Інтенсивні технології м'ясного птахівництва та комплектування гусячого батьківського стада

Домашні гуси вирізняються високою скоростиглістю та інтенсивністю росту. Їхнє пір'я та пух — цінна сировина для промисловості. Жива маса одного гусеняти 65—75-денного віку сягає в середньому 4 кг при витраті на 1 кг приросту 2,3—2,8 кг комбікормів та 11,5 кг трав'яного борошна або 6—7 кг трави. За поголів'ям гусей наша країна здавна посідала перше місце у світі, а національна кухня славиться стравами з гусячого м'яса. Консерви з гусячої печінки — гастрономічний продукт, що має всесвітню популярність. Раніше гусей весняного виведення вирощували до пізньої осені або початку зими, широко використовуючи пасовища, при цьому отримували великі тушки, що містять до 30—35% жиру.

У наш час при інтенсивній системі вирощування гусенят на м'ясо виключають застосування пасовищного методу, як малоефективного. Інтенсивна система вирощування гусенят на м'ясо дозволяє скоротити більш ніж у 3 рази строки їх вирощування, знизити на 45—50% витрати кормів на 1 кг приросту при одночасному збільшенні живої маси та м'ясних якостей молодняка.

Батьківське стадо при інтенсивному веденні гусячого господарства комплектують із такого розрахунку, щоб цілий рік отримувати яйця для інкубації, що дозволить рівномірно протягом року вирощувати гусенят на м'ясо. Яйценосність гусок із віком збільшується, і на другому році яйцекладки вони зносять на 15—25% більше яєць, ніж у першому, а на третьому — на 35—40% порівняно з першим. Гусей батьківського стада, як правило, використовують до 5-річного віку, тобто до початку зниження яйценосності. Враховуючи вікові зміни продуктивності гусей, при комплектуванні батьківського стада дотримуються такої структури: гуси першого року 35%, другого 30, третього 25 і четвертого 10%. Поголів'я батьківського стада залежить від продуктивності гусок, інтенсивності їх використання та загального обсягу виробництва гусячого м'яса.

При вирощуванні гусенят на м'ясо застосовують такі способи утримання:

1) з добового до 20-денного віку їх розміщують у спеціально обладнаних клітинних батареях з подальшим утриманням до кінця відгодівлі у пташниках на підлозі з використанням підстилки або сітчастих підлог;

2) у літній період після 21-денного віку гусенят переводять у спеціально обладнані табори;

3) з добового до 60—65-денного віку вирощують без пересадки в одному приміщенні на підлозі з використанням підстилки.

Необхідно дотримуватися таких правил: відділення приміщень заповнюють тільки одновозрастовою птицею, суворо дотримуються норм щільності садіння, забезпечуючи гусенят достатнім фронтом годівлі та напування і дотримуючись параметрів оптимального мікроклімату.

При вирощуванні в клітках до 10-денного віку на 1 м? розміщують 24 гусеняти. При переведенні гусенят в 11-денному віці в акліматизатори на 1 м? підлоги розміщують вісім голів. Гусенят утримують у невеликих секціях по 150—200 голів у кожній. Гусенята мають можливість з кожної секції вийти в солярії, які за розміром становлять 150% площі секції пташника для гусенят до 65 днів і 260% для більш старшого віку.

Фронт годівлі при використанні сухих кормів становить 3 см на голову, при комбінованому типі — 10—12 см, фронт напування 1 см. У відгодівельниках після 30-денного віку на 1 м? площі підлоги розміщують 4,5—5 гусенят.

Якщо гусенят утримують з добового віку до кінця вирощування на глибокій підстилці у безвигульних умовах, то на 1 м? площі підлоги розміщують п'ять голів. При підлоговому вирощуванні гусенят у приміщенні передбачається центральний прохід, у якому встановлюють годівниці та напувалки. У секціях біля поперечних перегородок ставлять автоматичні бункерного типу годівниці, кожною з яких користуються гусенята двох сусідніх секцій. Температуру і вологість повітря в пташнику підтримують на такому рівні.

Таблиця 59. Температура і вологість повітря в приміщенні при вирощуванні гусенят

Вік гусенят | Температура | Вік гусенят | Температура | Відносна днів) | в приміщенні (°С) | днів) | в приміщенні (°С) | вологість повітря (%) 1—5 30 65—70 21—30 20 65—75 6—10 27 65—70 31—65 16 65—75 11—20 24 65—75

При недостатньому обігріві гусенята скупчуються, давлять одне одного, погано їдять, збільшується відхід; при занадто високій температурі повітря молодняк втрачає апетит, багато п'є води, швидкість росту сповільнюється. Вентиляція повинна бути розрахована так, щоб на 1 кг живої маси протягом години надходило не менше 1,5— 2 мз свіжого повітря взимку, 4—5 м3 восени та навесні і 5—7 м3 влітку. Взимку подається повітря, підігріте до 20° С.

Для отримання гібридних гусенят проводять схрещування різних порід, ефективність різних схрещувань видно з даних, наведених у таблиці 60.

Рис. 65. М'ясні каченята,

Рис. 66. М’ясні гусенята в солярії. Таблиця 60. Ефективність різних схрещувань гусей (за даними М. В. Лобіна, П. Ф. Салєєва)

Порода та варіант Яйценосність іва. де Виведення гусенят | Збереження и - 0/ у 0, схрещування (шт.) ному віці (кг) (%) молодняку (%)

Китайські 44 3,6 62.6 94,0

Горьківські 30 315 59.8 98,0

Горьківські гусаки Х ки44 4,0 74,2 99,0 тайські гуски

Віштінес 40,5 4,3 бт,2 53,5

Китайські 72,0 3,5 64,0 9:20

Віштінес гусакиХ ки12,0 4,2 65,0 96,0

При вирощуванні гусенят на м'ясо важливо з перших днів контролювати повноцінність білкової годівлі. У раціонах із низьким вмістом кормів тваринного походження часто виникає дефіцит лізину та метіоніну. Цю проблему вирішують уведенням у корм комерційних препаратів амінокислот.

Уже з 10-денного віку птицю можна повністю перевести на рослинні білки. Як альтернативу тваринним кормам використовують багаті на протеїн культури: горох, соєву, соняшникову та лляну макуху.

Технологія відгодівлі для отримання великої жирної печінки

Вирощування гусей на жирну печінку — прибутковий напрям птахівництва, що активно розвивається у Франції, Угорщині (де щорічне виробництво становить близько 300 т) та Болгарії (близько 200 т). Маса отримуваної печінки безпосередньо залежить від генетики птиці. Рейнська та італійська породи дають досить велику печінку, а у ландеських та угорських гусей її маса сягає 400–700 г.

Для відгодівлі на печінку використовують гібридний молодняк. Весь технологічний цикл триває від 11 до 16 тижнів, включаючи підготовчий та основний періоди. При утриманні птиці на глибокій підстилці суворо дотримуються норм щільності садіння та режимів годівлі.

• Підготовча відгодівля — 8–10 тижнів
• Основна відгодівля — 4–6 тижнів
• Щільність садіння до 20 днів — 8 голів на 1 м²
• Щільність садіння з 20 до 75 днів — 3 голови на 1 м²

До 3-тижневого віку молодняк годують досхочу комбікормом із вмістом 20% сирого протеїну та обмінною енергією 1176 кДж. Починаючи з третього тижня, гусенятам дають зелену масу з розрахунку 200–220 г на голову на добу.

В останній тиждень перед переходом на основну відгодівлю поживність раціону підвищують: використовують комбікорм із 22–24% сирого протеїну, знижуючи обсяг зелені до 300 г. На 10-му та 11-му тижнях проводять плавну підготовку — поступово знижують частку комбікорму та трави, замінюючи їх кукурудзяним зерном.

З 11-тижневого віку розпочинають примусову відгодівлю. Процедуру проводять вручну або за допомогою спеціальних машин, використовуючи підготовлене кукурудзяне зерно.

1. Залийте зерно кукурудзи гарячою водою.
2. Додайте бікарбонат натрію з розрахунку 10 г на 10 л води.
3. Унесіть у підготовлену суміш кухонну сіль у кількості 1%.
4. Додайте 0,5–2% технічного жиру або рослинної олії.
5. Додайте вітамінну суміш: 1 тис. ІО вітаміну А та 100 ІО вітаміну D.

Добова витрата підготовленого зерна в період примусової відгодівлі становить 700 г на одну голову.