Роль і структура агропромислового комплексу в національній економіці

Сільське господарство — особлива сфера матеріального виробництва та велика галузь, яка поряд з іншими галузями входить до складу національного господарства, тобто економіки. Галузі, будучи частиною економіки країни, розрізняються за цілями, завданнями, місцем і значенням, своєрідністю вироблених продуктів і використовуваних для цього засобів виробництва та предметів праці.

Агропромисловий комплекс (АПК) являє собою сукупність галузей, об'єднаних єдиною метою доведення до кінцевого споживача продуктів харчування і товарів із сільськогосподарської сировини. Він складається з трьох сфер: ◊ галузі, що виробляють засоби виробництва для сільського господарства і забезпечують його технікою, обладнанням, комбікормами, засобами захисту рослин і тварин, добривами, а також галузі, зайняті виробничо-технічним обслуговуванням сільського господарства; ◊ сільське господарство (галузі рослинництва і тваринництва) як центральна ланка АПК, а також рибне, лісове та водне господарство; ◊ галузі, зайняті заготівлями, зберіганням, переробкою сільськогосподарської сировини та реалізацією готової продукції.

Сільське господарство займає особливе місце в системі АПК, і його успішний розвиток залежить від міжгалузевих зв'язків у цій системі. Функції різних галузей і служб із виробництва кінцевого продукту здійснюються в такій послідовності: ◊ виробництво промислових засобів (машин, добрив, пального, комбікормів та ін.);

◊ реалізація промислових засобів сільському господарству та іншим галузям АПК; ◊ виробництво сільськогосподарської продукції; ◊ реалізація сільськогосподарської продукції для безпосереднього споживання і як сировини для переробки; ◊ виробництво предметів споживання із сільськогосподарської сировини; ◊ реалізація предметів споживання із сільськогосподарської сировини.

Усі ці стадії супроводжуються агросервісом — виробничо-технологічним та іншим обслуговуванням.

У системі міжгалузевих зв'язків для забезпечення своєї виробничо-економічної діяльності сільське господарство отримує продукцію та послуги від 80 галузей і саме постачає продукцію у 60 галузей. Економічні відносини між підприємствами різних галузей будуються переважно на договірній основі.

Залежно від призначення кінцевого продукту в АПК виділяють: ◊ комплекс непродовольчих товарів (текстиль, олії для технічних цілей, низка товарів легкої промисловості та ін.); ◊ продовольчий комплекс, що складається з низки продуктових підкомплексів (зерновий, картопляний, м'ясний, бурякоцукровий, плодоовочевий та ін.). У центрі кожного продуктового підкомплексу знаходиться відповідна галузь (або група галузей) сільського господарства — зерновиробництво, картоплярство, скотарство тощо. Стосовно сільського господарства загалом вони вважаються підгалузями або галузями другого порядку.

Роль і місце сільського господарства в економіці країни

Продовольчий комплекс — це сукупність галузей сільського господарства і переробки, які постачають населенню продукти харчування, заготівля і транспортування продовольчих товарів, а також постачання цих галузей засобами виробництва. Особливе місце сільського господарства в економіці країни визначає його комплексоутворюючий характер для всіх продуктових підкомплексів.

Ступінь їх розвитку залежить від сільського господарства і може бути виражений ступенем досягнення норми споживання конкретних продуктів харчування вітчизняного виробництва. Якщо частка імпорту в продовольчому споживанні досить висока, то існує загроза продовольчій незалежності та безпеці.

Продовольча безпека полягає у сталому задоволенні потреб населення країни на рівні науково обґрунтованих норм, що не залежить від зміни внутрішніх і зовнішніх умов, гарантовано забезпеченому ресурсами. Ступінь продовольчої безпеки характеризують такі показники:

• питома вага імпорту (у відсотках) у внутрішньому продовольчому споживанні;
• рівень самозабезпечення за основними групами продуктів;
• перехідні запаси зерна в країні стосовно річної потреби;
• калорійність раціону харчування населення країни;
• структура раціону за основними харчовими компонентами;
• виробництво і споживання зерна на душу населення.

У табл. 1.1 і 1.2 представлені виробництво і споживання окремих видів продуктів харчування на душу населення в Росії, а також раціональні норми споживання.

Т а б л и ц я 1.1. Виробництво основних продуктів харчування на душу населення

Аналіз раціону харчування населення країни

Як випливає з табл. 1.2, не досягнуті раціональні норми споживання щодо фруктів і ягід, овочів і м'яса, а споживання хліба і хлібопродуктів перевищує рекомендовану норму, що вказує на нераціональне харчування. За динамікою показників можна зробити висновок, що найближче до нормативних за більшістю продуктів фактичні дані 1990 р.

Т а б л и ц я 1.2. Споживання окремих видів продуктів харчування в Росії (кг на душу населення)