Вапнування та удобрення ґрунту в теплиці органікою та золою

Цільовий рівень рН та базова органіка

Для теплолюбних культур закритого ґрунту кислотність ґрунту має вирішальне значення: на кислих підзолистих, дерново-підзолистих ґрунтах і торфовищах Середньої смуги з показником рН = 3,5–4,5 вони рости не будуть. Ґрунтовий розчин необхідно змістити до значення рН = 5,5–6,5, близького до нейтрального. Постійні вимірювання при цьому не потрібні — достатньо вносити розкислювальні добрива та виключити закислювальні. Ризику перелужнювання немає: обсяг речовин, що вносяться, неспівставний із загальною товщею ґрунту.

• Вихідний рН кислих ґрунтів — 3,5–4,5
• Цільовий рН у теплиці — 5,5–6,5
• Норма компосту або перегною — від 1 відра/м²
• Норма внесення золи — від 1–2 ст. л. до 1 склянки/м²
• Норма вапнякового борошна — 1 склянка/м²

Основа заправки тепличної грядки — компост або гнойовий перегній. Це повноцінні та взаємозамінні органічні добрива. Вони насичують ґрунт елементами живлення, підвищують вміст гумусу та покращують фізичну структуру ґрунту, надаючи йому пухкості. Базова норма починається від 1 відра на 1 м² і нижче, залежно від наявних запасів. Якщо обсягу органіки не вистачає на всю площу, її доповнюють деревною золою.

Зола слугує чудовою добавкою до органіки, усуваючи можливий дефіцит мікро- та макроелементів. У ній міститься весь спектр елементів живлення рослин у вигляді сухого залишку, за винятком азоту, який згорає повністю. Вносити золу краще восени. При весняному внесенні її ретельно перемішують із ґрунтовим шаром. Дозування становить від 1–2 столових ложок до 1 склянки на 1 м² — залежно від кількості внесеного компосту або перегною.

Комплексний підбір елементів та правила поєднання

Найбільш збалансоване живлення в малому обсязі ґрунту (у теплицях, розсадних ящиках та при горщиковому вирощуванні) дає комбінація з трьох компонентів:

• компост або гнойовий перегній;
• деревна зола;
• рідкий гумат із повним складом мікроелементів у хелатній формі.

Рідкий гумат вносять навесні один раз, розводячи за інструкцією для основного добрива. На ґрунті, багатому на органіку, така заправка не викликає перегодовування — токсичне перенасичення відбувається не від весняного внесення, а від подальших частих підживлень. Зола при цьому зв'язується органо-мінеральними колоїдами і стає абсолютно безпечною для кореневої системи.

Внесеного запасу речовин рослинам цілком вистачає для формування кількох китиць томатів або 1–2 плодів динь і кавунів. Рослини витрачають елементи економно: мінерали спочатку спрямовуються на побудову стебел і листків, а потім перерозподіляються у насіння, що формується. Відчужувана вегетативна маса складається переважно з вуглецево-кальцієвого остова з невеликим вмістом магнію, сірки та фосфору.