agronom.me
Меню

Обрізування та формування

Вплив обрізування на біологічну рівновагу та ріст плодових дерев

Студентові

5 хв читання

Будь-яке плодове дерево прагне до постійного балансу між кореневою системою та надземною частиною. Втручання садівника — чи то обрізування крони, механічне пошкодження коренів чи зимове обмерзання — порушує цю рівновагу. У відповідь рослина миттєво перенаправляє поживні речовини на відновлення втрачених органів.

Реакція дерева на втрату гілок залежить від ступеня втручання:

  • Незначна втрата гілок стимулює ріст пагонів тільки на периферії крони.
  • Помірне обрізування пробуджує сплячі бруньки і провокує появу сильних вовчків.
  • Сильне обрізування змушує дерево викидати прикореневу поросль, щоб компенсувати дефіцит зеленої маси.
  • Критичне обрізування (як і глибоке вимерзання гілок) призводить до відмирання частини кореневої системи.

При пошкодженні коренів гризунами, технікою або через перезволоження ґрунту дерево перенаправляє воду і продукти асиміляції вниз для регенерації. Якщо підземна частина постраждала занадто сильно, рослина жертвує кроною. У цьому випадку всихають верхівки скелетних гілок (проявляється суховершинність) або повністю гине вся надземна частина.

Рис. 41. Рост надземной части при нарушении баланса
Рис. 41. Ріст надземної частини: А – при сильному зменшенні розміру коренів; Б – при фізіологічній рівновазі; В – при сильному обрізуванні гілок: 1 – молоді дерева; 2 – дорослі дерева; 3 – основний напрямок руху асимілятів.

Вплив зовнішніх факторів і ступеня вкорочування на розвиток крони

Напрямок і характер росту пагонів визначаються не тільки обрізуванням. Садівник повинен враховувати природні фізичні та біологічні фактори, які щодня впливають на геометрію гілок у саду. Основні з них наведено в таблиці нижче.

Фактор Вплив на ріст гілок
Від’ємний геотропізм Стимулює дерево рости вертикально вгору.
Земне тяжіння Відхиляє гілки вниз, переводячи їх у поникле положення.
Сонячне світло Направляє ріст гілок у бік кращого освітлення.
Різниця електричних потенціалів Активізує ріст тканин із нижнього боку гілки, піднімаючи її верхівку.
Рис. 42. Внешние факторы роста ветвей
Рис. 42. Деякі зовнішні фактори, що визначають напрямок і характер росту гілок.

Будь-яке обрізування — це інструмент керування балансом дерева. Слабке вкорочування (довге підрізування) діє виключно локально. До росту пробуджуються тільки бруньки біля самого зрізу, що дозволяє уникнути масової появи непотрібних пагонів і не пригнічує рослину.

Сильне вкорочування (коротке підрізування), навпаки, різко зменшує сумарну довжину пагонів і площу листя. Нові гілки, що утворюються, часто відходять під гострими кутами, послаблюючи міцність крони. Це віддаляє початок товарного плодоношення, а загальний об’єм крони виявляється меншим, ніж у необрізаних дерев.

Регулярне сильне обрізування заганяє дерево в замкнене коло. Бурхливий компенсаційний ріст пагонів у поточному сезоні потребуватиме сильного проріджування в наступному. Рослина витрачає всі ресурси на відновлення деревини замість закладання урожаю, а молоді пагони не встигають визріти до зими і вимерзають.

Рис. 43. Реакция на различную степень обрезки
Рис. 43. Реакція на різний ступінь обрізування: чим більша частина гілки (дерева) видалена, тим на більшій відстані від місця зрізу посилюється ріст. Дія обрізування: 1 – локальна; 2, 3 – загальна (тотальна).

При повній вирізці гілок на кільце явного компенсаційного росту в одній точці може не бути. Потік пластичних матеріалів, що звільнилися, перерозподіляється судинними зв’язками між гілками, розташованими вище місця зрізу. Однак при порушенні техніки зрізу дерево реагує вовчкуванням.

Рис. 44. Сосудистые связи и переключение их при обрезке
Рис. 44. Судинні зв’язки та перемикання їх при обрізуванні.
  • 1 – без обрізування;
  • 2, 3 – при правильній вирізці гілки;
  • 4 – при неправильній вирізці (можливе виникнення вовчків);
  • 5, 6 – вовчкування при обрізуванні на тонку гілку (розташовані вище частини не в змозі використати додатковий потік пластичних матеріалів, що перемикається на них);
  • 7, 8 – при механічному перетині шляхів пересування пластичних матеріалів.

Обрізування на занадто тонку гілку (варіанти 5 і 6) призводить до того, що верхня частина крони не може засвоїти потік живлення, що ринув до неї. Надлишок пластичних речовин скидається через сплячі бруньки біля місця зрізу, викликаючи бурхливий розвиток вовчків.

Рис. 45. Реакция ветвей на укорачивание:
Рис. 45. Реакція гілок на вкорочування:
1 Кут відходження, товщина і довжина (до обрізування) однакові, ріст сильніший у гілки а, що піддалася меншому ступеню вкорочування
2 Кут відходження і сила розвитку гілок однакові, при рівному рівні обрізування ріст сильніший у гілки б, розташованої вище по стовбуру
3 Сила розвитку гілок і ступінь обрізування однакові, сильніша реакція у гілки в, що має більш вертикальний напрямок росту
4 При інших рівних умовах на однаковий ступінь обрізування сильніше реагують гілки, більш розвинені г або ті, що мають більше обростаючих гілок д

При обрізуванні на бічне відгалуження проростання бруньок і посилення росту відбуватимуться переважно на тій стороні гілки, де зроблено зріз. Так, при обрізуванні на гілку, орієнтовану вниз, на верхній стороні частини гілки, що залишилася, поблизу місця зрізу слід очікувати появи водяних пагонів або посилення росту наявних там гілок.

Рис. 46. Реакция дерева на вырезку ветвей: 1 – незначительное усиление роста вышерасположенных ветвей благодаря распределению освободившейся части пластических материалов между большим количеством пунктов роста; 2 – появление волчков у места обрезки из-за
Рис. 46. Реакція дерева на вирізування гілок: 1 – незначне посилення росту вищерозташованих гілок завдяки розподілу частини пластичних матеріалів, що звільнилася, між більшою кількістю пунктів росту; 2 – поява водяних пагонів біля місця обрізування через нездатність вищерозташованої частини до посилення росту.

Порушення кореляції в рості відбувається і в результаті зміни орієнтації гілок у просторі. При вертикальному рості гілок найбільш сильні пагони розвиваються з верхівкової та суміжних з нею бруньок.

У міру переміщення гілки від вертикального до горизонтального положення пробуджуваність бруньок підвищується, а ріст пагонів від верхівки до основи гілки вирівнюється. Пагони зазвичай бувають слабші, але зате й більш схильні до плодоношення. Причому у дерев із різко вираженим апікальним домінуванням спостерігається швидкий ріст однієї якоїсь гілки, у дерев зі слабким апікальним домінуванням – більш-менш рівномірний ріст усіх гілок.

Рис. 47. Появление волчков в результате: 1 – старения ветви; 2 – механического повреждения; 3 – подмерзания; 4 – отгибания ветви; 5 – естественного пониклого роста ветвей.
Рис. 47. Поява водяних пагонів у результаті:
  • 1 – старіння гілки;
  • 2 – механічного пошкодження;
  • 3 – підмерзання;
  • 4 – відгинання гілки;
  • 5 – природного пониклого росту гілок.
Рис. 48. А. Зоны роста а и плодоношения б в пределах каждой ветви. Б. Реакция на обрезку с переводом на ветвь, ориентированную вниз (а) и вверх (б). При переводе на нижнюю ветвь стимулируется рост волчков, при переводе на верхнюю волчки, как правило, не о
Рис. 48. А. Зони росту а і плодоношення б у межах кожної гілки. Б. Реакція на обрізування з переведенням на гілку, орієнтовану вниз (а) і вгору (б). При переведенні на нижню гілку стимулюється ріст водяних пагонів, при переведенні на верхню водяні пагони, як правило, не утворюються. Надалі ріст такої гілки спрямовують відгинанням (в).

При неправильному відгинанні гілок, дуже великій кількості відігнутих гілок, а також у низки сортів, дерева яких характеризуються природним пониклим ростом, неминуче з'являються сильні вертикально зростаючі жирові пагони. Такі пагони використовують ту частину води й елементів мінерального живлення, яку не в змозі утилізувати верхня частина горизонтальних і пониклих гілок.

Читайте також