Технологія комплектування батьківського стада індички, качки та гуски

Комплектування батьківського стада індиків, качок і гусей

Для підтримання високої заплідненості інкубаційних яєць індиків при природному паруванні створюють резерв самців у кількості 50% від основного стада. Резервних індиків вводять у роботу в другій половині племінного сезону, при цьому вони повинні бути на 2–3 місяці молодшими за основних плідників. Це дозволяє компенсувати сезонне зниження статевої активності старших самців і гарантує стабільний рівень запліднення яєць до кінця періоду відтворення.

Процес природного парування в індиків організовують за такою схемою:

1. Відібраних індиків розділяють на дві рівні групи.
2. Самців по черзі підпускають до самок лише в ранкові години на 2–3 години на день.

Розмір батьківського стада напряму залежить від планових потужностей підприємства. При роботі з чотирилінійним кросом індиків батьківське стадо репродуктора налічує 7–9 тисяч голів, включаючи прабатьківські та батьківські форми. Для виробництва 500 тисяч індичат на рік потрібне середньорічне поголів'я індиків у 7–8 тисяч голів.

Отримання інкубаційних яєць качок адаптують під сезонну або цілорічну технологію вирощування. При сезонному екстенсивному виробництві стадо комплектують один раз на рік молодим птахом, а яйця отримують протягом шести місяців — з лютого по липень. При інтенсивній системі батьківське стадо формують комбінованим способом: 70–80% молодого птаха і 20–30% переярок.

Щоб продовжити продуктивний період качок, частину батьківського стада при зниженні несучості до 40% направляють на примусове линяння. Це дозволяє отримати повноцінний другий цикл яйцекладки. На птахофабриках із річною потужністю в 1 мільйон м'ясних каченят середньорічне поголів'я батьківського стада качок становить 10–11 тисяч голів, а в окремих господарствах воно перевищує 15 тисяч.

Для цілорічного отримання гусячих яєць у батьківському стаді спільно утримують птаха першого, другого, третього і четвертого років життя. На племінних фермах з екстенсивним пасовищним утриманням збір яєць носить сезонний характер. Проте інтенсивна годівля, примусове линяння, диференційований світловий режим і планове комплектування дозволяють отримувати інкубаційні яйця гусей протягом 9–10 місяців на рік.

Гусяче батьківське стадо щороку оновлюють на 25–30% за рахунок молодняка з племзаводів. У спеціалізованих господарствах розміри батьківських стад становлять від 1 000 до 10 000 дорослих гусей. Таке поголів'я забезпечує рентабельність виробництва при ефективному використанні птиці.

• Резерв індиків — 50% від основного стада
• Частка переярок качок — 20–30% у стаді
• Період збору яєць у гусей при інтенсивній системі — 9–10 місяців на рік
• Щорічне оновлення стада гусей — 25–30%

Технологія та біологічні основи штучного осіменіння

Штучне осіменіння дозволяє суттєво прискорити селекційну роботу і скоротити витрати на утримання стада. Цей метод дає можливість оперативно оцінити племінну цінність плідників, виявити найкращі поєднання ліній і отримати від одного самця значно більше потомства, ніж при природному паруванні. У результаті знижуються витрати на корми і вирощування ремонтного молодняка.

Використання плідників при штучному осіменінні стає більш раціональним за рахунок збільшення статевого навантаження на самців. Нижче наведено нормативи закріплення самок за плідниками різних видів птиці.

У індиків штучне осіменіння повністю виключає травмування самок важкими самцями і попереджає спад заплідненості яєць наприкінці сезону. При роботі з важкими кросами гусей і качок цей метод дозволяє подолати біологічні обмеження природного розмноження. У результаті господарство отримує вищі показники запліднюваності та виводимості молодняка.

Фізіологія птиці вимагає точного дотримання технології осіменіння. Концентрація сперміїв в 1 мл сперми у різних видів коливається від 1 до 8 млрд. Статеві шляхи самок мають високу утримувальну здатність: вони можуть нести запліднені яйця протягом 12–40 і більше днів після останнього осіменіння. Для птиці характерна поліспермія — у верхню частину яйцевода до утворення щільного білка проникає від 20 до 60 сперміїв, хоча злиття відбувається тільки з одним. Використання змішаної сперми при осіменінні курей підвищує заплідненість яєць, життєздатність і продуктивність потомства.

При відборі самців для осіменіння оцінюють їхнє походження, конституцію, екстер'єр і статеву активність. Найважливішими критеріями залишаються якість отриманої сперми та фактична запліднюваність яєць. Остаточне рішення приймають після перевірки реакції птиці на масаж.

Утримання плідників та отримання сперми

Ефективність штучного осіменіння напряму залежить від умов утримання самців та правильної техніки відбору сім'я. Щоб отримувати стабільні обсяги якісної сперми, плідників розміщують окремо від маточного поголів'я, мінімізуючи стрес-фактори. Роботу зі збирання сперми повинні виконувати одні й ті самі оператори — звикання птиці до персоналу дозволяє в подальшому отримувати еякулят рефлекторно, навіть без масажу. Для кожного виду птиці застосовують свої норми щільності посадки та типи вольєрів або кліток:

Сперму отримують ручним масажем, електроейякуляцією або на спеціальних станках із самкою і без неї. Для водоплавної птиці перед збиранням сперми у скляний градуйований спермоприймач обов'язково додають 0,3–0,5 мл розріджувача, прогрітого до 35 °С. Строки експлуатації самців різняться: найкращі результати у півнів спостерігаються в перший рік, у індиків та селезнів — у перший і другий роки, а у гусаків висока продуктивність зберігається до трьох років.

• Еякулят півнів яєчних порід — 0,4–0,5 мл
• Еякулят півнів м'ясо-яєчних порід — 0,8–1 мл
• Еякулят індиків — 0,2–0,4 мл
• Еякулят гусаків — 0,1–1,3 мл
• Еякулят селезнів — 0,2–0,3 мл

Якість отриманого еякуляту оцінюють спочатку візуально за білим або кремовим кольором та консистенцією. Потім під мікроскопом детально вивчають густоту, рухливість, концентрацію та переживаність сперміїв. Додатково визначають інтенсивність дихання сперміїв, резистентність сперми та її окисно-відновні властивості.

Найбільш доступним способом отримання еякуляту у півнів є ручний масаж. Для цього потрібні зусилля двох операторів, які діють за наступною схемою:

1. Перший оператор фіксує півня горизонтально, утримуючи лівою рукою за ноги спереду і злегка притискаючи ліктем до тіла (голова птиці при цьому знаходиться ззаду оператора).
2. Перший оператор правою рукою проводить легкий двосторонній масаж від грудної кістки вздовж лонних кісток до клоаки.
3. Другий оператор у лівій руці тримає спермоприймач, а правою повільно масажує птицю в напрямку від основи хвоста 3–5 разів.
4. Другий оператор злегка натискає з обох сторін клоаки, стимулюючи виділення сперми в приймач.

У індиків сперму беруть на спеціальному станку з індичкою або методом масажу силами двох операторів. У гусаків та селезнів сперму збирають методом масажу в положенні сидячи (працюють два оператори). При роботі з селезнями зі збором може впоратися один оператор, якщо зафіксувати птицю на спеціальному станку-столику.

Технологія та режими штучного осіменіння

Осіменіння проводять у чітко визначений час доби, коли більшість самок уже завершили яйцекладку. Це гарантує максимальну заплідненість яєць. Для курей, індичок та гусок оптимальним є інтервал з 12 до 17 години, тоді як качок ефективніше осіменяти в ранкові години — з 2 до 11 години ранку. Птицю, яка тимчасово припинила яйцекладку, осіменяти не потрібно, оскільки у неї ускладнене виведення яйцепроводу.

Осіменіння виконують два оператори, використовуючи ветеринарні, мікро- або напівавтоматичні шприци, або індивідуальні піпетки зі скла чи полістиролу. Строки та дозування введення сперми залежать від виду птиці і представлені в таблиці нижче. Для підтримки високої заплідненості протягом усього сезону плідників забезпечують повнораціонними комбікормами, збалансованими за амінокислотним складом, вітамінами та мікроелементами.

Штучне осіменіння в господарствах проводять постійні бригади, в яких зазвичай два оператори отримують сперму від виробників, а інші осіменяють птицю. У подальшому вдосконаленні методу штучного осіменіння птиці важлива роль належить використанню надійних розріджувачів для сперми та збільшенню її строку зберігання.

Вирощування молодняку, утримання та годівля племінної птиці. Правильне вирощування, утримання та годівля племінної птиці відповідно до зоотехнічних вимог і норм технологічних процесів — неодмінні умови. Рис. 41. Штучне осіменіння курей.

Умови виробництва високоякісних інкубаційних яєць. Найбільш раціонально вирощувати племінний молодняк на підлозі або в клітках без пересадок до переведення в батьківське стадо. Застосовують таку систему вирощування ремонтного молодняку, яка відповідає способу утримання дорослої племінної птиці. У господарствах-репродукторах на вирощування приймають у розрахунку на одну несучку батьківського стада таку кількість добового молодняку: чотирьох курчат, чотирьох індичат, трьох каченят і 4—5 гусенят.

Ремонтний молодняк птиці різного виду вирощують відповідно до технологічних графіків багаторазового комплектування батьківського стада. Режим температури, вологості повітря та повітрообміну в приміщенні, фронт годівлі та напування і використовуване обладнання при вирощуванні племінного молодняку яєчних курей до 135 днів і м'ясних — до 70, індиків — до 120, качок — до 55 і гусей — до 70 днів такі самі, як і при вирощуванні промислового молодняку (стор. 213).

При спрямованому вирощуванні племінного молодняку птиці основну увагу приділяють годівлі та світловим режимам. Для вирощування та утримання племінної птиці на підлозі та в клітках використовують різні типові приміщення. У всіх пташниках встановлені опалювальні системи та інше обладнання, що забезпечує оптимальний мікроклімат і відповідну механізацію технологічних процесів. У безвіконних пташниках при вирощуванні курчат для створення оптимального мікроклімату використовують комплект опалювального вентиляційного обладнання «Клімат». Для механізації виробничих процесів при вирощуванні племінного молодняку яєчних і м'ясних курей на підлозі застосовують комплекти обладнання «Бройлер-10М», «Бройлер-20М» до 60-денного віку та «Зміна-10М», «Зміна-20М» після 61-денного віку. Комплект обладнання ЦКБ-20 використовують при підлоговому вирощуванні курчат у віці від 8 до 135 днів.

Молодняк і дорослу племінну птицю розміщують на окремих виробничих площах ізольовано один від одного. У пташниках для ремонтного молодняку курей при підлоговому утриманні розміщують до 20000, а в одній секції до 2500 курчат. Один із найважливіших технологічних моментів при вирощуванні птиці — своєчасна передача кондиційного добового молодняку з інкубаторію в цех вирощування. Молодняк передають у цех вирощування не пізніше 12 год з часу виводу.

При утриманні молодняку яєчних ліній курей на підлозі в одному приміщенні від 1 до 135-денного віку на 1 м? площі підлоги розміщують 10—11 добових курчат. Можна молодняк вирощувати у пташниках до 60 днів при щільності посадки 12—14 голів, а потім переводити в акліматизатори і вирощувати до 135 днів, розміщуючи по 8—9 голів на 1 м? підлоги.

Молодняк м'ясних ліній курей, розділений у добовому віці за статтю, вирощують в основному від 1 до 150 днів на глибокій підстилці. При утриманні курчат цього віку в одному приміщенні щільність посадки становить 7—8 голів на 1 м? підлоги. Якщо від 1 до 70 днів молодняк перебуває в пташниках для вирощування бройлерів, то їх розміщують із розрахунку 11—12 курчат на 1 м? підлоги, а потім переводять в акліматизатори, де в кожну секцію поміщають по 500 голів при щільності посадки 5—6 голів на 1 м? підлоги. З 2-місячного віку до 150 днів температуру повітря в приміщенні підтримують на рівні 18—20? С. З метою кращого розвитку і щоб не форсувати настання статевої зрілості у молодок, застосовують обмежену годівлю та диференційований світловий режим. З 1 до 150-денного віку світловий день зменшують з 24 до 8 год.

Племінних індичат вирощують від | до 120 днів в одному приміщенні на підстилці по 500 голів у секції з щільністю садіння чотири голови на | м? підлоги. Можна утримувати індичат до 20 днів у кліткових батареях КБЕ-1 по 10—12 голів в одній клітці, а з 21 до 120 днів в акліматизаторах на глибокій підстилці. Для механізації виробничих процесів при вирощуванні індичат використовують комплект обладнання ІМС-4,5. Тривалість освітлення з 24 год до четвертого місяця життя знижують до 8 год. Місткість пташників при розміщенні індичат на підлозі становить 4 500—10 000 голів.

Племінних каченят вирощують у пташниках на підлозі по 2500 голів. У секцію саджають 200—400 каченят. У віці від 56 до 150 днів каченят утримують в акліматизаторах з щільністю садіння 3,5 голови на 1 м? площі підлоги. Температура повітря в приміщенні 14—16° С, тривалість світлового дня з | до 150 днів скорочують з 15 до 6 год. Уздовж пташників влаштовують невеликі солярії з розрахунку 0,2—0,3 м? на одну голову.

Ремонтний молодняк гусей виводять у березні—травні та вирощують на підлозі по 200—250 голів у секції. З 70 до 180 днів гусенят утримують під навісами з використанням водойм. В одному пташнику розміщують 2800 гусенят при щільності садіння три голови на 1 м? підлоги. Для ремонтного молодняка та дорослих гусей уздовж пташника влаштовують солярії з канавками для купання, половина солярію повинна бути з твердим бетонним покриттям.

‚ Залежно від рівня селекції та призначення дорослої племінної птиці її утримують у різних за конструкцією та обладнанням пташниках: селекційних, випробувальних та репродукторних. У центрі селекційного пташника знаходиться службовий прохід, по обидва боки якого розташовані секції для гніздового спаровування птиці. Вхід у кожну секцію зроблено з боку проходу, з якого здійснюють збирання яєць із контрольних гнізд та обслуговування птиці. Пташник-випробувач розділений на секції для групового спаровування птиці й також обладнаний контрольними гніздами. Приміщення пташника-репродуктора розділене на секції для групового спаровування птиці, призначеної для відтворення молодняка, і обладнане простими гніздами.

Контрольні гнізда на відміну від простих мають на кожній комірці спеціальну дверцята різних конструкцій, які самі закриваються після вільного входу несучки. Назад із гнізда птиця вийти не

‚167 Рис. 42. Селекційний пташник для курей.

може, і її випускає обліковець, зробивши необхідні записи. Після випуску несучки дверцята комірки піднімають у робоче положення, і її може зайняти інша птиця.

Розміри (ширина, глибина та висота) комірки контрольних гнізд для курей дорівнюють 30х40х30 см, індичок — 40х70х60, качок — 30х50х40 і для гусок — 40х60х50 см. Одна комірка цих гнізд припадає на три курки, дві індички, одну качку і одну гуску. Контрольні гнізда залежно від виду птиці та конструкції пташника встановлюють в один—три яруси. Для курей застосовують триярусні та одноярусні контрольні гнізда, останні ставлять у селекційних пташниках. Для індичок використовують двоярусні контрольні гнізда, а для качок і гусей — одноярусні, що встановлюються на підлозі. Прості гнізда без дверцят розміщують із розрахунку одна комірка на 6—8 курей, 4—7 індичок, 3—4 качки та 2—3 гуски.

У селекційних і випробувальних пташниках передбачена механізація подачі води, частково доставка кормів у годівниці та прибирання посліду. У пташниках-репродукторах основні процеси утримання дорослої птиці та збирання яєць механізовані. Для цього використовують комплекти обладнання «Промисловий-9» (стор. 229).

Дорослих курей батьківського стада утримують у пташниках по 2500 і 5000 голів і по 500 і 1000 голів у кожній секції на глибокій або змінній підстилці, на планчастій або сітчастій підлозі. На 1 м? площі підлоги розміщують по 3,5—4 курки яєчних порід і 3—3,5 голови м'ясних порід, середня температура повітря в пташнику взимку 12—16° С і влітку не більше 25° С. Для племінних курей застосовують такі ж диференційовані світлові режими, що й для промислових несучок.

У ряді господарств курей розміщують у кліткових батареях по 6000 або 15000 голів у приміщенні, залежно від того, застосовують індивідуальне чи групове утримання птиці. Відтворення племінних курей у клітках дозволяє всі технологічні процеси виробництва племінної та промислової продукції в спеціалізованих господарствах здійснити при одній системі вирощування та утримання всього поголів'я птиці. У результаті цього досягається однорідність у технології та умовах середовища, у яких ведуть селекцію курей батьківського стада, а потім використовують гібридну птицю. Утримання птиці батьківського стада в клітках дозволяє майже в 2 рази краще використовувати виробничі площі, при цьому підвищується продуктивність праці, зменшується витрата кормів, кількість забруднених яєць і відпадає потреба в підстилковому матеріалі. При природному спаровуванні курей у клітках або штучному осіменінні отримують біологічно повноцінні інкубаційні яйця високої якості.

У племзаводах під час проведення сімейної селекції яєчних курей розміщують в індивідуальних клітках розміром 27 Х 38 Х 45, а індичок — у клітках 40х 60Х 60 см. Для відтворення у клітках використовують найкращу чистопородну птицю, оцінену за результатами її адаптації до цих умов утримання.

Для виробництва інкубаційних яєць курей у клітках під час відтворення чистопородної та гібридної птиці курей і півнів утримують разом у спеціально призначених для цих цілей кліткових батареях. Статеве співвідношення при природному спаровуванні курей у клітках може бути 1:8 або 1:10. В одній клітці розміщують трьох півнів і 24 курки або трьох півнів і 30 курей. Курей батьківського стада утримують у двоярусній клітковій батареї КБР-2 з гніздами і без них, у якій механізовані роздавання корму, подача води, видалення посліду і може бути механізоване збирання яєць. У кожній клітці розміром (см): довжина 196, глибина 91 і висота 70 утримують 30 курей і 3 півнів. Курей батьківського стада можна утримувати в каскадній двоярусній батареї, в одній клітці якої розміщують 20 курей і двох півнів. Для заміни виробників, що вибувають, у групові клітки поміщають близько 15—20% запасних півнів. При вибракуванні одного півня підсадку нового в цю клітку не роблять, а у разі зниження заплідненості яєць усіх півнів замінюють новими.

Якщо застосовують ручне спаровування, то до півня підсаджують курей. Півнів утримують індивідуально у спеціальних клітках. За кожним із них закріплюють певну групу несучок і кожну курку підсаджують до півня 2 рази на тиждень.

Племінних індичок утримують на підлозі у пташнику (на 2500 голів) із соляріями. Індиків розміщують ізольовано від індичок в окремих секціях по 50 голів у тому самому пташнику. У кожній секції знаходиться 250—500 індичок із розрахунку 1,5 голови на 1 м² площі підлоги. Температура повітря в приміщенні 12—16°С, тривалість світлового

Рис. 43. Утримання курей і півнів батьківського стада у клітках.

дня із 7-місячного віку збільшують із 8 до 14 год, причому для індиків її збільшують на три тижні раніше, ніж для індичок.

Батьківське стадо качок у кількості 2000 голів розміщують у пташниках на глибокій підстилці з невеликими вигулами. У секцію садять 50—100 качок при щільності садіння три голови на 1 м² площі підлоги. Температуру в приміщенні підтримують на рівні 7—14 °С, а тривалість світлового дня 15—16 год. У зв'язку з тим, що качки у повній темряві непокояться і це може призвести до зниження несучості, застосовують слабке нічне освітлення з розрахунку 0,5 Вт на 1 м² підлоги. Уздовж усього пташника по центру солярію роблять бетонні купальні канавки.