Економічна сутність цін та функції ціноутворення в сільському господарстві

Формування ціни та її вплив на економіку господарства

У господарській практиці ціна слугує головним фінансовим регулятором: вона визначає економічну ефективність виробництва, рівень реальної оплати праці, собівартість робіт та інвестиційні можливості підприємства. У ціноутворенні завжди поєднуються два підходи — вартісний, заснований на витратах виробництва, і кориснісний, що відображає цінність товару для покупця. Продавець формує нижню межу ціни виходячи із витрат, тоді як покупець орієнтується на споживчу корисність продукції. Реальна ринкова ціна складається на перетині цих інтересів як результат узгоджень, взаємних вимог і поступок.

Структура ціни продукції повністю збігається з елементами її вартості та складається з двох частин — витрат і прибутку. Витрати формуються з матеріальних витрат і фонду оплати праці. Щоб забезпечувати фінансову стійкість, ціна зобов'язана повністю покривати собівартість виробництва та реалізації, а також містити нормальний рівень рентабельності. За допомогою механізму цін проявляється закон вартості: сума цін усієї товарної маси в країні дорівнює її сумарній вартості, хоча ціни на окремі партії продукції регулярно відхиляються від вартості під впливом попиту, пропозиції, інфляції, податків та державного регулювання.

Особливе значення для економіки підприємства має дотримання цінового паритету. На кінцевий результат роботи однаково сильно впливають ціни на вироблену сільгосппродукцію, розцінки на придбані промислові засоби виробництва та вартість залучених сторонніх послуг. Якщо паритет порушується і зростання цін на матеріально-технічні ресурси випереджає зростання цін на продукцію полів і ферм, господарство втрачає можливість матеріального стимулювання працівників та оновлення основних фондів.

Види цін, канали реалізації та тарифи на послуги

До переходу до ринкових відносин у сільському господарстві діяла обмежена система цін. Основний обсяг продукції розподілявся за суворо регульованими заготівельними цінами, які для колгоспів були закупівельними, а для радгоспів — здавальними. Решта продукції реалізовувалася через споживчу кооперацію, колгоспний ринок або розподілялася всередині господарства. Сучасні ринкові умови вимагають від економістів і керівників роботи з безліччю договірних цін, що розрізняються за способами формування та каналами збуту.

• Частка держпоставок до переходу до ринку — 80 % усієї продукції
• Склад витрат у ціні — матеріальні витрати та оплата праці
• Склад закупівельної ціни — собівартість і прибуток виробника
• Склад відпускної та оптової ціни — собівартість, прибуток, акциз і ПДВ

Різноманіття застосовуваних цін у сучасному агробізнесі зумовлене кількома ключовими факторами:

• каналами реалізації — поставки державі, на експорт, переробним підприємствам, посередникам, за бартером або безпосередньо в роздрібну мережу;
• рівнем формування ціни — локальний, регіональний, державний або світовий ринок;
• обсягом партії та ступенем готовності — великий опт, дрібний опт, роздріб, сировина або перероблений продукт;
• умовами договорів, наявністю знижок, надбавок і формою державного регулювання цін.

У практичній роботі агропідприємства стикаються зі суворо визначеною класифікацією цін і тарифів. Закупівельні ціни застосовуються безпосередньо для закупівлі сільгоспсировини й охоплюють собівартість і прибуток виробника. Оптові ціни встановлюються на продукцію виробничо-технічного призначення, а відпускні — на товари народного споживання (до їх складу входять собівартість, прибуток, акциз для підакцизних товарів і ПДВ). Роздрібна ціна при продажах без посередників формується з відпускної або оптової ціни з ПДВ, торговельної надбавки та ПДВ на цю надбавку.

Окрему групу розцінок представляють тарифи — ціни на послуги виробничого та невиробничого характеру. Господарство оплачує за тарифами електроенергію, виконання транспортних і ремонтних робіт, а також консультаційні послуги. Рівень конкретного тарифу безпосередньо залежить від поточного попиту та пропозиції на ринку послуг, їх якості, сезонності й договірних умов.

Як формується ринкова ціна і чим небезпечний ціновий диспаритет

У сучасних умовах вартість сторонніх послуг для сільського господарства зростає випереджальними темпами порівняно з цінами на саму агропродукцію. Цей дисбаланс призводить до цінового диспаритету, прямого зростання собівартості продукції та вимушеної відмови господарств від найважливіших технологічних операцій.

Підсумкова ціна реалізації завжди залежить від домовленостей між продавцем і покупцем, часу та місця продажу, типу ринку та повноти цінової інформації. У цю ж систему входять кошторисна вартість одиниці будівельних робіт, а також різноманітні націнки та знижки. У спрощеному вигляді ринкова ціна складається під сукупним впливом попиту та пропозиції.

Теорія корисності визначає попит С як кількість товару К, на який пред'являється попит за різними цінами Ц. Вартісна основа (теорія витрат) формує пропозицію П. Точка перетину цих кривих визначає рівноважну ринкову ціну Цх та рівноважний обсяг товару Кх. При зниженні ціни нижче рівноважного рівня на ринку утворюється дефіцит, а при перевищенні — надлишок пропозиції. На процес ціноутворення також одночасно впливають інфляція, монополізація та державне втручання.

Практичні функції ціни в економіці підприємства

Ціна виступає головним економічним інструментом управління виробництвом. В аграрному секторі вона виконує спектр взаємопов'язаних функцій:

• Вимірювальна: первинна функція, що визначає суму грошей для купівлі-продажу. Дозволяє зіставляти цінність різних товарів і розраховувати як кількісні показники (обсяг продукції, товарообіг, інвестиції), так і якісні (рентабельність, продуктивність праці, окупність витрат).
• Облікова: забезпечує точний облік витрат на виробництво та переведення фізичних одиниць продукції у грошове вираження.
• Балансування попиту та пропозиції: регулює зв'язок між виробництвом і споживанням. При коливанні цін відбувається перелив капіталу: випуск неходової продукції скорочується, а вивільнені ресурси спрямовуються на затребувані ринком позиції.
• Стимулювальна: регулює обсяги виробництва за рахунок навмисного відхилення ціни від суспільно необхідних витрат. Підвищений рівень цін на якісну продукцію відшкодовує витрати на нову техніку, технології, сорти, насіння та підготовку кадрів, а також забезпечує додатковий прибуток.
• Розподільча та перерозподільча: використовується для розподілу національного доходу між галузями, фондами накопичення та споживання. Реалізується через регульовані державою ціни, ПДВ, акцизи та інші податкові механізми.
• Раціонального розміщення виробництва: висока цінова пропозиція в поєднанні з низькими тарифами на перевезення стимулює розгортання виробництва продукції безпосередньо в конкретному регіоні.
• Інформаційно-довідкова: орієнтує виробника в ринковій кон'юнктурі при виборі напрямків діяльності.