Внесок Михайла Васильовича Ломоносова у розвиток вітчизняної агрономії та ґрунтознавства

Будь-яка робота на полі — від внесення добрив до обробітку ґрунту — спирається на фундаментальні закони хімії та фізики. Основи цих знань у нашій країні закладалися у XVIII столітті, коли Росія переживала період масштабних економічних реформ. Розвиток промисловості, будівництво каналів та освоєння рудників вимагали нової наукової бази. У 1725 році в Санкт-Петербурзі відкрилася Академія наук, що стала головним центром розвитку вітчизняного природознавства.

Михайло Васильович Ломоносов об'єднав у своїх працях дослідження з геології, мінералогії, географії та агрономії. Він детально описав будову Землі та науково пояснив походження торфу, кам'яного вугілля, нафти та горючих сланців. Розуміння природи цих матеріалів у подальшому допомогло вченим розібратися в процесах накопичення гумусу та ґрунтоутворення.

Закони фізики та хімії в основі агрономічної науки

В основі живлення рослин та ґрунтової хімії лежить закон збереження матерії та руху, сформульований російським вченим. У 1756 році досліди з обпалювання металів у закритій посудині довели, що їхня маса збільшується за рахунок з’єднання з повітрям. Цей висновок дозволив у майбутньому правильно витлумачити механізми повітряного живлення рослин та газообміну в прикореневій зоні.

Дослідник заклав основи фізичної хімії, чітко розмежувавши поняття «корпускула» (молекула) та «елемент» (атом). У роботі «Досвід теорії пружності повітря» (1748) він довів, що теплові явища залежать від руху частинок матерії, спростувавши теорію теплороду. Для практичного землеробства це відкриття важливе, оскільки саме на законах термодинаміки будуються сучасні моделі випаровування вологи та прогрівання ґрунтового профілю.

Окрім хімії та ґрунтознавства, вчений збагатив суміжні дисципліни цілою низкою відкриттів:

• розробив оригінальну теорію атмосферної електрики та запропонував конструкцію блискавовідводу;
• встановив у 1761 році наявність атмосфери у Венери;
• поклав початок російській науково-технічній термінології;
• виключив гіпотетичний флогістон із числа хімічних елементів;
• написав і опублікував практичний посібник із металургії.

• Роки життя М. В. Ломоносова — 1711–1765 рр.
• Відкриття Академії наук у Санкт-Петербурзі — 1725 р.
• Вихід праці про пружність повітря — 1748 р.
• Досліди з обпалювання металів — 1756 р.
• Відкриття атмосфери Венери — 1761 р.

Успіх сучасного рослинництва залежить від розуміння процесів живлення рослин та ґрунтоутворення. Основи цих знань у вітчизняній науці закладалися ще у XVIII столітті, коли природодослідники почали розглядати природу як еволюціонуючу систему. Тоді ж з’явилися перші ботанічні терміни російською мовою, розпочалися дослідження флори за допомогою мікроскопа та вивчення хімічного складу лікарських і фарбувальних культур. У 1751 році в роботі «Слово про користь хімії» була висловлена ключова для агрохімії думка: саме хімічні знання допоможуть підвищити родючість ґрунтів і «вкрити землю пшеницею замість терну».

Управління органічною речовиною ґрунту — основа збереження вологи та елементів живлення на полі. У 1763 році в книзі «Про шари земні» було вперше дано правильне пояснення походженню чорнозему. Гумус визначили не як первородну матерію, а як результат поступового розкладання рослинних і тваринних решток. Цей природний процес накопичення перегною повністю аналогічний тому, що відбувається на ріллі при розкладанні гною та утворенні культурних орних земель.

Паралельно зароджувалася теорія некореневого живлення рослин, яка сьогодні активно застосовується при внесенні рідких добрив по листку. У 1753 році в трактаті «Слово про явища повітряні, що від електричної сили походять» було описано, як великі дерева успішно розвиваються на безплідних пісках, поглинаючи поживну вологу з повітря за допомогою листків. Пізніше, у 1763 році, у праці «Про шари земні» цей механізм був детально описаний на прикладі сосни: її численні голки через дрібні пори вбирають атмосферну вологу та поживні речовини, розподіляючи їх по всій рослині. Ці ідеї передбачили відкриття фотосинтезу і заклали базу для застосування листкових підживлень.

• Переклад «Ліфляндської економіки» — 1747 р.
• Обґрунтування повітряного живлення рослин — 1753 р.
• Заснування Московського університету — 1755 р.
• Пояснення походження гумусу — 1763 р.
• Створення «Класу землеробства» — 1765 р.

Організація дослідної справи та розвиток агрономії

Для впровадження передових технологій був потрібен систематичний обмін досвідом та навчання кадрів. У 1747 році на російську мову переклали практичний посібник «Ліфляндська економіка», що охоплював ключові галузі:

• землеробство;
• скотарство;
• птахівництво;
• бджільництво.

Тоді ж виник проєкт створення спеціального відомства — «Колегії земського домоводства». Для практичних випробувань планувалося організувати дослідні ділянки з різними типами ґрунту та рельєфу. Окрім роботи на ділянках, відомство мало контролювати суміжні інфраструктурні напрямки:

• ліс;
• дороги;
• канали;
• розвиток ремесел у селі.

Головною базою для підготовки спеціалістів та проведення агрономічних досліджень стали нові наукові інститути. У 1755 році відкрився Московський університет, який став центром фундаментальної науки. У 1765 році при Академії наук організували «Клас землеробства» та створили Вільне економічне товариство, які забезпечили зв’язок теорії з практикою.