Особливості агротехніки та захисту перцю і баклажана в захищеному ґрунті

Агротехніка перцю та баклажана в теплиці

Перець зазвичай вирощують після салату, селери або ранніх томатів у торф'яних мішках або в ґрунті. Спеціальне знезараження ґрунту під цю культуру окремо не проводять — процедуру включають до загального циклу тепличних робіт після Уборка урожая">збирання врожаю. Розсаду перцю вирощують у земляних або торф'яних компостах, висіваючи насіння з грудня по квітень.

Оптимальна температура для проростання насіння перцю становить 24 °С, що дозволяє пікірувати сходи через 12–14 днів. Після садіння в горщики температуру підтримують у межах 18–23 °С при максимальній вологості повітря. У процесі вирощування розсади та самої культури повітря збагачують вуглекислим газом до концентрації 0,1 г/л. Розсаду перцю переносять на постійне місце при появі перших квіткових бруньок. Щоб рослини швидше прижилися, температуру в перші дні після садіння можна незначно підвищити.

Агротехніка баклажана багато в чому аналогічна правилам вирощування перцю. Насіння баклажана проростає при температурі 20 °С. Для захисту від вертицильозного в'янення рослини часто щеплять на стійкі підщепи томата. Додаткове освітлення в розсадниках суттєво прискорює ріст молодих рослин баклажана. Після садіння в ґрунт культурі забезпечують регульований температурний режим залежно від фази розвитку. Площа живлення та густота садіння для баклажана залишаються такими самими, як і для перцю.

• Густота садіння — 20–25 тис. рослин/га
• Площа живлення — 35х45 см
• Урожайність пізнього перцю — 150–200 т/га
• Строк до пікірування перцю — 12–14 днів

Боротьба з кореневими гнилями та сірою пліснявою

Чорна ніжка, прикореневі та кореневі гнилі викликаються ґрунтовими патогенами Pythium spp. та Phytophthora spp. На молодих сходах хвороба проявляється у вигляді характерної перетяжки стебла біля поверхні ґрунту. На пізніших етапах розвитку розсади гриби викликають побуріння коренів і мокру буру гниль кореневої шийки. Захворювання вражає садіння при поганому дренажі, коли ґрунт довго залишається перезволоженим.

1. Вирощуйте розсаду тільки в попередньо знезараженому ґрунті або компості.
2. Заробіть у компост перед сівбою насіння етридіазол, якщо в його складі використовується земля.
3. Полийте сходи розчинами цинебу та етридіазолу після їх появи для захисту від кореневих гнилей.

Сіра пліснява вважається найбільш поширеним і шкідливим захворюванням перцю в захищеному ґрунті. Гриб вражає листя та стебла, проникаючи через механічні рани або відмираючі рослинні рештки. Окільцьовуюче пошкодження стебла швидко призводить до в'янення окремих пагонів. Інфекція часто закріплюється на опалих частинах квіток, що застрягли в розгалуженнях гілок.

Розвитку сірої плісняви сприяє висока вологість повітря та загущення садіння, що створює сприятливий мікроклімат. Поширення спор відбувається механічним шляхом під час проведення робіт з догляду. Для стримування патогена необхідно поєднувати регулювання мікроклімату з хімічними обробками. У неопалюваних теплицях, де контролювати вологість складніше, рекомендується видаляти нижнє листя та посилювати вентиляцію.

За необхідності садіння обробляють фунгіцидами методом високооб'ємного обприскування. Найвищу ефективність показують бензимідазоли, тирам та іпродіон. Оскільки ці препарати мають переважно захисну дію, вкрай важливо забезпечити максимальне покриття листків і стебел робочою рідиною, особливо всередині крони рослин.

Це хвороба поширена в країнах Південної Європи, причому не тільки на перці, а й на огірку та томаті. Ознаки ураження — хлоротична плямистість та крапчастість на верхньому боці листя і плями з повстяним нальотом конідієносців та конідій гриба — на нижньому. Конідії проростають при низькій вологості, на зволоженому листі розвиток хвороби слабшає.

Боротьба. Даних про ефективність фунгіцидів проти борошнистої роси на перці небагато. Тіофанат-метил дає задовільні результати. Очевидно, на перці можна застосовувати ті ж препарати, що й при боротьбі з борошнистою росою на огірку (див. стор. 201).

Зрошення дощуванням, при якому зволожується листкова поверхня, мабуть, запобігає спалахам борошнистої роси.

Вірус мозаїки тютюну, ВМТ (Nicotiana virus 1)

Перець може уражатися різними штамами вірусу мозаїки тютюну. Багато сортів перцю, у тому числі Bellboy, стійкі до томатного штаму ВМТ, але нещодавно на перці виявлено форму, патогенну для більшості сортів. Томатний штам ВМТ завдає дуже великої шкоди сприйнятливим сортам перцю, наприклад Sweet Spanish Yellow та Sweet Spanish Red. Перший симптом ураження — некроз уздовж головної жилки листка, за яким слідують в'янення та поступова дефоліація (рис. 10.3). Рослина не гине, бічні бруньки дають початок новим пагонам, на яких, однак, також з'являється легка мозаїка. Форма ВМТ, патогенна для перцю, не викликає некрозів або опадання листя, але на листі та плодах хворих рослин видно слабку мозаїку. Крім того, починається деформація плодів, вони стають зморшкуватими, на них розвиваються некрози.

Обидві форми вірусу можуть бути ґрунтовими та тривалий час виживати в уражених рештках коренів у ґрунті. Форма, що вражає перець, іноді переноситься і з насінням. Розташовані поруч із перцем посіви томату служать для нього джерелом інфекції (томатна форма ВМТ), хоча більша частина сортів томату стійка до цього вірусу і мозаїка на них зустрічається рідко.

Боротьба. ВМТ відноситься до найбільш вірулентних фітопатогенних вірусів, і при появі захворювання на окремих рослинах інфекція швидко поширюється всією культурою. Навіть доторкання до хворих рослин під час проходу в теплиці або під час роботи з догляду достатньо для поширення патогену. Хворі рослини необхідно ізолювати при першому ж їх виявленні та завжди починати роботи в напрямку до них. Видалення уражених рослин не має сенсу, оскільки, якщо вони з'явилися в насадженні, отже, поширення патогену вже відбулося, і після вибракування в посіві все одно залишаться хворі, але безсимптомні рослини.

Для оздоровлення насіння, зараженого ВМТ, можна використовувати пропарювання, обробку кислотою або протруювання в розчині тринатрійортофосфату (див. розділ про боротьбу з мозаїкою томату, стор. 172). Обприскування розчином сухого молока призводить до зниження швидкості поширення форми вірусу, що вражає перець.

Верхівкова гниль плодів (гниль кінця квіткової гілки)

Це захворювання аналогічне тому, що зустрічається на томаті (див. стор. 183). На плодах у місці прикріплення плодоніжки з'являється чорна суха пляма, на поперечному зрізі видно некрози стінок плоду та деякого насіння. Іноді візуально симптоми не помітні, некроз охоплює тільки невелику частину стінки плоду та деяке насіння.

Верхівкова гниль найчастіше вражає добре розвинені рослини з потужним листям. Якщо у фазі достигання плодів рослина відчуває нестачу вологи або втрата води через листя відбувається активніше, ніж її поглинання корінням, також розвивається верхівкова гниль.

Найбільш поширені причини захворювання:

• нестача води, особливо в поєднанні з періодами посиленої транспірації;
• дефіцит кальцію.

Дефіцит кальцію також викликає симптоми вершинної гнилі, і в екстремальних умовах ураженість перцю можна послабити, провівши обприскування розчином нітрату кальцію.