Класифікація та види вегетативних утворень плодових дерев

Розуміння структури вегетативних органів плодового дерева — основа правильного обрізування та формування крони. Усі вегетативні утворення служать одній меті: збільшувати об'єм крони та вчасно замінювати старіючі гілки новими, життєздатними. Для агронома важливо розрізняти їхні типи, щоб регулювати ріст і плодоношення саду.

Зелений приріст поточного року з листками називають пагоном. Після осіннього листопаду, коли вегетація припиняється, він переходить у статус гілки. Усі пагони розрізняються за напрямком росту, довжиною міжвузлів і типом бруньок, з яких вони розвиваються.

Як розрізняти пагони за силою росту та положенням у кроні

За характером росту та довжиною міжвузлів усі пагони поділяють на дві основні групи. Подовжені (ауксибласти) вирізняються сильним ростом, вираженими міжвузлями та добре сформованими бічними бруньками. Укорочені (брахібласти) виростають лише на кілька сантиметрів, а їхні міжвузля зближені настільки, що їх важко розрізнити візуально.

Напрямок росту у просторі визначає майбутню форму крони. Вертикальні (ортотропні) пагони зазвичай прагнуть вгору і демонструють сильний вегетативний ріст. Горизонтальні (плагіотропні) пагони ростуть убік і швидше переходять до плодоношення.

Тип бруньок на пагоні визначає його призначення. У вегетативних пагонів усі бруньки є ростовими. У генеративних пагонів верхівкова брунька (а іноді й частина бічних) — квіткова, з неї в подальшому сформуються плоди.

Функціональні типи пагонів та їхня роль в обрізуванні

Залежно від походження, розташування на гілці та ролі в житті дерева пагони поділяють на кілька функціональних груп. Звичайні весняні пагони розвиваються на початку вегетації з верхівкових і бічних бруньок однорічних гілок. Серед них виділяють пагони продовження (провідники), що розвиваються з верхівкових бруньок, та бічні пагони.

Особливу увагу при обрізуванні приділяють конкурентам — пагонам, які розвиваються з найближчих до верхівки бруньок. Вони відходять під гострим кутом і ростуть так само сильно, як пагін продовження, намагаючись перехопити лідерство. Конкуренти послаблюють основну гілку і підлягають своєчасному видаленню або відхиленню.

Іноді при теплій та вологій погоді у другій половині літа бруньки проростають у рік їхнього формування. Такі утворення називають передчасними, літніми або Івановими пагонами. Для кісточкових культур їхня поява зі скороспілих бруньок є звичайним явищем.

Регенеративні та додаткові пагони виникають як реакція на механічні пошкодження або обрізування. Вони розвиваються зі сплячих бруньок, додаткових бруньок збоку основних, із зачатків у річних кільцях або в місцях поранень. Ріст таких пагонів починається і закінчується пізніше, ніж у звичайного весняного приросту.

• 1 — пагін-приріст поточного року;
• 2 — однорічна гілка (пагін після листопаду);
• 3 — ортотропні (вертикальні) пагони;
• 4 — плагіотропні (горизонтальні) пагони;
• 5 — вегетативні пагони;
• 6 — генеративні (плодоносні) пагони;
• 7 — пагін продовження;
• 8 — конкурент;
• 9 — бічні пагони;
• 10 — літні (Іванові) пагони;
• 11 — вовчки;
• 12 — регенеративні пагони;
• 13 — пагін заміщення (розвивається з мішаної бруньки спільно з генеративними органами);
• 14 — пагони потовщення (утворюються в зоні майбутнього штамба саджанців першого-другого року, традиційно залишаються влітку для прискорення потовщення стовбура);
• 15 — коренепорослеві пагони.

Довжина пагона – важливий показник активності фізіологічних процесів, стану дерева та ефективності застосовуваної агротехніки – тісно пов'язана з перспективою плодоношення. Майже повне припинення росту пагонів свідчить про те, що незабаром різко знижуватиметься урожайність дерев, особливо якість плодів.

Для орієнтування варто знати таку класифікацію приростів:

Подальше зменшення річних приростів гілок у довжину викликає необхідність термінових заходів із відновлення росту.