Технологія правильного садіння та догляду за квітково-декоративними рослинами

Садіння у відкритий ґрунт: строки, щільність та глибина

Успішне вирощування квітково-декоративних культур у відкритому ґрунті, оранжереях або контейнерах залежить від дотримання правил садіння. Агроному важливо точно розраховувати строки, глибину закладання та щільність розміщення рослин. Ці параметри прямо визначаються біологічними особливостями конкретної культури. Помилки на цьому етапі призводять до затримки розвитку, відсутності цвітіння або загибелі посадкового матеріалу.

Красивоквітучі рослини висаджують до початку розвитку квіткових бруньок або вже після їх закладання, щоб не порушити процес формування квіток. У відкритому ґрунті строки робіт прив'язують до холодостійкості культур. Навесні на клумби спочатку переносять розсаду холодостійких однорічників. Теплолюбні види висаджують пізніше, коли повністю мине загроза поворотних заморозків. Недостатньо зимостійкі багаторічники, наприклад сортові троянди, висаджують тільки навесні, щоб вони встигли надійно вкоренитися до зими.

Щільність розміщення рослин на одному квадратному метрі визначає розвиток їхньої надземної частини. Відстань між кущами при садінні розраховують як половину від їхнього нормального габітусу в період цвітіння. При розрахунку кроку враховують компактність сорту та запланований строк вирощування на одному місці. Порушення норм щільності призводить до таких проблем:

• Загущені посадки призводять до витягування та ослаблення рослин через дефіцит світла, вологи та поживних речовин.
• Рідкі посадки провокують активний ріст бур'янів та знижують загальну декоративність композицій.

Глибина садіння залежить від будови підземних органів (цибулини, кореневища, бульбоцибулини) та механічного складу ґрунту. На легких ґрунтах рослини закладають глибше, ніж на важких. Порушення цього правила прямо впливає на здатність культури до цвітіння.

Тип ґрунту	Глибина розміщення бруньок півонії
Важкі ґрунти	Не більше 5 см
Легкі ґрунти	Не більше 7,5 см

При садінні важливо зберегти кореневу систему здоровою. Не допускайте загинання, скручування або стискання коренів, а також утворення повітряних пустот навколо них. Посадочні роботи проводьте в ранкові, вечірні години або в похмуру погоду, щоб захистити рослини від в'янення та сонячних опіків.

1. Засипте коріння землею, злегка вдавіть і притисніть ґрунт, щоб усунути повітряні пустоти навколо кореневої системи.
2. Вирівняйте поверхню ґрунту навколо висадженої рослини.
3. Рясно полийте посадки для кращого контакту коренів із ґрунтом.

Вирощування горщикових культур та правила пересаджування

Кімнатні та діжкові рослини потребують регулярного пересаджування для оновлення виснаженого субстрату. Процедуру проводять при появі ознак нестачі вільного простору або псування ґрунту. Сигналами до термінового пересаджування слугують швидке пересихання земляної грудки, уповільнення росту та поява затхлого запаху. Також роботу розпочинають, якщо коріння повністю оплело ґрунт і вийшло назовні через дренажні отвори.

Планові пересаджування горщикових культур проводять із лютого по травень. Види, що цвітуть навесні, переносять у нові ємності тільки після завершення цвітіння. Позапланове пересаджування роблять при пошкодженні кореневої системи. Процедуру також поєднують із поділом розрослих кущів (аспарагус, аспідистра, клівія) або відділенням дочірніх цибулин (гіпеаструм, кринум, еухарис).

Новий горщик повинен перевищувати старий за діаметром не більше ніж на 3–4 см. Це дозволяє корінню швидко освоїти свіжий ґрунт і знижує ризик закисання ґрунту від перезволоження. Для роботи використовують горщики, кашпо та контейнери. Горщики діаметром від 3 до 30 см обов'язково мають дренажні отвори.

• Глиняні горщики виготовлені з пористого матеріалу, що сприяє випаровуванню зайвої вологи та вимиванню шкідливих солей із ґрунту.
• Пластмасові горщики легкі та міцні, вони повільніше втрачають вологу, але потребують використання максимально пухкого та водопроникного субстрату.
• Кашпо являють собою ємності зі суцільним водонепроникним дном, всередину яких поміщають робочий горщик.
• Контейнери — це суцільні вологонепроникні ємності для вирощування групи рослин або розстановки кількох горщиків, що потребують вкрай обережного поливу.

Перед використанням вживані квіткові горщики обов'язково дезінфікують. Спочатку ємності ретельно миють від залишків ґрунту та солей. Потім їх повністю занурюють у знезаражувальний робочий розчин на 30 хвилин.

Дезінфікувальний засіб	Концентрація розчину
Формалін	2%
Мідний купорос	3%
Перманганат калію	Згідно з інструкцією

• Глибина садіння півонії на важких ґрунтах — не більше 5 см
• Глибина садіння півонії на легких ґрунтах — не більше 7,5 см
• Перевищення діаметра нового горщика — не більше 3–4 см
• Час дезінфекції ємностей — 30 хвилин

Технологія пересаджування та перевалки горщикових культур

Правильне пересаджування та перевалка горщикових культур — запорука їхнього швидкого приживання та повноцінного розвитку. При пересаджуванні важливо дбайливо обробити кореневу систему, підготувати садильну ємність та забезпечити відтік зайвої вологи. Для цього на дно вкладають дренажні матеріали: керамзит, крупний пісок, гальку або биті черепки.

• Товщина дренажного шару — 2–3 см
• Шар ґрунту над корінням — 1,5–2 см
• Запас висоти для поливу — 1,5 см
• Карантин у парнику — 1–2 тижні
• Періодичність перевалки молодих культур — щороку

Дотримуйтесь послідовності технологічних операцій, щоб мінімізувати стрес для рослин:

1. За день до пересаджування рясно полийте рослину.
2. Переверніть горщик догори дном, притримуючи земляну грудку рукою, і обережно витягніть її, злегка постукуючи краєм ємності об стіл.
3. Видаліть дренаж із нижньої частини грудки, повністю або частково очистіть коріння від старої землі, а у хворих рослин обережно промийте їх.
4. Огляньте коріння, вкоротіть занадто довге, виріжте загнилі ділянки й обов'язково присипте зрізи товченим вугіллям.
5. Покладіть на дно нового горщика поверх отвору черепок опуклою стороною вгору для відтоку зайвої вологи та засипте дренаж.
6. Насипте земляну суміш, встановіть рослину строго по центру горщика, поступово досипте ґрунт і ущільніть його дерев'яною саджалкою.

Шар дренажу збільшують, якщо у рослини слабка коренева система, горщик занадто глибокий або в ньому немає водостічних отворів. Висаджені рослини обприскують, поливають теплою водою та захищають від прямого сонячного проміння.

Перевалка дозволяє перенести рослину в горщик більшого діаметра без порушення земляної грудки. Цей спосіб збільшує площу живлення, покращує ріст і, на відміну від пересаджування, не затримує цвітіння. Молоді рослини перевалюють щороку, великі та повільноростучі — раз на 2–5 років, а великі діжкові культури — тільки при руйнуванні або крайній тісноті діжки.

Агротехніка догляду: боротьба з бур'янами, розпушування, мульчування та підживлення

Бур'яни завдають серйозної шкоди квітковим культурам, особливо сходам та розсаді. Вони відбирають вологу, світло та поживні речовини, а також слугують джерелом хвороб і шкідників. Для боротьби з ними використовують механічне прополювання або гербіциди.

Механічне прополювання — один із найбільш трудомістких процесів у квітникарстві. Його проводять вручну або культиваторами протягом усього періоду вирощування:

• до змикання рослин у відкритому ґрунті — 3 рази;
• усього за вегетаційний сезон — не менше 4–5 разів.

У великих господарствах для боротьби з бур'янами на парових полях та великих площах багаторічників використовують гербіциди, такі як атразин, симазин і раундап. Системні препарати розподіляються по всьому бур'яну, викликаючи його загальне отруєння. Це значно підвищує продуктивність праці порівняно з ручним прополюванням.

Строки закладення гербіцидів	Мета застосування
Осінь (після збирання врожаю квіткових культур)	Знищення насіння, що проростає, та кореневищ бур'янів
Весна (за місяць до сівби або садіння)	Підготовка ділянки до вирощування культур

На невеликих площах ґрунт розпушують ручними сапками та мотиками, у великих господарствах — культиваторами. Перше розпушування проводять одразу після надійного вкорінення рослин. При вирощуванні на гідропоніці з маловологоємними субстратами розпушування та прополювання не потрібні.

Мульчування допомагає зберегти вологу, згладити добові коливання температури ґрунту та зупинити ріст бур'янів. Для цього ґрунт вкривають мульчпапером, перфорованою плівкою або органікою — гноєм, перегноєм, торфом, соломою, тирсою шаром від 3–5 см. Органічна мульча додатково збагачує ґрунт живленням, проте при високому рівні залягання ґрунтових вод мульчування не проводять.

Своєчасне живлення забезпечує рясне цвітіння та здоровий ріст квіткових культур. У відкритому ґрунті за період вегетації проводять 3–4 підживлення, причому останнє — строго до середини серпня. У теплицях підживлення вносять кожні 10–14 днів у фазу активного росту. Молоді рослини починають підживлювати тільки після надійного вкорінення, а при переході в стан спокою внесення добрив поступово припиняють.

Формування куща та догляд за надземною частиною

Напрямок росту та густоту пагонів декоративних культур можна регулювати штучно. Для цього на практиці застосовують обрізування, прищипування (пінцирування), пасинкування та стрижку. Ці технологічні прийоми допомагають перерозподілити потік поживних речовин і покращити товарний вигляд рослин.

Обрізування стимулює галуження, омолоджує багаторічники та допомагає сформувати компактну крону. При його проведенні обов'язково враховують силу, стан і напрямок росту кожного конкретного пагона. При пересадці рослин також виконують обрізування коренів, видаляючи старі й пошкоджені ділянки та вкорочуючи занадто довгі стрижневі корені.

Прищипування (пінцирування) полягає у видаленні верхівкової бруньки або облиственого кінця пагона довжиною 1,5–2 см. Після цього лінійний ріст стебла припиняється, а живлення перенаправляється до бічних пагонів для їхнього прискореного розвитку. Метод незамінний для посилення галуження бальзаміну та антирринуму, а також для регулювання строків цвітіння хризантеми й оранжерейної гвоздики. Крім того, прищипування використовують для стримування перерослої розсади.

Пасинкування являє собою видалення слабких бічних пагонів або зайвих бутонів. Прийом дозволяє отримати більші квітки у півоній, великоквіткових гвоздик і високорослих сортів жоржин і хризантем. Видаляти пасинки необхідно в максимально ранній фазі, причому чим ближче пагін розташований до головного бутона, тим раніше його вирізають.

Обрізування та пасинкування також лежать в основі вирощування штамбових форм троянди, мирту та фуксії. Систематичне видалення відцвілих бутонів і квітконосів зберігає декоративність і стимулює повторну хвилю цвітіння, наприклад у левиного зіву. Стрижка, на відміну від обрізування, передбачає суцільне вкорочування більшості пагонів для надання насадженням потрібної висоти та щільності. Її регулярно проводять у квітниках на килимових декоративно-листяних рослинах, таких як альтернантера та ірезине. Для захисту надземної частини рослин також організовують боротьбу зі шкідниками та хворобами, а листя горщикових культур регулярно обмивають і обприскують.

Застосування регуляторів росту при живцюванні

Регулятори росту дозволяють спрямовано стимулювати або пригнічувати процеси життєдіяльності рослин. В агрономії використовують як природні фітогормони, так і їхні хімічні аналоги. До природних стимуляторів належать ауксини (індолілоцтова кислота та її похідні) і гібереліни (гіберелова кислота).

Синтетичні регулятори росту класифікують за групами:

• Ауксини: гетероауксин (калієва сіль індолілоцтової кислоти, К-β-ІОК), α-нафтилоцтова кислота (α-НОК), β-індолілмасляна кислота (β-ІМК);
• Гібереліни: гіберсиб;
• Цитокініни: кінетин, 6-бензиламінопурин (6-БАП).

Ауксини активують поділ клітин, прискорюють проростання насіння, стимулюють коренеутворення у живців і допомагають подолати період спокою. Гетероауксин, β-індолілмасляну та α-нафтилоцтову кислоти, а також Корневін масово застосовують при вегетативному розмноженні гвоздики, троянди та хризантеми. Ефективність дії ауксинів помітно зростає, якщо використовувати їх спільно з вітамінами С і B1.

1. Приготуйте спиртовий або гарячий водний концентрат препарату, оскільки в холодній воді ауксини практично не розчиняються. Для цього розчиніть наважку речовини в невеликій кількості 96%-ного спирту або гарячої води.
2. Розбавте отриманий концентрат холодною водою до досягнення необхідної робочої концентрації.
3. Замочіть живці в робочому розчині на встановлений регламентом час.

Тип живців	Препарат / Діюча речовина	Концентрація, мг/л	Час експозиції, год
Трав'янисті стеблові та кореневі	Гетероауксин	50–70	8
	Індолілмасляна кислота	25	6–8
	Нафтилоцтова кислота	20	5–7
	Вітамін С	500	—
	Вітамін В1	50	—
Зелені стеблові та листкові	Гетероауксин	200	12
	Індолілмасляна кислота	50	8–12
	Нафтилоцтова кислота	30	8–10
	Вітамін С	1000–2000	—
	Вітамін В1	200	—

• Глибина прищипування пагона — 1,5–2 см
• Температура розчину стимулятора — 18–20 °C
• Мінімальна температура обробки — 15 °C
• Строк зберігання робочих розчинів — до 7 днів

Стимулятори росту: рецепти для вкорінення та фази застосування гіберелінів

Для живцювання культур, чутливих до надлишку вологи, класичне замочування у воді не підходить. У таких випадках агрономи використовують спиртові розчини, сухі ростові пудри або ланолінові пасти. Вони забезпечують швидкий контакт діючої речовини з тканинами рослини без ризику загнивання.

Спиртові розчини готують на основі 50%-ного етилового спирту. На 1 мл спирту додають або 10 мг гетероауксину, або 10 мг індолілмасляної кислоти (ІМК), або 6 мг нафтилоцтової кислоти (НОК). Час обробки живців у такому розчині суворо обмежений.

Технологія приготування ростової пудри

1. Розчиніть наважку регулятора росту (30 мг гетероауксину, ІМК або НОК), 100 мг вітаміну С і 10 мг вітаміну В1 у невеликому об'ємі гарячої води.
2. Ретельно змішайте отриманий розчин з 1 г основи — тальку або подрібненого деревного вугілля.
3. Висушіть готову суміш у темному місці при температурі 50–70 °С.
4. Змочіть нижні зрізи живців чистою водою, занурте їх в отриману пудру і відразу ж перенесіть у субстрат для вкорінення.

Технологія приготування ростової пасти

1. Розігрійте ланолін (тваринний віск) на водяній бані до рідкого стану.
2. Розчиніть наважку стимулятора у 20–30 мл спирту і ретельно перемішайте з рідким ланоліном.
3. Остудіть суміш до кімнатної температури (готова паста може зберігатися в холодильнику в закритій тарі протягом кількох років).
4. Змастіть пастою нижній зріз і прилеглу частину живця, після чого негайно висадіть його в субстрат.

Для активізації ростових процесів і поліпшення товарних якостей квітів застосовують гібереліни (зокрема, А3). Вони стимулюють подовження пагонів, збільшують розмір суцвіть, махровість і яскравість забарвлення бутонів у гвоздики, гортензії, петунії, троянди, шавлії, флокса, хризантеми, цинерарії та інших культур. При обробці цибулин і бульбоцибулин ці препарати прискорюють цвітіння і підвищують вихід дітки.

Параметр препарату	Рекомендована робоча концентрація
Концентрація водних розчинів гібереліну А3	0,0001–0,0050%

Препарат «Гібберсиб» являє собою суміш гіберелових кислот, отриману на основі мікробіологічної культури грибів роду Fusarium. Його застосовують шляхом обприскування рослин слабкими водними розчинами в різні періоди росту залежно від бажаного результату. Способи внесення включають нанесення крапель суспензії на бруньки та бутони, а також намочування цибулин і насіння.

Цитокініни стимулюють поділ клітин, проростання насіння і закладання бруньок. У промисловому квітникарстві вони незамінні при клональному мікророзмноженні (in vitro). Ці речовини активізують поділ клітин і диференціацію тканин, що викликає активне пагоноутворення.

Інгібітори та ретарданти: керування висотою і строками цвітіння

Контроль над темпами росту не менш важливий, ніж стимуляція. Для запобігання витягуванню рослин і регулювання їхнього життєвого циклу використовують природні інгібітори та синтетичні препарати. У практичному квітникарстві вони дозволяють керувати висотою культур і строками їхнього цвітіння.

Серед природних інгібіторів ключову роль відіграють абсцизова кислота (АБК) та етилен. АБК працює навіть у мінімальних концентраціях: вона знижує транспірацію для збереження вологи, гальмує проростання насіння і зупиняє достигання. Також ця кислота інгібує синтез ферментів, необхідних для фотосинтезу, і викликає опадання листя.

Етилен — газоподібна речовина, яка гальмує ріст проростків, викривляє черешки листків і нейтралізує дію стимуляторів. У замкненому просторі складів накопичення цього газу призводить до швидкого в'янення зрізаних квітів. Для захисту продукції практикують її зберігання у спеціальних герметичних пакетах.

Синтетичні обмежувачі росту ділять на кілька груп залежно від їхнього впливу на фізіологію рослин. Антиауксини гальмують переміщення природного ауксину (індолілоцтової кислоти) по тканинах, а морфактини порушують формоутворення в точках росту. Паралізатори різко зупиняють ріст усіх органів, тоді як ретарданти пригнічують розвиток стебел і прискорюють цвітіння.

У практичному квітникарстві ретарданти застосовують для формування компактного габітусу, запобігання переростанню розсади, вигоночних і горщикових культур. Вони блокують активність гіберелінів, що стримує витягування пагонів без зменшення площі листя. Під їхньою дією вкорочуються міжвузля, стебла стають міцнішими, листя накопичує більше хлорофілу, а квітки стають більшими. Також ретарданти стимулюють розвиток кореневої системи, цибулин і бульб.

Для контролю висоти та поліпшення якості рослин використовують такі ретарданти:

• ССС (хлорхолінхлорид, діюча речовина — 2-хлоретилтриметиламоній хлорид, вітчизняні аналоги — ТУР і ЗАР);
• алар (2-диметилгідразид бурштинової кислоти, також відомий як ДЯК, В9, SADH);
• етрел (хлоріетилфосфонова кислота, або етефон);
• фосфон (трибутил-(2,4-дихлорбензил) фосфоніум хлорид, або хлорфоній);
• атрінал (натрієва сіль 2,3:4,6-біс-(1-метилетиліден)0-(L)-ксило гексилфуронозової кислоти, або дикегулак, дайкгюлак).

• Експозиція обробки спиртовим розчином — 15 год
• Температура сушіння ростової пудри — 50–70 °С
• Час замочування у суспензії «Гібберсиба» — 4–12 год
• Частка кисню у середовищі зберігання зрізки — до 4%
• Частка вуглекислого газу у середовищі зберігання зрізки — до 5%

Застосування гуматів, біопрепаратів та антистресових регуляторів росту

Фізіологічно активні речовини допомагають декоративним культурам адаптуватися до несприятливих умов та оптимізувати мінеральне живлення у відкритому ґрунті та теплицях. У сучасному квітникарстві для цього застосовують гумінові препарати, спеціалізовані біопрепарати та природні регулятори росту. Ці речовини активізують мікрофлору ґрунту, покращують засвоєння елементів живлення та захищають посадки від кліматичних і хімічних стресів.

• Концентрація розчинів ретардантів — 50–200 мг/л
• Гумінові кислоти у «Гуматі натрію» — не менше 70%
• Гумінові кислоти у «Оксидаті торфу» — 68%

Гумінові речовини виконують накопичувальну, транспортну, регуляторну та протекторну функції. «Гумат натрію» використовують для обприскування рослин, а також для передпосадкового обробітку насіння та живців. Це покращує морфологічні характеристики культур і знижує токсичну дію промислових забруднень на петунію, сальвію, бальзамін, каллістефус та антирринум.

Препарат «Оксидат торфу» виступає ефективним синергістом при спільному внесенні з іншими агрохімікатами. Він підсилює дію засобів захисту та мінеральних добрив, що дозволяє суттєво знизити норми їх витрати при складанні бакових сумішей. Препарат також допомагає декоративним культурам переносити засуху, поворотні заморозки, недостачу вологи, надмірне засолення ґрунтів і накопичення отрутохімікатів.

Тип супутнього препарату	Зниження норми витрати при спільному застосуванні з «Оксидатом торфу»
Пестициди	30%
Мінеральні добрива	20–25%

Для спрямованої стимуляції фізіологічних процесів використовують спеціалізовані біопрепарати. До них належать АПС (активатор проростання насіння), АПМ (активатор ґрунтової мікрофлори) та АФ (активатор фотосинтезу рослин). Високу ефективність показує також природний біорегулятор «Епін» на основі епібрасиноліду, який керує ростом і розвитком рослин на ключових етапах вегетації.

«Епін» застосовується для вирішення наступних практичних завдань:

• прискорення проростання цибулин тюльпанів та бульбоцибулин гладіолусів;
• збільшення кількості бутонів та суцвіть у геленіуму та флоксу;
• стимулювання коренеутворення у живців гербери, троянди та хризантеми;
• підвищення стійкості квіткових культур до несприятливих факторів зовнішнього середовища.