Методика проведення агрохімічного обстеження ґрунтів та складання картограм

Агрохімічне обстеження ґрунтів — це основа для розрахунку окупності мінерального живлення. Без точних даних про кислотність та вміст рухомих елементів на кожному полі неможливо скласти ефективну систему удобрення. Періодичне обстеження дозволяє агроному точно дозувати елементи живлення, уникаючи зайвих витрат і захищаючи культуру від дефіциту елементів.

Підготовка до обстеження та розбивка полів

Перед початком польових робіт зберіть архівні дані господарства. Вам знадобляться план землекористування з межами полів, ґрунтова карта, книга історії полів, а також відомості про внесені добрива та врожайність за останні 3 роки. Підготуйте 4–5 робочих копій плану землекористування. Спільно з представником агрохімічної лабораторії огляньте всі угіддя та нанесіть на карти сітку елементарних ділянок.

Розмір елементарної ділянки залежить від строкатості ґрунтового покриву. Чим вища неоднорідність ґрунту, тим частіше доведеться відбирати проби для отримання достовірних результатів аналізу. Межі ділянок наносять на план у вигляді прямокутників або квадратів і нумерують наскрізним порядком у правому верхньому куті кожного чотирикутника.

• Добрива для відбору проб весь сезон — до 45–60 кг/га д. р.
• Строк очікування після високих доз добрив — 1,5–2 місяці
• Частка підпахотних зразків на зрошенні — не більше 15%

Відбір змішаних проб і складання картограм

Розмітку сітки на місцевості починають зі встановлення віх по межах поля. Першу віху на поперечних лініях ставлять на відстані половини ширини елементарної ділянки, а всі наступні — на відстані її повної ширини. Для поздовжніх меж віхи виставляють на відстані, що дорівнює повній довжині елементарної ділянки.

1. Виділіть на елементарній ділянці зону з переважаючим ґрунтовим різновидом для взяття проб.
2. Розділіть довжину ділянки в кроках на 10, щоб визначити відстань між точками відбору.
3. Пройдіть по осі ділянки та відберіть індивідуальні проби з 10 майданчиків — по 2 проби з кожного.
4. Ретельно змішайте всі 20 індивідуальних проб у чистому відрі та відберіть із них середній зразок.
5. Помістіть зразок у мішечок і вкладіть етикетку із зазначенням господарства, сівозміни, поля, культури, номера проби, глибини, дати та прізвища того, хто проводив відбір.
6. Висушіть ґрунт на аркушах паперу до повітряно-сухого стану в провітрюваному приміщенні, уникаючи прямих сонячних променів.

У лабораторії доставлені зразки розмелюють, просіюють і аналізують на pH сольової витяжки, вміст рухомого фосфору та обмінного калію. Отримані результати заносять у відомість, а потім переносять простим олівцем у центр кожної ділянки на копії плану. Відповідно до класів забезпеченості елементарні ділянки розфарбовують у певні кольори.

При складанні картограми сусідні ділянки одного класу об'єднують у загальний контур, якщо їх не менше двох. Поодинокі ділянки іншого класу зафарбовують кольором найближчих сусідів. На основі картограм та історії поля складають агрохімічний нарис із практичними рекомендаціями щодо застосування добрив.

У дослідженнях з агрохімії часто використовують таку важливу описову статистичну характеристику, як середнє значення будь-якої ознаки. Середнє – дуже інформативна міра "центрального положення" спостережуваної змінної, особливо якщо повідомляється її довірчий інтервал. Довірчий інтервал для середнього представляє інтервал значень навколо оцінки, де з даним рівнем довіри знаходиться "істинне" (невідоме) середнє популяції, ознаки або варіанта досліду.

Для визначення значення середнього арифметичного будь-якої ознаки (х), наприклад, висоти стебел сорту рису Лиман, ми проводимо необхідну кількість вимірювань (від 10 до 200 рослин залежно від мети та характеру досліду). Складається варіаційний ряд значень висоти рослин (10, 20, 50 випадків): 95, 85, 87, 91, 79, 83, 86, 82, 78, 89 см. Потім усі значення варіаційного ряду підсумовуються: 95+85+87+91+79+ +83+86+82+78 +89 = 855. Суму ділимо на кількість доданків, отримаємо середнє арифметичне значення – 855:10 = 85,5 см. Ці результати можна отримати на ПЕОМ за програмою 6.0 та ін. Після введення десяти значень вимірювань висоти рослин за програмою – статистична обробка, ми отримуємо такі статистичні значення: середня арифметична висоти рослин (х); помилка середньої арифметичної (Sx), коефіцієнт варіювання ознаки (V), середнє квадратичне відхилення () та помилку (точність) досліду (m). Складається таблиця статистичної характеристики сорту Лиман за висотою рослин.

Таблиця 230 – Характеристика рослин рису за висотою Помилка Середнє Середня Коефі- арифме- квадра- циєнт ва- тичне тичне відхи- Помилка (точність) тична лення () ріації

 Висота рослин, см 85,5 1,67 6,2 5,3 1,96

Для оцінки того факту, наскільки розрахована величина середнього арифметичного відображає генеральну сукупність, слугує значення помилки середнього арифметичного (Sx), що показує, у яких межах може варіювати значення середнього для різних вибірок із генеральної сукупності. На практиці це позначається 85,5 ± 1,67 см. Це означає, що висота рослин сорту Лиман варіює від середнього всієї генеральної сукупності від 85,5+1,67 = 87,17 до 85,5–1,67 = 83,83 см. Наша вибірка з 10 рослин варіює від 83,83 до 87,17 см. Слід зауважити, якщо середнє арифметичне ми визначили 85,5 см, то помилка середнього має бути 1,67 см (але не 1,6 – це некоректно!).

Коефіцієнт варіації, варіювання, мінливості, варіабельності, варіабелітету та ін. вказує на мінливість висоти рослин залежно від середнього значення (6,2 %). У статистичній літературі його позначають варіація). Він є відносною величиною мінливості, вираженою у відсотках, і має завжди додатне значення. Мінливість прийнято вважати незначною або слабкою, якщо коефіцієнт варіації не перевищує 10 %; середньою, якщо його значення вище 10, але менше 20%; і значною або високою, якщо він становить понад 20%. Чим більша вибірка (вимірювань) у досліді, тим менший коефіцієнт варіації. Іноді в практичній роботі коефіцієнт варіювання буває 50-80-90-100-110 %. Такий дослід потрібно бракувати.

Середнє квадратичне відхилення характеризує помилку, яка в середньому допускається, коли розглядають середнє в її генеральній сукупності (σ). Його ще іноді називають стандартною помилкою середнього значення ознаки, має завжди додатне значення. Значення середнього квадратичного відхилення, піднесене до квадрата (σ2), показує дисперсію. Дисперсія і стандартне відхилення слугують основними мірами варіації, розсіювання значень досліджуваної ознаки.

Значення помилки досліду показує, з якою точністю було проведено експеримент. Для польового досліду зазвичай прийнято вважати, якщо помилка дорівнює не більше 5 %, отже експеримент проведено правильно, коректно.

Для оформлення наукового звіту після проведення статистичного оброблення можна скласти таблицю ознак із відповідною статистичною характеристикою.

Таблиця 231 – Характеристика рослин рису кількісними ознаками Ознака

 Висота рослин, см 70,7±1,51 6,1 4,8 1,9 Довжина головної волоті, см 13,4±0,31 7,2 1,0 2,3 Число зерен з головної волоті, шт. 99,3±5.40 17,2 17,1 5,4 Число порожніх колосків у волоті, шт. 31,8±3,75 37,3 11,9 11,8 Число колосків (усього) у волоті, шт. 131,3±5,64 13,6 17,8 4,3 Маса зерна з головної волоті, г 2,3±0,19 25,9 0,6 8,2 Маса зерна з рослини, г 4,3±0,79 37,9 2,5 18,3 Маса 1000 зерен, г 23,1±0,88 12,3 2,8 3,9

Аналогічні підсумкові таблиці можна складати за будь-якими сільськогосподарськими культурами, для будь-яких ознак, за будь-яким польовим, вегетаційним або лабораторним дослідом, при визначенні кількості поживних речовин у різних ґрунтах, за різними попередниками, варіантами досліду.