Організація інноваційної діяльності та впровадження інновацій в агропромисловому комплексі

Інновація — це нововведення у виробництво як результат наукового дослідження або відкриття. Інновації реалізуються в усіх сферах економіки — безпосередньо виробничій, організаційно-управлінській, фінансовій, освітній, дослідницькій та ін. У зв'язку з цим використовується поняття інноваційної продукції: ◊ у речово-матеріальній формі — сорт, корм, препарат, вид енергії, продукт тощо; ◊ у неречовій формі — програмний продукт, бази даних, ноу-хау, що охороняються комерційною таємницею, тощо.

Інноваційна або науково-технічна продукція є продуктом інтелектуальної праці, що виникає в результаті науково-технічного прогресу в таких напрямках: ◊ у біологічній сфері — створення та впровадження нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур, порід, ліній і кросів тварин та птиці, насінництво та племінна справа, біотехнологія тощо; ◊ у технічній та технологічній сферах — створення нових типів машин, нових технологій виробництва, зберігання, переробки, впровадження принципово нових джерел енергії; ◊ в екологічній сфері — впровадження нових технологій виробництва екологічно чистої продукції та охорона навколишнього середовища; ◊ в організаційно-економічній сфері — стимулювання прискорення науково-технічного прогресу та використання організаційних заходів щодо впровадження його результатів;

◊ в інформаційній сфері — створення системи інформації про досягнення науки і техніки та консультативних служб; ◊ у правовій сфері — розробка та прийняття законодавчих і нормативних актів щодо прискорення НТП та використання його досягнень у сільському господарстві та інших галузях АПК; ◊ у соціальній сфері — підготовка кадрів, здатних використовувати досягнення НТП, вести активну інноваційну діяльність

Виділяють три основні стадії інноваційного циклу: 1) дослідницька; 2) виробниче освоєння техніки, технології, продукції; 3) випуск продукції та виробів з метою використання нововведення кінцевими споживачами, збут і обслуговування.

Для успішного завершення інноваційного циклу необхідні у сільському господарстві такі елементи: ◊ інформаційний (наукова, звітна, прогнозна та інша інформація); ◊ кадровий; ◊ матеріально-технічний (будівлі, обладнання, прилади); ◊ організаційно-управлінський, що включає систему засобів і методів організації та управління для всього інноваційного потенціалу і всіх стадій інноваційного процесу.

Основні фінансові джерела впровадження інновацій у підприємствах галузі — прибуток від основної діяльності, кредити банків, у тому числі спеціальних інвестиційних, має бути визначена за часткою інноваційної продукції в загальному її обсязі. Установлено, що найвищу питому вагу має та, що входить до першої сфери АПК. На результати інноваційної діяльності та її активність у сільському господарстві і в інших галузях АПК впливають: ◊ розвиток фундаментальних наукових досліджень; ◊ сприйнятливість товаровиробників до інновацій; ◊ збільшення інноваційного потенціалу; ◊ підвищення обсягів фінансування НТП та інноваційної

◊ розвиток ринків інноваційної продукції; ◊ удосконалення організації та управління наукою.

Забезпечити інновації в сільському господарстві дозволяють інвестиції в розвиток високотехнологічних та наукоємних виробництв (біотехнологія, комп'ютеризація, комунікації тощо).

Дохід від інноваційної діяльності становить підприємницький дохід виробника.