Система раціонального удобрення овочевих культур у відкритому ґрунті
3 хв читання
Раціональна система удобрення в овочівництві орієнтована на створення оптимальних умов живлення рослин та підтримання високої родючості ґрунтів. В її основі лежить дробове внесення елементів під заплановану урожайність. Загальну потребу в добривах розраховують балансовим методом, враховуючи потенціал сорту та динаміку винесення поживних речовин у міру росту. Усі добрива поділяють на три групи: основні, припосівні (присадибні) та ті, що вносяться під час підживлення.
Основне добриво вносять до сівби або садіння під осінню оранку та першу весняну культивацію. Зазвичай під зяб заробляють повну норму органіки, а також половину або дві третини фосфорних та калійних добрив. Половину азотних добрив вносять під першу весняну культивацію, рідше — під основний осінній обробіток ґрунту. Припосівне внесення забезпечує швидкий ріст сходів або розсади, поки їхнє коріння не досягло зони основного добрива.
- Припосівне добриво — 5–10 кг/га д.р. кожного елемента (азоту, фосфору, калію)
- Витрата перегною для суміші — 2–5 т/га
- Глибина заробки підживлень — 12–14 см
- Відстань від рядка при внесенні — 14–16 см
Строки та правила проведення підживлень
Залишкову норму добрив ділять на два-три підживлення. Вони стимулюють наростання вегетативної маси в період формування асиміляційного потенціалу і важливі при утворенні продуктових органів. Строки та цілі підживлень прив'язані до конкретних фаз розвитку культури.
- Перше підживлення. Проводиться у фазі 2–3-го справжнього листка (через 2–4 тижні після сходів) або через півтора-два тижні після висаджування розсади.
- Друге підживлення. Проводиться на початку формування продуктових органів.
- Третє підживлення. Застосовується для коригування росту та розвитку рослин. Його можуть проводити як останнім, так і в інтервалі між першими двома.
Якщо система живлення суворо витримана, а зовнішні умови сприятливі, обмежуються лише двома першими підживленнями. Їхні норми та склад за елементами живлення підбирають індивідуально. Ці показники напряму залежать від родючості ґрунту та культури, що вирощується.
При дефіциті вологи в ґрунті підживлення проводити не можна. Вони викличуть надмірну концентрацію ґрунтового розчину, що призведе до пригнічення рослин.
Підживлення проводять за допомогою культиваторів-рослинопідживлювачів. При гострому дефіциті макро- або мікроелементів використовують позакореневі підживлення по листку. Часто таке обприскування поєднують з обробкою рослин засобами захисту від хвороб та шкідників.
| Параметр позакореневого підживлення | Значення |
| Концентрація добрив | 10–15 г на 1 л |
| Витрата робочого розчину на 1 га | 400–600 л |
Кожна культура має свої особливості мінерального живлення. Розрахунок норм добрив має бути суворо індивідуальним — з урахуванням винесення елементів на одиницю урожаю, родючості ґрунту та запасів рухомих форм макроелементів.
