Особливості вирощування півоній та ірисів на присадибній ділянці

Рослина родини жовтецевих з дуже гарними квітками. Відомо кілька видів півонії, з яких найпоширенішими є півонія лікарська та китайська.

Півонія лікарська. Являє собою кущ заввишки до 80 см із міцними квітконосними стеблами та великим ланцетно-розсіченим листям. Має поодинокі, великих розмірів квітки різного забарвлення. Можна вирощувати такі сорти, як Немезіс, Розеа плена, Рубра плена.

Півонія китайська. Рослина з потужними, прямими стеблами заввишки до 1 м, із великим, довгочерешковим, темно-зеленим, блискучим листям. Квітки — махрові або прості, різної форми та забарвлення. Найкращими сортами для розведення вважаються Дюшес де Немур, Келуейс Глоріс, Аваланш та ін.

Півонії всіх видів привабливі й без квіток — своєю пишною, із вигадливим мереживом листям. Півонія — це невибаглива рослина, що віддає перевагу добре удобреним перегноєм та мінеральними добривами ґрунтам. Перед садінням землю добре перекопайте і внесіть на 1 м2 8 кг перепрілого гною, 50—60 г суперфосфату, стільки ж нітрофоски та 600 г золи. Ще раз перекопайте, і після цього можна садити.

Деревоподібні півонії розмножуються живцями, а трав'янисті — насінням. Але в будь-якому випадку глибина закладення завжди однакова (5 см). Після садіння грядки полийте і замульчуйте перегноєм шаром завтовшки 1,5-2 см.

Догляд за посівами полягає у прополюванні, розпушуванні ґрунту та поливі. Як тільки рослини рушать у ріст, проводьте 1—2 підживлення на місяць настоєм курячого посліду (1:15) та мінеральними добривами поперемінно. Підживлення повинно бути у вигляді рідкого розчину. Також на 10 л підживлення додайте 200 г золи і поливайте рослини з розрахунку 0,5 л на кожну. Після чергового підживлення обов'язково рясно полийте посадки чистою водою.

Ірис

Трав'яниста рослина родини ірисових, що має стебло, на якому розташоване пряме, мечоподібне, зелене або голубувато-зелене листя. Великі квітки зібрані в суцвіття, при цьому три внутрішні пелюстки розміщені у вигляді склепіння, а три зовнішні вигнуті назовні. Суцвіття розташовані на довгому квітконосі.

Фахівці розділили іриси на три групи: високорослі, середньорослі та низькорослі.

Високорослі іриси. У цю групу входять ірис сибірський та ірис золотистий. Ці іриси ростуть до 100—125 см у висоту, мають розгалужене стебло та широке лінійне листя.

Середньорослі іриси. До цієї групи належать ірис Альберта, ірис богемський, ірис садовий, ірис російський. Стебло у них виростає до 70-80 см завдовжки, квітки, як правило, голубі або сині.

Низькорослі іриси. Ця група включає в себе ірис карликовий та ірис низький. Вони досягають висоти 15—20 см, мають широколінійне листя та оранжево-жовті й голубі квітки. Розмножуються іриси живцями та поділом кореневищ. Можна їх розмножувати і насінням, але тоді цвітіння затримується. Агротехніка вирощування практично така сама, як і для гладіолусів.

Лілії

Лілія — багаторічна рослина родини лілійних. Культивується кілька видів лілії: даурська, тигрова, королівська та бульбоносна.

Даурська лілія. Має довге, ребристе стебло завдовжки до 1 м із посадженим на ньому вузьким, ланцетоподібним листям. Квітки у неї прямостоячі, червоного кольору з коричневими цятками на пелюстках. Після цвітіння в пазухах листків утворюються бульбочки.

Тигрова лілія. Являє собою рослину з темним, твердим і високим (100—110 см) стеблом, із розташованим на ньому темно-зеленим ланцетоподібним листям. Квітки пониклі, червоно-оранжеві з темними цятками на пелюстках. У пазухах листків утворюються бульбочки.

Королівська лілія. Має довге (до 1,5 м), потужне, жорстке стебло і вузьке, темно-зелене листя. Квітки великі, довгі, лійкоподібні, зібрані у велике суцвіття. Внутрішня частина віночка квітки забарвлена в жовто-зелений колір, а зовнішня — у рожево-бузковий.

92-09-90.’ г о Зы. в

Бульбоносна лілія. Це високоросла рослина, що має пряме стебло завдовжки до 120 см, на якому розташовано безліч вузького, лінійного, темно-зеленого листя. Квітки прямостоячі, широко відкриті, темно-червоного кольору з оранжевими плямами й точками на пелюстках. У пазухах листків утворюються бульбочки.

Лілії всіх видів розмножуються поділом цибулин. Насінням їх не розмножують через малу ефективність такого процесу.

Рослина віддає перевагу вогкуватому, добре дренованому та удобреному ґрунту.

Цибулини садіть на глибину 15—20 см за схемою 25х35 см.

У період зав'язування квіткових бутонів рослини слід підживити розчином гноївки (1:8) або пташиного посліду (1:20).

Полив має бути систематичним і рясним. За час вирощування виконайте 2—3 прополювання і проводьте постійні розпушування ґрунту.