Сучасні технології збирання та заготівлі якісних кормових культур

Усі корми, що надходять у господарства, та сировина для їх приготування повинні відповідати стандартам, технічним та зоотехнічним вимогам. У тваринництві їх класифікують за походженням на рослинні, тваринні та мінеральні. Використання збалансованих комбікормів — кормових сумішей із різноманітних сухих продуктів, збагачених вітамінами та мікроелементами — суттєво підвищує продуктивність поголів'я. Основними джерелами для заготівлі кормів на фермах залишаються природні сіножаті та сіяні трави.

• Рослинні корми: грубі (сіно, солома, м'якина), соковиті (силос, коренебульбоплоди, баштанні культури), зелені (трави, гичка кормових культур), концентровані (зернові корми, комбікорм, макуха, шроти, сухий жом, висівки, сухі харчові відходи) та штучного сушіння (із деревної зелені, трав'яне та хвойне борошно, сушена картопля).
• Корми тваринного походження: рибне та китове борошно, м'ясо-кісткове, м'ясне, кров'яне та кісткове борошно, сухе знежирене молоко, відходи шовкового виробництва (лялечки тутового шовкопряда), пір'яне борошно, казеїн та жири.
• Мінеральні корми: кухонна сіль, крейда, черепашки молюсків, травертини (осади мінеральних солей кавказьких цілющих джерел), вапняк та кормові фосфати.

З трав заготовляють сіно, сінаж, трав'яні брикети та високопоживне трав'яне борошно, а частину травостою силосують. Для отримання силосу традиційно вирощують кукурудзу, соняшник та високі трави. Основні вимоги до кормозаготівлі — мінімізація втрат при збиранні врожаю та суворе дотримання вимог ГОСТу. Якість корму прямо залежить від дотримання строків скошування та вологості сировини.

• Збільшення продуктивності тварин від комбікормів — на 20–30% і більше
• Вологість силосної січки при збиранні врожаю — 70–75%
• Довжина стебел подрібненого сіна — 3–5 см

Технології заготівлі сіна: від розсипного до пресованого

У сучасному кормовиробництві найбільшого поширення набули чотири технології: заготівля сіна, силосу, сінажу та трав'яного борошна. Сіно, своєю чергою, збирають у розсипному, пресованому або подрібненому вигляді. Кожен метод має свої особливості організації польових робіт та вимоги до техніки.

Заготівля розсипного сіна потребує мінімального набору техніки, але сильно залежить від погоди. Скошена маса повинна швидко і рівномірно просохнути в полі до оптимальної вологості. Затягування процесу веде до втрати поживних речовин. Кожен прохід техніки повинен бути суворо узгоджений за часом.

1. Косіння або косіння з плющенням травостою.
2. Природне сушіння скошеної маси в польових умовах.
3. Ворушіння прокосів для рівномірного висихання.
4. Згрібання підсохлого сіна та формування валків.
5. Підбір валків з одночасним утворенням копиць або стогів.
6. Транспортування готових стогів або копиць до місця зберігання.

Заготівля сіна в пресованому вигляді, особливо у великих рулонах — прогресивний і високопродуктивний метод. Він мінімізує механічний вплив на масу, знижує вплив опадів і скорочує загальну вартість робіт. Сформовані тюки та рулони набагато зручніше транспортувати, складувати та досушувати за допомогою активного вентилювання.

1. Косіння або косіння з плющенням.
2. Ворушіння скошеної маси в прокосах, згрібання та формування валків.
3. Підбір валків з одночасним пресуванням сіна в тюки або рулони.
4. Підбір з поля та транспортування тюків або рулонів.
5. Укладання отриманих тюків або рулонів у стоги на зберігання.

Технологія заготівлі подрібненого сіна дозволяє автоматизувати розвантаження та закладання на зберігання. Масу підбирають з поля у напівсухому стані та доводять до кондиції штучною вентиляцією. Це скорочує час перебування сіна на полі та захищає його від вимивання поживних речовин дощами.

1. Косіння трав з одночасним плющенням стебел.
2. Ворушіння, згрібання та обертання сформованих валків.
3. Підбір валків з подрібненням стебел до довжини 3–5 см.
4. Транспортування подрібненої маси до сіносховища.
5. Вивантаження корму в сіносховище.
6. Досушування маси підігрітим або атмосферним повітрям.

Силос – корм, приготований із зеленої свіжоскошеної маси, законсервованої в анаеробних умовах органічними кислотами, що утворюються в результаті життєдіяльності молочнокислих бактерій. Таким чином, силосівка кормів – це консервування їх молочною кислотою. Технологія збирання силосної культури полягає у своєчасному виконанні операцій скошування рослини, подрібнення та завантаження подрібненої маси в транспортний засіб однією машиною – кормозбиральним комбайном. Подрібнення зеленої маси при закладанні силосу та сінажу в сховище вкрай необхідне для більш щільного її укладання, при якому витісняється повітря, що міститься між подрібненими частинками рослини, а також для уповільнення доступу повітря до силосу при його зберіганні та виїмці. Високоякісне подрібнення рослинної маси, що закладається на силос, сприяє кращій ферментації корму, і зрештою – підвищенню продуктивності тварини. Якість силосу залежить також від тривалості заповнення траншеї (сховища), яка повинна становити не більше трьох-чотирьох днів. Ця умова може бути виконана тільки при високій продуктивності кормозбирального комбайна. Відповідно до агротехнічних вимог вміст (за масою) подрібнених частинок довжиною не більше 10 мм при збиранні кукурудзи у фазі воскової стиглості на силос має бути не менше 80 %. Корм, приготований із такої кукурудзи, являє собою суміш соковитого та зернового корму, і його поживність досягає 0,36 корм. од./кг. Приготування силосу з кукурудзи воскової стиглості потребує вирішення проблеми якісного подрібнення рослинної маси та забезпечення повного дроблення зерна. В іншому випадку виникають втрати через неусвоюваність тваринами недроблених зерен кукурудзи, а також необхідність збирання кормів із великих площ в агротехнічний строк заготівлі кормів, який триває вісім-десять днів. Операції:  скошування з подрібненням;  транспортування;  вивантаження в силосні траншеї;  утрамбовування маси;  укриття соломою та шаром ґрунту. Параметри: Траншеї: ширина – 10–15 м, довжина – 30–50 м та висота – 3 м. Вежі можуть мати місткість 200, 250, 300, 400, 600, 700 та 1000 т, їхній діаметр – 6–10 м, висота – до 16 м.

ТЕХНОЛОГІЯ ЗАГОТІВЛІ СЕНАЖУ Сенаж – корм, приготований із трав, зібраних у ранні фази вегетації, пров'ялених до вологості 45–55 % і збережених в анаеробних умовах. На пров'яленій до вказаної вологості масі слабко розвиваються гнильні та маслянокислі бактерії, що сприяє її збереженню. У сенажі утворюється в основному молочна кислота – 78–95 % від суми всіх кислот. Без доступу повітря припиняється дихання рослинних клітин і усувається можливість сильного нагрівання рослинної маси.

Технологія збирання врожаю трав для приготування сенажу відрізняється від попередньої тим, що спочатку скошують трави з одночасним плющенням та укладанням у валки для пров'ялювання, а потім здійснюють підбір маси з валка, її подрібнення (на відрізки 20–30 мм) і завантаження подрібненої маси в транспортний засіб. На першому етапі роботи виконують валковою косаркою-плющилкою, на другому – кормозбиральним комбайном. Від польових подрібнювачів масу вивозять до сенажних веж або траншей, закладають у них, утрамбовують і герметизують. Параметри: Траншеї: ширина – 6–9 м, довжина – за потребою (30–60 м) і висота – 2,5–3,0 м. Вежі мають ємність 260, 400, 520 і 700 т. Діаметр внутрішній – 7–9 м і висота – до 24 м.

ТЕХНОЛОГІЯ ЗАГОТІВЛІ ТРАВ'ЯНОГО БОРОШНА

Операції:  косіння з плющенням;  ворушіння, згрібання валків;  підбір валків і подрібнення рослин;  транспортування, штучне сушіння на барабанних сушарках;

Дроблення штучно висушеної маси дозволяє отримати вітамінне трав'яне борошно або переробити його на гранули. Головна перевага цієї технології — збереження максимальної кількості вітамінів у готовому кормі. Однак виробництво потребує значної витрати палива при штучному сушінні. За даними науково-виробничих дослідів, введення такого корму в раціон суттєво підвищує продуктивність тварин і птиці.

Щоб спростити транспортування, уникнути розпилення і краще зберегти поживні речовини, трав'яне борошно гранулюють. Висока механічна міцність гранул дозволяє перевозити їх насипом без використання тари. При цьому для вантажно-розвантажувальних робіт підходять стандартні засоби механізації.

Способи консервування та правила заготівлі

Для зниження втрат поживних речовин при заготівлі сіна застосовують хімічне консервування. Препарат розподіляють по рослинній масі на різних етапах збирання врожаю. Вносити хімічний консервант можна чотирма способами:

• обприскуванням рослин на корені перед скошуванням;
• у процесі скошування трави;
• при зважуванні рослинної маси в транспортному засобі;
• у процесі закладання консервованої маси в силососховище.

При косінні та ворушінні важливо суворо дотримуватися агротехнічних регламентів. Природні та багаторічні сіяні трави скошують суворо трохи вище кореневої шийки. При нижчому зрізі рослини будуть погано відростати, а при високому — господарство отримає недобір урожаю. Бобові трави необхідно скошувати з одночасним плющенням.

Ворушити траву в покосах і обертати валки слід після дощу. Також цю технологічну операцію виконують на ділянках з високою урожайністю. Контроль вологості маси та дотримання нормативів втрат при підборі дозволяють зберегти максимум поживних речовин корму.

• Перевищення щільності гранул над розсипним борошном — у 5–6 разів
• Вологість трави для ворушіння та обертання валків — 50–60 %
• Втрати сіна при підборі в копи та стоги — не більше 5 %
• Втрати при підборі з пресуванням — не більше 2 %
• Втрати при збиранні та навантаженні тюків — не більше 2 %