Віх отруйний: морфологічні особливості насіння та токсичність рослини

Родина: ОКОТОВІ

Вислоплідники кулясті, зверху стиснуті. На вершині багатолопатевий залишок стовпчика, біля основи часто залишок квітконіжки. Вислоплідники з десятьма широковздутими ребрами, між якими залягають добре помітні ефіроносні канальці. Поверхня грубошорстка. Забарвлення коричнево-буре, жовтувато-буре, реберця світліші, канальці темні, іноді майже чорні. Довжина 1,5–2,25 мм, ширина 1,75–3 мм, товщина 1,5–2,5 мм. Плодики широкояйцеподібні, спинка сильноопукла, черевна сторона майже пряма або слабоопукла, з п'ятьма реберцями, між якими проходять добре помітні канальці. Плодовий рубчик залягає нижче надматочкового диска. Поверхня грубошорстка. Забарвлення коричнево-буре, з майже чорними смужками. Довжина 1,5–2,25 мм, ширина 1,25–2,75 мм, товщина 0,75–1 мм. Засмічує переважно рисові поля, росте на вологих луках, по канавах. Поширення: Європейська частина (повсюдно, крім Криму), Кавказ, Західний та Східний Сибір, Далекий Схід, Середня Азія. Отруйні властивості. Уся рослина містить цикутотоксин. Цикутотоксин швидко всмоктується з травного тракту, чинить судомну дію на ЦНС. У нетоксичних дозах викликає седативний ефект, знижує рухову активність та АТ. Через 15–20 хв після потрапляння отрути в травний тракт розвивається головний біль, нудота, блювання, болі в животі. Характерне відчуття холоду в усьому тілі, порушення рівноваги, зниження шкірної чутливості. У міру розвитку отруєння відзначаються клоніко-тонічні судоми, рясне виділення густої слини. Смерть може настати від зупинки дихання на фоні гострої серцево-судинної недостатності. Віх токсичний для сільськогосподарських тварин. Смертельна доза для великої рогатої худоби — 200 г свіжого кореневища, для овець — 60–80 г. Кореневище легко висмикується з болотистого ґрунту при скушуванні надземної частини. Інші види. Аналогічною (слабшою) дією володіють представники близького роду омежник, що містять енантотоксин, близький до цикутотоксину.