Особливості вирощування розсади баклажанів у захищеному та відкритому ґрунті

Біологічні особливості та вибір ділянки для баклажанів

Батьківщина баклажанів — Індія та Бірма. Плоди баклажанів містять речовини, що сприяють зниженню рівня холестерину в крові. Вони корисні також людям із захворюваннями печінки, нирок, серця та шлунка.

У баклажана доволі тривалий вегетаційний період (100—180 днів), він спочатку розвивається вкрай повільно. Пророщене насіння баклажана висівають для розсади в середині лютого.

Для вирощування баклажанів обирають захищені від холодних вітрів ділянки, краще південні схили, добре прогріті сонцем. За відсутності природного захисту рослини слід висівати поблизу високих кулісних культур:

• бобів;
• гороху;
• кукурудзи.

Надійніше мати для цієї культури грядки під тимчасовим утеплювальним матеріалом або теплички заввишки близько 1 м із високородючим і пухким ґрунтом.

Технологія вирощування та загартовування розсади

Агротехніка вирощування баклажанів приблизно така сама, як для томатів та перцю, проте треба мати на увазі, що порівняно з ними ця рослина довше і важче відновлює пошкоджену кореневу систему. Тому розсаду баклажанів краще вирощувати в горщиках і стаканчиках.

Добре використовувати готові торфоперегнійні кубики. Зручні як тара і нижні половинки синтетичних дволітрових пляшок з-під мінеральних і фруктових вод.

Під час росту розсаду регулярно поливають і підживлюють добривами для кімнатних квітів. З появою другого листка і до утворення четвертого помітний вплив на якість розсади має укриття рослин темним матеріалом з 18 години вечора до 6 години ранку.

До садіння розсада буває готова через 70—80 днів, коли виростає до 20 см, має розвинену кореневу систему, 8-9 справжніх листків і перші бутони. Щоб таку розсаду загартувати, її при температурі вище 15 °С частіше виносять на відкрите повітря. В інший час температуру підтримують на рівні 18-21 °С. При постійній високій вологості та великій кількості тепла рослини сильно витягуються і стають ніжними.

Здорову, сильну розсаду висаджують у відкритий ґрунт разом із грудкою землі, коли мине небезпека поворотних холодів. У захищені грядки її можна переносити на два-три тижні раніше.

Розсаду невисокої якості добре використовувати для декоративних цілей. Підсаджена до перців, базиліку, майорану, нагідок, вона створює незвичні композиції на городі, зачаровуючи навіть без плодів своїм великим сіро-зеленим або блідо-фіолетовим оксамитовим листям і доволі великими білими та бузковими квітками, що нагадують картопляні.

Залежно від висоти та розлогості рослини розташовують на відстані 30—40 см одна від одної та близько 70 см між рядами. Підготовлені лунки попередньо поливають, вносять у них по 1 столовій ложці суперфосфату та калію. Після садіння ґрунт мульчують перепрілим гноєм або іншим відповідним матеріалом і рясно поливають. Надалі поливають через кожні два-три дні. Дуже важливо, щоб ґрунт був увесь час пухким, добре пропускав повітря та воду.

Подкормка и формирование куста баклажана

Особливості підживлення та догляду за баклажанами

Через два тижні після висаджування розсади та на початку утворення зав'язі рослини підживлюють. Більше, ніж томату чи перцю, потрібні баклажану органічні добрива. Однак високі їхні дози, сприяючи буйному росту зелені, знижують урожай. Фосфор, навпаки, прискорює дозрівання плодів, а калій підвищує опірність рослин хворобам.

Важливі в живленні баклажана і мікроелементи: молібден, бор, мідь. Ось чому для підживлення рекомендується застосовувати повні комплексні добрива. Двох-трьох рідких підживлень за сезон буває цілком достатньо.

На висоті 25-30 см для посилення галуження верхівки стебел рослин прищипують. Баклажани зазвичай не потребують підгортання та опори, оскільки самі по собі доволі міцні та стійкі.

Одна з особливостей баклажанів — скидання частини квіток. Причина такого неприємного явища — занадто довгий світловий день, нестача тепла та надмірна вологість або сухість. Тому при низькій зав'язуваності плодів рекомендують проводити штучне запилення:

• сухим м'яким пензликом перенести пилок з однієї квітки на іншу;
• просто злегка потрясти гілки.

Незважаючи на те, що баклажан належить до самозапильних рослин, штучне запилення приносить позитивні результати. Наприкінці липня при правильному формуванні кожна рослина повинна мати 3-4 бічних пагони з п'ятьма-шістьма рівномірно розташованими плодами. Інші квітки та зав'язі видаляють.

Збирання, зберігання та отримання насіння баклажанів

Плід баклажана — багатокамерна ягода. Форма плодів химерна і різноманітна: вони бувають кулястими, грушоподібними та циліндричними. Стиглі плоди утворюються через місяць після початку цвітіння. Збирають їх, коли шкірка стає блискучою і ніби лисніє. Не чекаючи згрубіння плодів, їх зрізають секатором із частиною плодоніжки — так вони краще зберігаються.

Якщо під вагою врожаю вони будуть нахилятися, не завадять тимчасові опори. Прибрати всі плоди необхідно до настання заморозків. Якщо з будь-яких причин на кущах залишилося багато недорозвинених, великих зав'язей, їх слід пересадити в ґрунт теплиці, що обігрівається, або перенести в контейнери чи балконні ящики для квітів і поставити в тепле та світле приміщення, де вони підростуть і досягнуть стиглості.

Зібрані з гілок плоди зберігаються близько місяця в сухому провітрюваному приміщенні. Певний час їх можна зберігати в холодильнику, а найкраще використовувати в їжу та на переробку, поки вони свіжі та пружні.

Нескладно отримати власне насіння баклажанів. Для цього відбирають найміцніший і найздоровіший кущ. Щоб уникнути перезапилення, квітки на ньому вкривають марлевими мішечками у кілька шарів. Із зав'язей, що ростуть, залишають на кожній рослині одну-дві, які утворилися раніше за інші, решту видаляють. Визрівання плодів триває близько двох місяців, після зняття їх доспівають ще й вдома. Насіння витягують із повністю дозрілих плодів. У середньому один плід дає близько 200 штук або 1 г насіння. Схожість його зберігається до 6 років.