Вплив антропогенної діяльності на прискорення вимирання біологічних видів

Проблему стану оброблюваних земель ми досить ґрунтовно обговорили в попередньому розділі, тому будемо вести мову про ресурси рослинного і тваринного світу.

У наш час ідентифіковано приблизно 1,5 млн. видів рослин і тварин, з них дві третини припадає на комах. Вчені вважають, що ця цифра відображає лише частину того величезного видового багатства, яке існує на Землі; не виключено, що кількість видів сягає 5 - 30 млн.

Аналіз викопних залишків показав, що вид в середньому живе менше 10 млн. років і що з усіх видів, які коли-небудь існували на Землі, 99 % зникли або еволюціонували в нові види. Масове вимирання в далекому минулому відбувалося в результаті природних причин. Відтоді, як у біосфері з'явилася людина, і, особливо, з появою землеробства близько 10000 років тому, в результаті антропогенної діяльності швидкість зникнення видів зросла в мільйон разів (на рівні 1980 р.) і передбачається, що така тенденція збережеться і в найближчі десятиліття.

За приблизними оцінками в період між 8000 р. до н.е. і 1975 р. н.е. середня швидкість зникнення видів ссавців і птиць зросла в 1000 разів. Якщо включити сюди швидкість зникнення видів рослин і комах, то швидкість їхнього вимирання в 1975 р. становила до кількох сотень видів на рік. Відтоді швидкість зникнення видів збільшилася. У 1985 р. швидкість вимирання зросла в 10 разів - до кількох тисяч видів на рік.

За період з 1975 по 2000 рр. в результаті людської діяльності зникло не менше 500000, а можливо, і 1 млн. видів. До 2000 р. в результаті антропогенної діяльності в середньому зникало до 20000 видів на рік, тобто 1 вид кожні 30 хвилин - 200-кратне збільшення швидкості вимирання всього за 25 років.

У відомій нам літературі, в основному, присутні дані про зникнення тварин. Однак зникнення рослин з екологічної точки зору є більш важливим, оскільки від рослинної їжі прямо або опосередковано залежить більшість видів тварин. За оцінками, понад 10 % видів рослин світу сьогодні перебувають під загрозою зникнення. До 2000 року зникло від 16 до 25 % усіх видів рослин.

Необхідно зазначити, що сучасний сплеск вимирання, викликаний антропогенною діяльністю, відбувається всього кілька десятиліть у порівнянні з мільйонами років у минулому. Таке зникнення не може бути компенсоване видоутворенням, оскільки для розвитку нового виду необхідно від 2000 до 100000 поколінь.

Види, яким загрожує зникнення, класифікуються як такі, що перебувають у небезпеці або під загрозою вимирання.

У підданого небезпеці виду залишається так мало особин, що вид може скоро зникнути повністю або на більшій частині свого ареалу проживання. Прикладом можуть служити:

• білі носороги в Африці (залишилося 100 особин);
• каліфорнійський кондор у США (у дикому стані не залишилося жодного);
• велика панда в Центральному Китаї (залишилося 1000 особин);
• сніговий барс у Центральній Азії (залишилося 2500 особин).

Види, що перебувають під загрозою вимирання, досить численні в межах свого ареалу проживання, але їхня кількість зменшується і їм загрожує небезпека зникнення. Це, наприклад, африканський слон, білоголовий орлан, ведмідь гризлі.

Багато диких видів не піддаються небезпеці зникнення, але чисельність їхніх популяцій різко скорочується на локальному або регіональному рівнях. Так, у Росії з 1988 по 1991 р. чисельність моржа і морського котика знизилася вдвічі, сивуча - у 5 разів.

За даними в Томській області в 1994 - 1995 рр. у копитних у 1995 р. відзначена мінімальна чисельність за останні 10 років. Подібна негативна тенденція характерна і для соболя, чисельність якого в області скоротилася за 5 років з 31 до 19 тис. особин.

Основними, пов'язаними з діяльністю людини факторами, які здатні піддати види загрозі, небезпеці або зникненню, є:

• Знищення або порушення місць проживання. Будівництво міст, зведення лісів, осушення боліт, оранка луків, розробка родовищ створюють загрозу диким видам шляхом порушення шляхів міграції, районів розмноження і джерел їжі. Так, у Томській області в 1994-1995 рр. при загальному зниженні чисельності лосів на 34 % у районах діючих нафтових родовищ спостерігалося зменшення на 60 %. При цьому зникли багаторічні місця зимових стійбищ лосів у Привасюганні та по всьому західному кордону області, практично зникли популяції північного оленя на лівобережжі Обі.
• Багато рідкісних видів, що перебувають під загрозою вимирання, мають вразливі особливі місця проживання, наприклад, невеликі острови. Близько 75 % видів ссавців і птиць, що зникли в недавньому минулому, були мешканцями островів. Звуження природних місць проживання в результаті антропогенної діяльності призводить до неможливості забезпечення існування мінімальної кількості особин, необхідної для підтримки популяції. Звуження місць проживання може зумовити вузькоспоріднене розмноження, що викликає генетичне погіршення потомства, яке призводить до вимирання.
• Промислове полювання. Поширене по всьому світу законне і незаконне промислове полювання становить загрозу для багатьох видів великих тварин. На ягуарів, тигрів, снігових барсів і гепардів полюють заради їхньої шкіри. На носорогів полюють через ріг, на слонів - через бивні. Промислове полювання відіграло головну роль у майже повному зникненні американського бізона і снігової чаплі.
• Повне або майже повне зникнення може відбуватися і в тому випадку, коли людина винищує ті види шкідників і хижаків, які конкурують з людиною в добуванні їжі.
• Щороку велику кількість рослин і тварин, що піддаються небезпеці або загрозі зникнення, контрабандою вивозять в інші країни для продажу колекціонерам і для медичних досліджень. При ловлі та перевезенні тварини і рослини часто гинуть: так, на кожного шимпанзе, що потрапив до лабораторії, припадає шість загиблих під час ловлі та перевезення.
• Забруднення навколишнього середовища викликає деградацію місць проживання тварин, у тому числі в заповідниках, і вбиває деякі рослини і тварини. Чисельність диких тварин усього світу може зменшитися всього за кілька десятиліть через зміну клімату, викликану парниковим ефектом. Диким тваринам приполярних і полярних областей може бути також завдано шкоди в результаті значного збільшення ультрафіолетового випромінювання, викликаного виснаженням озонового шару.

Випадкова або навмисна інтродукція рослин і тварин в екосистеми. Деякі чужорідні види не мають природних ворогів і конкурентів у районах своїх нових місць існування. Вони можуть домінувати в нових екосистемах, зменшуючи популяції багатьох місцевих видів, і з часом можуть сприяти повному або майже повному зникненню чи витісненню місцевих видів.

Ріст населення, багатство і злидні є однією з причин зникнення видів і скорочення популяцій: багатство — основний фактор, що впливає на збільшення середнього споживання ресурсів на душу населення; ріст населення і злидні змушують бідняків вирубувати ліси та відловлювати види тварин, що перебувають під загрозою зникнення.

Для охорони диких видів, що перебувають під загрозою і небезпекою вимирання, та для запобігання небезпеці, якій можуть піддатися інші дикі види, використовуються три основні стратегії:

Прийняття угод, законів, створення заповідників, заказників, Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП), Міжнародна рада з охорони птахів і Міжнародний фонд любителів диких тварин визначили види, що перебувають під загрозою і небезпекою зникнення, та докладають зусиль щодо їх охорони. Наприклад, МСОП склав список видів, що перебувають під загрозою і небезпекою вимирання, та опублікував його в Червоній книзі. У 1978 р. було видано Червону книгу СРСР, а в 1985 р. — Червону книгу РРФСР.

Охороні диких тварин сприяє низка міжнародних договорів і конвенцій. Одна з міжнародних угод — Конвенція з охорони мігруючих видів диких тварин 1979 р. — на цей час підписана 23 країнами. Однією з найширокомасштабніших угод стала Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою знищення, 1975 р., розроблена МСОП і контрольована Програмою ООН з навколишнього середовища. До 1988 р. Конвенцію підписали 96 країн. Список видів, живими особинами чи виробами з яких заборонено торгувати, містить на цей час 675 найменувань. Торгівля іншими 27000 видів можлива тільки за певних умов і за спеціальними дозволами. Ця угода дозволила зменшити масштаби незаконної торгівлі деякими дикими видами, що перебувають під загрозою зникнення, особливо крокодилами, черепахами і деякими великими видами родини котячих, чия шкіра цінується через хутро.

Важливу роль у збереженні та збільшенні чисельності фауни і флори відіграють заповідники і заказники. У Російській Федерації налічується близько 80 заповідників, у тому числі 16 біосферних, загальною площею понад 20 млн га, або близько 1,2 % території країни. Це, на жаль, менше, ніж в інших регіонах світу.

У низці заповідників є розсадники, в яких зберігається найцінніший генофонд, утримуються, вивчаються і розводяться рідкісні види тварин. Так, в Окському заповіднику розташовані розсадники зубрів, журавлів і хижих птахів.

Заказники являють собою природні комплекси, призначені для збереження, відтворення та відновлення природних ресурсів. У Росії створено понад 1500 заказників, з них 1064 — зоологічні, 183 — ботанічні. У Томській області на березень 1996 р. існувало 16 природних заказників, у тому числі 13 — зоологічних і 1 біологічний. Так, «Осетрово-нельмовий» заказник регіонального значення організований з метою відновлення запасів цінних видів риб: осетер, нельма і стерлядь у басейні р. Об.

Збереження генофонду диких родичів сільськогосподарських культур — це основа селекційної безпеки та отримання нових стійких сортів. Щоб уберегти цінні рослинні форми від зникнення, ботаніки закладають їхнє насіння у спеціальні генні банки з охолоджуваним середовищем і низькою вологістю. Однак штучне збереження має межі: ботанічним садам не вистачає грошей і площі для збереження всіх рослин, що перебувають під загрозою, а зоопарки утримують обмежену кількість видів фауни.

• Мінімальна популяція для виживання — 100 особин
• Видів у зоопарках з такою популяцією — 20
• Цільова частка суходолу під резервати — 10 %
• Площа територій, що охороняються, до 1988 року — 4,4 млн кв. км

Екосистемний підхід до збереження біорізноманіття

Головним інструментом запобігання втратам диких видів визнано заснування всесвітньої системи парків і резерватів. За оцінками фахівців, території, що охороняються, повинні займати не менше 10 % усієї території суходолу. При цьому ключова мета — охорона і регулювання всієї екосистеми в цілому, а не окремий видовий підхід, що застосовувався раніше.

Збереження цілісних екосистем дозволяє надійніше захистити біорізноманіття від антропогенного впливу, при цьому такий підхід економічно вигідніший за точкове рятування зникаючих видів. Крім того, резервати слугують природним середовищем існування для диких тварин і являють собою базу для наукових досліджень та освітніх програм.

До 1988 року у світі функціонувало понад 3600 основних територій, що охороняються, загальною площею близько 4,4 млн квадратних кілометрів, що становило 3,2 % суші.

До категорії територій, що охороняються, належать:

• біосферні заповідники та національні парки;
• ландшафтні заказники;
• природні парки та санітарно-курортні зони;
• ландшафти, що охороняються, та окремі природні об'єкти.