Біологічні характеристики та токсичні властивості насіння наперстянки війчастої

Наперстянка війчаста — дикоросла рослина, що засмічує травостої на Кавказі. У практичній агрономії важливо вчасно розпізнавати плоди та насіння цієї культури, щоб не допустити їх потрапляння у корми для худоби. Систематично рослину відносять до родин пасльонових (Solanaceae) та ранникових (Scrophulariaceae Juss.).

Морфологічні ознаки та характер токсичності наперстянки

Плоди рослини являють собою яйцеподібні голі коробочки. За своєю довжиною вони майже дорівнюють чашечці або злегка перевищують її. Насіння циліндричної форми має світло-коричневе або жовте забарвлення, воно опукле зі спинки та має глибоку борозну на черевному боці. Поверхня насіння дрібнокомірчаста, а рубчик забарвлений у чорний колір.

• Довжина коробочки — 57 мм
• Довжина насіння — 11,2 мм
• Ширина насіння — близько 0,6 мм

Усі частини рослини вкрай отруйні. Наперстянка містить великий комплекс серцевих глікозидів карденолідної природи, а також флавоноїди (зокрема лютеолін) і стероїдні сапоніни (включаючи дигітонін). Діючі речовини, зокрема дигітоксин, підсилюють систолічне скорочення серця й одночасно сповільнюють його ритм. Це відбувається за рахунок подовження діастоли, зростання тонусу блукаючого нерва та зниження збудливості провідної системи міокарда.

Токсичний механізм пов'язаний із пригніченням роботи натрій-калієвого насоса міокарда. Клітини серця втрачають внутрішньоклітинний калій, що провокує розвиток екстрасистолії. Стероїдні сапоніни додатково викликають місцеве подразнення, чинять гемолітичну дію і прискорюють всмоктування отруйних глікозидів у шлунково-кишковому тракті.

Схожими токсичними властивостями володіють й інші поширені види цього роду:

• наперстянка великоцвіта (Digitalis grandiflora Mill.);
• наперстянка пурпурова (Digitalis purpurea L.);
• наперстянка іржава (Digitalis ferruginea L.);
• наперстянка шерстиста (Digitalis lanata Ehrh.).