Особливості ринкової конкуренції у сфері сільськогосподарського виробництва

Конкуренція визначається як суперництво, своєрідна форма економічної боротьби за досягнення кращих результатів у будь-якому виді діяльності. Конкуренція лежить в основі ринкового механізму, отже, це суперництво між учасниками ринкової економіки (суб'єктами ринку) за кращі умови виробництва, купівлі-продажу товарів, за отримання максимального прибутку, інших вигод, збільшення частки ринку.

Як зазначено в гл. 14, прийнято виділяти кілька типів ринку за ступенем обмеження конкуренції: ринок чистої конкуренції, ринок монополістичної конкуренції, олігополістичний ринок, ринок чистої монополії. Продукція сільського господарства реалізується на конкурентному ринку. Це ринок із вільним входом і виходом великого числа продавців і споживачів одноіменного або схожого продукту (зерно, картопля, овочі, молоко, яйця та ін.). Однак самі сільськогосподарські виробники купують промислові товари для виробництва продукції на олігополістичних і навіть монополістичних ринках.

На конкурентному ринку, де стикаються інтереси безлічі самостійних, відокремлених суб'єктів, що реалізують свої інтереси, об'єктивно проявляються їхнє суперництво, обмеження самостійних дій щодо впливу на ринкові умови. Конкуренція поряд із цінами і в цілому ринковою кон'юнктурою сприяє встановленню рівноваги на ринку.

Якщо пропозиція конкретного товару більша, ніж попит на нього, то активізується конкурентна боротьба між продавцями. У цій ситуації основна можливість продати товар пов'язана зі зниженням ціни, що призводить до скорочення його виробництва.

Якщо попит більший за пропозицію, то виникає конкуренція між покупцями, зростає ціна за можливість купити товар. Підвищення ціни стимулює збільшення пропозиції за рахунок розширення виробництва.

Вираз англійського економіста XVIII ст. Адама Сміта «про невидиму руку ринку» стосується ринкової конкуренції як своєрідного механізму відбору та регулювання в ринковій економіці. Разом із тим конкуренція можлива тільки за таких умов, як наявність приватної власності та забезпечення товаровиробникам свободи входження на ринок і в галузь, що виробляє товари та послуги, а також свободу виходу з них, наявність великого числа виробників і покупців, які не мають істотного впливу на рівень цін. Ринок є більш конкурентним у тому випадку, якщо окремі виробники, що пропонують свій товар на ринок, мають на нього (насамперед цінами) менший вплив. Таким чином, забезпечується взаємодія попиту та пропозиції, врівноваження ринкової ціни.

Виділяються такі види конкуренції:

• внутрігалузева;
• міжгалузева;
• цінова;
• нецінова;
• недобросовісна;
• конкуренція споживачів.

Внутрігалузева конкуренція проявляється в тому, що кожен виробник прагне реалізувати свій товар із максимальною вигодою для себе, що призводить до зниження витрат і підвищення якості продуктів галузі та стимулює виробників галузі знижувати витрати на одиницю продукції, підвищувати продуктивність праці, використовувати досягнення науки і техніки, швидко адаптуватися до змінних умов ринку. У результаті внутрігалузевої конкуренції встановлюється середня ціна пропозиції.

Міжгалузева конкуренція зумовлює перерозподіл капіталу з однієї галузі в іншу в результаті економічної боротьби на ринку між виробниками товарів різних галузей за найбільш вигідні сфери прикладання капіталу з метою забезпечення собі максимального прибутку. У процесі міжгалузевої конкуренції відбувається перелив капіталу з менш вигідних виробництв однієї галузі в більш вигідні виробництва іншої. У результаті міжгалузевої конкуренції формується більш сприятлива структура економіки, активізується розвиток перспективних галузей, встановлюється середня норма прибутку на капітал.

Цінова конкуренція базується на тому, що виробники намагаються продати свій товар за цінами, нижчими, ніж їхні конкуренти. З цією метою використовується попереднє інформування покупців про зниження цін або випускається така продукція, поліпшення якісних характеристик якої вище відносно приросту цін на неї.

Нецінова конкуренція проявляється в тому випадку, коли в боротьбі за покупців використовується не зниження цін, а активна рекламна кампанія, різноманітність упаковки та розфасовки товару, форми його реалізації та ін.

Недобросовісна конкуренція, до якої вдаються деякі товаровиробники, полягає в тому, що вони порушують загальноприйняті норми та правила конкуренції, положення чинного законодавства, включаючи поширення негативної інформації та завідомо неправдивих відомостей про конкурентів, обман споживачів тощо.

Конкуренція споживачів виникає на ринку у зв'язку зі прагненням покупців придбати необхідні для них товари та послуги за нижчими цінами.

Конкурентоспроможність продукції (робіт, послуг) тісно пов'язана з конкуренцією і визначається як можливість збуту товару на ринку, виходячи насамперед із вартісних показників і сукупності властивостей, які його характеризують, відрізняють від товару конкурента, проявляються лише в конкурентному середовищі. Витрати споживача на задоволення своїх потреб у конкретному товарі насамперед характеризують конкурентоспроможність цього товару. Вираженням ступеня конкурентоспроможності товару для споживача К є відношення корисного ефекту Еі споживання товару покупцем до ціни споживання Цп:

Своєю чергою ціна споживання складається з витрат покупця на купівлю товару, тобто ціни придбання товару, і витрат, пов'язаних зі споживанням купленого товару.

Чим більшим є співвідношення Еп/Цп, тим вищою є конкурентоспроможність продукту.

Конкурентоспроможність сільгосппродукції — це її відповідність вимогам ринку і кінцевого покупця. При виборі товару споживач завжди оцінює його якісні характеристики та свої витрати на його придбання і подальше використання. Для агронома це означає, що цінність вирощеного урожаю безпосередньо складається з його якості та собівартості виробництва.

Як формується конкурентоспроможність господарства і регіону

Кожен показник конкурентоспроможності піддається контролю та покращенню. У полі та на складі можна цілеспрямовано підвищувати якісні характеристики продукції. Одночасно з цим господарство здатне знижувати витрати на виробництво, зберігання, транспортування та збут. Такий комплексний підхід дозволяє підвищити цінність товару для кінцевого споживача.

Конкурентоспроможність регіону будується на його конкурентних позиціях і перевагах. Сприятливі умови на території створюють для місцевих господарств стале положення на суміжних ринках. Ефективність регіону оцінюють за його позиціями на кількох ринках:

• товарів і послуг;
• капіталу;
• інвестиційних ресурсів;
• інтелектуальних продуктів.

Якщо конкурентна позиція регіону стабільна і надійна, місцевий агробізнес стає привабливим для зовнішнього фінансування. Це спрощує залучення як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. У результаті сільгосппідприємства отримують додаткові ресурси для розвитку виробництва.