Правила сівозміни та особливості обробітку ґрунту на овочевій ділянці

На частині ділянки, біля будівель або паркану, розмістіть багаторічні овочеві культури, що витримують певне затінення: ревінь, щавель, естрагон, багаторічні цибулі, а також ріпчасту цибулю на зелень. Врахуйте при цьому, що наступного року культури, які вирощуються на першій ділянці, потрібно розташовувати на четвертій, а на другій — культури ділянки першої і т. д.

Для чого це потрібно? Річ у тім, що при вирощуванні культур протягом ряду років на одному і тому самому місці з'являється виснаження ґрунту окремими елементами живлення. Крім того, різні рослини, маючи свою специфічну кореневу систему, беруть поживні речовини з різної глибини ґрунту (цибуля — з верхнього шару ґрунту, морква — з нижнього горизонту).

При монокультурі в ґрунті накопичуються збудники хвороб:

• при культурі капусти — збудник капустяної кили;
• при культурі томатів — фітофтори;
• при культурі моркви — склеротиній.

Якщо планується вирощувати огірки і томати в плівкових переносних теплицях, то їх також можна розміщувати на ділянках, призначених під ці культури. При переміщенні теплиць наступного року на нові ділянки родючий ґрунт, що залишається, забезпечує урожай наступних культур. Треба тільки передбачити, щоб теплиці не затінювалися будівлями чи деревами.

І не вирощувати в одній теплиці і огірки, і томати, оскільки огірки добре ростуть при вищій вологості повітря, ніж томати. При недостатній площі під овочеві культури їх можна вирощувати і в міжряддях молодого саду. Коренева система цибулі на зелень, салату, пекінської капусти, кропу на зелень, шпинату, а також редису, займаючи площу під деревами короткий час, мало конкурує з коренями плодових дерев щодо споживання поживних речовин.

При розміщенні овочевих культур у молодому саду слід враховувати, що салат при затіненні не утворює головки, редис — коренеплоду. Відстань від стовбура дерева має бути не менше 1 м. У широких міжряддях можна також вирощувати ранню білоголову та цвітну капусту, ранню савойську і кольрабі, але лише при достатньому освітленні цих рослин сонячним світлом.

Приступати до обробітку ґрунту можна, коли він «дозрів», тобто підсох до такої міри, що при обробітку добре кришиться і розпадається на дрібні грудочки. Якщо ґрунт на ділянці неоднорідний, починати обробіток слід вибірково, в міру його готовності, причому готувати ґрунт для сівби насіння або садіння розсади треба на такій площі, щоб зайняти її повністю в той же день, не допускаючи зайвої втрати вологи на випаровування.

Обробляти ґрунт під овочеві культури в саду потрібно відповідно до глибини розташування основної маси діяльних коренів:

При перекопуванні ґрунту лопату треба ставити ребром до стовбура дерева, щоб не пошкодити великих коренів. Не залишайте без уваги і ділянки, призначені для вирощування вимогливих до тепла огірків і томатів, якщо на них не будуть розташовуватися теплиці. Їх треба підтримувати у стані чорного пару, тобто проводити до сівби-садіння дрібне розпушування, не допускаючи появи бур'янів, щоб не виснажувати ґрунт і не втрачати вологу. Перекопувати ж ґрунт треба в день сівби-садіння.

Як же краще перекопувати ґрунт? Зазвичай перекопують ґрунт, перевертаючи землю лопатою на місці. Подвійна робота: при цьому знову піднімається половина вже перекопаної землі. Треба землю з лопати скидати вперед.

У канавку-борозенку, що утворилася, треба внести добрива. Порядок дій наступний:

• якщо оголився підзол, треба закласти органічне добриво з вапном і дрібно перекопати на місці;
• потім внести кількості органо-мінерального добрива, закриваючи його землею при копанні наступного ряду;
• залишаючи нову борозну для наступної порції добрив.

Такий обробіток ґрунту можливий, якщо він не задернів.

З ґрунту ж, пронизаного коренями або кореневищами багаторічних злісних бур'янів (пирій, осот, березка, кульбаба, жовтець та ін.), потрібно ретельно вибрати при перекопуванні корені або кореневища. Одночасно необхідно видалити личинки дротяника (жука-ковалика) і травневого жука (хруща) та самих жуків — адже вони та їхні покоління живуть у землі три-чотири роки. Не забувайте і про вовчків (ведмедок).

Як правило, овочі слід вирощувати на рівній поверхні, але якщо дрібний родючий шар або близько ґрунтові води, то доводиться вирощувати їх на рядах шириною не більше 1 м. Холодостійкі культури потрібно розташовувати рядами зі сходу на захід: краще освітлення вранці та ввечері, менше перегріву опівдні; вимогливі до тепла — з півночі на південь. Підготовка насіння до сівби. Для проростання насіння, для пробудження його до діяльності потрібні три основні умови: приплив вологи, тепло і доступ повітря. При достатній вологості й температурі насіння набухає, клітини насичуються водою і починають функціонувати. Доступ повітря необхідний для дихання насіння. Насіння, що купується в магазинах, має гарантовані посівні якості: кондиційну схожість та енергію проростання, що визначає дружність появи сходів, зберігаючи ці якості при належному зберіганні протягом двох-трьох років, насіння томатів — до п'яти років, огірків — до семи років. І все ж для отримання високого врожаю, особливо ранніх овочів, отримане насіння необхідно сортувати, відбираючи для сівби велике і повноваге. Сортують його або на спеціальних ситах, або у воді, або в сольовому розчині (насіння томатів). При сортуванні у воді та в сольовому розчині насіння опускають у посудину і помішують, потім кілька хвилин дають постояти, при цьому щупле насіння спливає, його відкидають, а повноваге насіння, що потонуло, просушують до стану сипкості, а після сольового розчину попередньо промивають чистою водою і потім підсушують. Серед повновагого насіння зустрічається велике і дрібне насіння. Тому слід відібрати велике насіння і висівати його окремо від дрібного. Щоб попередити хворобу рослин, насіння знезаражують, або опудрюючи препаратом ТМТД (0,4—0,8 г на 100 г насіння), або прогріваючи в гарячій воді протягом 15—20 хв. Насіння капусти прогрівають у воді при температурі 48—50° С, насіння моркви — при температурі 52—53° С. Після прогрівання насіння відразу ж опускають у холодну воду, потім підсушують до стану сипкості. Насіння томатів та огірків протруюють в 1-відсотковому розчині марганцевокислого калію протягом 20 хв, після чого його промивають чистою водою.

Підготовка насіння до сівби та правила його зберігання

Правильна підготовка посівного матеріалу безпосередньо впливає на дружність сходів і кінцеву урожайність овочевих культур. Прогрівання насіння на сонці протягом кількох днів знищує патогени і прискорює появу проростків, що особливо важливо для лежалих партій. Для тугосхідних культур застосовують замочування, яке запускає внутрішні процеси проростання ще до потрапляння в ґрунт. Використання талої або швидко охолодженої кип'яченої води додатково стимулює розвиток рослин на ранніх етапах.

• Період замочування моркви, петрушки, буряку та цибулі — 2 дні
• Концентрація борної кислоти або марганцівки — 0,2 г на 1 л води
• Час замочування в розчині — 1 доба
• Температура охолодженого окропу для поливу розсади — 20 °C

Для прискорення проростання моркви та цибулі ефективне змінне намачування. Насіння замочують на кілька годин, висушують до початкового стану і повторюють цей цикл, що виводить зародок зі стану спокою. Насіння теплолюбних видів загартовують низькими температурами, поєднуючи цей прийом із наступним загартуванням готової розсади. Під час замочування важливо стежити, щоб насіння було злегка прикрите водою (краще покласти його між двома шарами вологої тканини) і не пересихало.

Підзимова та ранньовесняна сівба: строки і технологія

Підзимова сівба дозволяє отримати продукцію на два тижні раніше звичайного, особливо на важких, повільно просихаючих ґрунтах. Для цього з осені висівають холодостійкі культури, які встигають набухнути, але не проростають до настання стійких морозів. Набухле в ґрунті насіння проходить природне загартування, формує потужну кореневу систему і максимально ефективно використовує весняну вологу. Щоб прискорити розвиток сходів, на грядки при підготовці вносять мінеральні добрива.

• Висота гряди для підзимової сівби — 10–12 см
• Ширина гряди — 100 см
• Глибина борозен для насіння — 3–4 см
• Доза суперфосфату на 1 м² — 20–50 г
• Доза хлористого калію на 1 м² — 20–30 г

Строки проведення осінніх робіт жорстко прив'язані до біології культур і температурного режиму. Шпинат висівають у другій декаді серпня, щоб він пішов під сніг сформованим і перезимував. Зубки часнику висаджують наприкінці вересня або на початку жовтня для надійного вкорінення без проростання. Холодостійкі овочі висівають у жовтні, коли перші заморозки вже скували верхній шар ґрунту.

1. Заздалегідь сформуйте гряди та наріжте борозенки.
2. Заготуйте суху городню землю і вдвічі більший обсяг торфу або перегною, укривши їх соломою від замерзання.
3. Висійте насіння в борозенки відразу після підмерзання ґрунту.
4. Загорніть борозенки спочатку заготовленою землею шаром 1 см.
5. Засипте зверху шаром торфу, перегною або компосту товщиною 2 см для захисту від випирання коренів морозом.

Специфіка садіння цибулі під зиму залежить від фракції посадкового матеріалу та цільового призначення. Для отримання ранньої ріпки використовують дрібний нестандартний сівок, який чудово зимує в ґрунті. На зелень висаджують більший вибірок, дотримуючись обережності під час закладення в ґрунт. Для прискорення весняного росту садіння вкривають плівкою ще до повного танення снігу, обов'язково провітрюючи її в сонячні дні.

Весняні посівні роботи проводять у суворо визначеній послідовності в міру прогрівання ґрунту. Першими висівають моркву, петрушку, коріандр і кріп, змішуючи дрібне насіння з піском у пропорції 1:3. Слідом висівають бобові, редис і різноманітну зелень, а теплолюбні культури відкладають до стійкого потепління.

Зелений конвеєр: графік збирання врожаю ранньої зелені

Організація безперервного надходження свіжої зелені починається з найраніших багаторічників. Першим навесні починає ріст ревінь, що дає товарний листок уже за кілька тижнів після сходу снігу. Слідом за ним починають відростати багаторічні цибулі, чиє листя розвивається навіть під сніговим покривом. На початку літа конвеєр доповнюється ніжними пагонами спаржі та свіжими пряними травами.

Для отримання максимального урожаю щавлю сівбу проводять у червні попереднього року, що економить весняну площу під скоростиглі культури. Черешки ревеню збирають при товщині до 6 см і довжині до 60 см, обов'язково очищаючи від шкірки. Багаторічні цибулі зрізують протягом весняно-літнього періоду, припиняючи зрізування вчасно для підготовки рослин до зими. Спаржа найбільш цінна в травні-червні у вигляді молодих, ламких зелених пагонів.

• Строк першого зрізування багаторічних цибуль — 1 місяць після сходу снігу
• Строк готовності черешків ревеню — 3–4 тижні після сходу снігу
• Граничний строк зрізування листя багаторічних цибуль — початок серпня
• Період збирання пагонів спаржі — травень–червень

Огіркова трава, пагони з листочками естрагону (тархуну), додають його і до салатів. Естрагон має приємний аромат і своєрідний гострий, освіжаючий смак. При ранньовесняній сівбі вже через два-три тижні можна використовувати крес-салат і листову гірчицю. Зелень цих культур можна використовувати тривалий час, якщо висівати ці культури через кожні 10—12 днів. На тиждень пізніше надходить пекінська листова капуста сорту Хібінська. Її використовують і для приготування салатів; на відміну від звичайного салату, листя її не гірчить і не втрачає своєї ніжності та смакових якостей навіть при цвітінні. При розростанні листя його використовують для приготування голубців, а в ранні строки й для зеленого борщу. До того ж у пекінській капусті міститься значно більше аскорбінової кислоти та заліза, ніж у салаті. Ще через тиждень надходить звичайний салат-латук листовий, а потім і качанний. Качани його поспівають через півтора-два місяці після сходів, залежно від сорту, досягаючи маси до 0,5 кг і більше. Через місяць після сходів отримують шпинат, але у цієї рослини, як і у листового салату, теж швидко настає переростання; цінність шпинату зберігається доти, доки листя його зберігає щільність і ламкість, з початком цвітіння вони втрачають свої властивості. Не можна забувати і про огіркову траву (бораго). При ранньовесняній сівбі сходи з'являються через 10—12 днів, при сівбі в добре прогрітий ґрунт — через 5—6 днів. Використовувати огіркову траву в їжу можна вже при появі перших гладких листочків разом із товстими соковитими сім'ядолями. Огіркова трава дійсно відповідає своїй назві, нагадуючи аромат свіжого огірка. Її використовують в окрошці, у збірних салатах, як приправу до різних страв, а також як лікувальний засіб при суглобовому ревматизмі, катарах і шкірних захворюваннях. Мангольд, або листовий буряк, через два місяці після сівби можна використовувати для салату, вінегрету або для ботвиння. Черешковий мангольд вживають тільки у вареному або тушкованому вигляді. Корені мангольда перезимовують під покривом снігу, тому для отримання ранньої зелені рослини при настанні перших осінніх заморозків підгортають, а ранньою весною звільняють від землі. Петрушку також залишають під зиму при червневій сівбі (без підгортання), і ранньою весною вона дає зелень, яку можна використовувати до стеблування рослин. При ранньовесняній сівбі зелень петрушки, коріандру, кропу можна отримати лише через місяць після сходів. Для отримання ніжної зелені кропу до осені насіння його слід висівати через кожні два-три тижні, залишаючи кілька рослин першого строку сівби до цвітіння для залучення мух-журчалок, личинки яких знищують гусениць і попелиць, що з'явилися на рослинах. Квітучі рослини кропу використовують також для засолювання огірків і помідорів. У зелений конвеєр можуть бути включені й бобові: овочевий горох і овочева квасоля. Овочевий горох сорту Невичерпний 105 дає зелені боби (стручки) при ранньовесняній сівбі через 40—45 днів після сходів, а сорти Жегалова 112 — через 60—75 днів. Зелені боби цих сортів без волокон, їх можна вживати в їжу разом із недозрілими зернами (зеленим горошком), причому збори їх можуть тривати протягом усього літа. Квасоля, як вимоглива до тепла культура, при сівбі на початку червня дає зелені боби через півтора-два місяці після сходів, залежно від сорту. Зелені боби разом із недозрілими зернами містять до 3,4% цукрів. Їх їдять вареними або підсмаженими. У лікувальному харчуванні зелену квасолю застосовують при діабеті, захворюваннях печінки та центральної нервової системи. Цукрові сорти відрізняються відсутністю пергаментного шару та волокна у стулках, такі як Масляна найраніша 273, Сакса без волокна 615, Тріумф цукровий 764, Зеленостручна 517. Період збирання зелених бобів триває 10—30 днів, залежно від сорту та погодних умов. Ще одну культуру слід включити в зелений конвеєр — селера. Вона має три різновиди: листова, черешкова і коренева (коренеплідна). Для отримання зелені можна використовувати всі різновиди, але це буде вже літня зелень, причому при розмноженні рослин розсадою. Селера відрізняється сильнішим ароматом, ніж петрушка, вона сприяє кращому травленню, справляє благотворний вплив на органи внутрішньої секреції, а також на нервову систему, піднімає життєвий тонус організму. Селера попереджає утворення в нирках каменів, це один із дієвих засобів проти подагри, ревматизму. Листя її багате на аскорбінову кислоту (до 150 мг%) і каротин (до 7 мг%). Молоде листя, а також очищені від шкірки соковиті черешки використовують як приправу до салатів, м'ясних і рибних страв. Коренеплоди селери зберігають у підвалі для вирощування зелені в теплицях. АГРОТЕХНІКА БАГАТОРІЧНИХ ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР Для багаторічних культур необхідно відвести окрему невелику ділянку, можна і в певному затіненні, але обов'язково з водопроникним підґрунтовим шаром і з заляганням ґрунтових вод не вище 1,5 м від поверхні ґрунту. Оскільки на цій ділянці ці культури будуть знаходитися протягом ряду років, слід відразу внести органічні добрива, краще компост (2—3 відра на 1 м2), перекопати ґрунт на глибину до 40 см, одночасно звільняючи ґрунт від багаторічних бур'янів, особливо пирію, і також від личинок і жуків — хруща та дротяника. Кислі ґрунти багаторічники (крім щавлю) не виносять, тому ґрунт потрібно вапнувати. Щавель. Ця рослина повсюдно зустрічається в дикому вигляді, але цей вид різко відрізняється від культурного. У останнього більш товсте і велике листя і значно менше міститься шкідливої для організму щавлевої кислоти, причому вона накопичується в листі тільки перед початком цвітіння, витісняючи яблучну та лимонну кислоти. Щавель — холодостійка рослина. Насіння його починає проростати при 1°С, але оптимальна температура для його проростання 16—18°С, а для росту листя — 15—16°С. Листя переносить заморозки до -7°С при безвітрі, коренева система добре перезимовує. Для отримання ранньої продукції насіння краще висівати не пізніше середини липня, тоді сходи з'являються на 8—10-й день. До сівби щавлю на ділянці можна виростити редис. Насіння щавлю дрібне, тому його краще змішувати з піском, норма висіву — 0,5 г на 1 м2, глибина закладення 1 см з наступним мульчуванням торфом або перегноєм, відстані між рядами при чотирирядковій сівбі 20 см. Перед сівбою необхідно пролити борозенки водою. На другий рік навесні ділянку, де росте щавель, розпушують граблями поперек рядків, видаляють торішнє листя і підживлюють рослини розчином сечовини (дві столові ложки на відро води), повторюючи підживлення після кожного зрізу листя, а після останнього зрізу рослини підживлюють калійними добривами. Щавель вимогливий до вологи, але перезволоження ґрунту не виносить. Розпушування ґрунту після кожного поливу або дощу обов'язкове. Листя починають зрізувати при висоті його 15 см, залишаючи молоде листя недоторканим до наступного зрізу, причому в першу весну листя зрізують не більше двох разів, у наступні два роки — три-чотири рази, до викидання квітконосних пагонів, які необхідно видаляти в міру їх появи. Після трирічної культури листя дрібнішає і грубіє, тому щороку третю частину площі слід оновлювати новими літніми посівами.