Вірусні хвороби гвоздики: симптоми та способи передачі інфекції

Чистота садивного матеріалу — основа рентабельності при вирощуванні гвоздики. Використання безвірусних клонів, отриманих за допомогою меристемної культури та термотерапії, значно підвищує вихід і якість квітів. Однак при повторному занесенні вірусів у теплиці урожайність і товарний вигляд зрізки стрімко падають.

Вірусні інфекції гвоздики: симптоми та шляхи передачі

Для запобігання перезараженню рослин у теплиці важливо своєчасно виявляти ознаки вірусних хвороб та знати способи їх розповсюдження:

• Крапчастість. Проявляється у вигляді легкої плямистості на молодому листі, добре помітної на просвіт. Ріст хворих рослин практично не пригнічується, іноді відзначається незначна карликовість. Вірус легко переноситься механічно під час догляду за посадками.
• Жилочна крапчастість. Викликає зелену крапчастість чашечки та зміну забарвлення пелюсток. Хвороба також вражає турецьку гвоздику. Переносниками інфекції є попелиці.
• Кільцева плямистість. Призводить до появи некротичних кілець або плям на листі. Інфекція поширюється дуже швидко при проведенні будь-яких робіт у теплиці. Завдяки добре помітним симптомам хворі екземпляри легко видалити під час прочищення в розсадниках маточних рослин.
• Кільцева гравірування. Викликає некротичні плями на листі сортів групи Sun та некротичні кільця на квітконосних пагонах. На сортах типу Joker може викликати сильний крайовий некроз листя з пурпуровою облямівкою, що нагадує непатогенний опік або альтернаріозну плямистість листя. Симптоми сильніше виражені на середньому листі, ніж на нижньому. Інфекція розноситься при живцюванні та попелицями, значно рідше — при догляді. Протягом певної частини року хворі рослини можуть залишатися без ознак ураження.
• Латентний вірус гвоздики. Сам по собі не викликає видимих симптомів, але різко посилює ознаки ураження іншими вірусами при комплексному інфікуванні. Переноситься з соком рослин та персиковою попелицею.
• Смугастість. Симптоми на листі розвиваються при одночасному ураженні вірусом крапчастості (легко переноситься з соком) та вірусом некротичної плямистості (переноситься попелицями).
• Італійська кільцева плямистість. Проявляється у вигляді хлоротичних плям і овальних кіл, схожих із симптомами крапчастості.
• Некротична плямистість. На ураженому листі утворюються плями, цятки або штрихи сіро-білого чи пурпурово-червоного кольору. Вірус переноситься попелицею.

Фізіологічні розлади: вплив генів та температури

Деякі дефекти розвитку гвоздики зовні нагадують хвороби, але викликаються спадковими факторами або порушенням мікроклімату. Одне з таких порушень — трав'янистість, або проліферація бічних пагонів, яка має генетичну природу. У таких рослин пагони утворюються майже в кожному вузлі, вони переростають здорові кущі, але практично не дають квітів. Хворі екземпляри не відновлюються, їх необхідно видаляти з насадження, оскільки маточники з ознаками проліферації дають лише непродуктивні живці.

Температурний режим у теплиці безпосередньо впливає на якість зрізки. Короткочасне падіння температури до 0 °C гвоздика витримує, але після кількох годин впливу холоду на нижньому боці листя та стеблах з'являються округлі сріблясті плями, що повністю вкривають листові пластинки. Вражаються і квітки: у червоних і рожевих сортів на пелюстках проступають білі кільця, у білих — червоні.

Різкі температурні коливання також призводять до розтріскування чашечок. Якщо за кілька тижнів до цвітіння бутони розвиваються в умовах затяжного холоду, чашечка недорозвивається і пізніше розтріскується під тиском пелюсток, що ростуть. Схожий дефект викликає і різке потепління безпосередньо перед розкриттям квітки, причому деякі сорти генетично більш схильні до цього порушення.

• Межа короткочасної витривалості холоду — 0 °C
• Період чутливості бутонів до холоду — 3–5 тижнів
• Зниження температури для недорозвитку чашечки — на 4–5 °C нижче норми
• Підвищення температури для розтріскування чашечки — на 10 °C вище норми

Неінфекційні ураження гвоздики: як відрізнити токсикоз і дефіцит живлення від хвороб

Гвоздика малочутлива до гербіцидів типу регуляторів росту, але реагує на деякі препарати селективної дії, зокрема на хлорат натрію. Якщо концентрація цієї речовини в ґрунті нижча за летальну, рослини набувають симптомів, схожих із бактеріальним судинним в'яненням. Нижнє листя стає хлоротичним і злегка червоніє, а на верхньому проявляється системна крапчастість або гравірування жилок. Іноді розвивається сильна карликовість, а живці з пошкоджених маточників гинуть від загального некрозу.

Деформація кінчика пагона і викривлення верхівкової бруньки при продовженні росту міжвузлів вказують на порушення диференціації молодого листя. Таке пошкодження зазвичай викликають несприятливі умови вирощування: слабка освітленість або низький вміст нітратів у ґрунті. Скручування зовнішніх пелюсток квітки перед зрізанням або одразу після нього також пов'язане із зовнішніми факторами.

Причини деформації пелюсток:

• токсичний вплив наднизьких концентрацій етилену;
• високий вміст розчинних солей у ґрунті.

Симптоми мінеральної недостатності на гвоздиці проявляються рідко. Винятком є борне голодування, яке має специфічні й легко впізнавані ознаки. При дефіциті бору верхівкова брунька пагона перестає розвиватися, бічні пагони сильно стоншуються, а листя набуває характерного пурпурового забарвлення.