Картопля у світовому землеробстві: кормові та технічні аспекти

Кормова та технічна цінність картоплі

Картопля — це не лише продовольча, а й високоефективна кормова культура. За перетравністю органічної речовини вона ділить перше місце з кормовими коренеплодами. Використання бульб у раціоні сільськогосподарських тварин дозволяє отримувати високі показники продуктивності при відносно невеликих витратах корму.

• Частка світового врожаю на корм худобі — близько 34 %
• Перетравність органічної речовини — 83–97 %
• Поживність 100 кг сирих бульб — 29,5 корм. од.
• Поживність 100 кг силосу з бадилля — 8,5 корм. од.
• Приріст свиней на 1 т картоплі — 50–60 кг
• Надій корів на 1 т картоплі — 280–300 кг

Окрім кормових цілей, картопля затребувана як технічна сировина. Близько 4 % світового обсягу переробляється на крохмаль, спирт, глюкозу, декстрин та патоку. Крохмаль залишається незамінним компонентом у харчовому, текстильному та паперовому виробництві.

Географія виробництва та потенціал урожайності

Картоплю вирощують у 130 країнах світу, при цьому садіння просунулося до 71° пн. ш. і до 4° пд. ш., включаючи гірські райони. Світова площа під культурою становить 18–25 млн га, з яких у Європі зосереджено 8,4 млн га, в Азії — близько 1,2 млн га, в Африці — близько 0,3 млн га. У США під культурою зайнято 0,5 млн га з щорічним збором понад 13 млн т при врожайності близько 250 ц/га.

Країни СНД посідають перше місце у світі за площею садіння — близько 8,7 млн га, з яких 3,3 млн га припадає на Росію (у тому числі 1,4 млн га в Нечорнозем'ї). Світове виробництво картоплі зміщується в Азію, Африку та Латинську Америку, де валовий збір зріс з 80 млн т у 1990 р. до рекордних 161,5 млн т у 2005 р. Понад 40 % світового обсягу зараз вирощується в Китаї, Росії та Індії.

Країни	Виробництво у 2004 р., т	Частка у 2004 р., %	Виробництво у 2005 р., т	Частка у 2005 р., %
Китай	70 036 279,00	21	73 036 500,00	23
Росія	35 914 240,00	11	37 461 488,00	12
Індія	25 000 000,00	8	25 000 000,00	8
Україна	20 754 800,00	6	19 462 000,00	6
США	20 685 670,00	6	19 151 080,00	6
Німеччина	13 044 000,00	4	11 624 000,00	4
Польща	13 998 654,00	4	11 009 392,00	3
Білорусь	9 902 100,00	3	8 185 000,00	3
Нідерланди	7 487 700,00	2	6 835 985,00	2
Франція	7 255 378,00	2	6 680 817,00	2
Велика Британія	6 316 000,00	2	5 815 000,00	2
Бангладеш	3 907 000,00	1	4 855 000,00	2
Канада	5 170 790,00	2	4 850 000,00	2
Іран	4 180 000,00	1	4 200 000,00	1
Туреччина	4 800 000,00	1	4 170 000,00	1
Румунія	4 230 210,00	1	3 985 000,00	1
Перу	2 996 090,00	1	3 284 223,00	1
Бразилія	2 931 180,00	1	2 950 990,00	1
Японія	2 842 000,00	1	2 708 000,00	1
Бельгія	3 229 622,00	1	2 653 949,00	1
Інші країни	65 752 492,00	20	65 297 137,00	20
Всього	330 434 205,00	100	323 215 561,00	100

У Білорусі у 2007 р. картоплею було зайнято близько 500 тис. га (з них 455 тис. га — на присадибних і дачних ділянках). Країна збирає понад 8 млн т щорічно, посідаючи 8-ме місце у світі та лідируючи за виробництвом на душу населення (700–900 кг). Середня урожайність коливається від 160 до 190 ц/га, проте селекціонери ставлять за мету довести продуктивність у виробництві до 300 ц/га.

Генетичний потенціал сучасних сортів при інтенсивній технології досягає 60–70 т/га. Для досягнення цих цифр необхідно подолати високу собівартість вирощування, знос техніки, а також забезпечити своєчасний захист рослин та якісне зберігання бульб. Селекція останніх років орієнтована на створення вузькоспеціалізованих сортів.

У державні реєстри включено 76 сортів картоплі, з них 38 — вітчизняної селекції, що займають 80 % посівних площ. За останні 15 років на держвипробування передано 41 новий сорт різних груп стиглості, з яких 31 стійкий до нематоди. Вітчизняні сорти картоплі також успішно внесені до реєстрів Росії, України, Польщі, Німеччини, Китаю та інших країн.

У даний час виробництву пропонується широкий набір білоруських сортів. Основний критерій віднесення сорту до певної групи стиглості — кількість днів від садіння до природного відмирання бадилля: ранньостиглі — 50—60 днів: Аксамит, Лазурит, Дельфін, Каприз та ін.; середньоранні — 60—80 днів: Пригожий 2, Явар, Діна, Орхідея та ін.; середньостиглі — 80—100 днів: Альтаїр, Дар, Дубрава, Скарб, Колорит, Криниця, Росинка, Живиця та ін.; середньопізні — 100—120 днів: Блакіт, Ветразь, Лошицький, Ласунак, Верас, Верба, Гарант, Журавінка та ін.; пізні — 120 днів і більше: Альпініст, Атлант, Білоруський 3, Виток, Зарніца, Здабиток, Орбіта, Прамень, Синтез, Сузор’є, Темп.

За господарським призначенням і скоростиглістю сорти класифікуються: на столові — бульби високих смакових якостей, мають тонку шкірку і невелику кількість неглибоких вічок, ранні та середньостиглі; технічні — не менше 18 % крохмалю — пізньостиглі, високоврожайні, відрізняються хорошою лежкістю; кормові — підвищений вміст у бульбах сухих речовин та білка. Відрізняються зниженою крохмалистістю, низькими смаковими якостями, високими врожаями; універсальні — за якістю бульб займають проміжне положення між столовими та технічними сортами. Використовують як для харчових цілей, так і для переробки. 290 бульбоплоди та коренеплоди

За типом розварювання (кулінарний тип) столові сорти поділяються на чотири типи:

• А — не розварюється (салатний);
• В — слабо розварюється (відварний для супу, для підсмажування);
• С — сильно розварюється (відварний для пюре);
• D — дуже сильно розварюється (відварний для пюре, для запікання).

Історія картоплярства, попри переваги картоплі, складалася важко, іноді курйозно. Л. М. Толстой писав: «Картопля — і та впроваджувалася у нас силою».

Досі вчені не мають єдиної думки щодо місця появи картоплі. Одні вважають, що картоплю завезено з Перу, інші стверджують, що вона веде свій родовід з Чилі, де умови її зростання близькі до умов багатьох країн Західної Європи з помірно теплим кліматом. Однак немає сумнівів, що батьківщина картоплі — Південна Америка, де вона відома з незапам'ятних часів.

Первісні племена, гнані голодом, шукали тут у ґрунті їстівні корені рослин, серед яких знаходили бульби дикої картоплі. Існує понад 150 диких видів її, що зростають переважно в Південній та Центральній Америці. З перемерзлих бульб індіанці готували чуньо — висушену картоплю, яку можна було зберігати тривалий час. В індіанців картопля була популярним і необхідним продуктом харчування.

Немає сумніву, що першими відкрили картоплю для Європи іспанці, виявивши в Південній Америці борошнисті бульби гарного смаку. Шукали золото, а знайшли картоплю, здійснивши тим самим велике ботанічне відкриття. Вважається, що у 1565 р. картоплю привезли до Іспанії нібито за особистим розпорядженням короля Філіпа II.

З Іспанії картопля потрапила до Італії, де швидко поширилася. Її почали використовувати не тільки для харчових, а й для кормових цілей. Професор з бельгійського міста Монс Філіп де Сіврі у 1588 р. вислав дві бульби і ягоду ботаніку Віденського ботанічного саду Каролісу Клюзіусу, який у 1601 р. у своїй книзі «Опис рідкісних рослин» докладно розглянув картоплю.

Вирощені бульби Клюзіус вислав швейцарському ботаніку Каспару Бохену, який дав новій рослині назву Solanum tuberosum (паслін бульбоносний). Ця назва збереглася за картоплею до наших днів.

Вважається, що дорогу картоплі до Франції відкрив військовий фармацевт Антуан Огюст Пармантьє. Для популяризації цієї культури він застосував оригінальний спосіб: скликав до себе на обід світил науки і пригощав їх стравами тільки з картоплі, а в передмісті Парижа випросив у короля ділянку, де після садіння картоплі виставив варту. Восени, коли картопля дозріла, вартовики ночами залишали ділянку. Приваблені цією хитрістю селяни під покровом темряви спустошували грядки і забирали картоплю.

Крім того, Пармантьє запропонував королю Людовику XVI приколоти до петлиці свого мундира букет з картопляних квітів, після чого носіння цих квітів стало модним. Селяни, що жили навколо Парижа, стали висаджувати бульби, щоб торгувати квітами картоплі.

На честь першого ентузіаста картоплі французи встановили два пам'ятники: під Парижем, де вперше була посаджена картопля, і на батьківщині Пармантьє. На одному з них висічені слова, сказані Пармантьє Людовиком XVI: «Повірте мені, настане час, коли Франція віддячить Вам за те, що Ви дали хліб голодуючому людству».

Своєрідні методи впровадження картоплі застосовували прусські королі: у 1651 р. Ф. Вільгельм I видав спеціальний указ, згідно з яким належало відрізати носи і вуха тим, хто відмовлявся садити картоплю.

З великою повагою ставляться до картоплі в Ірландії. «Картопля і подружжя — дві занадто серйозні речі, щоб з ними жартувати».

Відомі «картопляні бунти» і навіть «картопляні війни» між Пруссією та Австрією за баварську спадщину. Війна 1777 р. отримала назву «картопляної», тому що обидві держави приносили в жертву не людей, а знищували лише картопляні поля противника. Через 2 роки ця безкровна війна так і закінчилася без жодної битви.

У Бельгії створено музей картоплі, в експозиції якого тисячі предметів, що розповідають про історію цієї цінної рослини:

• картоплечистки;
• поштові марки;
• картини, вірші, балади та ін.

Появу картоплі в Росії пов'язують з Петром I, який, перебуваючи в Нідерландах наприкінці XVII ст., зацікавився дивовижною рослиною і для «розплоду» прислав мішок бульб графу Шереметєву.

Ефективності розвитку картоплярства в Республіці Білорусь із середини ХХ ст. багато в чому сприяли наукові дослідження П. І. Альсміка, І. І. Адамова, М. А. Дорожкіна та ін. у відкритому в 1956 р. БелНДІКПО.

Під керівництвом академіка П. І. Альсміка опубліковано понад 100 наукових праць, у яких розглядалися наукові та виробничі проблеми картоплярства. Практичний внесок вченого у селекцію картоплі вражає. Ним виведено понад 30 сортів:

• Лошицький;
• Темп;
• Розваристий;
• Білоруський-3;
• Верба та ін.

Сорти білоруської селекції займали понад 30 % посівних площ СРСР. У 1974 р. група вчених цього інституту (на чолі з П. І. Альсміком) була удостоєна Державної премії СРСР за виведення, розробку та впровадження у виробництво високопродуктивних сортів картоплі. Нині над виведенням нових сортів картоплі продовжують працювати підготовлені ним доктори та кандидати наук. 292 бульбоплоди та коренеплоди

Картопля — багаторічна трав'яниста бульбоносна рослина. У культурі її вирощують як однорічну, тому що весь її життєвий цикл, починаючи з проростання бульби і закінчуючи утворенням та формуванням зрілих бульб, проходить протягом одного вегетаційного періоду.

Зазвичай картоплю розмножують вегетативним шляхом — бульбами. Її з успіхом можна розмножувати й іншими способами:

• частинами бульб;
• паростками;
• живцями.

У селекційній практиці часто використовують насіннєве розмноження.

Картопля належить до родини Пасльонові (Solanaceae), роду Solanum, що об’єднує десятки диких і культурних видів і серед них Solanum tuberosum L. — вид, що набув найширшого поширення в культурі.

Завдяки експедиціям та інтродукційній роботі вчених (С. М. Букасов, С. В. Юзепчук, М. І. Вавилов та ін.), було відкрито ряд нових видів дикої та культурної картоплі в Центральній і Південній Америці — Solanum demissum, S. andigenum, S. сurtilobum та ін., які з успіхом використовуються для гібридизації та створення нових цінних морозостійких, фітофторо- та ракостійких сортів. Однак із нині відомих 26 видів культурної картоплі широко вирощується у всьому світі лише кілька тисяч сортів S. tuberosum.

Коренева система у картоплі двох типів: у сіянців складається з головного, стрижневого кореня та бічних коренів. У картоплі, що виросла з бульби, коренева система мичкувата, утворена додатковими коренями, що відходять від підземної частини стебла та з вузлів столонів. Коренева система у картоплі відносно слабкорозвинена.

Основна маса коренів знаходиться на глибині орного шару, деякі заглиблюються до 70—80 см. У ранніх сортів глибина проникнення коренів у ґрунт менша, у середніх і пізніх — більша. Здатність коренів картоплі долати механічний опір ґрунту невелика. Коренева система відрізняється великою поглинальною здатністю, особливо щодо фосфору.

Надземні стебла картоплі трав'янисті, здебільшого прямостоячі, рідше — відхиляються вбік. Забарвлення стебла — зелене, червоно-фіолетове або синьо-фіолетове внаслідок присутності антоціану. Стебла в обрисі три- або чотиригранні, рідше округлі, різною мірою опушені. Стебло має крила — стрічкоподібні вирости між вузлами. Число стебел у кущі коливається залежно від сортів від 3—5 до 10—12.

За характером галуження стебла сорти поділяють на дві групи:

• галуження відбувається головним чином у нижньому ярусі (пізньостиглі сорти);
• стебло знизу не галузиться (скоростиглі сорти).

З пазух зачаткових листків підземної частини стебла утворюються підземні бульбоносні пагони, що називаються столонами. На одній рослині утворюється 6—8 столонів, які можуть галузитися. Довжина кожного столона 15—20 см (іноді 50 см).

Рис. 40. Картопля: морфологічні особливості (а: 1 — листок, 2 — стебло, 3 — коренева шийка, 4 — столон, 5 — бульба нового врожаю в початковій стадії розвитку, 6 — вічка, 7 — коріння, 8 — маточна бульба; б — на полі; в — квітки; г — різнокольорові бульби; д — здорова бульба з паростками і в розрізі; е — уражена фітофторозом) 294 бульбоплоди та коренеплоди

На кінцях столонів формуються бульби (підземні видозміни пагонів). У бульбі розрізняють основу — місце прикріплення до столона; протилежний кінець — верхівку. На бульбі можна бачити редуковані листки (видні в ранньому віці у вигляді дрібних лусочок, які в міру росту бульби атрофуються, а їхній листковий слід утворює рубець — брівку).

У пазухах редукованих листків розташовуються вічка, кожне має три бруньки. Вічка на бульбі розташовані по спіралі. Найбільша кількість вічок (бруньок) знаходиться на верхівці, найменша — біля основи бульби. Проростає зазвичай одна найбільш життєздатна брунька. Лише при обламуванні або пошкодженні паростка рушає в ріст наступна брунька. Вічка верхівкової частини бульби більш життєздатні і проростають раніше за нижні.

Існує певний зв'язок між числом стебел і кількістю, а також величиною бульб:

Тип куща	Кількість бульб	Величина бульб
Малостеблові	5—10	Великі
Багатостеблові	20—25	Дрібні

У сортів з великою кількістю стебел бульб більше, але вони дрібніші, що господарсько доцільніше, оскільки бульби масою 50—150 г більш стійкі до механічних пошкоджень, ніж великі, і краще зберігаються взимку.

Фізіологічні вимоги та фази розвитку картоплі

У польових умовах важливо розуміти морфологію та особливості розвитку картоплі. Її листя зазвичай опушене (іноді гладке), просте, переривчасто-непарноперисто-розсічене, розташовується по спіралі. Листок складається з одиночної кінцевої частки на центральному черешку, бічних часток і дрібних часточок між ними: у сильнорозсіченого листка їх понад 10 пар, у слаборорозсіченого — всього 2–3. Квітки зібрані у завитки на спільному квітконосі, цвітуть знизу вгору і мають колесоподібний віночок білого, синього, синьо-фіолетового або червоно-фіолетового кольору.

Картопля — переважно самозапильна рослина, але трапляються і перехреснозапильні екземпляри. Плід являє собою соковиту багатонасінну ягоду, яка при дозріванні біліє і набуває приємного суничного запаху, але непридатна для їжі через високий вміст соланіну. Дрібне сплюснуте насіння масою близько 0,5 г на 1000 штук використовується тільки для селекції та виведення нових сортів.

Культура висуває жорсткі вимоги до температури ґрунту та повітря. Для старту вегетації ґрунт на глибині закладання має прогрітися, а перегрів або заморозки можуть повністю занапастити урожай або зупинити його розвиток. Оптимальний рівень кислотності для вирощування знаходиться в межах pH 5,3–5,8.

• Температура ґрунту для садіння — 7–8 °C
• Глибина закладання бульб — 6–12 см
• Оптимальна температура проростання — 15–20 °C
• Оптимальна температура ґрунту для бульб — 17 °C (19 °C для середньопізніх)
• Небезпечний заморозок для сходів — від −0,5 до −1,0 °C
• Кислотність ґрунту (pH) — 5,3–5,8

Потреба картоплі у воді змінюється протягом сезону нерівномірно. На початку вегетації волога витрачається економно, але у фази активного росту бадилля, цвітіння та бульбоутворення водоспоживання різко зростає. Більшість сортів належать до рослин довгого дня, що стимулює ріст бадилля, але для зав'язування бульб у темряві потрібні короткі дні. Найкраще культура вдається на легких і середніх ґрунтах — дерново-підзолистих, супіщаних і піщаних, що підстилаються мореною.

Розвиток картоплі ділиться на чотири чітко виражені фази. Їх тривалість безпосередньо залежить від групи стиглості конкретного сорту та погодних умов. Своєчасний контроль фаз дозволяє агроному точно спланувати обробітки та оцінити потенціал урожаю.

Фаза розвитку	Строки настання	Фізіологічні особливості
Сходи	Через 10–25 днів після садіння	Починається активний ріст коренів та надземної маси. Для розвитку бадилля оптимальна температура повітря 18–25 °C.
Бутонізація	З появою бутонів	У ґрунті закладаються столони і починається формування перших бульб.
Цвітіння	Через 30–35 днів після сходів (у пізніх — через 40–45 днів)	Ріст бадилля припиняється. Вся енергія рослини перенаправляється на налив бульб.
Дозрівання	Через 55–65 днів після цвітіння	Листя жовтіє, бадилля відмирає (у пізніх сортів залишається зеленим до заморозків). Бульби накопичують крохмаль і вкриваються щільною шкіркою.

Місце в сівозміні та підготовка ґрунту

Картопля краще за інші культури переносить монокультуру, однак постійне вирощування на одному місці знижує якість урожаю. Правильний вибір попередника допомагає контролювати поширення хвороб та шкідників без зайвого пестицидного навантаження. Хорошими попередниками вважаються зернові та зернобобові культури, цукровий буряк, льон і просо.

Культура вкрай чутлива до ущільнення та перезволоження ґрунту. Для створення оптимального водно-повітряного режиму потрібен глибокий і якісний обробіток ґрунту. Основний комплекс робіт починають восени, одразу після збирання врожаю попередньої культури.

1. Лущення стерні. Проводиться після збирання врожаю попередника, але не пізніше ніж через 7 днів, на глибину 6–12 см.
2. Зяблева оранка. Виконується через 2–3 тижні після лущення (не пізніше другої декади вересня) на глибину орного горизонту з одночасним внесенням органічних добрив.
3. Весняне закриття вологи. Перша культивація на глибину 5–7 см для запобігання випаровуванню вологи.
4. Передсадильна культивація та нарізання гребенів. Друга культивація безпосередньо перед садінням на глибину 18–20 см. Її проводять під кутом 45° до напрямку оранки, а кожну наступну обробку виконують у діагонально-перехресному напрямку до попередньої.

Під час обробітку ґрунту на піщаних та супіщаних ґрунтах, чистих від кореневищних бур'янів, а також після сидератів, замість оранки восени проводять глибоке розпушування на 35–40 см. Якщо на легких та середніх ґрунтах органічні добрива вносяться восени, зяблеву оранку допускається замінювати культивацією у два сліди на глибину 18–20 см. Це дозволяє зберегти структуру легких ґрунтів і рівномірно розподілити органіку в шарі ґрунту, що обробляється.

Садіння та система добрива: від підготовки бульб до гребенеутворення

• Температура ґрунту для садіння — 7–8 °С
• Густота садіння для технічних цілей — не менше 40 тис. бульб/га
• Доза органічних добрив — 50–60 т/га
• Обов'язковий фосфор у рядки при садінні — 20–30 кг/га P2O5
• Тривалість збирання врожаю одного сорту — не більше 7–10 днів

Нарізування гребенів прогріває ґрунт у зоні розташування бульб на 3–4 °С, що прискорює появу сходів на 5–6 днів. Якщо поєднати нарізування гребенів із садінням, картопля дозріє швидше. На середніх та важких ґрунтах гребені готують заздалегідь — за 3–7 днів до садіння.

Тип ґрунту	Висота гребенів, см
Суглинні	12–14
Легкі	14–16

Для отримання високих врожаїв картоплі на дерново-підзолистих суглинних та супіщаних ґрунтах основу живлення закладають органічними добривами. Вносьте перепрілий соломистий гній або торфогнойові компости восени чи під попередню культуру.

Мінеральне живлення вносять розкидним способом до садіння або локально безпосередньо при садінні. Азотні добрива розподіляють навесні в один прийом під культивацію або перед нарізуванням гребенів. Фосфорні добрива можна вносити як восени під зяблеву оранку, так і навесні при передпосівній культивації, але обов'язковим прийомом є локальне внесення фосфору в рядки. Калійні добрива на зв'язних ґрунтах ефективніше працюють при осінньому внесенні під зяб.

При планованій урожайності продовольчої та технічної картоплі 15–20 т/га на ґрунтах із низьким вмістом поживних речовин (Р2О5 менше 100 мг/кг, К2О менше 80 мг/кг) орієнтуйтеся на такі норми внесення активної речовини:

Елемент живлення	Доза мінеральних добрив, кг д. р./га
Азот (N)	50–70
Фосфор (P2O5)	60–80
Калій (K2O)	70–90

Для садіння відбирають здорові бульби масою 50–90 г. Яровизація — пророщування насіннєвого матеріалу на світлі при температурі 15–18 °С протягом 25–40 днів — прискорює появу сходів, стимулює розвиток рослин і підвищує загальну урожайність. Безпосередньо перед висаджуванням бульби протруюють препаратами Фундазол, Вітавакс 200, Дітан М-45 або їхніми аналогами.

Догляд за посадками, захист від шкідників та збирання врожаю

Оптимальні календарні строки садіння для південних регіонів Білорусі стартують із 20 квітня, для північних — тривають до 10 травня. Картоплю висаджують гребеневим способом із шириною міжрядь 70–90 см. Рядки направляють упоперек передсадивного обробітку ґрунту, оптимальний вектор — із північного заходу на південний схід.

Витрата садивного матеріалу для продовольчих цілей залежить від фракції насіннєвих бульб:

Розмір бульб, мм	Витрата садивного матеріалу, т/га
25–35	1,5–2,0
35–60	2,0–3,5

Глибина загортання бульб від вершини гребеня різниться залежно від типів ґрунтів: на суглинках вона становить 6–8 см, на супісках та пісках — 8–10 см, на торфовищах — 12–14 см. Густота садіння для продовольчої картоплі має становити не менше 35 тис. бульб на гектар, для технічної — не менше 40 тис.

Досходовий період картоплі триває від 10 до 30 днів. Схема догляду за посадками в цей час будується за таким алгоритмом:

1. Через 5–7 днів після садіння проведіть перше підгортання з боронуванням на глибину 6–8 см для руйнування ґрунтової кірки та знищення проростків бур'янів.
2. Через 5–6 днів після першого проходу проведіть другий обробіток на глибину 10–15 см із подальшим внесенням ґрунтових гербіцидів.
3. Виконуйте післясходові обробітки міжрядь для формування профілю гребеня аж до змикання бадилля в рядках.

Бур'яни знищують у три етапи: восени після збирання врожаю попередника, навесні до появи сходів картоплі та під час вегетації, поєднуючи механічні обробітки з хімічними.

Для захисту від фітофторозу використовують фунгіциди: Акробат МЦ, Брестанід, Дітан М-45, хлорокис міді, Ридоміл та інші. Перше профілактичне обприскування проводять, коли рослини досягнуть висоти 15–20 см, друге — через 7–8 днів. Подальші обробітки планують за короткостроковим прогнозом погоди: повторюють через 7–8 днів у сухий період і через 4–5 днів у дощовий.

Боротьбу з колорадським жуком починають вже по сходах. Якщо строки обробок проти шкідника та фітофторозу збігаються, до фунгіциду додають інсектицид (Карате, Білофос або аналоги) в одній баковій суміші.

Збирання врожаю починають наприкінці серпня — на початку вересня. Заздалегідь проводиться скошування бадилля: за 5–7 днів до збирання на продовольчих ділянках і за 12–15 днів на насіннєвих посівах. Це сприяє огрубінню шкірки бульб і знижує їх пошкодження під час викопування.

Після викопування картопля проходить післязбиральну доробку: очищення від ґрунту та рослинних домішок, калібрування за фракціями, відбраковування хворих і пошкоджених бульб, після чого її закладають на зберігання.

Перед закладанням на зберігання бульби необхідно перебрати та просушити. Зберігання картоплі часто триває до 230 днів.