Технологія вирощування та садіння розсади огірків у захищеному ґрунті

Ефективними є підживлення вуглекислотою з доведенням концентрації СО2 до 0,2 %. Оптимальна вологість повітря — 80—85 %, субстрату — 75—80 % НВ. Оптимальна температура поливної води — 22—25 °С.

Готова до садіння розсада повинна мати не менше 5—6 листків. Висаджують тільки повноцінні, здорові рослини. Розсада сортів-запилювачів у кількості 10 % від загального обсягу повинна бути на 5—7 днів старшою за розсаду основного гібрида. Це необхідно для того, щоб гарантувати появу чоловічих квіток до моменту цвітіння жіночих.

Садіння розсади. Виходячи з умов освітленості, оптимальні строки садіння розсади бджолозапильних гібридів на Поліссі, у лісостеповій зоні — перша декада січня, у степовій зоні — третя декада грудня. Перед садінням площу теплиці маркують, роблять лунки за розміром горщиків, поливають ґрунт. У блочних теплицях ряди рослин розміщують уздовж ковзанів і висаджують партенокарпіки при ширині прогону 6,4 м у чотири ряди з міжряддями 160 см. Відстань у рядах між рослинами для довгоплідних гібридів — 40—45 см 25 >

а короткоплідних — 30—35 см. В ангарних теплицях, як правило, розміщують таку ж кількість рослин перпендикулярно центральній доріжці. Бджолозапильні гібриди висаджують у блочних теплицях за схемою 120х (25—30 см), тобто по 2,8—3,3 рослини на 1 м2 залежно від сили росту гібрида. В ангарних теплицях застосовують дві схеми садіння: (80+60) х35—40 см (3,6—4,0 рослини) або 100х35 см (2,9 рослини). Для зниження ймовірності ураження рослин кореневими гнилями кореневу шийку не засипають землею. Не рекомендується сильно обминати ґрунт навколо горщика, щоб не травмувати кореневу систему. Якщо розсада переросла, її висаджують із нахилом, спрямовуючи всі рослини в один бік, а нижню частину стебла злегка присипають землею для утворення додаткових коренів.

Дещо інакше формують довгоплідні партенокарпічні огірки. З нижніх вузлів основного пагона на висоті 50—60 см видаляють усі жіночі квітки та бічні пагони на початку їх утворення. Бічні пагони вище 60 см прищипують над 1—2-м або 3—4-м листком у міру просування до шпалери, а 2—3 останні пагони перекидають через шпалеру і прищипують на висоті 0,7—0,8 м від поверхні ґрунту. Головне стебло прищипують на 15—20 см вище шпалерного дроту, прив’язують уздовж дроту. Бічні пагони другого порядку прищипують над першим листком у середньому, над другим — у верхньому ярусі. У пазухах листків головного стебла, де закладаються плоди, бічні пагони видаляють. Оптимальне навантаження на головному стеблі до шпалери: довгоплідних гібридів — до 6 плодів, гібридів жіночого типу цвітіння — до 10, короткоплідних гібридів — до 14—16 (за рахунок подвійної зав’язі верхніх листків).

Усі роботи треба проводити своєчасно, оскільки запізнення з прищипуванням, видаленням пагонів та зайвих зав’язей призводить до ослаблення рослин і зниження врожаю. У тепличниць навіть побутує такий термін — «викочування» бічних пагонів, тобто видалення їх у зародковому стані.

Для запилення рослин у теплицях ставлять вулики з бджолами (на 500—1000 м один вулик). Після садіння розсади на постійне місце підтримують такий режим: температура повітря в ясний день — 23—25 °С, у похмурий — 20—22 °С, вночі — 18—20 °С; температура ґрунту — 21—23 °С; вологість повітря — 80—90 %, ґрунту — 70—80 % до плодоношення, 90 % НВ у період плодоношення. При підвищенні освітленості оптимальні значення денної температури збільшуються на 2 °С на кожні 10 тис. лк. Змінюючи нічну температуру, можна регулювати ріст і розвиток рослин. Температура 17—18 °С сприяє утворенню зав’язі та посиленню росту вегетативної маси, але полив плодів при цьому послаблюється. Нічна температура 19—20 °С забезпечує швидке наливання плодів. Звідси випливає, що режим нічної температури повинен змінюватися залежно від стану рослин. Для посилення росту бічних пагонів, утворення зав’язей протягом 7—10 днів температура повинна бути 17—18 °С, а для швидшого наливання плодів її підвищують до 19—20 °С. Особливо важливий такий пульсуючий режим під час похмурої погоди. Якщо погода стоїть сонячна і спостерігається гарне відростання бічних пагонів, нічну температуру підтримують на рівні 18—20 °С.

Партенокарпічні гібриди менш вимогливі, ніж бджолозапильні, до освітленості та температури, тому їх можна висаджувати на 10—15 днів раніше, а температуру підтримувати на 1—2 °С нижчою.

Вуглекислоту подають у теплиці в ранкові години і за 2—3 години до заходу сонця, доводячи її концентрацію до 0,15—0,20 %. Регулярно, згідно з даними агрохімічного аналізу, проводять кореневі та позакореневі підживлення рослин мінеральними добривами.

Збирання врожаю. Плодоношення огірка починається через 30— 40 днів після садіння розсади. Плоди збирають регулярно через один або два-три дні, не допускаючи переростання. Як правило, перші плоди знімають меншого розміру, ніж у другу половину плодоношення. Урожай зеленців становить 25—30, а в кращих випадках — 30—32 кг з 1 м².

В умовах високих технологій з використанням малооб’ємної гідропоніки, крапельного поливу, комп’ютерного контролю мікроклімату врожаї огірків перевищують 40 кг з 1 м².

Особливості вирощування огірка в осінній культурі Розсаду вирощують у теплицях так само, як і для зимово-весняного обороту, але без досвічування. Тривалість її вирощування в умовах високої освітленості липня зменшується до 20—25 днів. У теплиці розсаду висаджують у перших числах серпня за схемою (100 + 60) х 30—40 см для бджолозапильних та 160х50 см — для партенокарпічних гібридів. Особлива увага приділяється формуванню рослин, з тим щоб не допустити великої листковості та застою повітря, і захисту рослин від хвороб.

Формування рослин в основному таке саме, як і в зимово-весняний період. Тільки засліплення вузлів проводять на висоті до 90 см. На основному пагоні залишають усі плоди, починаючи з висоти 40 см. Бічні пагони формують в основному на один листок і одну зав'язь.

Температуру повітря і ґрунту поступово знижують на 1—2 °С щомісяця. У середині жовтня — у листопаді вона не повинна перевищувати в ясну погоду 21—22 °С, у похмуру — 19—20 °С, вночі — 17—18 °С. Поливи проводять переважно в ясні дні, вранці, і стежать за тим, щоб краплі вологи довго на рослині не зберігалися. Ретельно стежать за своєчасним видаленням відплодоносилих пагонів, хворих і сухих листків. У сприятливих фітосанітарних умовах урожайність зеленців сягає 10—12 кг з 1 м².

Культура огірка в плівкових весняних теплицях

Експлуатація теплиць взимку — справа серйозна, і доцільна вона тільки тоді, коли можна створити необхідні умови — температуру, вологість, світло, що відповідають біологічним вимогам огірка. Якщо цього не зробити і рано висадити розсаду, рослини будуть хворими і дадуть низький урожай. Значно простіше експлуатувати весняні теплиці, коли сам Господь Бог допомагає — коли світить сонечко. Разом з тим, з точки зору пізнання тепличної культури огірка, описана вище технологія вирощування огірка в зимових теплицях корисна і тим, хто вирощуватиме огірки у весняних теплицях.

Вирощування розсади Насіння огірка для вирощування розсади висівають за 25—40 днів до садіння. Чим раніший строк садіння розсади, тим більший вік. Перед сівбою для активізації ферментативної діяльності відкаліброване та протравлене насіння замочують на 12—16 годин при температурі 20 °С у розчині добрив (на 1 л води по 10 г суперфосфату і калійної селітри, по 0,2 г сірчанокислих солей марганцю, цинку і міді). Для прискорення появи сходів насіння пророщують. Його висівають безпосередньо в горщики розміром 10х10 см на глибину 1—1,5 см.

Розсаду вирощують при помірному водопостачанні та відносній вологості повітря 70—80 %. Оптимальна температура ґрунту в період від сівби до появи сходів — 26—28 °С. У решту періоду — 23—24 °С. У сонячні дні температура повітря повинна бути 24—26 °С, у похмурі — 20—22 °С, вночі — 18—20 °С. Вирощуючи розсаду для необігріваних теплиць, нічну температуру доцільно знизити на 1—2 °С і провести гартування сходів. Для цього температуру знижують протягом чотирьох днів після їх появи до 20—22 °С вдень і до 15—16 °С вночі.

Для попередження захворювань на оливкову плямистість, антракноз, бактеріоз розсаду 1—2 рази обприскують 1%-ною бордоською рідиною або 0,3 %-ною хлорокисом міді.

Висаджують тільки повноцінні, здорові рослини. Розсада сортів-запилювачів (як сорт-запилювач можна використовувати Фенікс, Ніжинський) на 5—7 днів старша за розсаду основного гібрида. Це необхідно для того, щоб гарантувати появу чоловічих квіток до моменту цвітіння жіночих.

Підготовка теплиць, садіння розсади У весняних теплицях огірок вирощують на власне ґрунті з додаванням органічних і мінеральних добрив. При освоєнні нових теплиць вносять восени по 25—30 кг гною, 45—60 г суперфосфату, 20—30 г сірчанокислого калію на 1 м². Після цього ґрунт перекопують. Навесні перед розпушуванням додають по 25—35 г на 1 м² аміачної селітри. Щороку покращують водно-фізичні властивості ґрунту шляхом внесення розпушувальних матеріалів: солом’яної січки, тирси, торфу — до 25 % від об’єму. При внесенні соломи і тирси додатково додають навесні азотні добрива для компенсації того азоту, який поглинула мікрофлора, що бурхливо розвивається, з розрахунку 30 г селітри на 1 кг тирси, соломи.

Розсаду короткоплідних гібридів огірка у весняні теплиці висаджують, коли ґрунт на глибині 10 см о 8 годині ранку прогрітий до 14 °С. В обігрівних весняних теплицях це буває у першій або другій половині березня, залежно від потужності обігріву. У необігрівних теплицях у степовій зоні огірок, як правило, висаджують у середині квітня, у лісостеповій зоні та на Поліссі — у третій декаді квітня. Ці строки збігаються з переходом середньодобової температури повітря через 10 °С. Розсаду гібридів з видовженою формою плоду не можна висаджувати у ґрунт із температурою нижче 10 °С. У холодному ґрунті вона утворює слабку кореневу систему, дрібні листки уражуються хворобами. Малодосвідчені овочівники впадають в іншу крайність, запізнюючись зі строками садіння, висаджуючи в теплиці у травні одночасно із садінням у відкритий ґрунт. Це призводить до втрати раннього урожаю. Пам’ятайте, що теплиці — це дорогі споруди, і окупити їх треба насамперед раннім урожаєм.

'Теплицю накривають плівкою за 10—15 днів до садіння розсади і завчасно за можливості обігрівають, для того щоб встановити необхідну температуру повітря та ґрунту.

У березні—квітні рослини огірка в теплицях висаджують за схемою: 90—100х25—30 або 120х25 см, тобто по 3,3—4,4 рослини на 1 м². Площа живлення визначається періодом вирощування та сортовими особливостями. Чим раніше висаджують розсаду, тим менше рослин розміщують на 1 м². Чим сильніше гілкуються рослини (Е, Сувенір, Е, Галіт, Е, Ксана, Е; Слобожанський К } р. і 0 _ 2 оч ь

Садіння розсади та формування куща огірка

Густоту садіння огірка визначають за ступенем гілкування гібрида. Рослини з сильним гілкуванням (F1 Буян, F1 Матрешка, F1 Марьина роща, F1 Чистые пруды) висаджують рідше. Для гібридів з помірним або обмеженим гілкуванням (F1 Муравей, F1 Кузнечик, F1 Козырная карта) щільність садіння на 1 м² збільшують.

При садінні важливо не заглиблювати стебло: засипайте ґрунтом тільки розсадний горщик. Це захищає кореневу шийку від загнивання та знижує ризик ураження кореневими гнилями. Перерослу розсаду саджають інакше — її заглиблюють до підсім’ядольного коліна і забезпечують у теплиці вологість повітря близько 100% за допомогою освіжальних поливів для створення ефекту туману.

Через 2–3 дні після садіння рослини підв’язують до шпалери на висоту 1,8–2 м. Щоб кущі краще освітлювалися, їх підв’язують по черзі: один до лівої шпалери, інший — до правої. Такий розподіл дозволяє максимально ефективно використовувати сонячне світло.

Для правильного перерозподілу поживних речовин та хорошої освітленості кущі необхідно формувати. Видалення пагонів і квіток на початку вегетації допомагає рослині швидше розвинути головне стебло та потужне листя.

1. У нижніх 4 вузлах головного стебла повністю видаліть усі жіночі квітки та бічні пагони в зародковому стані.
2. У наступних 1–2 вузлах залиште зав’язі, але повністю видаліть бічні пагони.
3. У вищих вузлах прищипніть бічні пагони: у нижньому ярусі — на 1–2 листки, у середньому — на 2 листки, у верхньому — на 2–3 листки.
4. Верхівку головного стебла обкрутіть навколо шпалерного дроту. У низьких теплицях прищипніть її над 3–5-м листком.

У високих теплицях верхівку опускають донизу і прищипують на відстані 100 см від землі (для бджолозапильних сортів). Для партенокарпіків і подовження плодоношення стебло прищипують на 3–5 листків вище шпалери, опускають один бічний пагін і прищипують його через кожні 50 см, залишивши пагін продовження висотою 100 см від ґрунту. Усі пагони на горизонтальній ділянці шпалери повністю видаляють.

Температурний режим, запилення та догляд за ґрунтом

Продуктивність огірка безпосередньо залежить від активності бджіл та температури кореневої зони. Недостатнє запилення бджолозапильних сортів знижує урожай і стимулює ріст бічних гілок. Це потребує додаткових витрат праці на пасинкування.

• Строк встановлення вуликів — за 5–7 днів до цвітіння
• Норма насичення бджолами — 1 вулик на 1000 м²
• Оптимальна температура ґрунту — 25 °C
• Мінімальна температура ґрунту — 17 °C

У весняний період (березень — квітень) температуру повітря вдень підтримують на рівні 25–28 °C у ясну погоду та 21–23 °C у похмуру. Нічний режим визначає розвиток листя та розгалуження. Для гібридів із плодоношенням на головному стеблі до початку збирання плодів уночі підтримують 16–18 °C, а в період плодоношення — 19–20 °C.

Щоб скоротити перерву в плодоношенні між хвилями врожаю з головного стебла та бічних пагонів, необхідно стимулювати регенерацію кореневої системи. Для цього нічну температуру тимчасово знижують до 15–16 °C. Цей прийом поєднують із підживленнями та розпушуванням ґрунту проколами вил.

Підвищення температури ґрунту дає більший приріст раннього врожаю, ніж нагрів повітря. Це підтверджують результати практичних випробувань:

Для профілактики хвороб та захисту від шкідників уникайте протягів і різких коливань температури. Вентиляційні отвори відкривайте рано-вранці, віддаючи перевагу верхній вентиляції. Це допоможе уникнути перегріву та надмірного накопичення вологи.

Для отримання високого врожаю огірка в плівкових теплицях необхідно підтримувати вологість повітря на рівні не менше 85–95 %. У посушливих регіонах для цього поєднують примусову вентиляцію з дрібнодисперсним зволоженням або освіжальними поливами. Такий підхід також допомагає знизити температуру в теплиці та захищає культуру від перегрівів, які є головною причиною падіння продуктивності в південних районах.

• Оптимальна вологість повітря — не менше 85–95 %
• Вологість при поширенні хвороб — 70 %
• Температура води для поливу — 20–25 °С
• Норма освіжального поливу — 1,5–2 л/м²

Освіжальний полив проводять у проміжках між основними поливами, обприскуючи доріжки та поверхню ґрунту. Одразу після цього теплицю закривають на 1–2 години для швидкого насичення повітря вологою. При падінні відносної вологості повітря рослини реагують уповільненням росту стебел та листя, а на посадках прискорюється розвиток павутинного кліща.

Полив огірка — культури, вкрай вимогливої до водного режиму та аерації ґрунту, — диференціюють залежно від умов освітленості. Для поливу використовують тільки теплу воду з температурою 20–25 °С. Оптимальні норми витрати води за місяцями представлені в таблиці.

Режими підживлень: кореневе та позакореневе живлення

При виборі схеми кореневих підживлень враховують фазу розвитку рослин та поточну забезпеченість ґрунту поживними речовинами. Практика показує високу ефективність органічних добрив: розчину коров'яку в розведенні від 1:4 до 1:8 або пташиного посліду в співвідношенні від 1:10 до 1:12. Органічні підживлення можна чергувати із внесенням мінеральних добрив.

Якщо коренева система не здатна нормально засвоювати живлення — наприклад, при різкому переході від похмурої погоди до ясної, при переохолодженні або високій щільності ґрунту, а також при його засоленні — рослини швидко слабшають. У таких випадках агроному допомагають позакореневі обробки. Їх проводять рано-вранці або в похмуру погоду, використовуючи комплексний поживний розчин.

Для підвищення стресостійкості огірка та зниження концентрації нітратів у зеленцях у робочий розчин корисно додавати фізіологічно активні гумінові речовини та мікроелементи. На 10 літрів води вносять наступну суміш:

• борна кислота — 3 г;
• сірчанокислий магній, сірчанокислий цинк, сірчанокисла мідь, сірчанокислий кобальт, молібденовокислий амоній — по 0,5 г кожного;
• лимоннокисле залізо — 2 г;
• йодистий калій — 0,1 г;
• гумат натрію — 3 г.

Як альтернативний склад для позакореневих обробок можна використовувати 10%-ний обрат (знежирене молоко). Хороші результати також дає застосування рідких комплексних добрив із мікроелементами. Наприклад, у дослідах при різкому зниженні врожайності та осипанні зав'язі виправити ситуацію допоміг комплекс заходів: покращення вентиляції, своєчасне проріджування рослин, розпушування ґрунту та оптимізація догляду.