Технологічні аспекти інтенсивного свинарства та данська система виробництва

Сучасне інтенсивне свинарство базується на максимальному розкритті генетичного потенціалу тварин та високому рівні автоматизації. Впровадження передових технологій дозволяє знизити собівартість продукції та підвищити її конкурентоспроможність. Для отримання життєздатного молодняку з високою енергією росту та відмінною оплатою корму на підприємствах застосовують промислове схрещування. Найкращі результати дає гібридизація порід із доведеною позитивною сполучуваністю.

Ефективність відтворення безпосередньо залежить від технологічного рівня господарства. Застосування сучасних промислових комплексів дозволяє практично подвоїти ключові показники продуктивності свиноматок порівняно з традиційними фермами. Зростання ефективності досягається за рахунок механізації процесів та поліпшення умов утримання тварин.

Залежно від прийнятої на підприємстві стратегії практикується раннє відлучення поросят від матерів у віці 26–45 днів або традиційне у 60 днів. Після цього поросят-відлученців сортують за гніздами або формують із них групи по 20–25 одновозрастних голів з рівною живою масою. Вирощування молодняку може проходити за одно-, дво- або тристадійною схемою.

Переведення молодняку на відгодівлю здійснюють у віці 3–4 місяців при досягненні ними живої маси 30–40 кг. Тварин розміщують групами від 10–15 до 25 голів у верстатах. Годівлю організують із використанням групових годівниць, що забезпечують вільний доступ до збалансованих раціонів.

• Раннє відлучення поросят — 26–45 днів
• Площа на одного відлученця — 0,35 м²
• Площа на голову при відгодівлі — 0,8 м²
• Період відгодівлі свиней — 160–180 днів
• Цільова маса при здачі — 100–110 кг

Технологічні зони та особливості данської системи вирощування

Данська технологія виробництва свинини передбачає суворе зонування приміщень свинокомплексу. Це дозволяє оптимізувати ветеринарний контроль, налаштувати адресну годівлю та автоматизувати прибирання гною. Виробничий цикл на підприємстві розділений на чотири спеціалізовані технологічні зони.

У першій зоні здійснюють осіменіння та утримання поросних свиноматок. Тут контролюють прихід маток в охоту, здійснюють взяття та підготовку сперми кнурів-плідників, а також проводять штучне осіменіння. У другій зоні обладнують індивідуальні верстати для фіксованого утримання маток, готують лігво для поросят і приймають опорос.

Догляд за новонародженими поросятами-сисунами у підсисний період потребує особливої уваги персоналу. Своєчасні ветеринарні та гігієнічні заходи допомагають знизити падіж і стимулюють ріст молодняку. Традиційна схема догляду за приплодом включає кілька послідовних кроків.

1. Вирівнювання гнізда та підсаджування новонароджених поросят до сосків вимені.
2. Обробка молодняку та проведення профілактики ентеритів, анемії та кокцидіозу.
3. Купірування хвостів та кастрація кнурців.
4. Організація раннього підживлення поросят-сисунів спеціальними кормами.

У третій зоні відбувається дорощування поросят-відлученців із контролем маси, розмірів лігва та стану щілинних підлог. Тут також впроваджують технологічні прийоми для запобігання канібалізму серед молодняку. Четверта зона призначена для фінальної відгодівлі свиней з автоматичною роздачею сумішей кормів та підтриманням оптимальної температури води в автонапувалках.

Ефективність роботи свинарського комплексу оцінюють за рівнем багатоплідності, запліднюваності, збереження поголів'я та витратами кормів на центнер приросту. Найважливішими економічними маркерами залишаються собівартість продукції та рентабельність виробництва. Для своєчасної оцінки племінних якостей тварин на підприємстві проводять регулярні заходи з контролю стада.

Усі породи свиней, залежно від напрямку продуктивності, поділяються на дві групи:

1. 1-ша група – велика біла, велика чорна, північнокавказька, брейтовська, білоруська чорно-ряба, кемеровська, коротковуха біла, лівенська, муромська, цивільська, уржумська, сибірська північна, білоруська велика біла, естонська беконна породи;
2. 2-га група – скоростигла м'ясна, ландрас, дюрок, литовська біла, туклинська, йоркшир, уельська, білоруська м'ясна породи.

Оцінка свиней проводиться протягом року, а звіт про бонітування складається щорічно станом на 1 січня.

Молодняк відбирається при постановці на вирощування з поголів'я, що має 14 (7/7) і більше сосків у кнурців та не менше 12 (6/6) нормально розвинених сосків у свинок від батьків із сумарною оцінкою не нижче вимог 1 класу.

Молодняк зважується при досягненні живої маси 90–110 кг і проводяться такі вимірювання з перерахунком на 100 кг:

• довжини тулуба (від потиличного гребеня до кореня хвоста);
• затрат корму на 1 кг приросту живої маси;
• товщини шпику у двох точках на відстані 5 см ліворуч або праворуч від середньої лінії спини: точка Р1 – над 6–7 грудними хребцями, точка Р3 – над останнім ребром.

Вимоги стандарту за оцінюваними показниками молодняку свиней наведено в таблицях 1, 2, 3.

До класу еліта належать кнурці та свинки, які отримали 90 і більше балів, а до першого класу – 85–89 балів.

Зі стада вибраковуються свині, що мають такі недоліки:

• різке перехоплення за лопаткою або попереком;

Перевірювані та основні свиноматки за власною продуктивністю оцінюються з використанням даних їх оцінки при живій масі 100 кг – за віком досягнення, затратами корму на 1 кг приросту живої маси, товщиною шпику над 6–7 грудними хребцями, довжиною тулуба та екстер’єром.

Відтворювальні якості перевірюваних свиноматок оцінюються за першим опоросом, а основних – за першим і в середньому за двома і більше опоросами за такими показниками:

• масою гнізда в перерахунку на 30 днів.

При народженні та при відлученні в 30 днів поросята зважуються гніздом. У разі відлучення поросят у віці від 21 до 62 днів скоригована маса гнізда до відлучення в 30 днів визначається з урахуванням поправкових коефіцієнтів.

Відгодівельні та м'ясні якості свиноматок оцінюються в середньому за показниками всіх нащадків, що мають на дату оцінки:

• вік досягнення живої маси 100 кг (дн);

– товщину шпику (прижиттєво) над 6–7 грудними хребцями (мм);

– затрати корму на 1 кг приросту живої маси (кг);

Вимоги стандарту за оцінюваними показниками перевірюваних та основних свиноматок наведено в таблицях 4, 5, 6.

Таблиця 1 – Шкала для оцінки ремонтного молодняку 2-ї групи порід за живою масою та довжиною тулуба (мінімальні вимоги)

Жива маса, кг Міс. Довжина тулуба, см маса, кг тулуба, см еліта 1 кл. еліта 1 кл. еліта 1 кл. еліта 1 кл.

2 10 25 23 – – 26 23 – –

3 10 42 36 – – 42 36 – –

4 10 60 53 – – 58 51 – –

– 72 66 118 114 68 61 – –

5 10 78 71 120 116 74 66 – –

20 85 77 122 118 80 71 – –

– 92 83 124 120 86 76 119 116

6 10 98 89 126 122 92 81 121 119

20 105 95 129 124 99 87 123 120

– 111 101 132 126 105 92 128 122

7 10 117 106 134 128 110 97 130 123

20 124 111 136 130 115 101 132 125

– 129 115 138 132 120 105 135 127

8 10 134 121 140 134 125 109 136 128

20 140 127 143 136 129 113 137 130

– 146 133 146 138 133 117 139 132

9 10 151 139 148 140 137 121 140 134

20 157 143 151 142 141 125 142 136

– 160 147 154 144 144 129 145 137 10 10 163 150 155 146 147 133 147 138

20 167 155 157 147 150 138 148 139

– 170 159 158 149 154 143 149 140 11 10 173 163 159 150 159 147 150 141

20 178 165 160 151 164 152 151 142 12 185 167 161 153 170 157 151 143

Таблиця 2 – Шкала для оцінки ремонтного молодняку при досягненні

Вік Затрати корму Товщина шпику Групи Довжина

Клас досягнення, на 1 кг приросту над 6–7 гр. порід тулуба, см днів живої маси, кг хребцями, мм

Еліта 195 і менше 3,7 і менше 25 і менше 122 і більше 1-ша I 196–205 3,71–3,80 26–30 117–121

Поза класом 206 і більше 3,81 і більше 31 і більше 116 і менше

Еліта 185 і менше 3,4 і менше 21 і менше 123 і більше 2-га I 186–195 3,41–3,5 22–24 117–122

Поза класом 196 і більше 3,51 і більше 25 і більше 116 і менше

Еліта 185 і менше 3,5 і менше 23 і менше 124 і більше 1-ша I 186–195 3,51–3,60 24–28 119–123

Поза класом 196 і більше 3,61 і більше 29 і більше 118 і менше

Еліта 175 і менше 3,2 і менше 20 і менше 126 і більше 2-га I 176–185 3,21–3,30 21–23 120–125

Поза класом 186 і більше 3,31 і більше 24 і більше 119 і менше

Таблиця 3 – Шкала для оцінки екстер’єру ремонтного молодняку

Загальний вигляд та окремі стати екстер’єру кнурці свинки Загальний вигляд, конституція, ознаки породи,

20 20 шкіра, щетина Голова, шия 5 5 Плечі, холка, груди 10 10 Спина, поперек, боки 15 15 Крижі, окости 20 20 Ноги передні 7 7 Ноги задні 8 8 Соски, вим'я свиноматки 5 15 Статеві органи кнура 10 – Усього: 100 100

Таблиця 4 – Поправкові коефіцієнти для перерахунку живої маси гнізда ні, дн. ні, дн. вання, дн.

21 1,47 35 0,86 49 0,54

22 1,40 36 0,82 50 0,52

23 1,32 37 0,79 51 0,51

24 1,26 38 0,76 52 0,50

25 1,20 39 0,73 53 0,48

26 1,15 40 0,70 54 0,47

27 1,11 41 0,68 55 0,46

28 1,07 42 0,66 56 0,45

29 1,04 43 0,64 57 0,44

30 1,00 44 0,62 58 0,42

31 0,97 45 0,60 59 0,41

32 0,94 46 0,58 60 0,40

33 0,91 47 0,57 61 0,39

34 0,88 48 0,55 62 0,38

Скоригована маса гнізда до відлучення в 30 днів визначається множенням маси гнізда при фактичному відлученні у віці від 21 до 62 днів на відповідний коефіцієнт.

Оцінка продуктивності перевірюваних та основних кнурів

Перевірювані та основні кнури за власною продуктивністю оцінюються, використовуючи дані їх оцінки при живій масі 100 кг – за віком досягнення, затратами корму на 1 кг приросту живої маси, товщиною шпику над 6–7 грудними хребцями, довжиною тулуба та екстер’єром.

Відтворювальні якості перевірюваних та основних кнурів оцінюються за середньою багатоплідністю 5-ти і більше запліднених ними свиноматок.

Відгодівельні та м'ясні якості основних кнурів оцінюються в середньому за показниками всіх нащадків, наявних на дату оцінки:

– віком досягнення живої маси 100 кг (дн);

– товщиною шпику (прижиттєво) над 6–7 грудними хребцями (мм);

– затратами корму на 1 кг приросту живої маси (кг);

Таблиця 5 – Шкала для оцінки перевірюваних та основних свиноматок гол. в 30 днів**, гол. в 30 дн, кг***

Еліта 11,0 і більше 9,9 і більше 70 і більше

I клас 9,2–10,9 8,1–9,8 64–69

Поза класом 9,1 і менше 8 і менше 63 і менше

Еліта 9,0 і більше 8,6 і більше 65 і більше

I клас 8,2–8,9 7,2–8,5 62–64

Поза класом 8,1 і менше 7,1 і менше 61 і менше

* – з урахуванням усіх опоросів у свиноматок і не менше 5 опоросів у кнурів

*** – у тому числі перерахованих при фактичному відлученні

Таблиця 6 – Шкала для оцінки перевірюваних та основних кнурів і свиноматок за відгодівельними та м'ясними якостями потомства досягнення на 1 кг прироГрупа порід Класи ст над 6–7 хр.

Еліта 190 і менше 3,7 і менше 24 і менше

1-ша I клас 191–200 3,71–3,80 25–28

Поза класом 201 і більше 3,81 і більше 29 і більше

Еліта 180 і менше 3,6 і менше 20 і менше

2-га I клас 181–190 3,61–3,70 21–24

Поза класом 191 і більше 3,71 і більше 25 і більше

Фактичні показники продуктивності ремонтного молодняку перераховуються на живу масу 100 кг таким чином:

Вік досягнення маси 100 кг обчислюється за формулою:

де Х – вік досягнення маси 100 кг (дн);

В – фактичний вік у день останнього зважування (дн);

М – фактична жива маса тварини в день останнього зважування (кг);

П – середньодобовий приріст живої маси на вирощуванні (кг).

Товщина шпику обчислюється з урахуванням поправки 0,3 мм на 1 кг живої маси, зменшуючи або збільшуючи фактичну товщину шпику залежно від збільшення або зменшення живої маси від стандартної величини.

Довжина тулуба обчислюється з урахуванням поправки 0,2 см на кожен кілограм живої маси, зменшуючи або збільшуючи фактичну довжину залежно від збільшення або зменшення живої маси від стандартної величини 100 кг.

Отримані показники округлюються: за віком досягнення живої маси 100 кг – до 1 дня; середньодобовим приростом – до 1 г; товщиною шпику – до 1 мм, довжиною тулуба – до 1 см.

За показниками оцінки розвитку та екстер'єру ремонтного молодняку, продуктивності перевірюваних та основних кнурів установлюється значення середнього бала, на основі якого визначається сумарний клас свиней: еліта та I (перший) клас. Тварини нижче першого класу підлягають вибракуванню.

Таблиця 7 – Шкала для визначення сумарного класу за середнім балом

Еліта 4 3,6–4,0

I клас 3 2,6–3,5

Клас ремонтних свинок і кнурців за відгодівельними та м'ясними якостями визначається з урахуванням результатів їх оцінки за власною продуктивністю, віком досягнення живої маси 100 кг, витратами корму на 1 кг приросту живої маси, товщиною шпику над 6–7 грудними хребцями, довжиною тулуба та екстер'єром.

Сумарний клас ремонтного молодняку визначається шляхом додавання балів за обліковими ознаками та ділення отриманого результату на число вказаних показників (за розвиток та екстер'єр, відгодівельні, м'ясні якості).

Визначення сумарного класу перевірюваних та основних свиноматок

За відгодівельними та м'ясними якостями визначається з урахуванням результатів їх оцінки за власною продуктивністю – віком досягнення живої маси 100 кг, витратами корму на 1 кг приросту живої маси, товщиною шпику над 6–7 грудними хребцями, довжиною тулуба та екстер'єром.

Клас за відтворювальними якостями присвоюється за показниками – багатоплідністю, кількістю поросят та масою гнізда в перерахунку на 30 днів. Бали за вказані ознаки підсумовуються і встановлюється середній бал за відтворювальні якості.

Клас основних свиноматок за відгодівельними та м'ясними якостями визначається за показниками всіх потомків, оцінених прижиттєво за власною продуктивністю:

– віком досягнення живої маси 100 кг;

– витратами корму на 1 кг приросту живої маси;

– товщиною шпику над 6–7 грудними хребцями.

Сумарний клас перевірюваних та основних свиноматок визначається шляхом додавання балів за обліковими ознаками та ділення отриманого результату на число вказаних показників (за розвиток та екстер'єр, відтворювальні, відгодівельні, м'ясні якості).

Визначення сумарного класу перевірюваних та основних кнурів

За відгодівельними та м'ясними якостями визначається з урахуванням результатів їх оцінки за власною продуктивністю – віком досягнення живої маси 100 кг, витрат корму на 1 кг приросту живої маси, товщиною шпику над 6–7 грудними хребцями, довжиною тулуба та екстер'єром.

Клас кнура за відтворювальними якостями присвоюється за багатоплідністю 5-ти і більше запліднених ними свиноматок.

Клас основних кнурів за відгодівельними та м'ясними якостями визначається за показниками всіх потомків, оцінених прижиттєво за власною продуктивністю:

– віком досягнення живої маси 100 кг;

– витратами корму на 1 кг приросту живої маси;

– товщиною шпику над 6–7 грудними хребцями.

Сумарний клас перевірюваних та основних кнурів визначається шляхом додавання балів за обліковими ознаками та ділення отриманого результату на число вказаних показників (за розвиток та екстер'єр, відтворювальні, відгодівельні, м'ясні якості).

Завдання 4. Освоїти методику контрольної відгодівлі свиней.

Методика. Для комплексної характеристики племінних та продуктивних якостей свиней поряд з оцінкою власної продуктивності проводять оцінку їх за якістю потомства методом контрольної відгодівлі.

Контрольна відгодівля свиней проводиться на станціях контрольної відгодівлі. Для оцінки відбирають свиноматок з числа перевірюваних, віднесених для відбору в основне маточне стадо за результатами опоросу.

За кожним кнуром, що перевіряється, закріплюється не менше трьох свиноматок. Із гнізда кожної закріпленої свиноматки відбирають 4 свинки і 3 борівки (кастрати), або 3 свинки і 2 борівки, або по 2 підсвинки (свинки або борівки) із шести гнізд із живою масою не менше 18 кг (стандарт 1 класу).

Молодняк, призначений для контрольної відгодівлі, у 20–30-денному віці каструють (кнурців).

Перед відправленням на станцію контрольної відгодівлі тварин ставлять на профілактичний 20-денний карантин, протягом якого поросят щеплюють проти бешихи не пізніше ніж за 14 днів до відправлення. Щеплення проти «чуми» та «хвороби Ауєскі» проводять за показаннями. В обліковий період профілактичні ветобробки не допускаються. У разі захворювань тварин знімають із контрольної відгодівлі.

Відгодівлю ведуть спеціальними комбікормами. Протягом періоду відгодівлі дають 1,5 л збираного молока на голову. Годівлю проводять дворазову, досхочу до «сухого корита».

Контрольна відгодівля ділиться на 2 періоди: 1 – підготовчий і 2 – обліковий. Обліковий період починають при досягненні тваринами живої маси 30 кг і закінчують при досягненні середньої живої маси 100 кг у віці не пізніше 211 дня.

Завдання 5. За варіантом додаток 1 до теми 3) оцінити власну продуктивність свиноматок.

Методика. Продуктивність свиноматок оцінюється за власною продуктивністю (віком досягнення живої маси 100 кг, товщиною шпику, довжиною тулуба, екстер'єром та відтворювальними якостями (багатоплідністю, кількістю поросят і масою гнізда в 30-денному віці), присвоюються бали та класи за даними показниками. Дані заносяться в таблицю 8.

Таблиця 8 – Оцінка продуктивних та відтворювальних якостей свиноматок

Завдання 6. За варіантом додатка 2 до теми 3) оцінити свиноматок і кнурів за відгодівельними та м'ясними якостями їхнього потомства.

Методика. Основною оцінкою кнурів вважається оцінка відгодівельних та м'ясних якостей їхнього потомства методом контрольної відгодівлі з урахуванням:

– віку досягнення живої маси 100 кг (дн)

– витрат кормів на 1 кг приросту живої маси, кг

– товщини шпику над 6–7 гр. хребцями, мм.

Таблиця 9 – Оцінка свиноматок і кнурів за відгодівельними та м'ясними

Продуктивні та відтворювальні якості бонітованих свиноматок

Довжина 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

1 11 10 70,5 124 193 26

Велика біла – 1 1916 2 12 11 69 122 197 24

3 13 13 78 119 200 25 1, 1 12 11 77 119 196 26 10, Північнокавказька – 1 Соя 2410 2 11 11 78 120 199 27 20 3 11 10 71 121 212 28

Скоростигла 1 9 8 62 123 187 19

Слава 7210 2 10 9 70 122 180 18

3 9 9 65 124 188 20

1 12 11 79 116 200 24

Велика чорна – 1 2 13 12 89 118 203 26

2112 3 12 12 85 120 196 27 2, 1 11 11 79 121 211 25 11, Брейтівська – 1 Лінда 090 2 10 10 73 119 200 26 21 3 12 11 77 115 190 27

1 9 9 68 125 180 19