Структура та класифікація виробничих процесів у сільському господарстві

Анатомія робочого процесу: від періоду виробництва до руху

Будь-яке сільськогосподарське виробництво складається з двох частин: часу природного росту культур чи тварин і часу прямого прикладання людської праці. Їх співвідношення визначає головний економічний фактор галузі — сезонність. Період виробництва охоплює весь цикл від сівби або закладення стада до отримання кінцевого продукту, включаючи всі біологічні, фізичні та хімічні зміни. Робочий же період завжди коротший за виробничий, оскільки обмежений часом виконання конкретних технологічних робіт.

Для грамотного нормування праці, розрахунку потреби в техніці та оптимізації витрат будь-який робочий процес розкладається на складові елементи:

• Робочий період (роботи) — безпосереднє виконання технологічних етапів (у рослинництві — сівба, збирання врожаю; у тваринництві — підготовка кормів, годівля, напування, догляд).
• Операція — технологічно завершена частина роботи, яка виконується постійним виконавцем на одному робочому місці та за допомогою одних і тих самих знарядь. Заміна агрегату, поля або працівника означає перехід до нової операції.
• Прийом — закінчена цільова дія всередині операції (наприклад, при ручному засипанні насіння — піднесення мішка до сівалки, його розв'язування та висипання насіння).
• Рух — елементарне одноразове переміщення тіла, рук або ніг робітника у процесі виконання прийому.

Як приклад класичної технологічної операції можна розглянути сівбу зернових культур, що складається з послідовного циклу дій:

1. Засипання насіння в сівалку
2. Сівба
3. Поворот і заїзд у кінці гону

Класифікація процесів та способи їх організації у часі

Залежно від ролі у створенні кінцевого продукту всі процеси на сільськогосподарському підприємстві поділяються на три категорії. Основні процеси безпосередньо перетворюють вихідні предмети праці на готову продукцію: у рослинництві це оранка, культивація, боронування, сівба та збирання врожаю, а у тваринництві — роздача кормів та догляд за поголів'ям.

Допоміжні процеси забезпечують виробництво ресурсами для внутрішніх потреб підприємства. До них належать вироблення власної енергії або пари, проведення ремонтів та виготовлення запасних частин у майстернях. Обслуговуючі процеси (транспортування, складський облік, зберігання ТМЦ, лабораторний і технічний контроль) не створюють новий продукт, але забезпечують безперервність основної роботи.

Рух виробничих процесів у часі організовується кількома способами залежно від застосовуваної технології та техніки:

• Послідовний рух — операції виконуються суворо по черзі. Характерно для традиційного обробітку ґрунту (послідовно проводяться оранка, дискування, боронування).
• Паралельний рух — потік робіт виконується одночасно на кількох об'єктах. Застосовується, наприклад, у тваринництві при потоково-цеховій системі виробництва молока на доїльних установках типу «Карусель».
• Паралельно-послідовний рух — прямоточна обробка, при якій кілька операцій суміщаються в одному технологічному агрегаті. Яскравий приклад — робота сучасних зерно- та кормозбиральних комбайнів.

Завершення виробничого циклу та вихід на ринок

Паралельний та паралельно-послідовний види руху засобів праці дозволяють оптимізувати робочий час у господарстві. Грамотна організація техніки та обладнання на цих режимах дає можливість суттєво скоротити загальну тривалість виробничого процесу.

При цьому сам виробничий процес у сільському господарстві не обмежується польовими або тепличними роботами — він завершується у сфері обігу. Саме тут зібраний урожай проходить фінальну доробку і направляється до кінцевого покупця.

Просування виробленої продукції до місця реалізації включає комплекс обов'язкових етапів:

• сортування;
• пакування;
• складування;
• технічний контроль;
• доставка до місця реалізації.