Основи технології виробництва продукції у кролівництві та хутровому звірівництві

Виробництво продукції кролівництва та хутрового звірівництва є перспективним, оскільки існує висока потреба в дієтичному м'ясі, а також пуху, цінній хутровій сировині.

Кролятина не викликає алергії у людини, рекомендується для харчування дітям і літнім людям із хворим шлунком, печінкою, серцево-судинною системою. Потреба людей у продукції кролівництва та хутрового звірівництва зобов'язує студентів вивчити біологію та технологію виробництва галузі.

Мета заняття: вивчити біологічні особливості, гігієну утримання кролів, годівля норок, нутрій, виробничі процеси в технології.

Завдання 1. Вивчити господарсько-біологічні особливості кролів:

• Шлунок однокамерний, об'ємистий (200 мл), шлунковий сік виділяється постійно.
• Їдять корм 25–30 разів на добу дорослі, 50–60 разів – молодняк по 2 хвилини за один прийом.
• Дають різноманітну продукцію: м'ясо, шкурку, пух, добриво.
• Кролі за 9–10 тижнів досягають забійних кондицій.
• Плодючість у середньому 8–9 кроленят, іноді 18–19 за один окріл.
• Інтенсивність росту максимальна – в ембріональний період.
• Народжуються кроленята голими, сліпими, безпорадними, через 2 дні збільшують масу на 30 %, до 6-го дня – подвоюють масу. З 20–30 дня – прирости 40 г/добу, з 3-місячного віку 16–20 г. У віці 3,5–5 міс важать 2,5–3,5 кг.
• Молоко кролиць у 4 рази поживніша за коров'яче: 10–20 % жиру, 13–15 % білка, 1,8–2,1 % – лактози.
• Самців пускають у злучку у віці 6 міс. Навантаження 8 самок на 1 самця.

Завдання 2. Ознайомитися з господарсько-біологічними особливостями нутрій та норок:

• Шлунок однокамерний, кишечник у 8–10 разів довший за тіло. Вони не пристосовані до перетравлення клітковини, близькі за годівлею до свині.
• Закінчується ріст у 1,5 року.
• Статева зрілість – у 3–4 місяці, злучають у 7–9 місяців.
• Плодючість 5–7 цуценят (до 18). Поєднують вагітність із лактацією.
• Тривалість вагітності 130 днів (127–137).
• Новонароджені важать 150–200 г, народжуються зрілими і зрячими, опушеними, здатними харчуватися молоком матері та звичайними кормами з перших днів.
• Щеня відбувається вночі або рано-вранці. У самки після щеніння чорний кал через з'їдену плаценту.
• Вбивають нутрій у віці 6–7 місяців при досягненні живої маси 4,2–4,5 кг.

Завдання 3. Описати способи утримання кролів:

нутрій:

норок:

Завдання 5. Вивчити особливості відтворення кролів та вирощування кроленят.

• Злучка – ручна, правильний підбір кролиць до самців. До злучки необхідно годувати так, щоб вгодованість кролиць була середня.
• Вік першої злучки: самок 4–5 міс, або 5–6 міс (для великих порід), самців – 6 місяців.
• Для злучки самку підсаджують у клітку до самця, спостерігають за спарюванням, повторна злучка через 5–15 хвилин. Після злучки самку прибирають у свою клітку. Перевіряють самку на статеву охоту через 5 днів: її знову поміщають у клітку до самця, якщо вона йде від самця – її вважають сукрольною.
• На 12–15 день перевіряють методом пальпації живота сукрольність, фіксують дату злучки.
• Злучка на фермі повинна бути стиснутою (5–6 днів), окріл дружний.

Для отримання якісних шкурок складають план забою тварин.

Таблиця 1 – Строки народження та забою молодняка на м'ясо та шкурки

• Для отримання великої кількості приплоду застосовують ущільнені окроли, тобто частково поєднують лактацію кролиць із сукрольністю.
• Для планування виробничих процесів у технології кролівництва складається план злучок та окролів.

Таблиця 2 – Приблизний календар злучок та окролів

• До окролу кролиці повинні бути забезпечені гніздовими маточниками, великою кількістю чистої підстилки. За 5 днів до окролу – гнізда мають бути продезінфіковані.
• Окріл відбувається вночі (в основному) за 16–20 хвилин. Кроленята народжуються маленькі, голі, сліпі.
• Якщо у кролиці багато кроленят, то частину з них на 2–3 день можна пересадити до іншої самки, більш молочної.
• Кроленят, яких підкладають, необхідно очистити від пуху материнського гнізда, обтерти пухом нової самки, вкласти і закрити гніздовим пухом.

• На 5 день у кроленят з'являється пушок.
• На 10 день відкриваються очі, на 16–18 – виходять із гнізда і куштують корм.
• Після виходу кроленят із гнізда потрібно зібрати гніздовий пух, очистити та продезінфікувати клітки.
• Традиційний строк відсадження кроленят від матерів 30–45 днів.
• При ущільнених окролах самку покривають на 1–2 день після окролу, кроленят відсаджують за кілька днів до окролу матері.
• При напівущільнених окролах – самку покривають на 15 день після окролу, а відсадження кроленят проводять у віці 40–45 днів.
• Відсаджених кроленят сортують за статтю та утримують групами до 3 місяців по 5–6 голів, з 3 до 5 місяців у кожній клітці утримують до 4 самок або по одному самцю.

Завдання 6. Ознайомитися з методикою збирання та зберігання пуху кролів.

Збирання пуху, забій кролів та первинна обробка продукції

Дорослих кролів пухових порід общипують кожні півтора місяця, орієнтуючись на довжину волоса 5–6 см. Основний метод збирання сировини — акуратне вищипування, яке починають зі спини тварини. У молодняка пух збирають поетапно у суворо визначені строки. Перший збір проводять у віці 2–2,5 місяців, щоб ніжний волос не встиг звалятися. Другий збір планують у 4–4,5 місяці, а третій — у 6–6,5 місяців.

Зібраний пух зберігають у щільно закритих ящиках розміром 80 × 50 см, що вміщують по 5–6 кг сировини. Для запобігання звалюванню пуху на дні ящиків вертикально встановлюють кілочки на відстані 10–12 см один від одного. Захистити продукцію від молі допомагають підвішені всередині ящиків мішечки з нафталіном.

Для забою кролів використовують кілька практичних методів: удар ребром долоні або круглою палицею по потилиці, удар по лобу, носовій кістці або тім'ю, або електрооглушення. Відразу після цього тушку необхідно підвісити на гаки та правильно розібрати. Нижче наведено покрокову інструкцію з обезкровлювання, знімання шкірок та нутрування.

1. Підвісьте оглушену тварину за одну або обидві задні лапи на гачки з V-подібним прорізом.
2. Обезруште та обезкровте тушку: правою рукою заведіть вільну задню лапу за спину із заломом, притримуючи тушку лівою рукою. При поганому стоці крові розріжте ножем носову перегородку або видаліть одне око.
3. Відділіть вуха, потім відріжте передні лапи по п'ястковий суглоб, попередньо зробивши круговий надріз навколо зап'ястного суглоба та надломивши його.
4. Огляньте хутро та видаліть кров'яні плями або бруд тампоном, змоченим у воді.
5. Зробіть круговий надріз навколо скакальних суглобів задніх лап, потім проведіть надрізи по внутрішній стороні гомілки та стегна через центр анального отвору.
6. Зніміть шкірку трубкою (допускається і знімання пластом із розрізом посередині черева), стягуючи її від хвоста до голови без застосування ножа, звільняючи передні лапи. Обережно підріжте тканини навколо очей, носа та губ для знімання з голови.
7. Проведіть нутрування: зробіть розріз по білій лінії живота від анального отвору до грудної клітки, видаліть жовчний та сечовий міхури. Розріжте лонне зрощення, витягніть шлунково-кишковий тракт, а також печінку, серце, легені, трахею та стравохід. Нирки обов'язково залиште при тушці.
8. Відріжте голову між потиличною кісткою та першим шийним хребцем.

Після завершення нутрування проводять ретельний огляд м'язів голови, тушки та внутрішніх органів тварини. Особливу увагу звертають на відсутність патологічних змін, ступінь обезкровлювання та якість зачистки. При туалеті тушки видаляють побитості, залишки крові та волосся, а також зачищають шийний заріз. Потім тушку промивають теплою водою з душу та формують, заправляючи кінці передніх лап у розрізи на грудній клітці між третім та четвертим ребрами.

Субпродукти — голову, легені, печінку, серце, нирки та селезінку — ретельно очищають від забруднень. Харчовий жир-сирець знімають зі шлунка та кишечника безпосередньо в процесі нутрування тушок. В охолодженому вигляді такий жир зберігається не більше 2–3 днів. Для більш тривалого зберігання його необхідно заморозити або засолити.

Первинна обробка отриманих шкірок включає підготовку тушки, знімання, обрядку, знежирення та консервування. Основним і найбільш надійним методом консервування є прісно-сухий спосіб. Кислотно-сольовий метод застосовується на практиці значно рідше. Вихід м'яса безпосередньо залежить від породи кроля.

Санітарні вимоги, карантин та правила перевезення

Заразні хвороби в кролівництві становлять серйозну загрозу, оскільки швидко вражають усе поголів'я ферми. Головним бар'єром для інфекцій служить суворий карантин усіх нових та призначених до продажу тварин. Для цього на фермі обладнують ізольовані клітки, розташовані в окремій зоні. Обслуговувати карантинну групу повинен виділений персонал, який не має доступу до інших приміщень господарства.

Карантинну зону повністю укомплектовують індивідуальним інвентарем: халатами, спецвзуттям, відрами, мітлами та скребками. При вході в ізолятор обов'язково вкладають дезінфекційний килимок, який регулярно просочують розчином креоліну. На аматорських і присадибних фермах також необхідно мати резервні ізольовані клітки. Вони потрібні для тимчасового утримання куплених тварин або ізоляції кролів із підозрою на хворобу.

Для транспортування кролів використовують спеціальні клітки, які підходять для більшості видів транспорту. Максимальний час перебування тварин у дорозі обмежений. Племінний молодняк дозволяється купувати тільки в господарствах, офіційно благополучних щодо заразних хвороб.

• Строк карантину тварин — 30 днів
• Розмір транспортної клітки — 50 × 26 × 40 см
• Ліміт часу в дорозі — не більше 3 діб
• Температура води для миття тушок — 25–30 °С

Контроль здоров'я стада та вибракування

Регулярний огляд поголів'я — основа профілактики інфекцій на кролівничій фермі. Проводити його потрібно регулярно для виявлення перших ознак зараження. Здорова тварина активна, добре їсть і вирізняється блискучим гладким хутром. Хворі кролі малорухливі, відмовляються від корму, виглядають виснаженими, а їхній волосяний покрив стає скуйовдженим і тьмяним.

При огляді кролівник контролює фізичний стан тварин. Особливу увагу звертають на очі, ніс, лапи, статеві органи, вуха (на наявність кліщів, що викликають вушну коросту), а у самок — на соски та молочні залози. Порушення в роботі органів дихання видають нежить і хрипота, а шлунково-кишкові розлади проявляються у вигляді проносів, запорів або здуття живота. При виявленні будь-яких ознак нездужання тварин негайно ізолюють або забивають.

Жорстке вибракування не тільки зупиняє поширення інфекції, а й працює як інструмент селекції. Виводячи ослаблених особин із відтворення, кролівник формує стійке до хвороб племінне стадо. Це дозволяє знизити падіж і підвищити загальну продуктивність ферми в майбутньому.

Методи та режими дезінфекції

Дезінфекція дозволяє знищити патогенних мікробів в оточенні тварин. Одночасно з нею проводять боротьбу з переносниками хвороб — дезінсекцію проти членистоногих і дератизацію проти гризунів. Знезараженню підлягають приміщення, клітки, інвентар, спецодяг, транспорт і гній.

Будь-який обробіток суворо ділиться на два послідовні етапи. Спочатку проводять ретельне механічне очищення. Воно знижує мікробне навантаження і відкриває доступ дезінфікуючим засобам до поверхонь, що обробляються.

1. Приберіть із кліток і приміщень сміття, гній, залишки корму та підстилки.
2. Вимийте та вискрібіть дерев'яні елементи гарячою водою з додаванням мила або соди.
3. Проведіть фізичну або хімічну дезінфекцію.

Для знезараження використовують механічні, фізичні та хімічні методи, комбінуючи їх для максимального ефекту. Наприклад, гній спочатку вкладають у купи для біотермічного самозігрівання, а потім проливають дезінфікуючим розчином. Металеве обладнання та клітки часто обробляють полум'ям паяльної лампи, а інвентар у погожі дні виносять під прямі сонячні промені.

При використанні термічного методу важливо суворо дотримуватися температурних і часових режимів. Кип'ятіння є найбільш доступним і надійним способом знезараження. Воно дозволяє гарантовано знищити збудників будь-яких інфекцій.

Хімічну дезінфекцію проводять розчинами, аерозолями або газами. Препарати наносять шляхом обприскування, протирання або занурення інвентарю в робочі розчини. Профілактичний обробіток усієї ферми роблять двічі на рік — перед зимово-весняним паруванням і восени.

• Огляд кролівниками — не рідше 2 разів на місяць
• Розчин соди для миття дерева — 2%
• Профілактична дезінфекція — 2 рази на рік

Поточну дезінфекцію з побілкою приміщень проводять перед кожним окролом і переміщенням кролів (відсаджування молодняку, пересаджування ремонтних тварин тощо). Ясла, годівниці та поїлки обробляють не рідше одного разу на десять днів. У разі виникнення заразної хвороби на фермі встановлюють карантин і регулярно проводять вимушену дезінфекцію, приблизно через кожні 3–5 днів.

Заключну дезінфекцію роблять після зняття карантину.

У кролівницьких господарствах слід ретельно виконувати режим дезінфекційних обробок. Наприклад, не слід забувати, що перед завезенням тварин на нову ферму всю її територію, виробничі та підсобні приміщення треба добре очистити і продезінфікувати.

Не можна без попередньої обробки використовувати клітки, що звільнилися від полеглих або вибракуваних тварин. Категорично забороняється використовувати для перевезення кормів транспорт, в якому возили гній. Слід раз на місяць влаштовувати санітарний день для генерального прибирання ферми. Його можна поєднувати з поточною дезінфекцією.

Дератизація – боротьба з гризунами – переносниками інфекційних хвороб. У кролівницьких господарствах ця боротьба зводиться до знищення в основному щурів і мишей. Щури часто калічать кроленят, відкушуючи їм лапки, що провалилися крізь сітку. Іноді вони прогризають дерев'яні стінки і проникають у клітку. Крім того, у кролиць, що годують, присутність щурів викликає сильне занепокоєння і злість. Це тягне за собою втрату апетиту, зниження молочності, травмування кроленят, які, лякаючись, починають відставати в рості, часто страждають на розлади шлунково-кишкового тракту, а часом і на хвороби центральної нервової системи.

Існує кілька методів боротьби з гризунами:

• механічний;
• хімічний;
• біологічний.

Найбільш поширений і ефективний хімічний спосіб знищення гризунів. Щури і миші в кролятнику поїдають залишки мішанок, зерно і т. д. На цьому і заснований хімічний спосіб боротьби. Гризунам підкладають у нори отруєні принади.

Принади готують дуже обережно, так, щоб не розпорошити порошок отрути і не вдихнути його з повітрям. Після роботи з отрутою необхідно ретельно вимити руки теплою водою з милом, а посуд – 2 %-ним розчином соди. Керувати дератизацією із застосуванням отрут повинні або ветеринарні працівники господарства, або фахівці санепідемстанції.

До біологічних методів боротьби з гризунами належить використання їхніх природних ворогів і збудників інфекційних хвороб. У домашніх умовах ця боротьба зводиться до використання котів, іноді їжаків. Готують також бактеріальні принади, що викликають загибель гризунів від інфекційних хвороб. Застосовують і комбіновані препарати, наприклад, бактокумарин. Він являє собою поєднання бактеріальних засобів і зоокумарину.

Механічні засоби дератизації бувають:

• багаторазової дії (пастки-самолови, ятері та ін.);
• одноразової дії (пружинні капкани і т. д.).

Всі їх доцільно ставити поблизу нір або в місцях найчастішої появи гризунів. Тут також треба класти принади: хліб, сир, овочі, сало і т. д.

До дезінсекції відносять заходи щодо знищення шкідливих комах (і їх личинок), які переносять збудників заразних хвороб, самі паразитують на тваринах і забруднюють корми. Для дезінсекції також використовують механічні, фізичні, хімічні та біологічні засоби. З механічних способів боротьби з комахами в приміщеннях найбільш поширений спосіб лову їх на липкий папір.

Фізичні засоби широко використовують для дезінсекції. Дуже ефективне застосування високих температур (вогонь, сухий жар, кипляча вода). Полум'ям паяльної лампи добре обробляти щілини приміщень і кліток для знищення кліщів. Після припікання щілини слід замазати (глиною, фарбою, побілкою і т. д.).

До біологічних засобів боротьби з комахами в першу чергу слід віднести птахів.

Для боротьби з комахами і кліщами є низка ефективно діючих хімічних засобів (інсектициди). Серед них знаходяться і деякі загальновідомі дезінфікуючі препарати, наприклад, креолін.

Інсектициди діляться на чотири групи: контактні речовини – комахи гинуть від зіткнення з ними; кишкові засоби – вбивають комах при потраплянні до них у кишечник з їжею і водою; фумігантні засоби, що діють на органи дихання; репеленти, відлякуючі препарати.

Для боротьби з мухами та іншими комахами найчастіше обприскують приміщення 0,5–2%-ними водними розчинами хлорофосу, а також 2%-ними емульсіями трихлорметафосу і СК-9. Всі ці обробки ведуть за призначенням і під безпосереднім керівництвом ветеринарних лікарів.