Будова та принцип роботи дощувальної машини ДКШ 64 «Волжанка»

Дощувальна машина ДКШ-64 «Волжанка» призначена для поливу низькостеблових польових і овочевих культур, а також довголітніх культурних пасовищ і луків. Машина має два крила 4 і 11, які під час поливу монтують по обидва боки від зрошувального трубопроводу 1.

а – загальний вигляд; б – зливний клапан; 2, 12 – гідранти; 3 – кормщики; 4, 11 – крила; 5, 10 – колеса; 7 – дощувальний апарат; 8 – приводний візок; 9 – двигун; 14 – зливні отвори; 15 – болт; 16 – клапан

Полив кожним крилом проводять позиційно із забором води від гідрантів 2 і 12, розташованих один від одного на відстані 18 м. Кожне крило складається з водопровідного трубопроводу 6, опорних коліс 5, приводного візка 8 і дощувальних апаратів. Трубопровід збирають з алюмінієвих труб завдовжки 12,6 м, що служать одночасно віссю опорних коліс 5. Середньоструменеві дощувальні апарати 7 забезпечені механізмами самоустановки та обертання стовбура. Механізм самоустановки являє собою трубчасту шарнірну ланку з герметизувальною шайбою і противагою. Під час поливу противаги утримують апарати у вертикальному положенні. Механізм обертання стовбура забезпечений коромислом, що хитається, з лопаткою. Струмінь води, що виходить із сопла апарата, вдаряє в лопатку коромисла і відхиляє його. Повертаючись у вихідне положення, коромисло повертає стовбур апарата на кут 3–5°. Діаметр отвору сопла 7 мм. На фланці кожної труби змонтовано зливний клапан 16, що складається з металевої пластини і гумової манжети овальної форми. Манжети після закриття засувки гідранта відходять від отворів 14 і випускають воду з труби. Під час поливу манжети перекривають отвори 14. З однієї позиції на іншу кожне крило перекочують за допомогою бензинового двигуна 9 потужністю 3 кВт, встановленого на візку крила. Двигун 9 приводить у рух ходові колеса 10 візка і поливний трубопровід 6. Рукояткою реверсу машину можна зупиняти, надавати їй прямого і зворотного ходу. Рукоятку вмикають до пуску двигуна або на малій частоті його обертання, коли зчеплення двигуна вимкнено. Трубопровід 6 збирають на краю поля навпроти гідранта і підключають до нього гнучким рукавом. Після видачі поливної норми закривають засувку гідранта, від'єднують від нього рукав, вмикають двигун, перше крило перекочують на нову позицію, встановлюють апарати у вертикальне положення. Заглушивши двигун, трубопровід підключають до наступного гідранта і починають полив. Друге крило приєднують до першого гідранта і включають у роботу. Обидва крила поливають одночасно. Дощувач поставляється у шести модифікаціях із крилами завдовжки 400, 350, 300, 250, 200 і 150 м. Один оператор обслуговує дві-три машини. Інтенсивність дощу 0,24 мм/хв.

Дощувальна машина ДФ-120 «Днепр» призначена для поливу всіх сільськогосподарських культур, луків і пасовищ із висотою рослин не більше 2 м. Полив проводять позиційно від гідрантів 2, 3 і 5 закритої зрошувальної мережі, розташованих на відстані 54 м. Машина забезпечена самохідними візками-опорами 7, на які спирається водопровідний трубопровід 8 відкрилками 9, середньоструменевими дощувальними апаратами 10, забірними пристроями 6. Відкрилки та ланки мають стабілізувальні тросові розкоси і розчалки.

1, 11 – трубопроводи; 2, 3, 5 – гідранти; 4 – електростанція; 6 – забірні пристрої; 7 – візок-опора; 9 – відкрилки; 10 – дощувальні апарати

Особливості експлуатації та автоматизація машин

Для приводу коліс на візках змонтовані електродвигуни з пусковою апаратурою. Живлення електродвигуни отримують від електростанції 4 (трактор з навісним генератором). Трубопровід приєднують до одного з гідрантів зрошувальної мережі і проводять полив.

Після закінчення поливу виконують такі операції:

• гідрант 3 закривають;
• забірний пристрій 6 переводять у транспортне положення;
• трубопровід звільняють від води;
• роз'єми живильних кабелів візків підключають до електростанції.

Машина і трактор переміщуються синхронно до наступного гідранта. Прямолінійність трубопроводу забезпечується механізмом синхронізації руху візків. Якщо будь-який візок виходить вперед, магнітний пускач вимикає мотор-редуктор і візок зупиняється. При неприпустимому вигині трубопроводу на пульті керування гасне сигнальна лампочка і вмикається звуковий сигнал. Відстань машини від лінії гідрантів коригують, змінюючи швидкість руху першого і останнього візків кнопками на пульті керування в кабіні трактора. Для транспортування машини з одного поля на інше колеса візків розвертають на кут 90°.

Продуктивність машини при поливній нормі 300 м3/га становить 1,4 га/год. Інтенсивність дощу – 0,3 мм/хв.

Конструкція дощувальної машини «Фрегат»

Самохідна дощувальна машина ДМУ «Фрегат» являє собою багатоопорний трубопровід 3, що рухається по колу, зі сталевих труб спеціального сортаменту, встановлений на двоколісних візках 4. Трубопровід приєднують до стояка 2 гідранта 1, розташованого в центрі зрошуваної ділянки. Над гідрантом розміщена нерухома опора з поворотним коліном, навколо якого обертається машина.

а – загальний вигляд; б – схема гідроприводу; 1 – гідрант; 2 – стояк; 3 – трубопровід; 4 – візок; 5 – трос; 6 – дощувальні апарати; 7 – зливні клапани; 9, 21 – пружини; 10, 19 – тяги; 11 – ртутний перемикач; 12 – стрижень; 20, 25 – важелі; 14, 26 – дросельний і розподільчий клапани; 15, 16 – рукави; 17 – фільтр; 18 – штир; 22, 27 – штовхачі; 23 – стопор; 24 – зливний кран; 28 – шток; 29 – гідроциліндр; 30 – зливна труба

На трубопроводі встановлені середньоструменеві дощувальні апарати 6 кругової дії та кінцевий далекоструменевий апарат для зрошення кутів квадратного поля, що поливає по сектору радіусом 25 м. Кожен візок оснащений гідравлічним приводом, що працює під тиском зрошувальної води таким чином. Вода з трубопроводу 3 через фільтр 17 і рукав 16 надходить у дросельний клапан 14, а потім через рукав 15, розподільчий клапан 26 і порожнистий шток 28 у гідроциліндр 29. Оскільки шток гідроциліндра закріплений на рамі, а циліндр вільний, то він під тиском води піднімається вгору. До циліндра приєднаний важіль 20, протилежний кінець якого пов'язаний з переднім 27 і заднім 22 штовхачами коліс, які упорами захоплюють шпори і обертають колеса. Тяга перемикання 19, що ковзає всередині верхньої частини важеля 20, з'єднана вилкою розподільчого клапана з важелем 25. Важіль 20 тисне на штир тяги, вона піднімається і повертає важіль 25, який через шток впливає на клапан 26 і опускає його. Останній перекриває подачу води в гідроциліндр і відкриває зливний отвір. Під дією зворотної пружини 21 і власної маси гідроциліндр опускається і виштовхує воду на злив у трубу 30. Штовхачі коліс відходять назад і входять у зачеплення з наступними ґрунтозачепами. Досягнувши вилки на тязі, важіль 20 тисне на неї, повертає важіль 25, який, захопивши буртик штока, відкриває клапан і закриває зливний отвір. Вода надходить у гідроциліндр, і цикл повторюється. Візки, перебуваючи на неоднакових відстанях від центра обертання, рухаються з різними швидкостями, тому кожен із них має механізм регулювання швидкості. Якщо один із візків відстає, трубопровід вигинається і тягне за собою закріплені на ньому тяги 10, що переміщують стрижень 12, який схилом тисне на ролик натискного важеля 13, а той, у свою чергу, – на шток дросельного клапана, змушуючи клапан 14 опускатися. Прохідний отвір клапана збільшується, гідроциліндр швидше заповнюється водою, і швидкість візка зростає. Це триває доти, поки візок не стане в одну лінію з іншими. Коли вигин трубопроводів вирівняється, подача води увійде в норму. Швидкість руху візка регулюють, змінюючи робочу довжину стрижня 12. Частоту обертання машини (0,47–0,11 об/добу), а отже, і поливну норму (240–1250 м3/га) регулюють вручну на останньому візку краном – задавачем швидкості, яким змінюють подачу води в його гідропривід. Кран оснащений стрілкою і шкалою. Після подачі поливної норми машину перевозять до наступного гідранта.