Агротехніка вирощування картоплі та захист від шкідників

або кошики. Підстилковий та ізолювальний матеріал змочую розчином суперфосфату (60 г на 10 л води) і сульфату калію (30 г) з додаванням мідного купоросу (15 г), а через три дні підживлення слід повторити таким же розчином, але без мідного купоросу. Треба стежити, щоб коріння сусідніх бульб не переплелося між собою, інакше під час вибирання бульб для садіння вони обірвуться, і вся підготовка виявиться марною. При затримці з садінням треба бульби перекласти рідше. Садіння пророщених бульб можна починати раніше звичайного строку, при прогріванні ґрунту на глибині 10 см до 3° С, на рівній поверхні на глибину 5 см (шар землі над бульбою) на відстані 60x25 см. Напрямок рядів картоплі краще з півночі на південь. Перед садінням у кожну лунку достатньо внести на добре удобреному ґрунті жменю золи під бульбу в суміші із землею. Як тільки з'являться сходи, їх треба засипати вологою землею шаром 5 см і повторити засипання знову при появі сходів. Таке двократне підгортання сходів сприяє додатковому утворенню ярусу бульб і захищає сходи від можливого раннього заморозка. Незалежно від цього проводять звичайне підгортання рослин при висоті їх 12—14 см, але також вологою землею. Рання картопля потребує вологи особливо в період цвітіння, коли відбувається найбільш сильний ріст бульб, тому в суху погоду необхідний полив з обов'язковим розпушуванням ґрунту після кожного поливу або дощу. Не можна допускати утворення ґрунтової кірки навіть до появи сходів. ЗАХИСТ РОСЛИН ВІД БАГАТОЇДНИХ ШКІДНИКІВ Багато шкоди овочевим рослинам завдають личинки жуків-коваликів (дротяники) — вони довгі, тонкі, жовті, а також личинки жуків травневого хруща — вони короткі, товсті, коричневі. Вони живуть у ґрунті три-чотири роки. При перекопуванні ґрунту вибирають личинки і жуків. Глибоке його перекопування сприяє проникненню в ґрунт прихованих цих шкідників — жужелиць. Личинки жуків-коваликів гинуть при внесенні в ґрунт при його обробітку сульфату амонію і сульфату калію (дві столові ложки на 1 м2), також при поливі рослин розчином марганцевокислого калію (2—3 г на відро води). Кислий ґрунт вапнують (склянка вапна або золи на 1 м2). Крім того, застосовують приманки з картоплі. Для цього скибочки картоплі через кожні 20—30 см розкладають по ділянці і закопують їх на глибину 5—10 см зрізом донизу, а через день-два ці приманки витягують і знищують шкідників, що зібралися на них. Небезпечний шкідник — колорадський жук. Личинки його і сам жук пошкоджують усі рослини родини пасльонових, починаючи з картоплі, потім переходять на томати, баклажани. Жуки зимують у ґрунті на глибині 20—30 см. Вихід жуків починається при прогріванні ґрунту до 12—14° С. Вони відкладають яйця яскраво-оранжевого кольору на нижній стороні листків. Через тиждень-другий виходять личинки. Їх знищують обприскуванням рослин суспензією гриба боверину (20 г на відро води в суміші з хлорофосом 1—2 г). Інший небезпечний шкідник овочевих культур — вовчок (ведмедка). Гнізда її виявляють за кільцеподібним ходом розпушеної поверхні ґрунту. Навесні вовчки виходять з гнізда, підгризаючи коріння і підземні частини стебел рослин. Самки відкладають у гнізді овальні яйця до 2,5 мм довжини купками на глибині 10—20 см. На 10—15-й день відроджуються личинки, схожі на дорослу комаху. При весняному глибокому обробітку ґрунту знищують і яйця, і личинки, а при осінньому — і гнізда вовчка. Якщо восени перед відходом вовчків на зимівлю, не пізніше 5—10 жовтня, викопати глибокі ями, закласти в них гарячий кінський гній, комахи зберуться під гноєм, залишається з настанням морозів оглянути ці ловильні ями і знищити вовчків. Цікавий спосіб боротьби з вовчком застосовує Е. А. Якубсон з Ризького району Латвійської РСР. Рано навесні вона розкладає на ділянці шматки заліза, фанери, дощечки. Під ними вовчки роблять нірки і ховаються там. У середині дня вона збирає комах у відро. Потім ці пастки вона розкладає на доріжках і оглядає їх з 10 до 12 год і з 16 до 17 год. Гнізда можна виявити з північної сторони пошкоджених рослин. Вона запускає палець у нірку, і якщо він зустрічається з ущільненою стінкою, то вже обома руками виймає грудку добре утрамбованої землі, розламує її і виявляє сотню-дві яєць і залишає їх на доріжці для шпаків або синиць. Таким чином Е. А. Якубсон знищила у себе на ділянці понад 500 гнізд, без застосування отруєних приманок. Багатоїдні шкідники — голі слимаки. Вони зимують у фазі яйця на бур'янах. Для боротьби зі слимаками необхідно насамперед скосити траву і знищити їх обприскуванням рослин розчином залізного купоросу (1 кг на 10 л води). Слимаки ховаються вдень також під земляними грудками. Слід влаштовувати пастки з пучків бур'янів, зволоженої соломи, рогожі, фанери, щодня їх оглядати і знищувати слимаків. Ефективні засоби: сухий порошкоподібний суперфосфат, або вапно-пушонка, або ж суміш просіяної золи з хлорним вапном (1:2). Ці суміші розсипають увечері навколо грядок смугою 15 см і на такій же відстані насипають такої ж ширини ще одну смугу. Слимаки, переповзаючи першу смугу, скидають захисний слиз, а на другій смузі хімікати роз'їдають тіла слимаків, і вони гинуть. Крім шкідників, сильними конкурентами у споживанні культурними рослинами води, світла і поживних речовин є багаторічні бур'яни. БОРОТЬБА З БУР'ЯНАМИ Нова ділянка часто буває забур'янена багаторічними бур'янами, серед яких особливо злісними є березка польова, осот рожевий, жовтий. Вони відрізняються потужною кореневою системою, до того ж глибоко залягаючою, так що одна глибока оранка або перекопування ґрунту недостатня. Боротьба з такими бур'янами повинна вестися на виснаження запасних поживних речовин у їх коренях і кореневищах систематичним підрізуванням сходів і коренів на глибину 6—10 см. Справа в тому, що якщо не знищити розетку листків, що з'явилася, то вона розростеться, а з нею розростаються і корені завдяки відтоку поживних речовин з листків у корені. Знищувати сходи бур'янів доводиться до п'яти разів на сезон, але і в наступному році не можна припиняти боротьбу, оскільки глибоко лежачі корені і кореневища будуть давати сходи, правда вже в меншій кількості.

На вже освоєній ділянці особливо неприємні однорічні бур'яни лобода біла та зірочник середній (мокриця), які засмічують ґрунт з року в рік, якщо допускати їх обсіменіння. Одна рослина лободи утворює до 600 тис. насіння, причому визріле більш велике насіння проростає в той же рік, друге, дрібне — на другий рік, і третє, дуже дрібне — на третій рік. Зірочник середній дає до 25 тис. дрібного насіння, воно легко висипається з коробочок і одразу проростає, а непроросле насіння зберігає схожість до двох років. Рослина тендітна, тому при прополюванні треба обережно висмикувати її разом із тонким мичкуватим коренем або підрізати рослину на глибині 5—6 см і не залишати на землі навіть дрібної частини бур'яну, оскільки дрібні частинки легко приживаються при зіткненні з вологим ґрунтом. Легше знищувати ці бур'яни при появі сходів. Слід зазначити, що мокриця — дуже корисна рослина: багата на вітаміни та мінеральні солі. Добрі зелені борщі з мокриці зі щавлем, шпинатом та молодою кропивою, а також її використовують як освіжаючу приправу до різних страв.