Підготовка зернотукової сівалки СЗ-3,6 до польових робіт

Промисловість випускає сімейство зернотукових сівалок різних модифікацій. Базовою моделлю сімейства рядових причіпних сівалок є сівалка СЗ-3,6. Вона призначена для рядової сівби насіння зернових колосових, зернобобових, круп’яних та деяких інших культур з одночасним внесенням у рядки гранульованих мінеральних добрив. Підготовка сівалки СЗ-3,6 до роботи включає в себе перевірку комплектності та правильності збирання, розстановку сошників, установку висівних апаратів на задану норму сівби насіння та добрив, а також установку маркерів.

ПЕРЕВІРКА КОМПЛЕКТНОСТІ ТА ПРАВИЛЬНОСТІ ЗБИРАННЯ У насіннєвому та туковому ящиках перевіряють відсутність щілин і сторонніх предметів. Особливо ретельно треба перевірити висівні апарати: легкість обертання валів, надійність кріплення корпусів висівних апаратів до ящика, робочу довжину котушок і величину відкриття клапанів. Вали зерновисівних апаратів повинні вільно переміщатися в осьовому напрямку важелями регулятора висіву. Коли котушки повністю всунуті в корпуси, їх торці повинні розташовуватися врівень із площиною розеток. Виступання окремих котушок усувають зміщенням корпусів висівних апаратів відносно котушок за рахунок довгастих отворів під болти кріплення корпусів до днища ящика. Сім’япроводи перевіряють на відсутність у них пробок із пророслого насіння або випадкових предметів. У дискових сошників перевіряють свободу обертання дисків, а також різальні кромки, товщина яких не більше 0,5 мм. Фігурні шплінти повинні бути встановлені на один і той самий отвір штанг сошників. Виняток становлять сошники, розташовані проти коліс трактора. Тиск їхніх пружин має бути більшим, ніж інших. Тиск повітря в камерах пневматичних опорно-приводних коліс 0,15–0,20 МПа. Розстановку сошників на задану ширину міжрядь найкраще проводити на установочній дошці. На ній позначають середину сівалки, попередньо підклавши дошку між її колесами та сумістивши мітку на ній із точкою виска середини сівалки. Після цього послаблюють кріплення повідків сошників і суміщають сошники з мітками на установочній дошці, нанесеними з інтервалами 30 см для сошників переднього та заднього рядів. Установка апаратів на задану норму сівби насіння та добрив. Установку сівалки на норму висіву проводять до виїзду в поле. Спочатку проводять розрахунок норми сівби насіння q (кг) за визначену кількість обертів опорно-приводних коліс (зазвичай приймають 15 обертів) за формулою: q =

15 10 ∙ 2 де 15 – прийняте число обертів колеса сівалки; Q – задана норма висіву, кг/га; πD – довжина обода колеса, м; В – ширина захвату сівалки, м; а = 1,05 – коефіцієнт, що враховує ковзання коліс.

Значення Q, πD та В вибирають за вказівкою викладача. Число 2 у знаменнику формули показує, що розрахунок проводиться лише для половини висівних апаратів сівалки. Перевірку фактичного висіву насіння здійснюють таким чином. За діаграмою з урахуванням заданої норми визначають довжину робочої частини котушки. Наприклад, норма сівби насіння пшениці 170 кг/га. Прагнуть, щоб норма висіву забезпечувалася максимальним вильотом робочої частини котушок і мінімально можливим передавальним відношенням у схемі передач. При цьому насіння висівається рівномірніше і менше дробиться. У даному прикладі слід обрати другий варіант. Із урахуванням рекомендацій у редукторі за допомогою змінних шестерень встановлюють потрібне передавальне відношення (у нашому прикладі i = 0,428). Установлюють зазор між клапаном і нижнім ребром муфти висівного апарата 1–2 мм при сівбі насіння зернових культур, 8–10 мм – при сівбі зернобобових. Потім раму сівалки піддомкрачують так, щоб одне з коліс могло вільно прокручуватися. Одну з половин насіннєвого ящика заповнюють насінням, а під сошниками розстеляють брезент або під сім’япроводи підв’язують мішечки. Приводне колесо прокручують 2–3 рази, щоб висівні апарати заповнилися насінням, а насіння, що висипалося при цьому, збирають і вміщують назад у насіннєвий ящик. Знову розстеляють брезент під сошниками. На опорному колесі роблять позначку (краще крейдою) і прокручують його 15 разів із частотою, приблизно відповідною швидкості руху агрегату при сівбі (близько 40 обертів на хвилину). Висіяне насіння збирають і зважують із точністю до 1 г. Отриману масу порівнюють із розрахунковою, визначеною за формулою. Якщо розходження з розрахунковим значенням не перевищує ± 3 %, то можна вважати, що сівалка правильно встановлена на задану норму сівби насіння. Якщо на брезент висипалася більша або менша маса насіння, то регулятором потрібно відповідно зменшити або збільшити робочу довжину котушок і дослід повторити. Після перевірки важіль регулятора закріплюють у встановленому положенні.

Другу половину сівалки встановлюють на норму висіву аналогічним способом. Можна зробити шаблон за довжиною робочої частини котушки першої половини сівалки. Таким шаблоном користуються під час перевірки норми висіву насіння сівалками в полі. Туковисівні апарати зернотукових рядових сівалок мають котушки зі штифтами, що не зсуваються в осьовому напрямку, тому кількість висіяних добрив визначається лише частотою обертання котушок. Норму висіву добрив можна дещо скоригувати зміною перерізів вихідних вікон (засувками) у задній стінці ящика. Змінюючи шестерні А, Б, ВіГ, можна отримати шість передавальних відношень, що забезпечують висів від 36 до 235 кг/га гранульованого суперфосфату. Під час висіву добрив нормальної вологості зазор між штифтами котушок і клапанами встановлюють важелями спорожнення ящиків рівним 8–10 мм.

Методика встановлення сівалки на задану норму висіву туків така сама, як і насіння. Сівалка вважається встановленою на задану норму висіву добрив, якщо фактичний висів відрізняється від норми не більше ніж на 10 %.

РОБОТА СІВАЛКИ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ЇЇ В ПОЛІ Підготовка поля до сівби включає вибір способу руху агрегату, відбивку поворотних смуг, розбивку поля на загони та провішування лінії першого проходу. Сівба має проводитися впоперек напрямку оранки та останньої обробітку ґрунту">передпосівного обробітку ґрунту або під кутом до них. На перших проходах коригують норму висіву. Для цього в насіннєвий ящик засипають насіння рівним шаром 5–8 см від дна і позначають їхній рівень лінією на стінці (крейдою). Розрахунком визначають витрату насіння (кг) за два проходи агрегату (контрольна наважка) за формулою q= де L – довжина гону, м (можна прийняти 30–50 м); В – ширина захвату сівалки, м; Q – норма висіву насіння, кг/га.

Висипають контрольну наважку в насіннєвий ящик сівалки, насіння вирівнюють і після двох проходів за відміткою на стінці насіннєвого ящика перевіряють, скільки витрачено насіння контрольної наважки. У разі потреби коригують норму висіву важелем регулятора і після цього перевірку повторюють. Глибину ходу сошників регулюють гвинтом регулятора заглиблення, розташованим на дишлі сівалки. Сошники будуть заглиблені максимально при повністю загорнутому гвинті.

СКЛАДАННЯ АГРЕГАТУ Сівалки СЗ-3,6 приєднують способом ешелонування, а СЗП-3,6 – шеренговим. В ешелонованому агрегаті машини приєднують у два ряди до зчіпки: перший ряд – безпосередньо до бруса зчіпки, другий – до подовжувачів. Шеренгове розташування машин дозволяє дотримуватися кращої стабільності стикового міжряддя між суміжними машинами, зменшити довжину виїзду та підвищити маневреність агрегату. Розтяжки зчіпки кріплять у точках приєднання сівалок і регулюють так, щоб при їхньому натягуванні всі бруси зчіпки складали одну пряму лінію.

Приєднують сівалки до зчіпки або подовжувача зчіпки, підбираючи необхідний отвір на причепі сівалки так, щоб у робочому положенні дно насіннєвого ящика було горизонтальним. Для розпушування ґрунту слідами колії тракторів К-701, Т-150К, Т-150 та іншим до дишла зчіпки кріплять борони та ланцюг.

РОЗРАХУНОК ВЕЛИЧИНИ ВИЛЬОТУ МАРКЕРА Односівалковий агрегат обладнують слідковказівниками, агрегат із двох і трьох сівалок – лівим і правим маркерами, а широкозахватні агрегати – маркерами та слідковказівниками. При роботі зі слідковказівниками виски вантажів повинні йти слідом колеса сівалки, залишеним попереднім проходом. Виліт маркера лівого (Lп) або правого (Lл), тобто відстань від крайнього сошника до мітчика маркера, визначають за формулою: Вагр + bм – с Вагр + bм + с LП =, LЛ =, (м) де Вагр – ширина захвату агрегату, м; bм – ширина міжряддя, м; с – відстань між серединами передніх коліс трактора (колія) або відстань між внутрішніми краями гусениць, м.

Якщо агрегат ведуть слідом маркера за візиром, то виліт маркерів визначають за формулою: Вагр + bм LП = LЛ = – L, (м) де Lс – відстань від осьової лінії трактора до візира (правого і лівого), м.

ПЕРЕВІРКА ЯКОСТІ РОБОТИ СІВАЛКИ 1. Глибина загортання насіння контролюють не менше двох разів за зміну. Крім того, її замірюють у тих випадках, що і дійсний висів насіння. Перевірку якості роботи сівалки починають із визначення глибини загортання насіння. Для цього розкривають по 2–3 борозенки, утворені переднім і заднім рядами сошників. Облікові борозенки рівномірно розподіляють за шириною сівалки, а ті, що йдуть слідом коліс трактора або зчіпки, виключають. Довжина розкритої борозенки – 15–20 см. У кожній із них має бути не менше 10 насінин. Розкриття ведуть акуратно, щоб не порушити положення відкритого насіння. Рейку вкладають уздовж відкритого рядка і лінійкою замірюють відстань від нижньої кромки рейки до насіння. Від виконаних замірів відкидають два, значення яких не є характерними. Потім визначають середнє значення інших замірів, яке і приймають за дійсну глибину загортання насіння. Допустиме відхилення отриманої величини від заданої глибини не повинно перевищувати 1 см. Якщо буде виявлено, що окремі сошники йдуть на різній глибині, то насамперед звертають увагу на ступінь стиснення пружин натискних штанг. Вони повинні бути стиснуті настільки, щоб головки штанг відносно напрямних оптимально «грали». Чим гірша якість передпосівного обробітку ґрунту і однорідніший ґрунт, тим більшу допускають «гру» штанг, оскільки при їхній малій «грі» різниця в глибині загортання насіння збільшується. На полях із середньою підготовкою ґрунту «гру» штанг встановлюють у межах 0–10 мм, а з недостатньою якістю – 0–20 мм. Якщо загортання насіння передніми і задніми сошниками за глибиною різне, то частково це можна запобігти за рахунок зміни приєднання сівалки до зчіпки за допомогою перестановки штиря на отворах понижувача дишла рами сівалки. Глибина ходу сошників змінюється також зі зміною швидкості руху посівного агрегату. Так, зі збільшенням швидкості руху глибина загортання насіння переднім рядом сошників збільшується внаслідок присипання їх ґрунтом від впливу сошників заднього ряду. 2. Норма висіву. Контрольну перевірку норми висіву насіння і добрив проводять не менше двох разів на день, а оперативну – після змін умов сівби, при яких встановлюють нову дозу висіву насіння. Треба врахувати, що дійсний висів насіння змінюється з переходом на іншу швидкість руху посівного агрегату, а також із переміною глибини загортання насіння і властивостей поверхневого шару ґрунту, при різній глибині передпосівної культивації. Тому в усіх цих випадках треба провести перевірку дійсного висіву насіння і внести відповідні корективи в регулювальні пристрої. Треба враховувати і те, що дійсний висів зменшується в міру спорожнення насіннєвого ящика. В усіх цих випадках причиною зміни дійсного висіву насіння і добрив є різний ступінь проковзування коліс сівалки через зменшення або збільшення навантаження на них. Відповідність дійсного висіву насіння заданій нормі перевіряють трьома способами. Перший спосіб. Його застосовують для оперативної перевірки дійсного висіву насіння. У сівалок випуску останнього десятиліття минулого століття для цієї мети передбачено спеціальне пристосування. У старих же сівалках перевірку ведуть так.

У загоні зупиняють агрегат, виймають сім’япроводи з одного сошника лівої та з одного сошника правої секції кожної сівалки. Проїжджають приблизно 5 м і зупиняють агрегат. Сім’япроводи заправляють у сошники. Для кожної секції окремо підраховують кількість висіяного насіння в рядку завдовжки 2 м. Зазвичай це роблять на 3–4 м проходу сівалки, коли сівба йде вже у встановленому режимі.

Отримане число насіння ділять на два для визначення середньої кількості насіння, висіяного даною секцією на одному погонному метрі рядка. Потім визначають, скільки насіння мало бути висіяно. Для цього число 15 множать на кількість мільйонів штук насіння (4,5; 5 і т. д.), які за нормою повинні бути висіяні на одному гектарі. З цією величиною порівнюють дійсний висів. Допустиме відхилення може бути не більше 3 %. Цей спосіб використовується насамперед для оперативної перевірки. Не будучи точним, він все ж дозволяє порівняно достовірно стежити за дійсним висівом насіння в будь-який проміжок часу.

Другий спосіб є контрольним. Тут перевірку поєднують із дозаправленням сівалок насінням. При цьому перевіряють наявність «мертвого» запасу насіння в ящику, товщина шару якого повинна бути не менше 10 см. Якщо в сівалці менше насіння, то його досипають. Категорично забороняється висівати «мертвий» запас, оскільки це викличе недосів насіння і різко знизить рівномірність висіву окремими висівними апаратами.

Процедура перевірки:

1. Насіння розрівнюють і за його верхнім рівнем на внутрішній стінці насіннєвого ящика роблять першу позначку.
2. Засипають контрольну масу насіння, яка повинна бути висіяна до наступного заправлення сівалки.
3. Насіння засипають, розрівнюють і на внутрішній стінці ящика роблять другу позначку.
4. Під час наступного дозаправлення сівалки насіння, що залишилося, вирівнюють і ставлять третю позначку.

Якщо третя позначка виявиться вище першої, то це свідчить про недосів, а якщо нижче — то про пересів насіння і, отже, потрібно внести відповідні корективи в положення регулювальних пристроїв сівалки.

Контрольну масу обчислюють виходячи з площі, що засівається сівалкою за один прохід з одного кінця загону до іншого. Для цього довжину загону в кілометрах множать на ширину захвату сівалки в метрах і кількість робочих проходів (не кіл!) агрегату від даного до наступного дозаправлення насінням. Потім отримане число треба розділити на 10 і помножити на задану норму висіву в кілограмах. При цьому задана норма висіву повинна бути скоригована з урахуванням дійсної абсолютної маси насіння кожної нової партії.

Як контролювати фактичний висів за площею та об’ємом насіння

Контролювати роботу сівалок прямо в полі можна за фактично засіяною площею та кількістю насіння, яке привезли до сівалкового агрегату. Цей спосіб називають обліковим, і він допомагає вчасно помітити відхилення від норми. Щоб розрахунки були вірними, агроному необхідно врахувати два чинники.

• Різниця в партіях насіння. Якщо насіннєвий матеріал підвозили з різних партій з відмінною абсолютною масою, цей показник обов’язково вносять у розрахунок.
• Залишок у бункерах. У момент заміру засіяної площі потрібно точно оцінити кількість насіння, що залишилося в насіннєвих ящиках сівалок агрегату.

Для роботи в будь-яких умовах підходить коротка і компактна механічна сівалка Сапфір від Лемкен. Виробник пропонує її в гідравлічно навісному варіанті, а також у модифікації Сапфір АутоЛоад з триточковою навіскою. Конструкція машини дозволяє навішувати її безпосередньо на трактор або використовувати в зчепленні з ґрунтообробним агрегатом.