Еволюція норм годівлі сільськогосподарської птиці в промисловому птахівництві

Годівля птиці

Велике значення має науково обґрунтоване нормування годівлі птиці різних видів та вікових груп з урахуванням їхніх генетичних особливостей, виду продуктивності (м'ясна чи яєчна) та умов утримання. Перші норми, встановлені в результаті експериментальних робіт на курях, були запропоновані акад. М. І. Дяковим. При цьому потребу в поживних речовинах та енергетичну цінність кормів виражали у крохмальних еквівалентах та перетравному протеїні. Протягом багатьох років норми М. І. Дякова слугували основою при складанні раціонів для птиці, і пізніші дослідження в цій галузі зроблені з урахуванням їх.

Організація птахівничих ферм у колгоспах і радгоспах, широке розповсюдження породної птиці викликали необхідність перегляду існуючих норм годівлі. До цього часу було вивчено вплив різних кормів на продуктивність птиці та її потребу в поживних речовинах. У 1938 р. у Науково-дослідному інституті птахівництва А. А. Сергєєв зі співробітниками розробили нові норми, які були диференційовані залежно від виду, породи, віку птиці, несучості та перебігу линяння. Усі розрахунки потреби птиці в поживних речовинах і кормах велися на голову на добу, що було зручно для господарств, які вирощують одну-дві партії молодняку і мають партії однотипної за віком птиці. Загальну поживність кормів і раціонів виражали у кормових одиницях. Крім того, нормували вміст перетравного протеїну, кальцію, фосфору, натрію та вітамінів А, D та В. Ці норми годівлі мали велике значення при годівлі птиці в колгоспах і радгоспах та сприяли підвищенню її продуктивності.

Однак у наш час ці норми й оцінка поживності кормів не відповідають технології великих птахівничих господарств, де вирощують багато партій птиці в різні сезони при цілорічному комплектуванні стад. Організація птахофабрик і механізованих колгоспних та радгоспних птахоферм, спеціалізованих на виробництві яєць або м'яса, використання високопродуктивної птиці зажадали розробки та застосування нових способів і норм годівлі, що відповідають умовам інтенсивного птахівництва.

5* 131 Співробітниками Всесоюзного науково-дослідного і технологічного інституту птахівництва під керівництвом проф. І. Т. Маслієва та кафедрою птахівництва ТСХА були запропоновані норми годівлі сільськогосподарської птиці, розраховані за комплексом поживних речовин та обмінної енергії. Їх складають з урахуванням виду, віку та напряму продуктивності птиці. Розвитку інтенсивного птахівництва сприяв ріст виробництва повноцінних комбікормів.

У результаті координованої діяльності, узагальнення даних багатьох дослідних робіт з біохімії, фізіології та годівлі птиці під керівництвом секції птахівництва відділення тваринництва ВАСГНІЛ підготовлено науково обґрунтовані рекомендації щодо нормованої годівлі сільськогосподарської птиці та затверджено Головним управлінням тваринництва Міністерства сільського господарства СРСР. Нова система годівлі знайшла широке застосування на практиці та в комбікормовій промисловості.

Фізіологічно обумовленою основою цієї системи є збалансована годівля за комплексом поживних, біологічно активних, мінеральних речовин та мікроелементів, виходячи з синергетичної їх дії у процесах обміну в організмі з найбільш ефективним перетворенням кормів на продукцію яєць і м'яса птиці. Взаємодія елементів живлення є різнорідною та всеохопною. Значними є зв'язки енергії, жирів і протеїну в раціоні. При повному і навіть надмірному забезпеченні курей-несучок висококалорійними кормами, але при нестачі протеїну знижується несучість, а зайва енергія витрачається на жировідкладення. Наприклад, при згодовуванні за рік курці породи леггорн 40—45 кг зернових кормів без додавання протеїнових кормів несучість становитиме лише близько 120 яєць на рік, включення ж у раціон додатково 4—5 кг протеїнових кормів рослинного і тваринного походження підвищить річну продуктивність до 200—250 яєць і зменшить витрати зерна на 5—10 кг. У господарстві з поголів'ям близько 100 тис. курей-несучок, а таких у нас чимало, у нашому прикладі балансування раціону за протеїном може дати збільшення річної продукції приблизно на 10 млн яєць та економію зерна на 600 т і більше.

Система нормованої годівлі передбачає насамперед забезпечення потреби птиці в обмінній енергії та сирому протеїні. Нормування за обмінною енергією та комплексом поживних речовин відповідає фізіологічним потребам високопродуктивної птиці та збереженню її здоров'я. Обмінну енергію визначають за різницею між валовою енергією, спожитою птицею з кормом, та енергією, виділеною з калом і сечею. Оцінка поживності кормів і раціонів для птиці в обмінній енергії полегшується тим, що сеча виділяється у неї разом із калом. Це дозволяє досить швидко проводити аналізи та в короткі строки накопичити фактичні дані про енергетичну цінність кормів, вироблених у різних зонах країни. Потребу в обмінній енергії та вміст її в кормах виражають у кілоджоулях на 100 г сухого корму. Нормування білкової годівлі ведеться за сирим протеїном, який легко встановити при звичайному зоотехнічному аналізі. Потребу в сирому протеїні та вміст його в кормах визначають у відсотках на 100 г сухого корму.

Велике значення для підвищення ефективності годівлі має енерго-протеїнове відношення. Цей показник визначає, скільки енергії припадає на 1% протеїну; вираховують його діленням кількості кілоджоулів, що містяться в 1 кг корму, на кількість протеїну у відсотках. Наприклад, для бройлерів до 30-денного віку в 100 г комбікорму необхідно мати 1239 кДж і 21% сирого протеїну, що відповідає енерго-протеїновому відношенню 1: 590.

Оцінку і нормування кормів ведуть також за незамінними амінокислотами, і в першу чергу за метіоніном, триптофаном і лізином, вміст яких у багатьох кормах обмежений, а потреба птиці в них досить велика. Вивчення потреби тварин в амінокислотах та їх вмісту в раціонах внесло великі зміни в годівлю птиці. Важливе значення мало підвищення ефективності використання протеїну кормів і зменшення вмісту його в раціонах, що призвело до їх здешевлення без зниження продуктивності птиці. На потребу птиці в амінокислотах впливає енергетичне забезпечення раціону, вміст у ньому протеїну, вітамінів, жирів та інших факторів живлення. Вміст амінокислот у раціонах виражають у міліграмах на 100 г сухого корму.

Встановлено багатоманітну роль вітамінів у життєдіяльності птиці; вони беруть участь у різнобічних обмінних реакціях і впливають на фізіологічні процеси. Холін, наприклад, крім регуляції жирового та білкового обміну при добавці в раціон дозволяє зменшувати витрату кормових засобів, що містять вітамін А, вітамін В, сприяє трансформації каротину у вітамін А, а вітамін D — засвоєнню кальцію. Разом з тим розширилося коло нормованих вітамінів у раціонах для птиці; крім вітамінів А, В і В2 (рибофлавін), що давно увійшли в практику нормування, виявилися важливими і вітаміни Е та К, з вітамінів групи В — тіамін, ніацин, піридоксин, пантотенова та фолієва кислоти, холін, біотин і вітамін В12. Слід пам'ятати, що птиця повинна отримувати таку кількість вітамінів, яка не тільки попереджає авітамінози, а й забезпечує високу продуктивність. Збільшення вмісту вітамінів у раціоні сприяє збагаченню ними яєць і підвищує їх харчову цінність та інкубаційні якості.

Нормують вітаміни в міліграмах або інтернаціональних одиницях на 100 г сухого корму.

Досягнуто суттєвого прогресу у вивченні мінерального живлення птиці та уточненні норм макро- і мікроелементів. Мінеральні речовини мають дуже велике і різноманітне значення в життєдіяльності птиці й становлять 3—4% живої маси птиці та 10% маси яйця зі шкаралупою. Нестача однієї або кількох мінеральних речовин знижує продуктивність і плодючість птиці, а іноді призводить до хвороб і навіть її загибелі. Мінеральні речовини, включені в раціон у належній кількості, сприяють кращому використанню поживних речовин та економії кормів. Для цього необхідно, щоб мінеральні речовини в раціон входили у певних співвідношеннях.

У раціонах для птиці нормують кальцій, фосфор, натрій, хлор (у формі звичайної солі), йод, кобальт, цинк, марганець, залізо, мідь та ін. Потребу в них і вміст у кормах встановлюють у міліграмах і відсотках до маси сухих кормів.

Багаторічні досліди та практика показують ефективність використання антибіотиків у годівлі птиці, що впливають на склад мікрофлори шлунково-кишкового тракту, активність травних процесів, перетравність і використання кормів. Існують, однак, побоювання щодо накопичення в яйцях і м'ясі антибіотиків, що може призвести до систематичного введення їх в організм людини з їжею і виробити звикання до антибіотиків, знижуючи ефект їх використання з лікувальною метою. Найважливішим завданням, що вирішується в наш час, є пошук немедичних кормових антибіотиків, уточнення їх дозування для сільськогосподарської птиці у співвідношенні з іншими компонентами раціонів. У годівлі птиці розпочато застосування ферментних препаратів, однак ефект їх дії потребує вивчення можливості для ширшого використання у практиці.

Нормована годівля розрахована на отримання високої яєчної або м'ясної продуктивності, збереження поголів'я птиці та отримання продукції високої якості. Для племінної птиці нормування спрямоване, крім того, на збільшення плодючості птиці.

Підвищення ефективності використання кормів, що має найважливіше економічне значення у виробництві продуктів птахівництва, ґрунтується на збалансованій годівлі за науково обґрунтованими нормами, що створюють умови для високої продуктивності птиці, застосуванні фазової годівлі з урахуванням періодичності в інтенсивності росту молодняка та несучості, а також обмеженні кількості корму в окремі дні та тижні. Слід пам'ятати, що тільки здорова птиця ефективно використовує корми, і система ветеринарно-профілактичних заходів нерозривна з годівлею птиці в технології виробництва яєць і м'яса.

Нормування диференційоване для курей яєчних або м'ясних ліній і пов'язане з віковими змінами, що дозволяє співвідносити витрати кормів, особливо протеїнових, з більшою потребою в них, наприклад, у період високої несучості для курей яєчних ліній у 180—300-денному віці й потім скорочувати витрати кормів поступово до 420-денного віку і далі. Дещо інша періодичність передбачена для курей м'ясних ліній у зв'язку з їхньою конституцією та інтенсивністю яйцекладки. Таке фазове годівля економить корми та підвищує їхню конверсію в продукцію. Наприклад, для курей-несучок яєчних ліній у 100 г сухого корму повинно

134. міститися 1134 кДж і 17 г сирого протеїну з коливаннями за фазами від 1134 до 1050 кДж і від 17 до 14 г протеїну.

У зв'язку з видовими особливостями індичок, качок і гусей, їхньою різною інтенсивністю яйцекладки, живою масою та масою яєць норми передбачають вміст у сухому кормі 250—280 ккал, або 1050—1239 кДж обмінної енергії, та 14—16% сирого протеїну. Індичата, каченята та гусенята, що вирощуються на м'ясо, отримують у сухому кормі від 250 до 295 ккал, або від 1050 до 1239 кДж енергії, і від 16 до 22% протеїну, залежно від виду та віку птиці. Норми годівлі для молодняку курей, індичок, качок і гусей, призначеного для ремонту, складають окремо.

В умовах високої температури в низці районів з тривалим жарким періодом року споживання кормів птицею скорочується і, для того щоб забезпечити її меншою кількістю корму з достатньою поживністю, передбачається зміна норм. Наприклад, в умовах помірної температури в 100 г сухого корму для курей м'ясних ліній повинно бути 1097—1134 кДж і 14—16% сирого протеїну, а при високій температурі повітря 1197—1270 кДж і 18,5—19% протеїну.

Нормування всіх поживних і мінеральних речовин, а також вітамінів (див. додаток табл. 4—6) у розрахунку не на одну голову, а на 100 г сухих кормів пояснюється тим, що годівля сухими кормами, головним чином комбікормом, має істотні переваги.

Передбачено норми добавок мікроелементів і вітамінів у розрахунку на 1 т комбікорму (див. додаток табл. 8, 9), що є основним кормом для племінної та промислової птиці.

На фермах низки колгоспів і радгоспів застосовують також комбіновану годівлю птиці. При цьому збалансовані раціони складають із зерна (сухого та пророщеного), сухого комбікорму та мішанок (у вигляді комбікорму в суміші з вологими кормами). Цей спосіб годівлі дозволяє використовувати дешеві місцеві корми для часткової заміни концентратів, хоча й вимагає витрат часу на їх приготування та згодовування (див. додаток табл. 10—12). При цьому доводиться нормувати поживність раціонів у розрахунку не на сухі корми, а на голову птиці.

У системі годівлі розроблені науково обґрунтовані норми потреби дорослої птиці та молодняку в поживних речовинах, розраховані на отримання високої продуктивності та підвищення якості яєць і м'яса. Цими нормами можна користуватися і в комбінації з нормованою годівлею в розрахунку на масу сухого комбікорму. Визначивши можливу кількість комбікорму в грамах, яку отримає птиця на добу, і встановивши вміст у ньому поживних речовин, добавки місцевих кормів планують з таким розрахунком, щоб забезпечити птицю, у розрахунку на голову, всіма поживними, мінеральними речовинами та вітамінами.

Раціони складають, виходячи з норм годівлі птиці та вмісту поживних речовин у кормах у розрахунку на заплановану продуктивність. Раціон повинен за комплексом поживних речовин відповідати потребі птиці різних видів, вікових груп і напрямку продуктивності, а також бути якомога дешевшим.