Будівництво та експлуатація парників на садовій ділянці

Встановлення парників дозволяє розпочати сезон на 50–60 днів раніше від звичайного. Це дає можливість вирощувати якісну розсаду пасльонових культур (томатів, перців, баклажанів), отримувати ранню зелень та огірки. Для обігріву такої конструкції не потрібна електрика — тепло виділяється під час розпаду органіки. При цьому для збирання підходять будь-які дерев'яні відходи та скло.

Вибір місця та підготовка котловану

Парник розміщують на добре освітленому, захищеному від вітру місці з орієнтацією зі сходу на захід. Додатково з північного боку можна встановити вітрозахист із хмизу або дощок, стежачи, щоб тінь від нього не падала на рами. Конструкцію роблять розбірною на шурупах або гвинтах, а всі вузли маркують перед зимовим зберіганням для швидкого збирання навесні. Накривають короб рамами зі склом або міцною поліетиленовою плівкою.

• Товщина плівки — до 0,3 мм
• Розмір парникової рами — 106x160 см
• Витрата оліфи на раму — 0,4 кг
• Ширина котловану вгорі — 1,6 м
• Ширина котловану внизу — 1,2 м

Глибина котловану залежить від запланованих строків садіння та типу обігріву конструкції. Короби збивають із дощок, брусків, старих колод або викладають із залишків цегли. З південного боку борт роблять нижчим, з північного — вищим, щоб забезпечити потрібний кут нахилу рам.

Для зручності догляду за рослинами всередині короба настилають дошки на опорних брусках, що дозволяє пікірувати розсаду напівлежачи. Ґрунт насипають під кутом на південь або формують сходинками. Сходинковий ґрунт при ширині парника 1,5 м збільшує корисну площу більш ніж на 0,3 м по всій його ширині.

Варіанти конструкцій та технологія збирання

Заглиблений сонячний парник закладають у котлован глибиною до 50 см. На дно вкладають ізолювальний матеріал: пісок, шлак, гравій, сухе листя або толь. За наявності біопалива його насипають шаром 20–30 см, а зверху вкривають шаром ґрунту завтовшки 12–18 см. Такий парник підходить для вигонки редиски, кропу, цибулі на перо та загартовування кімнатної розсади у стаканчиках.

Наземний парник монтують на попередньо перекопану грядку, використовуючи короб шириною 160 см і висотою 20–30 см. Із зовнішнього боку конструкцію присипають землею і накривають легкими рамами. Раму з восьми брусків (товщина дошки 30–35 мм) легко піднімає один робітник. Бічні сторони брусків ретельно вирівнюють, щоб уникнути щілин під час стикування рам.

1. Випиляти пази на кінцях бічних брусків і вкласти в них запиляні кінці торцевих брусків.
2. Підготувати з внутрішнього боку торцевого бруска чотири отвори та вставити в них середні бруски.
3. Скріпити всі з'єднання цвяхами з кроком 4–5 см.
4. Закріпити планку на торцевих брусках для жорсткості.

Біля південної стіни господарської споруди можна швидко облаштувати пристінний парник. Для цього на несучій стіні закріплюють дерев'яну обв'язку з брусів або рейок перерізом не менше 10 см. Для додаткового вітрозахисту з півночі облаштовують щити з очерету або хмизу.

Стандартні рами розміром 160x106 см роблять парники простими та зручними в експлуатації. У них успішно вирощують розсаду, зеленні культури та огірки. При садінні томатів враховуйте висоту рослин: високорослі сорти розміщуйте біля стін, а низькорослі висаджуйте ближче до центру парника.

Для максимального використання сонячної енергії установіть поворотні плоскі екрани, пофарбовані білою водоемульсійною фарбою. Вони створюють додаткове підсвічування відбитим світлом і підвищують температуру всередині на 2–3 °C. Барвисте покриття на екранах оновлюють у міру зносу.

• Розмір стандартної рами — 160x106 см
• Діаметр колод обв'язки — 10–14 см
• Глибина базового котловану — 70 см
• Об'єм ґрунту на одну раму — 0,2 м³
• Температура горіння гною — 50–60 °C

Обв'язку парника монтують з ошкурених рівних колод, що забезпечують щільне прилягання рам. Південну сторону обв'язки роблять нижчою за північну, а для упору рам з південного боку вибирають спеціальний паз. Трапецієподібний котлован у сипучих ґрунтах укріплюють дошками, а в глинистих залишають без кріплення. Щоб уникнути розмивання зливами, на відстані 0,5–1 м від парника прокладають водовідвідну канавку, прикриваючи її дерев'яними щитами.

Для обігріву використовують біологічне паливо — гній. Спочатку його складають у кагат і розігрівають за певною технологією.

1. Проробіть у кагаті кілька поздовжніх канавок.
2. Залийте в кожну канавку по одному відру гарячої води.
3. Укрийте бурт солом'яними матами або цупкою мішковиною.

Через 3–4 дні, коли температура всередині кагату досягне 50–60 °C, гній переносять у парник. При укладанні важливо правильно розподілити шари, щоб забезпечити рівномірне виділення тепла. Гній укладають пухко, злегка ущільнюючи його тільки біля самих стінок парника. Через 2–3 дні, коли маса осяде, додають свіжу порцію.

Як поживний ґрунт використовують городню або дернову землю, компост або торф. Після засипання землі парник одразу накривають рамами та матами із соломи, рогожі або мішковини для швидкого прогрівання. Самі рами збирають із брусків завширшки 7 см і завтовшки 6 см, скріплюючи їх дерев'яними шпильками, монтують скло завтовшки 2–3 мм і покривають деревину атмосферостійким лаком ПФ-166 або оліфою.

Конструкції з бортами та захист від несприятливих умов

У середній смузі та північних регіонах для отримання ранньої продукції застосовують одно- та двосхилі парники з дерев'яними бортами. Під них копають котлован завглибшки 0,5–0,6 м, по кутах і центру довгих сторін вкопують стовпи та кріплять до них подвійні борти. Подвійна конструкція (внутрішні дошки горизонтально, зовнішні вертикально) надійно утримує тепло. На північному борті закріплюють гачки для відер, а вздовж північного та південного бортів монтують опорні бруски перерізом 4,5x4,5 см із дошками завтовшки 2,5–3 см, які слугують міцним містком для роботи з рослинами.

Рами для таких парників виготовляють із легких рейок завширшки 5 см і завтовшки 3 см, закріплюючи їх на петлях до високого північного борту. Після набивання гноєм та встановлення термометра на рами натягують поліетиленову плівку. Щоб запобігти парусності та пошкодженню плівки вітром, використовують спеціальну технологію монтажу.

1. Туго натягніть шпагат або волосінь у кілька рядів з обох боків рами й зафіксуйте цвяхами.
2. Затисніть плівку між цими рядами натягнутого шпагату.
3. Закріпіть плівку та шпагат зверху дерев'яною дранкою.

У відкритому положенні раму утримують дерев'яними упорами, вставленими в скоби. У вітряну погоду раму страхують від перекидання міцною мотузкою, прив'язаною до металевих петель на рамі та південному бортику. Для вентиляції раму відкривають, а при коливаннях температур (жаркий день і холодна ніч) залишають зазор у 2–4 см між рамою і бортом.