Технологічні особливості та методи розведення м'ясних порід голубів

Голубів розводять для отримання м'яса, зі спортивною метою та як декоративних; у сільському господарстві має значення м'ясне голубівництво. М'ясо голубів, особливо молодих, відрізняється тонковолокнистою структурою. Пара голубів м'ясних порід дає за рік 14—16 голуб'ят, кожне з яких у місячному віці важить 600—700 г; отже, можна отримати 8—9 кг високоякісного м'яса. Забійна маса 40-денних голуб'ят м'ясних порід сягає 70—72%. Їстівні частини від маси тушки становлять 69—71%, зокрема м'язова тканина 49—52%. М'ясо у них соковите, з жировою інфільтрацією міжм'язової та сполучної тканини. У ньому міститься сирого протеїну 12—13%, жиру 14—15%, золи 1—1,2% та води 60—63%.

Голубівництво дає великий дохід лише за правильного ведення галузі. На плем'я відбирають молодняк, що швидко росте, від плодючої птиці. Голуби живуть парами, і якщо не втручатися в життя такої пари, то самець із самкою роками житимуть разом. Але оскільки не всі голуби однакові за м'ясними якостями, то вдаються до планомірного їх спарювання. Застосовують два способи спарювання — природний і примусовий. При першому способі голуби самі утворюють пари, при другому — намічених до спарювання голубів саджають парами у спеціальні клітки. Після спарювання голубів окільцьовують і переводять у загальне гніздове приміщення. У батьківському стаді кількість самців і самок має бути рівною. Родинного розведення не допускають.

Методи розведення голубів можуть бути різними залежно від поставленої мети. У м'ясному голубівництві для поліпшення м'ясних якостей іноді застосовують схрещування різних порід. Але зазвичай

10 [С. І. Сметиєв 273 використовують чистопородне розведення, підбираючи пари за м'ясними формами, статурою та швидкістю росту. В основному голубів спарюють навесні та влітку. За цей період голуби дають 4—5 виводків. Однак у м'ясному голубівництві при створенні відповідних умов утримання та годівлі племінний сезон можна продовжити. Щоб спарювання голубів проходило дружніше, за 1—1,5 місяці до початку племінного сезону самців відсаджують в інше приміщення.

Голубники мають бути достатньо просторими, світлими, сухими та чистими. Зазвичай їх будують довгими, з односхилим дахом, висота спереду 210 см, ззаду 180 см, ширина близько 5 м, ширина проходу вздовж задньої стіни 1 м. Голубник розгороджують на відділення довжиною по 3,5 м. В одному такому відділенні (площа 14 м²) розміщують 30—40 пар м'ясних голубів. У відділеннях меншого розміру утримують по 12 пар голубів.

Гнізда роблять найчастіше у чотири яруси. Кожне гніздо краще розділити навпіл, щоб голубка могла почати кладку яєць у вільне гніздо, коли в сусідньому ще знаходяться голуб'ята. Довжина подвійного гнізда 60 см, глибина 40, висота 35 см. Біля входу в гніздо влаштовують поріжок, а перед гніздом — поличку, на яку птиця злітає, входячи в гніздо. Кожну секцію гнізда роблять знімною, що полегшує їх чищення. Перед голубником огороджують сіткою майданчик для прогулянок. Підлогу в приміщенні посипають піском шаром 2—3 см, який щодня поновлюють. Приміщення, гнізда та весь інвентар 2 рази на рік ретельно чистять, миють і дезінфікують. Температуру в голубнику взимку підтримують на рівні 5° С. Птиці необхідне свіже повітря.

Годують голубів в основному зерном. Раціон має містити близько 15% протеїну і не більше 5% клітковини. При складанні зернової частини раціону використовують корми, багаті на вітаміни (жовта кукурудза, червоне просо) та протеїн (горох, чечевиця та ін.). Зернову суміш можна складати, наприклад, за таким рецептом: кукурудза жовта 35%, просо червоне 20%, горох 20%, відходи пшениці 15%, вівсяна крупа 5%, насіння конопляне 5%.

При високій продуктивності пара голубів споживає за рік близько 46 кг зерна та зернових відходів і 2,7 кг мінеральних кормів (з урахуванням вигодовування пташенят у перші 3—4 тижні). Голубам треба давати також зелень. Взимку її спеціально вирощують на лотках. Мінеральні корми повинні бути постійно у відкритих годівницях. При складанні раціонів користуються місцевими та найбільш дешевими кормами. У раціони голубів необхідно додати також мікроелементи. Добова потреба організму голубів у мікроелементах така: сірчанокисле залізо 0,6 мг, сірчанокисла мідь 0,06, сірчанокислий марганець 1,8, сірчанокислий цинк 0,07, кобальт вуглекислий 0,05, йодистий калій 0,02 мг.

Годівниці та поїлки для голубів повинні відповідати зооветеринарним вимогам і забезпечити вільний доступ до корму та води. Необхідно мати окремі годівниці для мінеральних кормів. При вологому типі годівлі годівниці та поїлки миють щодня. Голуби дуже люблять купатися, тому в літній час у голубник ставлять ванночку, виготовлену з оцинкованого заліза. Глибина її не більше 10 см. Вода для купання повинна бути кімнатної температури, чистою та свіжою, оскільки голуби під час купання п'ють її. Купання попереджає появу паразитів та очищує оперення.

Голубка зазвичай кладе одне яйце і через день — друге. Насиджують самець і самка по черзі та разом вигодовують пташенят. Коли пташенята досягають 2—3-тижневого віку, голубка часто кладе у друге відділення гнізда ще два яйця, а пташенят продовжує годувати голуб. Батьки вигодовують молодняк молокоподібною кашкою зі своїх волоів. Якщо одне з голуб’ят загине у перші 7—10 днів, його замінюють пташеням такого ж віку, але взятим з іншого гнізда. Клювати корм голуб’ята починають з 4—5-тижневого віку.

Племінний молодняк з 6-тижневого віку відділяють, а у невеликих господарствах залишають з батьками. Спарювати м'ясних голубів можна у 6—8-місячному віці.

Для збуту на м'ясо голуби придатні вже у 30—40-денному віці. Їх можна відгодовувати у багатоярусних клітках протягом 5—10 днів. Тушку голуба общипують одразу після забою і негайно охолоджують. Упаковують їх у неглибокі ящики, вистелені папером.