agronom.me
Меню

Виноградарство

Методи попереднього сортовивчення та випробування сортів винограду

Агрономові

5 хв читання

ВИНОГРАДАРСТВО В

Попереднє вивчення: як виявити перспективний виноград на місці

Підбір винограду за методом кліматичних аналогів — це лише перший теоретичний крок. Щоб сорт давав стабільний урожай у конкретному мікрорайоні, його необхідно перевірити в місцевих умовах. Для цього проводять попереднє сортовивчення та сортовипробування, які допомагають визначити реальну якість ягоди та напрямок використання врожаю.

Попереднє вивчення починають з експедиційного обстеження існуючих посадок безпосередньо в господарствах. Цей метод дозволяє виявити цінні аборигенні сорти, які можуть рости на ділянках у вигляді домішок до основного сортименту. Робота в полі будується за чітким алгоритмом.

  1. Обстежують виноградники в період достигання врожаю.
  2. Визначають морфологічні та господарсько-технологічні ознаки кущів.
  3. Перевіряють виявлені домішки на ідентичність відомим сортам.
  4. Заготовляють живці для розмноження та стаціонарного вивчення.

Перед розмноженням знайденого куща обов'язково перевірте його за ампелографічними довідниками. Він може виявитися вже вивченим сортом, який завезли раніше під іншою місцевою назвою.

Виявлені перспективні форми відправляють на стаціонарні ділянки для детального вивчення. Тут кущі висаджують у колекції та складають їхній повний ампелографічний опис. Особливу увагу фахівці приділяють поведінці рослин у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах.

При оцінці агробіологічних ознак винограду в полі контролюють ключові параметри виживаності та продуктивності. Агроному важливо оцінити реакцію лози на лімітуючі фактори середовища та сортову технологію вирощування. Спостереження ведуть систематично протягом усього вегетаційного періоду.

  • Стійкість до посухи, морозів та інших несприятливих факторів середовища;
  • Стійкість рослин до місцевих хвороб та шкідників;
  • Характер проходження фаз розвитку в малому річному циклі;
  • Показники плодоношення та загальної продуктивності кущів;
  • Реакція винограду на елементи сортової агротехніки.

Сортовипробування: від малих ділянок до виробничих масштабів

Сортовипробування ділять на три послідовні етапи: мале, конкурсне та виробниче. Вони дозволяють всебічно оцінити культуру перед масовим впровадженням у виробництво. Кожен етап вирішує свої завдання — від точкової оцінки клонів до виведення сорту на великі площі.

Тип випробування Коли застосовується Які сорти включають
Мале У районах з існуючим сортиментом для його покращення або уточнення спеціалізації Нові селекційні сорти, покращені клони, цінні інтродуценти. Порівняння йде зі стандартом.
Конкурсне У нових районах виноградарства або для нових напрямків використання за відсутності стандартів Сорти за кліматичними аналогами, нові та добре зарекомендовані форми.
Виробниче Для оцінки сортів на великих площах у господарствах та експериментальних базах Сорти після малого або конкурсного випробування, з колекцій та із селекційних ділянок.

Після попередніх етапів найкращі сорти направляють на державне сортовипробування. Його проводять за єдиною методикою на спеціальних держсортодільницях та колекційних базах науково-дослідних установ. Це дозволяє отримати об'єктивні дані для включення сортів до реєстру та заміни малоцінних посадок.

Усі державні сортодільниці працюють за єдиною методикою та формами звітності, що забезпечує порівнянність результатів у різних кліматичних зонах.

  • Число регіонів випробування — 11
  • Кількість держсортодільниць — близько 100
  • Сортів на одній ділянці — від 10 до 50 і більше
Показник Значення
Кількість сортів, що випробовуються 10–50 і більше

Щоб об'єктивно оцінити новий сорт винограду, його порівнюють з еталоном. Як контроль обирають тільки ті сорти, які вже районовані у вашому регіоні, збігаються з новинкою за напрямком використання та строками достигання. Усі спостереження та обліки ведуть суворо за методикою Державної комісії з сортовипробування сільськогосподарських культур.

Сорти, що порівнюються, повинні перебувати в абсолютно однакових умовах. Технологію вирощування підтримують на рівні передових господарств району, при цьому догляд має бути однаковим для кожної групи сортів і повністю відповідати їхнім біологічним особливостям.

Дані спостережень збирають та узагальнюють за кілька років. На основі цих матеріалів роблять висновок про господарську цінність винограду, що вивчається. Якщо новий сорт перевершує еталони за ключовими показниками або дає унікальну якість продукції, документи направляють до інспектури Держкомісії для його включення до числа районованих.

Як працює державна система відбору сортів

Щороку Державна комісія з сортовипробування сільськогосподарських культур скликає пленум. На цих зустрічах експерти аналізують результати роботи держсортодільниць і формують сортову політику. Учасники пленуму виконують такі функції:

  • розглядають результати випробувань, пропозиції держсортодільниць та інспектур щодо районування нових сортів, а також щодо виключення застарілих та малоцінних;
  • приймають рішення про включення до державного сортовипробування нових, перспективних сортів;
  • затверджують зміни та доповнення до методики державного сортовипробування;
  • розглядають пропозиції щодо авторства на нові сорти.

Рішення пленуму Держкомісії про сортове районування не набувають чинності автоматично. Це регламентована процедура для органів виконавчої влади. Остаточно ці рішення затверджують Ради Міністрів союзних республік.

Читайте також