Особливості агротехніки нігели дамаської, гладіолусів та жоржин на садовій ділянці

Нігела дамаська вирізняється тривалим періодом цвітіння і високою декоративністю. Її кущі заввишки до 50 см вкриваються поодинокими або махровими квітками білого, блакитного, бузкового та синього забарвлення на тлі ажурного перисто-розсіченого листя. Культура розмножується насінням і найкраще розвивається на пухких, поживних ґрунтах. У період вирощування достатньо провести одне-два підживлення органічними добривами — гноївкою або пташиним послідом.

Гладіолус, відомий також як шпажник, формує пряме мечоподібне листя та колосоподібні суцвіття з лійкоподібних квіток різноманітних відтінків. На практиці квітникарі найчастіше вирощують сорти Елегія, Пауль Рубенс, Пікарді, Аврора і Побєда. Культуру розмножують насінням, бульбобруньками та бульбоцибулинами, віддаючи перевагу суглинним або супіщаним ґрунтам. Для отримання якісних квітів важливо суворо дотримуватися регламенту підготовки ґрунту та садивного матеріалу.

• Схема садіння нігели — 25х25 см
• Концентрація розчину формаліну — 1:100
• Час обробки бульбоцибулин — 1–2 години
• Глибина садіння гладіолусів — близько 6 см
• Інтервал між підживленнями — 10–15 днів

1. Перед садінням гладіолусів внесіть у ґрунт 2–3 кг перегною або добре перепрілого гною, а також 400 г суперфосфату або кісткового борошна.
2. Витримайте бульбоцибулини протягом 1–2 годин у дезінфікуючому розчині марганцівки або формаліну (1:100).
3. Промийте садивний матеріал чистою водою та ретельно підсушіть.
4. Висадіть бульбоцибулини в ґрунт на глибину близько 6 см, залишаючи відстань в 8 см між ними та 30 см між рядками.

Після садіння гладіолуси потребують ретельного догляду: регулярного прополювання, поливу та розпушування ґрунту. Для приготування поживних розчинів використовують переважно суперфосфат і калійну сіль. Вносити добрива слід дробово, обов’язково витримуючи між підживленнями технологічну перерву в 10–15 днів.

Технологія вирощування жоржин на ділянці

Жоржина — високоросла (до 250 см) багаторічна рослина родини складноцвітих із порожнім стеблом і великими махровими квітками. Культура розмножується насінням, живцями та коренебульбами, вимагаючи для рясного цвітіння добре удобрених ґрунтів. Усі існуючі сорти умовно поділяють на три основні групи:

• Декоративні: формують великі махрові суцвіття різних відтінків; популярні сорти Маріанна, За мир та Лахта.
• Хризантемоподібні та кактусоподібні: мають махрові суцвіття з довгих пелюсток-трубочок; у кактусоподібних кінці пелюсток загострені або розширені, у хризантемоподібних — сильно вигнуті (сорти Вечір на рейді та Біла дама).
• Шароподібні: вирізняються щільними суцвіттями у формі кулі з пелюсток-трубочок, що розширюються догори; поширені сорти Порцеляна та Червона куля.

Жоржини вимогливі до харчового режиму, тому перед садінням ґрунт необхідно рясно заправити мінеральними та органічними добривами. Кущі висаджують суворо в шаховому порядку, витримуючи оптимальну площу живлення для кожної рослини. Одразу після завершення садивних робіт ґрунт у прикореневій зоні мульчують торфом або перегноєм.

• Внесення гною на лунку — 4 кг
• Доза суперфосфату — 40 г/м²
• Доза сірчанокислого амонію — 8 г/м²
• Норма внесення золи — 8 г/м²
• Площа живлення куща — 125х125 см

Оскільки жоржини належать до рослин короткого світлового дня, початок їхнього цвітіння можна прискорити штучним шляхом. Для цього обмежують час освітлення кущів сонцем у післяполудневі години. Достатньо використовувати прості щільні укриття, щоб стимулювати раніше закладання бутонів.

У період вегетації жоржинам забезпечують часті, але помірні поливи, а також систематичне розпушування ґрунту. За сезон необхідно провести 2–3 прополювання бур'янів. Додатково проводять 1–2 підживлення, використовуючи чергування мінеральних та органічних добрив.