Економічні чинники формування заробітної плати та оцінки землі в агросекторі

Як формується заробітна плата в агросекторі

На економіку будь-якого сільськогосподарського підприємства впливають специфічні об'єкти ціноутворення: праця, земля, капітал і результати інтелектуальної діяльності (ноу-хау). Головним чинником добробуту працівників залишається ціна праці — її визначає ставка заробітної плати на ринку робочої сили. Щоб диференціювати оплату з урахуванням складності, інтенсивності, кваліфікації та суспільної значущості праці, господарства використовують тарифну систему.

У практичній роботі важливо розрізняти номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна являє собою грошову суму, отриману за певний період роботи, а реальна виражається обсягом товарів і послуг, які можна придбати на ці гроші. Рівень оплати праці в сільському господарстві традиційно залишається нижчим, ніж в інших галузях економіки: наприклад, у 2006 році заробітна плата в АПК становила всього 40,2 % від середньої по країні.

Обсяг коштів, що спрямовуються на виплати співробітникам, прямо залежить від продуктивності праці та цін на вироблену продукцію. Чим більше продукції отримано з гектара або ферми і чим вища її ринкова вартість, тим більше грошей підприємство може видати працівникам. Крім того, на ціну праці впливають дефіцит фахівців рідкісних професій і активність профспілкових організацій.

При формуванні штатного розкладу ставка заробітної плати зіставляється з граничною продуктивністю праці — приростом продукції, який забезпечує кожен додатково залучений працівник. Ситуацію з кадрами в галузі ускладнили наслідки реформ 1990-х років, що викликали дефіцит коштів на оплату, скорочення робочих місць і погіршення вікової структури населення. Підвищити попит на робочу силу і рівень її оплати дозволяють такі заходи:

• відновлення і розвиток поголів'я сільськогосподарських тварин;
• збільшення обсягів виробництва і реалізації валової продукції;
• створення і розширення промислових підсобних виробництв;
• розвиток соціальної інфраструктури сільських територій.

• Рівень зарплати в АПК (2006 р.) — 40,2 % від середньої по економіці
• Рентний дохід ділянки — 26 тис. руб. на рік
• Ціна землі при ставці 10 % — 260 тис. руб.
• Ціна землі при ставці 5 % — 520 тис. руб.

Земля і рента: економічні механізми оцінки головного ресурсу

Земля — головний ресурс агровиробництва, який не створений працею людини, тому її ціна не може виражатися через суспільно необхідні трудові витрати. Економічна цінність землі полягає в її здатності приносити постійний дохід. Цей дохід виступає у формі земельної ренти — плати за право володіння або користування ділянкою, що не потребує від власника ведення підприємницької діяльності.

Ціна землі являє собою капіталізовану ренту. Власник ділянки та його потенційний покупець порівнюють орендний дохід з банківським відсотком за депозитом. Власник погодиться продати наділ тільки в тому випадку, якщо отримана сума, будучи покладеною в банк, принесе дохід не менше річної земельної ренти.

Остаточна ринкова ціна землі визначається балансом попиту і пропозиції за умови, що в державі дозволено вільний обіг сільгоспугідь. Попит на землю як виробничий ресурс залежить від цін на сільгосппродукцію, рівня економічної родючості ґрунту і вартості залучуваних матеріальних ресурсів, включаючи капітал.

Вартість капіталу: як відсоткова ставка впливає на виробничі рішення

Для поточної виробничої діяльності сільгосппідприємства часто залучають позикові кошти. Ціною цього капіталу виступає відсоткова ставка, або позиковий відсоток, за рахунок якого реалізується принцип платності кредиту. Відносини щодо надання позики набувають форми купівлі-продажу особливого товару, що рухається за схемою Г—Г1. Плата за користування послугою входить у витрати господарства як обов'язковий елемент витрат.

Формуючи ставку, банк встановлює її вищою за відсоток за депозитами, щоб забезпечити власну прибутковість. При цьому ціна капіталу складається з урахуванням інвестиційних ризиків і загальних ринкових умов. Вартість позики формується під впливом кількох ключових чинників:

• попит і пропозиція на фінансовому ринку;
• рівень інфляції;
• витрати банку на надання послуги;
• строк і розмір кредиту, що видається;
• ступінь ризику при інвестуванні коштів.

Чим вищий позичковий відсоток, тим нижчий попит на позиковий капітал з боку агросектора. При здорожчанні фінансових ресурсів виробники змушені скорочувати інвестиції у виробництво. У результаті ціна капіталу справляє визначальний вплив на масштаби та динаміку розвитку всього господарства.