Методика еколого-економічної оцінки сучасних технологій зрошення в сільському господарстві

У результаті впровадження систем планування зрошення у сільськогосподарське виробництво забезпечуються:

• оптимізація водного, поживного режимів ґрунтів та мікроклімату на основі застосування технології дощування, що забезпечують збільшення урожайності не менш ніж на 20%;
• зниження втрат зрошувальної води на поверхневий стік та інфільтрацію до 20%, зменшення вимивання хімічних та поживних речовин із ґрунту в підземні води та природні водні джерела за рахунок розробки нових технічних засобів і технологій поливу, методів управління зрошенням, проєктування та оцінки якості технологічного процесу;
• економія енергетичних та матеріально-технічних ресурсів на 15-20%;
• підвищення продуктивності праці не менш ніж на 50%.

Економічна ефективність нових технологій і техніки визначається за їхнім впливом на поліпшення кінцевих показників сільськогосподарського виробництва, головним чином, на приріст прибутку за рахунок підвищення урожайності культур і продуктивності тварин, поліпшення якості продукції, скорочення витрат праці та зниження собівартості виробництва продукції.

Еколого-економічна оцінка ефективності зрошення проводиться відповідно до нормативно-методичних документів (Методичні рекомендації щодо оцінки ефективності інвестиційних проєктів (2-га ред. Офіційне вид. - М.: Економіка, 2000) та Методичні рекомендації щодо оцінки ефективності інвестиційних проєктів меліорації сільськогосподарських земель (РД-АПКЗ.00.01.003-03), основні положення яких відповідають міжнародним стандартам, що забезпечує методичну базу техніко-економічного обґрунтування конкретних проєктів.

Як інтегральний показник оцінки економічної ефективності використано приріст чистого дисконтованого доходу, що визначається на основі дисконтування грошових потоків (операційних, інвестиційних, фінансових), а допоміжного - строк окупності капітальних вкладень.

В основу оцінок ефективності покладено такі основні принципи, застосовні до будь-яких типів інноваційних проєктів у галузі меліорації, незалежно від їхніх технічних, технологічних, фінансових, галузевих або регіональних особливостей:

• реалізованість технологій зрошення оцінюється можливістю реалізації його технічного, ресурсного, екологічного та фінансового забезпечення;
• розгляд результатів технологій зрошення впродовж усього його життєвого циклу (розрахункового періоду) - від початку впровадження до завершення;
• вартісна оцінка всіх видів витрат і результатів на основі моделювання пов'язаних із технологіями зрошення потоків грошових надходжень і витрат за розрахунковий період;
• зіставність умов порівняння різних варіантів технологій зрошення;
• врахування впливу фактора часу. При оцінці ефективності повинні враховуватися можливі зміни в часі: площ і урожайності зрошуваних земель, умов господарювання, соціально-економічної ситуації; різні строки служби технічних засобів та обладнання, необхідність інвестицій на капітальний ремонт протягом розрахункового періоду; нерівноцінність різночасових витрат і результатів.

- оцінка ефективності здійснюється зіставленням ситуацій із застосуванням різних технологій зрошення, в основу оцінки ефективності закладаються прирости грошових надходжень і витрат, одержувані кожним з учасників проєкту;

• принцип позитивності та максимуму ефекту: при порівнянні альтернативних варіантів перевага повинна надаватися варіанту з найбільшим значенням ефекту;

• врахування впливу факторів невизначеностей та ризику, що супроводжують реалізацію проєкту.

Ефективність оцінюється за приростним грошовим потоком. Приростний грошовий потік визначається як різниця між грошовими потоками за варіантами із застосуванням різних технологій зрошення.

У розрахунках ефективності грошові надходження і витрати виражаються в незмінних цінах на певну дату (наприклад, на момент проведення розрахунків). При цьому всі вартісні показники повинні бути виражені в цінах на одну й ту саму дату, і ця дата повинна бути обов'язково вказана.

У розрахунках ефективності використовуються ціни сільськогосподарської продукції, що включають у себе надбавки та знижки за її якість, але не включають дотації та ПДВ.

У розрахунках ефективності використовуються, насамперед, ціни, що склалися в рік реалізації технологій зрошення на оптових і роздрібних ринках, біржах, ярмарках, а також при продажі сільськогосподарської продукції заготівельним організаціям, переробним підприємствам та іншим стороннім фірмам.

У разі відсутності в регіоні цін, що склалися на ту чи іншу продукцію, її ціна визначається в такому порядку: обсяг виробленої продукції переводиться в кормові одиниці (овес) на основі зональних коефіцієнтів, а потім множенням на коефіцієнт 0,8 - у зернові одиниці - пшеницю, на яку в даному регіоні вже є ціни, що склалися.

Основним показником ефективності є дисконтований приріст чистого доходу, що визначається як накопичене за весь розрахунковий період сальдо приростного грошового потоку.

Приріст чистого дисконтованого доходу при реалізації технологій зрошення за рекомендаціями науково-технічних матеріалів може бути розрахований на основі рівняння:

NPV = Y 4{3i - C - K) { l + E) - \ де NPV- чистий дисконтований дохід, руб/га;

Е - річна відсоткова ставка, %;

Т - розрахунковий період, роки;

К - капітальні вкладення, руб/га;

Еф - ефект, що отримується в результаті реалізації проєкту, руб/га:

Еф = Еор+ Ееп + Е„ + Еу, де Еор - ефект від зрошення у вигляді приросту вартості виробленої сільськогосподарської продукції, руб/га;

Впровадження сучасних систем зрошення потребує точного розрахунку окупності. Звичайного порівняння урожайності до і після поливу для цього недостатньо. Щоб отримати реальну картину, необхідно оцінювати еколого-економічний ефект комплексно. Нерівномірний полив, відхилення вологості від норми та вимивання поживних речовин напряму впливають на прибутковість господарства.

Розрахунок економічної вигоди від поливу

Рішення про купівлю зрошувальної техніки приймають на основі розрахунку чистого економічного ефекту. Він має прагнути до максимуму протягом усього розрахункового періоду експлуатації обладнання. Для оцінки ефективності використовують формулу, яка підсумовує виручку від прибавки врожаю і віднімає всі супутні витрати. Такий підхід дозволяє уникнути подвійного рахунку капітальних вкладень.

Е_ор = Σ [ ΔB_t − C^е_t − ΔC^с/г_t − C^пр_t − C^у_t − C^п_t + ЛC_t ] → max

У цій формулі враховують такі показники:

• ΔB_t — приріст виручки від продажу продукції, отриманої за рахунок поливу конкретною технікою у році t (руб.);
• C^е_t — щорічні експлуатаційні витрати на полив без урахування амортизації на реновацію (руб.);
• ΔC^с/г_t — приріст щорічних витрат на вирощування культур на зрошуваних землях (руб.);
• C^пр_t — щорічні витрати на екологічні заходи: підтримання родючості ґрунтів та охорону водних ресурсів (руб.);
• C^у_t — розмір збитку навколишньому середовищу від проведення зрошення у році t (руб.);
• C^п_t — сума прямих та непрямих податків (руб.);
• ЛC_t — ліквідна вартість основних фондів, що вибувають у році t (руб.).

Для розрахунку приросту витрат на виробництво та експлуатацію використовують просту залежність. У ній підсумовують витрати на вирощування продукції та витрати на утримання меліоративних систем. Приріст виручки від зрошення в конкретному році розраховують окремо з урахуванням потенційної урожайності. Це дозволяє точніше спрогнозувати майбутні фінансові надходження.

С = С_с/г + С_м

• С_с/г — приріст щорічних витрат на виробництво сільськогосподарської продукції (руб/га);
• С_м — приріст щорічних витрат на експлуатацію та утримання меліоративних систем (руб/га).

Приріст виручки від зрошення (ΔB) у конкретному році розраховують за формулою:

ΔB = Ц × (У^ор − У^тех) × K₁ × K₂ × K₃ × F_ор × α_j × КЗВ

Для обчислень вам знадобляться такі дані:

• Ц (або q_j у році t) — регіональна оптова ціна реалізації культури (руб/ц);
• У^ор — потенційна урожайність культури на поливі при оптимальних умовах, яку беруть за даними держсортодільниць (ц/га);
• У^тех — урожайність без поливу (ц/га);
• K₁ — коефіцієнт рівномірності зволоження конкретною дощувальною машиною;
• K₂ — коефіцієнт зниження врожаю через відхилення вологості ґрунту від оптимальної;
• K₃ — коефіцієнт, що враховує дефіцит мінерального живлення в ґрунті;
• F_ор — площа поливу (га);
• α_j — частка культури в сівозміні;
• КЗВ — коефіцієнт земельного використання.

Оцінка екологічних ризиків та відверненого збитку

Якість поливу напряму визначає екологічну безпеку та економію ресурсів. Роботу дощувальних машин оцінюють через спеціальний екологічний коефіцієнт. Вологість у кореневмісному шарі також має перебувати в суворо визначених межах. Для цього у формулу вводять показники початкових і кінцевих вологозапасів активного шару ґрунту.

Екологічний коефіцієнт якості поливу (К_я) розраховують за формулою: К_я = К_м × К_д, де К_м — коефіцієнт ефективності поливу за Крістіансеном.

• Коефіцієнт рівномірності природного дощу (Кд) — 0,9
• Приріст родючості ґрунтів у розрахунках (ΔS) — у частках від одиниці
• Частка культури в сівозміні (αj) — у частках від одиниці

Коефіцієнт відхилення вологості кореневмісного шару ґрунту від оптимальної розраховують за початковими (W_н) та кінцевими (W_к) вологозапасами активного шару ґрунту за розрахунковий період (мм) відносно вологозапасів найменшої вологомісткості (W_кв, мм).