Оцінка зимостійкості сортів яблуні в прикубанській зоні садівництва

Найважливішою властивістю сорто-підщепних комбінацій плодових культур, що визначає доцільність їх впровадження у виробництво, є зимостійкість. Тому підбір найбільш перспективних для кожної конкретної зони сортів певної плодової культури традиційно проводиться за принципом вищої стійкості їх до несприятливих погодних умов.

Для нормального розвитку морозостійкості необхідно досягти своєчасного припинення ростових процесів і входження рослини у стан органічного спокою. У міру зниження температури навколишнього середовища починається процес загартовування, який досягає свого максимуму під час виходу рослин зі стану глибокого спокою. Після цього морозостійкість поступово знижується, особливо при частих відлигах.

Враховуючи сукупність складних процесів, що відбуваються у рослинах яблуні в період зимівлі, а також результати експериментів, зимостійкість визначено як складну багатокомпонентну властивість. Виходячи з аналізу літератури, автори виділяють чотири основні впливи, що викликаються морозом, і відповідно чотири компоненти зимостійкості. Кожен із них – відповідна реакція яблуні на дію пошкоджувального фактора.

У роки досліджень (2005–2010) у прикубанській зоні садівництва протягом холодного періоду відзначалися такі типи впливу морозом: зниження температури повітря до позначки, близької до мінімальної – II тип (2006, 2009, 2010), різкі перепади денних і нічних температур – III тип (2005, 2007), зворотні морози після відлиг – IV тип (2005, 2009). Примітно, що стійкість сорту (сорто-підщепної комбінації) до впливу пошкоджувального фактора на початку і в середині зими визначають за підмерзанням деревини, про стійкість до морозів III типу судять за пошкодженням кори та бруньок. Показано також, що при дії зворотних морозів після відлиг підмерзають і древесина, і кора, і бруньки. Крім того, у досліджуваний період спостерігалися весняні заморозки (2005, 2009 рр.), під час яких пошкоджувалися квітки та зав'язі плодових культур.

Періодично повторюване зниження температури повітря у січні до позначки, близької до критичної, завдає величезної шкоди плодовим насадженням. Так, у приміських господарствах міста Краснодара після дії низьких температур у січні 2006 р. (до –36 °С) встановлено повну загибель плодових дерев на площі 412 га. Підмерзання багаторічної деревини відзначалося на площі 126 га, 100%-ва загибель квіткових бруньок плодових культур – на 458 га, у тому числі яблуні – на 303 га. У результаті збитки від повної загибелі плодоносних дерев оцінювалися в 91,1 млн руб. Для того, щоб надалі не допустити повторення такої катастрофічної шкоди, завданої морозами, необхідний підбір сортів, стійких до несприятливих умов зимового періоду.

Польовими обстеженнями, проведеними після впливу таких низьких температур, встановлено, що ступінь підмерзання дерев імунних і стійких до парші сортів яблуні різний. Таблиця 2 – Ступінь підмерзання дерев яблуні на підщепі М9 (сад учгоспу «Кубань» КубДАУ закладення 2005 р., схема

5×2 м, січень, 2006 р.)

Сорт деревини, бал бруньок, %

Однорічної штамба Ліберті

2 0,5 0,5 (контроль) Імрус 2 0,5 0,5 Флорина

9 1,0 1,0 ГолдРаш 39 3,0 3,0 Інтерпрайз 15 2,0 2,0 Топаз 16 2,0 2,0

Так, більшою мірою від критичних морозів постраждав сорт ГолдРаш (підмерзання деревини 3 бали, загибель бруньок 39 %) (рисунки 15, 16). Меншою мірою пошкодилися деревья сортів Ліберті, Імрус і Флорина. Підмерзання деревини відзначено в межах 0,5–1,0 бала, а загибель бруньок становила лише 2–9 %. Проміжне положення за досліджуваними показниками посідали сорти Інтерпрайз і Топаз на підщепі М9.

З літератури (Тюріна, 1993; Сєдов, Жданов, Сєдова та ін., 1989; Савельєв, 1998) відомо, що сильне підмерзання і навіть загибель квіткових бруньок можуть викликати морози наприкінці зими після відлиг (четвертий тип впливу морозом).

У зв'язку з цим становила інтерес оцінка морозостійкості досліджуваних сортів яблуні на даному етапі перезимівлі методами діагностики. Для цього використовували метод штучного проморожування однорічних приростів (Дорошенко, Ляшок, 1996).

• Рисунок 15 – Пошкодження генеративних бруньок сорту ГолдРаш (сад учгоспу «Кубань» закладення 2005 р., січень 2006 р.)
• Рисунок 16 – Підмерзання дерев яблуні сорту ГолдРаш взимку 2005/2006 рр. (сад учгоспу «Кубань» закладення 2005 р., травень 2006 р.)

При складанні програми проморожування враховували характер зміни температури в природних умовах і фізіологічний стан рослин у даний момент. З урахуванням цього положення проморожування однорічних приростів проводили на початку лютого 2007 р., після тривалої відлиги, при температурі, близькій до критичної у цей період (–20 °С).

Як діагностичний критерій використовували фруктозний коефіцієнт (Кф), який є результатом ділення вмісту фруктози у бруньках однорічних приростів після проморожування (С2) на аналогічний показник до проморожування (С1). Відносна сталість у вмісті розчинних вуглеводів (особливо фруктози) у бруньках однорічних приростів свідчить про морозостійкість сорто-підщепних комбінацій на цьому етапі перезимівлі. Результати досліду наведено в таблиці 3.

Стійкість до зимових морозів та температурних гойдалок

Вибираючи сорт яблуні на підщепі М9 для прикубанської зони, важливо оцінити його здатність переносити не лише стабільні морози, а й зимові відлиги з різкими перепадами температур. У фазу вимушеного спокою стресостійкість плодових бруньок можна визначити за зміною вмісту фруктози: у нестійких сортів після проморожування рівень цукрів різко зростає. Досліди показали, що у контрольного сорту Ліберті та у сорту Імрус вміст фруктози в бруньках після штучного проморожування однорічних приростів практично не змінився. Це свідчить про те, що рослини здатні безболісно переносити низькі температури в середині зими.

У менш зимостійких сортів ГолдРаш, Інтерпрайз та Топаз вміст фруктози в бруньках після проморожування збільшився у 1,84–2,71 раза, що вказує на стрес та пошкодження тканин. Сорт Флорина в аналогічних умовах виявив середню стійкість до дії холоду.

Оцінка морозостійкості яблуні на підщепі М9 у фазу вимушеного спокою (точність досліду Sх% ≤ 3)

Зимові відлиги з подальшим різким похолоданням — ще одне серйозне випробування для саду. Сорти Ліберті та Флорина на підщепі М9 показали хорошу стійкість до добових перепадів температур (III тип впливу морозом). Спостереження в саду підтвердили точність лабораторних прогнозів: після лютневих поворотних морозів пошкодження бруньок у сортів Ліберті, Флорина та Імрус склало лише 9–10 %. Дерева сортів ГолдРаш, Інтерпрайз та Топаз на аналогічній підщепі постраждали сильніше — у них пошкоджено 25–27 % бруньок.

Захищеність зав'язі від весняних заморозків

Весняні заморозки часто пошкоджують уже сформовану зав'язь, ставлячи під загрозу майбутній урожай. Щоб виявити найбільш витривалі сорти, зав'язі яблуні на підщепі М9 піддали штучному проморожуванню протягом 5 годин при температурі –3 °С. Отримані результати порівняли з реальним станом дерев після затяжних весняних заморозків у квітні 2009 року.

• Життєздатні зав'язі Ліберті, Імрус та Топаз після заморозків у саду — 35–50 %
• Збережені зав'язі тих самих сортів при штучному проморожуванні — 35–45 %
• Життєздатні зав'язі Флорини та ГолдРаш після заморозків у саду — 20 %
• Непошкоджені зав'язі ГолдРаш після штучного проморожування — 15 %
• Непошкоджені зав'язі Флорини після штучного проморожування — менше 25 %

Під час випробувань найгірше переніс весняне похолодання сорт Інтерпрайз. Його зав'язі сильніше за інші постраждали як у лабораторії при штучному проморожуванні, так і під час реальних квітневих заморозків у саду. Сорти Флорина та ГолдРаш виявили середню стійкість до заморозків. Найбільшу витривалість до весняних холодів продемонстрували Ліберті, Імрус та Топаз.

Однак для того, щоб рекомендувати сорти для вирощування в органічних садах південного регіону, необхідно уточнити прояв їхньої стійкості до інших абіотичних стрес-факторів – посухи та високих температур повітря в літній період. Тому виникла необхідність проведення спеціальних досліджень.