Діагностика та лікування ринітів і ларингітів у сільськогосподарських тварин

Діагностика та терапія ринітів і ларингітів у тварин

Запалення слизової оболонки носової порожнини (риніт) та гортані (ларингіт) у сільськогосподарських тварин суттєво знижує продуктивність поголів'я і потребує своєчасного втручання. Первинні форми цих патологій виникають при порушенні зоогігієнічних параметрів утримання: вдиханні надмірно холодного або гарячого повітря, високій запиленості, підвищеній концентрації аміаку та сірководню. Негативний вплив також чинять вологість у приміщеннях і згодовування запліснявілих кормів. Тварин необхідно берегти від застуд і суворо контролювати склад повітря у тваринницьких приміщеннях.

При риніті хворі тварини чхають, фиркають і труться носом об предмети. Дихання стає сопучим, а вдих і видих помітно подовжуються при збереженні нормальної температури тіла. Слизова оболонка носа набрякає, гіпереміюється і може мати крововиливи. Характер випоту змінюється в міру розвитку хвороби: початковий рідкий прозорий серозний ексудат змінюється густим і в'язким катаральним, а при гнійному процесі стає жовто-зеленим, сметаноподібним і набуває неприємного запаху. На поверхні слизової можуть виникати ерозії та виразки.

• Строк одужання при гострому первинному риніті — 10–15 днів
• Тривалість гострого катарального ларингіту — 7–10 днів
• Розчин бікарбонату для промивання — 2–3%
• Розчин борної кислоти для промивання — 2–3%
• Розчин калію перманганату для промивання — 0,1%

Основним симптомом ларингіту є кашель, який на початку хвороби має сухий, короткий і болючий характер, а з накопиченням ексудату стає вологим, протяжним і менш болючим. Катаральна форма перебігає з легким пригніченням і зниженням апетиту при нормальній температурі. Фібринозна форма супроводжується різким погіршенням загального стану, відмовою від корму, високою температурою, а також напруженим диханням зі свистом і вираженою болючістю в ділянці гортані.

Для лікування запалень верхніх дихальних шляхів тварин переводять у сухі теплі приміщення, організовують обігрів горла та укутування шиї. Носові ходи при риніті промивають теплими розчинами етакридину лактату, бікарбонату, борної кислоти або перманганату калію, після чого вдувають порошок стрептоциду або норсульфазолу. При ларингіті всередину дають відхаркувальні засоби (амонію хлорид, терпінгідрат), а також застосовують антибіотики та сульфаніламіди.

Патогенез та схема лікування бронхітів і бронхопневмонії

Запальні процеси в бронхах (бронхіт) і суміжних частках легень (бронхопневмонія) становлять серйозну загрозу для життя молодих і ослаблених тварин. Первинні бронхіти та бронхопневмонії виникають під впливом протягів, при утриманні на холодних цементних підлогах без підстилки, поєнні холодною водою, вигулюванні в сиру дощову погоду, а також при перегріванні влітку. Розвитку хвороб сприяють неповноцінна годівля, скупченість, перевтома та раннє відлучення. Вторинні форми супроводжують сальмонельоз, туберкульоз, сап, диплококову септицемію, аскаридоз і диктиокаульоз.

Патогенез бронхіальних патологій пов'язаний із набряканням слизової оболонки та заповненням альвеол і дрібних бронхів ексудатом, що блокує доступ повітря в легені. Всмоктування продуктів розпаду і токсинів у кров викликає загальну інтоксикацію. При зниженій резистентності катаральне запалення швидко переходить у гнійне. При тривалій дії негативних факторів процес хронізується: тканина бронхів заміщується сполучною, втрачає еластичність, їхні просвіти деформуються, і у тварини розвивається стійке кисневе голодування.

Клінічні прояви бронхіту залежать від калібру уражених бронхів і форми перебігу патології. При проведенні обстеження важливо розділяти симптоматику різних форм захворювання:

• Макробронхіт (ураження великих бронхів): температура тіла нормальна або трохи підвищена, тварини мляві, швидко втомлюються, часто дихають і погано їдять. При аускультації прослуховуються крупнопухирчасті хрипи, перкуторні зміни відсутні.
• Мікробронхіт (ураження дрібних бронхів): температура тіла підвищується більш ніж на 1°С, дихання сильно утруднене, відзначається ціаноз слизових оболонок. При аускультації виявляються дрібнопухирчасті хрипи.
• Хронічний бронхіт: характеризується напруженим диханням, нападами сухого болючого кашлю та сухими хрипами. Хвороба помітно загострюється в сиру погоду.

Терапія бронхітів і бронхопневмоній потребує негайного переведення тварин в ізольовані теплі приміщення з хорошою вентиляцією без протягів. Для купірування запалення та запобігання ускладненням призначають комплексне лікування:

• антибіотики;
• сульфаніламідні препарати;
• відхаркувальні засоби;
• інгаляції теплих водяних парів.

Форми пневмонії та їх клінічний прояв

• Підйом температури при катаральній формі — на 1–1,5 °С
• Температура при крупозній пневмонії та плевриті — 41–42 °С
• Одужання при гострій емфіземі у спокої — 3–4 дні
• Строк відновлення при своєчасному лікуванні — 1–3 тижні

Запалення легень перебігає в катаральній та крупозній формах. Катаральна пневмонія супроводжується вогнищевим ураженням легень (серозно-слизовим, слизово-гнійним або гнійним) та запаленням бронхів. До захворювання схильний молодняк усіх видів, особливо рогата худоба">велика рогата худоба, свині та вівці. Залежно від причини виділяють аспіраційну пневмонію (потрапляння корму), гіпостатичну (застій крові) та ателектатичну (закупорка бронхів або спадання частки легені у недорозвиненого новонародженого молодняка, переважно ягнят, що гинуть у перші дні).

Розвиток бронхопневмонії провокує неспецифічна мікрофлора: пневмококи, кишкова та протейна паличка, що активізуються при застуді, гіповітамінозах та неповноцінній годівлі. Вторинна бронхопневмонія супроводжує сальмонельоз, диплококову інфекцію, туберкульоз та диктиокаульоз. Патологічний процес розвивається повільно. Із залученням альвеол температура нестабільно підвищується на 1–2 °С, з'являється болісний нападоподібний кашель, задишка, слабка аускультативна картина (аж до відсутності шумів при заповненні альвеол ексудатом), атонія передшлунків, анемія або синюшність слизових оболонок.

Крупозна (фібринозна) пневмонія характеризується гострим перебігом, стадійним розвитком і важкою інтоксикацією. Частіше зустрічається у коней. Проходить стадії гіперемії, червоної та жовтої гепатизації (ущільнення часток фібрином, припинення доступу повітря) та розрішення. Захворювання починається раптово: температура тримається на рівні 41–42 °С, сухий болісний кашель змінюється буро-жовтими носовими виділеннями, при перкусії виявляються обширні зони тупого звуку, розвиваються серцева недостатність, діарея або запор, а також жовтяниця. Інфекційна етіологія включає пастерельоз, контагіозну плевропневмонію коней та повальне запалення легень ВРХ; неінфекційна — пов'язана із сенсибілізацією до стрептококів, стафілококів та диплококів.

При надмірних фізичних навантаженнях у нетренованих тварин виникає альвеолярна або інтерстиціальна емфізема легень: тварина опускає голову, широко розставляє передні ноги, ніздрі розширені, дихання черевне. Плеврит розвивається як ускладнення пневмонії, перикардиту або поранень грудної клітки. Він супроводжується скупченням фібринозного ексудату, температурою 41–42 °С, задишкою, болючістю при пальпації грудної клітки, горизонтальною лінією притуплення при перкусії та шумами плескоту при аускультації.

Лікування та профілактика уражень легень і плеври

При виявленні перших симптомів хворих тварин негайно ізолюють у тепле приміщення, захищене від вогкості та протягів. Раціон переводять на дієтичну годівлю: надають постійний доступ до теплої води, згодовують непильне м'яке сіно або рідкі бовтанки з комбікорму.

Медикаментозне лікування має бути комплексним і включати наступні групи засобів:

• антибіотики для пригнічення патогенної мікрофлори;
• сульфаніламідні препарати;
• вітамінні комплекси для підтримки імунітету;
• відхаркувальні препарати для виведення ексудату.

Профілактика легеневих патологій будується на виключенні факторів ризику: переохолодження, перегрівання, перевтоми, вогкості та протягів у приміщеннях. У господарстві організовують повноцінну раціональну годівлю та забезпечують тваринам регулярний моціон.