Технологія тепличного вирощування салату та методи боротьби з хворобами

Технологія вирощування та параметри мікроклімату

Ґрунт під салат готують безпосередньо перед сівбою, обробляючи метилбромідом. За такою технологією в теплиці вирощують одну або дві культури салату, після чого висаджують томати. Для розсадника використовують торф'яний компост. Щоб попередити появу корнієда, у нього за необхідності заробляють фунгіциди.

• Площа кубика для розсади — близько 4 см²
• Густота посадки — 23 рослини/м²
• Площа живлення рослини — 201×210 мм
• Концентрація CO₂ в повітрі — 0,1 г/л
• Зимова урожайність — 120 г/рослина
• Урожайність у березні — 250 г/рослина

Температурний режим при вирощуванні розсади залежить від умов освітлення. У стандартних умовах температуру підтримують на рівні 18 °С вдень і 4 °С вночі, при цьому мінімальна межа становить 7 °С. При постійному додатковому освітленні показники збільшують до 23 °С вдень і 20 °С вночі. При подальшому вирощуванні салату температуру в теплиці підтримують на рівні 4 °С вночі і 10 °С вдень, зберігаючи концентрацію вуглекислого газу.

Строки сівби салату не обмежені сезоном. Однак тривалість вегетаційного періоду від посіву до збирання врожаю суттєво змінюється залежно від пори року. У літній період культура дозріває значно швидше, ніж при зимовому садінні.

Захист салату від чорної ніжки та сірої гнилі

Чорна ніжка (гниль сіянців) уражає сходи салату відносно рідко. Захворювання викликають патогени з роду Pythium, а також збудник прикореневої гнилі Rhizoctonia solani. Інфекція проявляється у вигляді характерної перетяжки стебельця біля поверхні ґрунту. Розвитку хвороби сприяє загущена сівба та надмірна вологість субстрату.

Сіра гниль (Botrytis cinerea) — поширена хвороба, що вражає салат на всіх етапах розвитку, особливо на початку росту та перед збиранням урожаю. Патоген проникає через пошкодження і активно заселяє старіючі тканини, а також ділянки, уражені несправжньою борошнистою росою (Bremia lactucae) або ризоктоніозом (Rhizoctonia solani). На листках і стеблах розвивається м'яка бура гниль із рясним нальотом спороношення. Захворілі дорослі рослини в'януть, набувають сіро-зеленого відтінку і гинуть. На гниючих частинах можуть формуватися чорні склероції довжиною до 3 мм, які значно дрібніші за склероції Sclerotinia sclerotiorum.

Інфекція найбільш активна при високій вологості повітря та сирості листя, що характерно для осінньо-зимового обороту. Температурні умови для патогена менш критичні — він зберігає високу активність у широкому діапазоні аж до 25 °С. Спори гриба легко переносяться вітром і бризками води під час поливу. Захист салату будується на дотриманні агротехніки та дбайливому поводженні з рослинами.

1. Якісна підготовка ґрунту. Проводьте дрібне розпушування поверхневого шару, щоб виключити травмування ніжних нижніх листків грудками землі.
2. Своєчасне пересаджування. Висаджуйте розсаду в ґрунт до того, як рослини переростуть і почнуть легко пошкоджуватися при садінні.
3. Контроль мікроклімату. Регулярно знижуйте відносну вологість повітря в теплиці за допомогою профілактичного прогрівання або інтенсивного провітрювання.

При проведенні хімічної боротьби із сірою гниллю дуже важливо починати обробки на початкових фазах розвитку культури. У цьому випадку нижні листки салату будуть покриті фунгіцидом, перш ніж їх прикриють наступні листки. Високооб'ємне обприскування іпродіоном або бензимідазолами найбільш ефективне, хоча в популяціях В. стегеа часто розвивається стійкість до бензимідазолів (див. стор. 131 і табл. 6.1). Прикоренева гниль, гниль сіянців або ризоктоніоз (Юшгосютша зат)

Цей гриб — найпоширеніший збудник вилягання сіянців салату, крім того, він викликає прикореневу гниль у дорослих рослин. На сходах розвиваються типові симптоми вилягання сіянців: суха, світло- або темно-шоколадна перетяжка стебельця біля поверхні ґрунту або трохи вище. Рослини поникають, на уражених ділянках можуть розвиватися сіра гниль та бактеріальні гнилі.

У посівах дорослих рослин патоген вражає стебла і черешки листків. На черешках нижніх листків і на стеблах розвивається суха червоно-бура гниль, що поступово переходить до сердечка. Уражені тканини вкриті міцелієм гриба. Хворі рослини не завжди в'януть, але їх швидко заселяють вторинні патогени (сіра гниль і збудники м'яких бакРис. 9.2. Ураження салату ризоктоніозною гниллю;:

а — здорове та сильно зів’яле листя однієї рослини (порівн. рис. 9.1). У цьому посіві зірочник (1), грицики (2) та жовтозілля (3) слугують господарями вірусів салату (див. стор. 229); б — пошкодження стебла та черешків листя біля поверхні ґрунту; в — червоно-буре забарвлення кореневої шийки та плямистість черешків, типові для прикореневої гнилі.

теріальних гнилей), і в результаті рослина никне та відмирає.

Джерелом інфекції слугують торф’яні та змішані компости. Патоген може бути також занесений у знезаражений ґрунт, якщо ним забруднені розсадні ящики, і в цьому випадку ризоктоніоз поширюється дуже швидко. Загалом же традиційні компости, що використовуються для вирощування розсади та приготування кубиків, вільні від А. 50/14.

Гриб може тривалий час зберігатися в ґрунті. Він швидко росте в ґрунті і часто найбільш шкідливий після часткового його знезараження, під час якого гинуть багато конкурентів К. 50ам.

Боротьба. Гниль сіянців швидко розвивається при вирощуванні розсади в погано знезараженому субстраті. Компост, що використовується в розсадниках, необхідно пропарити або обробити хімікатами.

Для боротьби з ризоктоніозом ґрунт перед садінням розсади обробляють квінтоценом або толклофос-метилом. Дуже ефективне великокрапельне обприскування іпродіоном з одночасним передсадінним обробітком ґрунту толклофос-метилом (ризолекс), але обприскування слід проводити на ранніх фазах розвитку культури, щоб захистити від інфекції нижню частину стебел та нижнє листя.

Це захворювання розвивається при високих температурах (22 °С і вище) і тому найбільш поширене на літніх тепличних культурах, сильно вражаючи рослини на початку фази достигання. М’яка гниль стебел, що супроводжується повним зів’яненням листя, може слугувати першим показником ураження білою гниллю, причому ці симптоми легко сплутати з тими, що викликаються збудником сірої плісняви. Однак щільний пухнастий міцелій на ураженій тканині, а при загниванні рослини — великі чорні склероції гриба, занурені в білий міцелій та в уражені тканини рослин, допомагають встановити справжню причину захворювання. Склероції S. sclerotiorum досягають у довжину 1 см, тривалий час виживають у ґрунті і проростають, формуючи міцелій або апотеції з аскоспорами, які викидаються в повітря та інфікують будь-яку придатну рослину-господаря. Коло рослин-господарів цього патогену дуже широке, воно включає томат, огірок, хризантему та багато інших тепличних культур, а також трав’янисті рослини.

Боротьба. Усі уражені тканини необхідно видалити, уважно стежачи за тим, щоб склероції гриба не потрапили на ґрунт. Одразу ж після визначення симптомів хвороби проводять обприскування іпродіоном або бензимідазолами. З уже розвиненим захворюванням боротися важко. Склероції гриба зазвичай гинуть при пропарюванні ґрунту або обробці хімікатами.

= - о # ь р и ь | \ $ за ПУ №! ” Е в $ 1 г. \ г К: ^. Ир». - г 7 Ч \ ы м | | ОА и В. / г. * ие ЧН м У АУ АА су:7 к », мч > ъ м ы а 79 + р КА у ь ‚“. — хх.”* * Е ь ®. и. з ГА % 1 } Е. ‚: ы ‚ та я:; 1.; “ | УИС х “> х з: 5 ть } у ый ча { 1? ® 1% \ ® Рис. 9.3. Вгорі — початок розвитку бактеріальної гнилі (див. стрілку), внизу — уражені рослини. 8 замовлення № 484 Бактеріальна гниль основи стебла (Pseudomonas marginalis)

Захворювання з’являється на салаті досить часто, особливо на культурі, що достигає в перші місяці року. Іноді уражені рослини можна виявити тільки під час збирання врожаю через чорно-зелену суху гниль нижньої стеблової частини качана - Гниль поширюється вздовж жилок нижнього листя, а іноді на тканини кореня. Однак уражена рослина зів’яне і гине тільки після появи на ній вторинних гнилей. Бактеріальна гниль розвивається особливо сильно на рослинах, що виросли при недостатньому освітленні та надмірному зволоженні листя. До патогену чутлива більшість сортів, хоча на сусідніх посівах різних сортів, висіяних у різний час, ступінь ураженості може різко відрізнятися.

З рослин з ознаками бактеріальної гнилі виділяють головним чином бактерію P. marginalis, хоча однозначно ще не встановлено, що вона є первинною причиною захворювання. Мабуть, для того щоб бактеріальна гниль стала справді шкідливою, необхідний комплекс умов, тобто наявність патогену, чутливого господаря і певних умов середовища.

Несправжня борошниста роса: контроль вологості та схеми обробітків

Несправжня борошниста роса (збудник — Bremia lactucae) здатна повністю знищити урожай тепличного салату при затяжній високій вологості повітря та сирості на листі. Розпізнати хворобу на ранніх стадіях складно, особливо на сходах. Перші симптоми малопомітні: молоде листя злегка жовтіє і скручується, але на обох боках пластинки вже йде спороношення. Пізніше на верхній стороні листка проступають яскраво-жовті незграбні плями, обмежені жилками, а на нижній — білий борошнистий наліт. При сильному ураженні листя повністю відмирає.

• Оптимум для проростання спор — 15 °C
• Час для старту інфекції — 2–3 години
• Зупинка розвитку хвороби — при 25 °C
• Життєздатність конідій — 6 діб

Для зараження патогену достатньо вологи на листках і температури в діапазоні від 2 до 20 °C. Якщо температура піднімається вище 20 °C, спороутворення різко сповільнюється. Сухе повітря сприяє вивільненню та швидкому поширенню спор вітром на сусідні посадки. Збудник не передається насінням, але легко переноситься повітрям. Найбільш небезпечна несправжня борошниста роса при вирощуванні салату в монокультурі або при чергуванні літнього відкритого ґрунту з зимовим тепличним.

Генетична стійкість сортів (відомо 11 генів стійкості) швидко долається новими мультивірулентними расами гриба. З цієї причини ставка тільки на селекцію в промисловому виробництві себе не виправдовує. Агроному необхідно поєднувати генетичний захист із комплексом профілактичних заходів:

• Не розміщувати нові посадки салату поруч зі старими, ураженими ділянками.
• Повністю видаляти рослинні рештки відразу після збирання врожаю.
• Контролювати мікроклімат, уникаючи застою вологого повітря та випадіння конденсату на листя.

При слабкому розвитку хвороби задовільні результати дає хімічна обробка. Для пригнічення інфекції використовують контактні та системні препарати. При цьому важливо суворо дотримуватися регламенту застосування, щоб не допустити накопичення поживних речовин у продукції.

Бактеріальна гниль та антракноз: профілактика в теплиці

Бактеріальна гниль салату активізується в перші місяці року. Спалах провокує надмірна вологість повітря та ґрунту в поєднанні з втратою тургору рослинами. Інший критичний фактор ризику — надлишок азоту в ґрунті при дефіциті калію. Це часто трапляється, якщо знезараження ґрунту провели безпосередньо перед садінням розсади.

Антракноз, або кільцева плямистість (збудник — Marssonina panattoniana), проявляється на дорослому листі у вигляді бурих округлих плям діаметром 4–5 мм. На жилках утворюються бурі вдавлені виразки, що нагадують пошкодження слимаками. З часом центри плям викришуються, а у вологому середовищі по краях вогнищ з'являється рожевий наліт спороношення.

Інфекція зберігається в ґрунті на рослинних рештках, передається з насінням і переноситься краплями води. У теплицях антракноз зустрічається рідко, в основному через крапель під стічними жолобами. Резервуаром інфекції часто слугує бур'ян осот шорсткий (Sonchus asper). Для захисту тепличного салату від антракнозу фунгіциди зазвичай не потрібні, але при перших ознаках хвороби в польових умовах ефективне високооб'ємне обприскування тирамом.

Малопоширені хвороби салату: симптоми та заходи контролю

Деякі патогени зустрічаються на салаті локально, але при створенні сприятливих умов вони швидко псують товарний вигляд листя. Агроному важливо вчасно помітити перші ознаки зараження, щоб не сплутати їх з іншими хворобами та вчасно провести захисні заходи.

• Діаметр подушок іржі — до 1,5 см
• Діаметр початкових плям септоріозу — близько 1 см
• Довжина оливкових ділянок септоріозу — до 1,5 см

Іржа салату зареєстрована в Нідерландах, хоча у Великій Британії поки не виявлена. Захворювання проявляється у вигляді скупчень дрібних чашоподібних ецидій на листі, які злипаються у великі випуклі подушки. Із фунгіцидів, дозволених до застосування на культурі, проти іржі найбільш ефективні дитіокарбамати (цинеб, манкоцеб).

Септоріоз широко поширений у Європі, хоча у Великій Британії даних про його розвиток мало. Особливо часто уражається салат-ромен (ендивій літній), на листі якого з'являються нерівномірні світло-жовті плями. Поступово вони переростають в оливкові округлі або неправильні ділянки зі світло-жовтим ореолом, на яких розвиваються пікніди. Тканина в центрі плям викришується, залишаючи отвори з нерівними краями. Проти септоріозу мають бути ефективні бензимідазоли, але досліди з хімічної боротьби ще не проводилися.