Технологія передпосівної підготовки та сортування насіння овочевих культур

Насіння більшості овочевих культур дрібне, вразливе до патогенів і погано переносить весняні холоди. Молодим сходам важко засвоювати живлення з ґрунту до того, як вони перейдуть на повноцінний фотосинтез. Системна передпосівна підготовка допомагає насінню пережити несприятливий період, а низькі норми висіву овочевих культур роблять витрати на такий обробіток мінімальними.

Сортування за щільністю та знезаражування насіння

Підготовку починають з очищення та калібрування за розміром і щільністю. Насінницькі господарства використовують для цього машини типу «Петкус», пневматичні столи та колонки. В умовах господарства якісне щільне насіння можна відділити за допомогою води або нешкідливих солей — кухонної солі чи аміачної селітри.

1. Висипте насіння у воду або сольовий розчин і перемішайте.
2. Дайте відстоятися протягом 2–5 хвилин.
3. Злийте рідину разом із насінням, що спливло.
4. Щільне насіння, що залишилося на дні, двічі ретельно промийте чистою водою та просушіть.

Після просушування насіння знезаражують. Для сухого протруювання застосовують фентіурам і тігам (3–4 г), апрон (4 г) або ридоміл (12 г). Також можна витримати насіння 20 хвилин у 0,5–1,0%-му розчині марганцевокислого калію або сірчанокислого марганцю, після чого ретельно промити чистою водою. Найбільший ефект дає інкрустація насіння за допомогою прилипачів, які утворюють тонку водорозчинну плівку та утримують пестициди. Для цього використовують 12%-й розчин натрієвої солі карбоксиметилцелюлози або 5%-й розчин полівінілового спирту.

У створену захисну плівку можна додавати мікроелементи, регулятори росту, вітаміни та засоби для відлякування шкідників. Звичайне сухе знезаражування проводять у протруювачі ПС-10, а інкрустацію — у дражувальниках або малогабаритних змішувачах. Для боротьби з вірусами та грибними хворобами застосовують також термічну обробку.

Збагачення елементами живлення, дражування та пророщування

Насичення насіння поживними речовинами підвищує енергію проростання сходів. Однак ефект від такої обробки знижується, якщо необхідні елементи вже є в ґрунті в достатній кількості. Агрохімічний аналіз ґрунту дозволяє найбільш точно визначити склад добавок для передпосівної підготовки.

Для збагачення насіння намочують у розчинах солей, кислот і стимуляторів росту. Склад і концентрації компонентів для такої обробки підбирають індивідуально. Основні рецептури робочих розчинів наведені в таблиці нижче.

Хороші результати дає використання дражованого насіння, вкритого органомінеральною сумішшю. До складу оболонки входять добриво, вітаміни, протруювачі, стимулятори росту та бактеріальні препарати. Дражування дозволяє точно розподіляти насіння при сівбі, економити посівний матеріал і покращує живлення проростків.

Передпосівне пророщування ще сильніше активізує ростові процеси. Насіння тримають у вологому та теплому середовищі до появи 1–5 % наклюнутих зародків, потім підсушують до сипкого стану, знезаражують і висівають. Цей прийом, як і звичайне замочування, обов'язковий для тугорослих культур — моркви, петрушки та цибулі. З їхньої оболонки вимиваються інгібітори росту, які заважають волозі проникати до зародка.

• Концентрація сольового розчину для калібрування — 3–5 %
• Час знезаражування в марганцівці — 20 хв
• Температура прогріву насіння огірка — 76 °С
• Частка наклюнутого насіння при пророщуванні — 1–5 %

Барботування, прогрівання та загартовування насіння

Барботування — витримування насіння у воді, насичуваній киснем або повітрям — ефективно стимулює проростання та підвищує польову схожість. Час обробки становить від 6 до 48 годин залежно від культури. Цей прийом дозволяє отримати дружні сходи навіть у рослин, що важко проростають.

Після барботування насіння необхідно просушити при температурі 25–30 °С, дезінфікувати та одразу висівати. Щоб оптимізувати процес, можна додавати пестициди для знезараження безпосередньо у воду барботера під час обробки.

Для прискорення появи сходів та підвищення холодостійкості застосовують температурну обробку. Сухе насіння гарбузових культур прогрівають, а наклюнуте насіння теплолюбних і холодостійких культур піддають загартуванню низькими температурами.

• Сухе прогрівання гарбузових — 50–60 °С (4–5 год)
• Загартування теплолюбних культур — 0 °С (3–5 діб)
• Загартування холодостійких культур — 0 °С (10–15 діб)
• Температура сушіння насіння — 25–30 °С

У практиці овочівництва також випробувалися фізичні методи стимуляції: обробка струмом, ультразвуком, лазером, магнітним полем та опроміненням. Однак ці фактори не показали стабільних результатів у виробничих умовах, тому застосовувати їх у господарствах недоцільно. Такі методи підходять лише для експериментальної роботи в селекції.

Технологічні особливості вегетативного розмноження

Вегетативне розмноження (клонування) ґрунтується на вирощуванні рослин із бульб, цибулин, коренів, живців або окремих клітин. Цей метод дозволяє повністю зберегти сортові ознаки та властивості материнської рослини, що особливо важливо для гетерозиготних культур. Однак він вимагає значних витрат праці на підготовку та садіння матеріалу, має низький коефіцієнт розмноження і несе ризик передачі хвороб.

Попри недоліки, вегетативний спосіб широко застосовується в овочівництві в таких випадках:

• Втрата здатності до насіннєвого розмноження. Часник розмножують лише зубками цибулин або повітряними бульбочками, цибулю багатоярусну — повітряними цибулинками.
• Запобігання розщепленню ознак. Щоб зберегти сорт у гетерозиготних культур, картоплю розмножують бульбами, ревінь — поділом кореневищ типових рослин, цибулю-шалот — цибулинами.
• Прискорення отримання врожаю. Використання частин дорослих рослин скорочує строк вирощування на один рік. Для цього ділять кущ (спаржа, естрагон, артишок, м'ята), відділяють кореневі відприски (артишок, м'ята, багаторічні цибулі), живцюють стебла (естрагон, м'ята) та корені (хрін).
• Підвищення стійкості та покращення живлення. Для захисту від ґрунтових шкідників і хвороб застосовують щеплення: огірок і диню щеплять на гарбуз, а томат — на підщепи томата, стійкі до нематоди.
• Оздоровлення садивного матеріалу. Для отримання здорового матеріалу картоплі та спаржі в лабораторіях вирощують рослини з клітин меристеми або пилку (метод тканинних культур).

Окрім перелічених вище прийомів вегетативного розмноження овочевих рослин іноді вдаються до поділу маточників (буряк, цибуля ріпчаста) на кілька частин з метою економії садивного матеріалу та збільшення коефіцієнта розмноження.