Методи оцінки та обліку основних засобів у сільському господарстві

Як правильно оцінювати основні засоби господарства

Грамотний економічний облік у сільському господарстві починається з точної оцінки матеріально-технічної бази. Щоб сформувати баланс, визначити амортизаційні відрахування або оформити заставу під кредит, використовується спеціальна методика оцінки основних засобів. Від вивіреності цієї оцінки залежить об'єктивність економічних розрахунків і показник ефективності використання виробничих фондів. Застосовуються чотири базові види оцінки основних фондів:

• Первісна (повна балансова) вартість — сума грошей, фактично витрачена на придбання, будівництво або монтаж основних засобів (якщо не проводилася переоцінка і не списувався знос).
• Первісно-відновна вартість — вартість основних засобів за витратами на їх відтворення в сучасних умовах, отримана в результаті переоцінки через інфляцію та зростання цін.
• Залишкова вартість — первісна вартість за мінусом зносу за час експлуатації засобів у виробництві.
• Залишково-відновна вартість — відновна вартість основних засобів після переоцінки за мінусом нарахованого зносу.

На цей час у зв'язку з розвитком ринку нерухомості методичні основи її оцінки як частини основних засобів спираються на три підходи: за витратами на створення об'єктів, за прибутковістю та за співвідношенням попиту і пропозиції. Тварина виступає специфічним засобом виробництва, що слугує джерелом цінних продуктів харчування, білка і сировини. Тварини утилізують відходи виробництва і кормові культури, перетворюючи їх на товарну продукцію і забезпечуючи прибуток за коректної собівартості. Крім того, утримання тварин сприяє збереженню родючості ґрунту за рахунок внесення гною, обсяг якого залежить від площі угідь, спеціалізації виробництва та виходу продукції з 1 га землі і від 1 голови.

Фондозабезпеченість і фондоозброєність: розрахунок і вплив на собівартість

Зниження платоспроможності сільгосппідприємств спричинене високими цінами на техніку, диспаритетом цін і нестачею грошових коштів, через що надходження основних засобів у господарства скоротилося. У таких умовах поряд із прямою купівлею розвиваються альтернативні форми використання засобів виробництва: лізинг, оренда, прокат і спільне використання на кооперативній основі. Розвиток цього ринку залежить від пропозиції техніки, конкуренції постачальників, свободи товаровиробників, створення інфраструктури та державної підтримки регулювання цін. Від цього значною мірою залежить оснащеність підприємства фондами.

• Середньорічна вартість фондів — (Вартість на початок + на кінець року) / 2
• Число тракторів — на 100 га ріллі
• Число вантажних автомобілів — на 100 га с/г угідь
• Число комбайнів — на 100 га сівби зернових культур

Показник фондозабезпеченості (капіталозабезпеченості) розраховується діленням середньорічної величини основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на площу сільськогосподарських угідь. У тваринництві фондозабезпеченість визначається окремо як частка від ділення суми основних фондів галузі в середньорічному обчисленні на умовне поголів'я тварин. Для розрахунку середньорічної вартості додають вартість фондів на початок і кінець досліджуваного року і ділять результат на 2. На рівень фондозабезпеченості впливають спеціалізація підприємства, природно-кліматичні умови, технологія виробництва та можливості фінансування.

Другий ключовий показник інтенсивності — фондоозброєність праці на підприємстві. Вона визначається як частка від ділення середньорічної суми основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на чисельність середньорічних працівників. Таким чином, фондоозброєність праці прямо залежить від загальної вартості основних засобів і кількості зайнятих у виробництві людей.

Як оцінити і підвищити віддачу від основних засобів

Зростання технічної оснащеності та механізації виробничих процесів знижує потребу в ручній праці: число працівників у штаті скорочується, а вартість фондів зростає. Це прямо впливає на продуктивність праці. Щоб оцінити, наскільки ефективно окупаються капіталовкладення в техніку, будівлі та інфраструктуру, економісти використовують три ключові показники.

• Фондовіддача — відношення вартості валової продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення. Показує окупність активів: скільки рублів продукції отримано на кожен 1, 100 або 1000 рублів вартості основних засобів.
• Фондомісткість — показник, зворотний до фондовіддачі. Розраховується як відношення середньорічної вартості основних засобів до вартості валової продукції.
• Норма прибутку (рівень рентабельності сукупних фондів) — показник ефективності використання всієї сукупності основних і оборотних засобів господарства.

• Норма прибутку — 18 %
• Віддача сукупних фондів — 18 коп. на 1 руб.

Для підвищення ефективності використання основних виробничих фондів у господарстві застосовують комплекс практичних заходів:

• Підвищення якості та надійності засобів виробництва, що купуються.
• Поліпшення технічного обслуговування: регулярна діагностика стану та своєчасний ремонт техніки й обладнання.
• Зниження витрат на будівництво шляхом вибору підрядників на більш вигідних договірних умовах.
• Забезпечення повного завантаження існуючих виробничих потужностей.
• Підтримання оптимального поєднання основних і оборотних засобів, а також доведення фондооснащеності до оптимального рівня.
• Впровадження прогресивних ресурсоощадних технологій.
• Удосконалення структури основних засобів шляхом збільшення частки їхньої активної частини (машин, обладнання, техніки).
• Збільшення виходу валової продукції шляхом зростання урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин.
• Матеріальне стимулювання працівників за дбайливе та ефективне використання всіх видів основних засобів — будівель, споруд, техніки, худоби та багаторічних насаджень.