самки являють собою слаборухливі рожево-червоні кільця. Переносять хворобу з неблагополучних господарств при транспортуванні риби, а для лікування застосовують високоефективні препарати.

Іхтіофтиріоз належить до вкрай небезпечних захворювань, що викликають масовий падіж молодняку у всіх видів риб. Його збудником є війчаста інфузорія, або «риб'яча воша», що розвивається під шкірою риби. Дозріла інфузорія залишає хазяїна, кріпиться до підводних предметів і утворює цисту. Після поділу дочірні клітини вільно плавають у воді 2–3 доби і прикріплюються до риби, сильно ослаблюючи її.

Дрібна біла висипка на тілі та зябрах вимагає обов'язкового мікроскопічного обстеження: такі ж симптоми викликають міксоспоридіоз та шлюбне вбрання самців коропа в нерестовий період. Оскільки паразит знаходиться під шкірою, лікування призначає тільки іхтіопатолог.

Гельмінтозні ураження кишечника та очей також широко поширені у ставках та природних водоймах. Ботріоцефальоз викликають стрічкові гельмінти, що вражають кишечник коропа, ляща, синця, білого амура, товстолобика, плітки, в'язя, вусача та сома. Диплостоматоз розвивають личинки сисунів за участю молюска-ставковика та рибоїдних птахів. При диплостоматозі у риби спостерігаються помутніння кришталика, утворення більма, сліпота, пучоокість, запалення очних оболонок та утруднений кровообіг.

  • Довжина самок нематоди філометроїдозу — 90–160 мм
  • Життєздатність дочірніх клітин інфузорії у воді — 2–3 доби
  • Категорії аліментарних захворювань — 2 групи

Паразитичні інфузорії розвиваються на поверхні зябер та тіла у всіх культивованих видів риб, викликаючи триходиніози, апіозомоз, костіоз, сцифідіоз та трихофріоз. Діагноз встановлюють за результатами мікроскопії зішкрібів. Препарати для лікування та профілактичної обробки при перевезенні або пересадці підбирають з урахуванням стану риби та зовнішнього середовища:

  • Малахітовий зелений;
  • Діамантовий зелений;
  • Фіолетовий «К»;
  • Яскраво-зелений;
  • Перманганат калію;
  • Кухонна сіль;
  • Розчин формаліну;
  • Запобігання потраплянню бур'янової риби у водойму.

Аліментарні захворювання риб та їх профілактика

Аліментарні захворювання завдають відчутної шкоди рибництву, погіршуючи показники приросту та викликаючи загибель риби будь-якого віку. Патології розвиваються через помилки в годівлі або низьку якість кормової бази. Профілактичні заходи та спеціальні спостереження дозволяють вчасно запобігти розвитку цих хвороб.

Усі хворобливі стани даної групи поділяють на дві категорії:

  • Захворювання, пов'язані з використанням комбікормів, не збалансованих за жировим, білковим, вуглеводним, мінеральним та вітамінним складом;
  • Захворювання, що виникли після споживання неякісних кормів.

Читайте також