Економічна роль і структура оборотних засобів сільськогосподарських підприємств

Підприємство як виробничий комплекс не може функціонувати за наявності лише основних засобів. Необхідно мати й активно використовувати оборотні засоби, що є неодмінною умовою процесу виробництва. Поряд із запасами оборотних засобів, які називають оборотними фондами, підприємство повинно мати фонди обігу.

Фонди обігу на сільськогосподарському підприємстві — це готова до реалізації продукція, грошові кошти в касі та на рахунках у банку, кошти в розрахунках (дебіторська заборгованість). Тому підприємство прагне мати (і повинно мати) у своєму розпорядженні достатньо грошових коштів для покриття поточних витрат на насіння та садивний матеріал, корми та кормові добавки, мінеральні добрива, засоби захисту рослин і тварин, запасні частини, нафтопродукти тощо. Від своєчасної оплати перелічених витрат залежать урожайність і продуктивність, а також ефективність усього відтворювального циклу.

Для забезпечення безперервного процесу виробництва підприємство періодично поповнює виробничі запаси, завершує незавершене виробництво та виконує розрахунки з оплати праці й інші розрахунки. Усе це потребує значних коштів у сфері обігу. Однак накопичення товарно-матеріальних запасів, що утворюються через те, що темпи зростання запасів і витрат вищі, ніж темпи зростання виручки від реалізації продукції, може свідчити про проблеми з реалізацією готової продукції. Якщо темпи збільшення виручки вищі за темпи зростання товарно-матеріальних цінностей, це свідчить про сприятливі тенденції у використанні оборотних засобів.

Оборотні засоби в цілому становлять сукупність оборотних фондів і фондів обігу:

Відповідно до специфіки галузі до складу оборотних засобів входять: насіння та садивний матеріал, добрива та отрутохімікати, тварини на відгодівлі, сировина і матеріали, рідке та тверде паливо, будівельні матеріали, малоцінний і швидкозношуваний матеріал вартістю до 100 мінімальних

Оборотні засоби отримали свою назву через їхній безперервний оборот: грошові кошти — постачання — виробництво — реалізація продукції — отримання грошових коштів.

Символічно цей ланцюжок зображується таким чином:

Г— Т— В— Т1— Г1 складається з кількох стадій обороту: 1) підприємство за гроші купує сировину і матеріали на відповідному ринку (Г— Т); 2) придбані запаси витрачаються у виробництві (Т—В) і переходять у форму витрат на виробництво (В— Т 1), отримується новий товар; 3) відбувається реалізація виробленої продукції (Т1— Г 1).

Реалізація — сфера обігу, яка набуває все більшого значення для розвитку виробництва та його економічної ефективності. Час виробництва і час обігу

Джерела формування оборотних засобів поділяються на дві основні групи:

• позикові джерела — кредити, позики, інші залучені кошти. Принцип платності кредиту реалізується за допомогою специфічної ціни — відсоткової ставки (позичковий відсоток). Відсотки на позиковий капітал є витратами підприємства, включаються в собівартість і знижують прибуток. Крім кредитів джерелом оборотних засобів є дотаційні виплати;
• власні джерела — прибуток поточного року, фонди накопичення, у тому числі в натуральній формі. У процесі розподілу валової продукції сільського господарства частина її виділяється для виробничого процесу замість витрачених оборотних засобів (насіння, кормів, садивного матеріалу). Власні матеріальні оборотні засоби входять у створювану продукцію за собівартістю їх виробництва, покупні — за ціною придбання, включаючи витрати на доставку.

Від забезпеченості власними та позиковими джерелами формування оборотних засобів залежать фінансова стійкість і платоспроможність підприємства.

Оборотні засоби сільського господарства відрізняються від оборотних засобів інших галузей економіки внаслідок його специфіки та характеризуються:

• більш тривалим їх оборотом у зв'язку з тривалістю процесу виробництва в галузі;
• нерівномірністю їх витрат і сезонністю використання: взимку великі запаси в насінні та кормах, влітку значний внесок у незавершене виробництво;
• значним внутрішньогосподарським оборотом: частина оборотних засобів у натуральній формі знову вступає у виробничий процес;
• великим незавершеним виробництвом, яке включається до складу оборотних засобів і є в усіх галузях сільськогосподарського підприємства, при цьому суттєва їх частина припадає на витрати під урожай майбутнього року;
• залежністю структури оборотних засобів підприємства від зональних особливостей, виробничого напряму (спеціалізації), поєднання галузей.

Підприємство встановлює раціональні розміри оборотних засобів, використовуючи норми витрати оборотних засобів на одиницю продукції або робіт. Так, за нормами витрати кормових одиниць і перетравного протеїну на 1 ц молока, приросту живої маси великої рогатої худоби, свиней, птиці та іншої продукції тваринництва визначають необхідну кількість кормів, які з урахуванням структури раціону розраховуються за видами та розподіляються за періодами. Норми оборотних засобів по насінню та садивному матеріалу визначають на 1 га відповідно посівної площі та площі садіння з урахуванням страхових запасів. Таким чином, норми дозволяють визначити запаси оборотних засобів для безперебійного ведення виробництва.

Фахівці підприємства розраховують, скільки необхідно мати:

Щоб сівба та збирання врожаю пройшли без збоїв, господарству необхідно заздалегідь розрахувати потребу в оборотних коштах. Будь-яка помилка в розрахунках загрожує зупинкою техніки в розпал польових робіт або втратою врожаю через нестачу препаратів. Усі ресурси планують суворо під виробничу програму та планову врожайність.

До структури обов'язкових оборотних коштів входять:

• насіння для сівби всіх культур, що вирощуються в господарстві;
• корми для тварин з урахуванням запланованого рівня їхньої продуктивності;
• добрива з урахуванням попередників та винесення поживних речовин із ґрунту очікуваним урожаєм;
• паливо, мастильні матеріали та запасні частини для безперебійної роботи тракторів і автомобілів;
• отрутохімікати та гербіциди для боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур.

Джерела фінансування при сезонних ризиках

Далеко не кожне сільгосппідприємство має достатній обсяг власних оборотних коштів для покриття всіх потреб. Сезонний характер агровиробництва вимагає великих одноразових витрат, які окупляться лише після продажу зібраного врожаю. Крім того, несприятливі погодні умови часто змушують проводити незаплановані роботи в полі. Для компенсації цих пікових навантажень і безперебійної роботи підприємству необхідно своєчасно залучати позикові кошти.