Агротехніка вирощування огірків у захищеному та відкритому ґрунті

Особливості догляду за огірками в захищеному ґрунті

Підживлювати рослини розчином калійної селітри (три столові ложки на 10 л води на 2 м2). Поливати рослини слід помірно, але після цвітіння частіше, не допускаючи перезволоження ґрунту.

Перед кожним поливом, поки не розпустилися пагони, рослини треба підгортати, щоб не заливати стебло. Ґрунт можна розпушувати тільки до утворення пагонів, а потім розпушування замінюють підсипанням землі (краще поживною сумішшю).

Провітрювати слід обережно, щоб не застудити ніжні рослини, але не можна допускати й перегріву, який може статися при температурі близько 35°С. Знизити температуру можна, підгортаючи плівку з підвітряного боку, але не назовні, а всередину, щоб рейка з плівкою не сповзала.

Одночасно з огірками під плівкою можна вирощувати зеленні овочі, висіваючи заздалегідь пророщене насіння:

• листовий салат;
• пекінську листову капусту;
• цибулю на перо;
• кріп на зелень.

Організація обігріву та мульчування ґрунту

Під плівковими укриттями можна обігрівати ґрунт, закладаючи гарячий гній у канавки глибиною і шириною 30—35 см шаром 20 см, а зверху — поживну суміш. Заслуговує на увагу досвід аматора Г. Г. Ємельянова з Ленінграда. Він закладає восени у траншеї глибиною і шириною 50 см замість гною деревне листя, тирсу, навесні додає листя трохи вище рівня ґрунту, ущільнює і заповнює харчовими відходами, накопиченими і висушеними взимку, посипає їх вапном, потім суперфосфатом, заливає гарячою водою, потім насипає землю шаром 20 см, змішану з золою, і зверху торф, після чого накриває грядку шириною 1 м плівкою на каркасі і через п'ять днів висіває насіння огірків. Після збирання врожаю прибирає землю з гряди і знову заповнює траншею листям, харчовими відходами.

Застосування плівки для мульчування ґрунту дає такі ж результати, як і використання для цього перегною або торфу, але при цьому відпадає необхідність у розпушуванні ґрунту після поливу або дощу, зберігається його структура, менше потрібно поливів, а під чорною плівкою гинуть сходи бур'янів.

Недолік прозорої плівки в тому, що вона пропускає теплові промені, в результаті чого знижується температура ґрунту в нічний час; водночас на плівці осідають дрібні краплі вологи, в результаті знижується втрата тепла з ґрунту. Крім того, поверх неї вологість приземного шару повітря нижча, ніж на відкритій ділянці, тому в спекотні дні необхідно зволожувати повітря, обприскуючи рослини огірків через шланг або лійкою. У цьому випадку підігрів води не потрібен.

Методи вирощування огірків під плівкою

Заслуговує на увагу спосіб вирощування огірків, запропонований професором О. В. Юріною (Всесоюзний інститут селекції і насінництва овочевих культур). Вона запропонувала висівати насіння огірків у середині травня в заглиблені лунки гніздами 70x70 см, потім ділянки під огірками суцільно вкрити плівкою. З настанням теплої погоди плівку над сходами потрібно прорізати хрестоподібно, і рослини продовжують рости і розвиватися вже над плівкою. У кожному гнізді потрібно залишати по чотири рослини.

Технологія підготовки ґрунту під огірки

У відкритому ґрунті також можна закладати під гряди гній, як і під плівковими укриттями, але краще це робити за способом новгородських городників. Вони виконують роботи в такій послідовності:

• Закладають гарячий гній наприкінці квітня між торішніми грядами товщиною 40 і шириною 50 см.
• Стару гряду ділять на дві частини, прокладаючи по її центру борозну.
• Вийнятим із борозни родючим ґрунтом засипають зверху гній шаром всього 5 см.
• Землю до гною тільки привалюють з обох боків.

У сприятливі роки на захищених від вітру ділянках збирання плодів починають з другої декади червня, у несприятливі — з початку липня.

Агротехніка вирощування огірків у відкритому ґрунті

Для вирощування ранніх огірків ділянка повинна мати невеликий південний або південно-західний схил і бути захищена від холодних північних і східних вітрів. Розташовані на південному схилі рослини огірків краще використовують сонячну енергію.

Стікання холодного повітря зі схилу зменшує небезпеку заморозків, а захист ділянки від холодних вітрів зберігає отримане ґрунтом і рослинами тепло, сприяє підвищенню відносної вологості повітря серед рослин і збільшенню вуглекислоти у захищеному просторі на рівні листкової поверхні. А якщо ділянки з таким схилом немає? У цьому випадку потрібно нарізати на ділянці високі гребені, зробити з південного боку пологий схил, а в середині його лунки, в які і висівати підготовлене насіння.

Висівають огірки зазвичай за тиждень до останніх заморозків. Для підстраховки слід висівати одночасно сухе, намочене і пророщене насіння. Заморозків може і не бути, а сходи з пророслого насіння дають найранніші плоди. Загинули від заморозків сходи з пророслого насіння — зійдуть з намоченого, загинули ці — дадуть сходи сухе насіння, але вже пізніше. Щоб прискорити ріст і розвиток рослин, їх потрібно вкривати на ніч, якщо ночі холодні, підживити слабким розчином добрив, посилити вуглецеве живлення рослин за рахунок обкладання їх свіжим гноєм. Швидкій появі бічних пагонів, а на них жіночих квіток сприяє прищипування рослин над четвертим-п’ятим листком, але так, щоб не пошкодити верхівкову бруньку. Прищипування призупиняє ріст рослини в довжину і тим самим прискорює появу бічних пагонів. Після цвітіння ріст головного пагона відновлюється. Прищипувати слід рослини всіх сортів, крім гібридів і сорту Алтайський ранній. Насіння можна висівати в один рядок на відстані 60 см для сорту Алтайський ранній і 70 см для інших сортів, але краще розміщувати рослини стрічками у два рядки з відстанями між стрічками 80—90 см і між рядками 40—50 см. Сходи сорту Алтайський ранній проріджують на відстані: перший раз при появі першого справжнього листка — на 5 см і остаточно при появі третього листка — на 10 см, а інших сортів — у 2 рази рідше. При проріджуванні сходів треба не висмикувати рослини, щоб не пошкодити коріння рослин, що залишаються, а відщипувати їх. Після проріджування рослини злегка підгортають, щоб вода не застоювалася біля стебел, інакше можливе їх підгнивання. Обов’язковим є і розпушування ґрунту після кожного поливу або дощу до змикання бадилля. Для отримання ранніх і дружних сходів мульчування — покриття посівів перегноєм або торфом шаром 2 см — необхідний прийом, що сприяє збереженню вологи і забезпечує краще проростання насіння. Глибина загортання насіння в цьому випадку може бути зменшена до 2—3 см (замість 3—4 см). При нестачі торфу або перегною можна обмежитися мульчуванням вузькою смугою, шириною 5 см. Мульчування ґрунту слідом за сівбою насіння справляє сприятливий вплив на водний, тепловий і поживний режими ґрунту. Мульча перешкоджає утворенню ґрунтової кірки, зменшує випаровування вологи з поверхні ґрунту, зберігаючи її запас у ґрунті. Під мульчею ґрунт повільно віддає тепло, в той же час приземний шар повітря стає теплішим завдяки темному кольору мульчі і внаслідок цього кращому поглинанню нею сонячних променів. Кращі водний і тепловий режими сприяють посиленню розвитку ґрунтових мікроорганізмів і накопиченню в ґрунті поживних речовин. Поряд з цим у приземному шарі повітря збільшується вміст вуглекислоти, підвищується фотосинтез. Для утеплення ґрунту в траншейки розміром по ширині гряди, глибиною 30 см можна закладати не тільки гній, а й гнилий сміття, трав’яні відходи, різану солому шаром 10—12 см, пересипаючи їх суперфосфатом (склянка на 1 м2). Зверху насипають родючий ґрунт, змішаний із золою (склянка на відро ґрунту), або з городньою сумішшю (три столові ложки), або ж з нітрофоскою (дві столові ложки на відро). Не тільки гряди, а й гребені можна утеплювати гноєм. Робити гребені потрібно так, щоб біля основи гребеня було 90 см, висота їх — 20—25 см, вони мали південний широкий схил під кутом 30—35°, а північний — крутий. У середину гребеня одночасно слід закласти гній. Пророщене насіння або розсаду розміщують на гребені в шаховому порядку у два рядки. Внесення в рядки або в лунки компосту, збагаченого суперфосфатом з розрахунку півлітрова банка на 1 м, сприяє ранньому плодоношенню і підвищенню врожаю огірків. Більш ефективно діє торфофекальний компост, також збагачений суперфосфатом, але цей компост можна застосовувати лише після зникнення неприємного запаху. Ранній урожай огірків отримують і при вирощуванні їх під захистом куліс із високих рослин (кукурудзи, овочевих бобів). Боби, як холодостійкі рослини, висівають якомога раніше у два рядки з відстанями між рядками 15 см, а кукурудзу — одночасно з огірками також у два рядки через кожні чотири рядки огірків. До часу сходів огірків боби захищають молоді рослини, а кукурудза по мірі підростання — дорослі рослини. Розташовувати куліси треба поперек панівних вітрів. Куліси захищають огірки від холодних вітрів, серед 8 і. Курюков ІЗ куліс підвищується температура, зберігається підвищена вологість повітря і підвищений вміст вуглекислоти між рослинами огірків. У результаті не тільки збір плодів починається раніше, але збільшується тривалість плодоношення. Крім того, куліси захищають рослини від перевертання батогів вітром (при перевертанні відбувається відрив від стебел додаткових коренів, що погіршує живлення рослин). Як захисні куліси можна використовувати моркву або буряк при ранньовесняній сівбі пророщеним насінням на відстані 10 см від наміченого рядка огірків з північного боку. Для прискорення плодоношення необхідно забезпечити рослини огірків поживними речовинами з моменту проростання насіння, особливо фосфором. Надалі для посилення розвитку листового апарату рослини підживлюють розчином сечовини (дві столові ложки на відро теплої води), а в період плодоношення — калійним селітрою (три столові ложки на відро води). Таке підживлення особливо ефективне в період згасання плодоношення, коли ослаблений приріст листя не може забезпечити нормального розвитку плодів. Для отримання раннього і високого врожаю огірків поряд із внесенням добрив посіви необхідно регулярно поливати. Без поливів рослини меншою мірою використовують і добрива, особливо в посушливі періоди. Крім звичайних поливів з наступним дрібним розпушуванням ґрунту необхідні в жаркі дні й освіжаючі поливи розпорошеним струменем через шланг. У цьому випадку можна не побоюватися холодної води. Освіжаючі поливи малими нормами не тільки підвищують вологість повітря серед рослин, а й є також засобом боротьби з перегрівом рослин. Освіжаючі поливи незамінні в період суховіїв, які трапляються і в Підмосков’ї, коли різко знижується вологість повітря, у рослин порушується водний баланс такою мірою, що вони не тільки в’януть, але іноді й засихають. Щоб уникнути ручного запилення, слід залучати бджіл, для чого на початку цвітіння огірки треба обприскувати розчином меду (дві столові ложки на 1 л води) у першій половині сонячного дня. Ранньовесняна сівба коріандру також сприяє залученню бджіл. На врожай огірків істотний вплив має регулярність збору плодів: через день-два на початку плодоношення і щодня при масовому плодоношенні. Якщо пропустити черговий збір, то плоди переростають, поживні речовини йдуть на розвиток насіння, затримується ріст молодих зав’язей та утворення нових. Мало того, недбалий збір плодів (залишення на батогах потворних, хворих і перерослих плодів) призводить до того ж результату. Знімати плоди слід дуже обережно, не обривати їх, а відщипувати, натискаючи нігтем великого пальця на плодоніжку. Щоб уникнути обриву коренів, що утворилися в місці зіткнення пагона із землею, не можна під час збору плодів піднімати батоги. Плоди краще збирати вранці: зеленці, зібрані в цей час, довше зберігають свіжість. Іноді зустрічаються гіркі плоди. Це відбувається при накопиченні в них кукурбітацину, викликаного несприятливими умовами, що затримують ріст плодів (дуже холодна або дуже спекотна погода, нестача або надлишок вологи, полив холодною водою, а також нестача поживних речовин у період масового плодоношення). Захист огірків від шкідників і хвороб Після збирання врожаю треба видалити всі рослинні рештки, спалити їх, а золу використовувати на добриво. Не треба допускати розростання бур’янів не тільки на ділянці, а й навколо неї, оскільки вони є розсадником шкідників і хвороб, наприклад, павутинний кліщик розвивається на лободі, кропиві, березці. Якщо огірки вирощують у теплиці, її знезаражують хлорним вапном (400 г вапна настоюють у відрі води протягом 3—4 год, потім рідину обережно зливають для обприскування, а осад використовують для обмазування дерев’яних частин). Ґрунт же дезінфікують розчином карбатіону (100 г на відро води на 1 м2), перекопуючи його до і після внесення розчину, потім покривають плівкою і через 10 днів знову розпушують. Краще робити це восени, оскільки навесні цю роботу треба проводити не пізніше ніж за 20 днів до садіння розсади, при цьому буде упущений ранній строк її висаджування. Небезпечний шкідник огірків — павутинний кліщ (червоний павучок). У результаті його уколів на листках з’являються світло-жовті плями, вони жовтіють і засихають. При появі шкідника рослини обприскують суспензією сходів і плодоношення. Мінімальна температура для росту плодів 15°, оптимальна — 26—27°С. Готовність плодів до збору у кабачків настає через 50—60 днів, у патисонів — на 5—7 днів пізніше, залежно від погодних умов. Однак ранні врожаї кабачків і патисонів отримують при садінні 20—25-денною розсадою, вирощеною в горщиках із поживною сумішшю діаметром 10 см. Сівбу насіння, висаджування розсади патисонів проводять у ті ж строки, що й огірків, у заздалегідь підготовлені глибокі лунки діаметром 30 см, причому в кожну лунку вносять по піввідра перегною або компосту в суміші з суперфосфатом (сірникову коробку). Відстань між рослинами 70 см. При хорошій заправці ґрунту добривами можна обмежитися внесенням у лунку при висаджуванні розсади літрової банки перегною або компосту. Кабачки й патисони потрібно поливати під корінь, поєднуючи поливання з підживленням городньою сумішшю (три столові ложки на відро води) або нітрофоскою (дві ложки), спочатку по 1 л під рослину, потім по 2 л. Поливають рослини рідше, але більшими нормами, ніж огірки, оскільки коренева система у них потужніша. Прищипування верхнього основного стебла під час бутонізації сприяє підвищенню врожаю плодів. Плоди збирають кожні шість-вісім днів, причому краще їх не зривати, а зрізати ножем разом із плодоніжкою. Після кожного збору рослини поливають розчином городньої суміші, збільшивши норму до 3 л на рослину. Для отримання раннього врожаю кабачки й патисони вирощують під плівковими укриттями, висаджуючи тритижневу розсаду. Вирощують її на такій же поживній суміші, що й огіркову розсаду. Під плівкові укриття розсаду висаджують у два рядки з міжряддями 50 см, а між рослинами — 70 см у шаховому порядку. За три-чотири тижні до висаджування розсади під плівку можна висіяти пророщене насіння пекінської капусти у три рядки, розсаду ж кабачків і патисонів висаджувати по середньому рядку через кожні 70 см. Рослини кабачків і патисонів сильніше, ніж рослини огірків, страждають від перегріву, тому плівкові укриття й теплиці потрібно частіше провітрювати. Знімати плівку можна при настанні стійкої теплої погоди, але не допускаючи зіткнення рослин із плівкою при їх розростанні. Ранні сорти: кабачків — Грибовські 37, патисонів — Білі 13. РАННІ ПОМІДОРИ Помідори мають тривалий період вегетації. При сприятливих умовах температури і вологості ґрунту сходи з’являються приблизно через тиждень після висіву насіння. Від сходів до появи бутонів у скоростиглих сортів проходить близько восьми тижнів і стільки ж — від початку цвітіння до дозрівання перших плодів. Тривалість природного плодоношення помідорів у відкритому ґрунті обмежується безморозним періодом. Під Ленінградом, наприклад, період плодоношення не перевищує 20 днів, під Москвою в сприятливі роки триває до 60 днів. Після формування семи-восьми листків у скоростиглих сортів закладається перша квіткова кисть, потім рушають у ріст сплячі бруньки в пазухах листків нижче квіткової кисті. Вони дають бічні пагони, або пасинки, причому спочатку рушає в ріст брунька з пазухи нижнього листка, але швидшим ростом володіє верхній пагін-пасинок, що виростає безпосередньо під квітковою кистю. Ось його-то і треба залишати при пасинкуванні для отримання найбільш раннього врожаю. У скоростиглих сортів кожна наступна кисть на основному пагоні закладається через один-два листки. Також закладається перша кисть і на верхньому бічному пагоні-пасинку. На основному пагоні в цей час формується друга квіткова кисть. На нижньому ж бічному пагоні, хоча він рушає в ріст раніше, ніж верхній, перша квіткова кисть утворюється так само, як і на основному пагоні, після появи сьомого-восьмого листка. Штамбові сорти гілкуються значно менше, ніж нештамбові. При сприятливих умовах ріст рослин, за винятком детермінантних сортів, йде безперервно. Так, наприклад, у теплицях рослини досягають у довжину кількох метрів, а такі сорти, як де-Барао або Гігант, виростають і у відкритому ґрунті до 4 м. Одночасно з ростом формуються і квіткові кисті. Однак утворення нових квіткових кистей і нових зав’язей затримує плодоношення на перших квіткових кистях, і, отже, у цьому випадку ранніх плодів очікувати не доводиться. Ось чому для отримання раннього врожаю треба систематично видаляти бічні пагони-пасинки і обмежувати кількість квіткових кистей. Любителі-овочівники стурбовані частим опаданням квіток і зав’язей, що дають найперші плоди. Як же вберегти рослину від цього небажаного явища? Адже втратити перші квітки — значить втратити найбільш ранній урожай. У теплицях квітки опадають у результаті низької температури, високої вологості повітря, коли пиляки не розтріскуються і сирий пилок із них не висипається. Адже рослини помідорів — самозапилювачі, і перехресне запилення спостерігається лише на півдні. Крім того, опадання квіток спостерігається при високій нічній температурі, коли відбувається недостатній відтік із листків поживних речовин внаслідок посиленої витрати їх на дихання. Недостатнє освітлення також є причиною опадання квіток. Як уже зазначалося, рослини помідорів відрізняються підвищеною вимогливістю до фосфорного живлення починаючи з проростання насіння, значить, нестача фосфору також може бути причиною опадання квіток при вирощуванні рослин як у захищеному, так і у відкритому ґрунті. Не можна допускати вологість повітря вище 65—70%. У відкритому ґрунті до цього слід додати ще одну причину опадання квітки — садіння перерослою розсадою, вона повинна бути не більше 25 см довжини зі стеблом діаметром не менше 1 см. Опадання квіток також може бути при садінні розсади в холодний ґрунт і при поливі холодною водою або при поливі способом дощування. Не можна допускати й перезволоження ґрунту. Нестача вологи при високій температурі повітря також є причиною опадання квіток і зав’язей. Деякі городники вносять і під помідори велику кількість органічних добрив. Це допустимо, але лише в тому випадку, коли надлишок азоту врівноважується внесенням фосфорних добрив. Надлишок азоту при нестачі фосфору і калію призводить до опадання квіток і зав’язей. На піщаних ґрунтах це явище викликається нестачею магнію. Внесення калімагнезії (1—1,5 кг на 100 м2) попереджає опадання квіток і зав’язей. Причиною опадання квіток і зав’язей є також і нестача мікроелементів. Усунути цю нестачу можна підживленням рослин мікродобривами.

Полив розчином ризького добрива (1 г на 10 л води) або обприскуванням розчином борної кислоти (1 г на 1 л води), але обприскувати остиглим розчином. Через два дні повторити обприскування, але розчином марганцевокислого калію в такій же концентрації. Кілька слів про особливості кореневої системи томатів. Основна маса діяльної кореневої системи їх розміщується в розпушеному ґрунтовому шарі. Через 20 днів після садіння розсади коріння проникає на глибину 40 см, досягаючи в діаметрі 75 см, а ще через 20 днів і довжина, і ширина кореневої системи досягають 100 см. При природному рості рослин коріння поширюється до 2,5 м у діаметрі, але при видаленні пасинків і, отже, при зменшенні асиміляційного апарату (листової поверхні) значною мірою зменшується і потужність кореневої системи, а звідси випливає необхідність створення для таких рослин кращих умов живлення та забезпечення водою. До того ж рослини з обмеженою кількістю стебел висаджуються густіше. Томати мають здатність легко утворювати додаткове коріння при тривалому зіткненні стебла з вологим ґрунтом, тому необхідною умовою догляду за рослинами є їх підгортання. Томати — вимогливі до тепла рослини. Насіння їх проростає при температурі 13—15°С, а холодостійких сортів — при 10°С, загартоване ж насіння — навіть при 8°С, проте оптимальна температура для проростання насіння — в межах 20—25°С, коли сходи з'являються через п'ять-сім днів після сівби. Така ж температура сприятлива і для дорослої рослини. При температурі нижче 15°С призупиняється цвітіння, а нижче 10°С припиняється і ріст, за винятком холодостійких сортів, останні продовжують ріст і при 8°С. Такі сорти витримують короткочасні заморозки в безвітряну погоду до —1°С. Тривале зниження температури до 10°С призводить до опадання квіток і затримки плодоношення на 10—12 днів. При вирощуванні томатів під плівковими укриттями не можна допускати підвищення температури до 30°С, інакше пилок втрачає життєздатність і урожай плодів знижується. Вирощування томатів у плівкових теплицях. Уже на початку квітня треба готувати плівкові теплиці на біологічному обігріві для садіння горщикової 45—50-денної розсади, вирощеної в кімнаті. Зрозуміло, теплицю треба встановлювати в такому місці, щоб вона не затінювалася будівлями або деревами. Після очищення майданчика від снігу каркас накривають плівкою, а для більш швидкого прогріву ґрунту його слід покрити старою плівкою. Коли земля відтане, на перекопаний ґрунт укладають уздовж теплиці шар гною завширшки 70 см і заввишки 30 см, а на нього компост або ґрунтову пожив-