Екологічна та економічна роль лісових екосистем у збереженні ресурсів

Ліси виконують життєво необхідну екологічну функцію. Заліснені водозбори функціонують як гігантські губки, що абсорбують, накопичують і поступово віддають воду, підживлюючи струмки, річки та підземні горизонти. Ліси регулюють стік із гір на рівнинні розорані та міські землі, сприяють запобіганню ерозії ґрунту, повеням, регулюють кількість наносів, що надходять зі стоком у річки, озера, водосховища.

Ліси відіграють важливу роль у глобальних кругообігах вуглецю та кисню. Завдяки процесу фотосинтезу дерева очищують повітря, поглинаючи діоксид вуглецю та виділяючи кисень. Коли ж дерева вирубуються і спалюються, вуглець, що міститься в них, надходить в атмосферу у вигляді діоксиду вуглецю. Зведення лісів призводить також до окислення та виділення в повітря вуглецю, накопиченого в ґрунті під деревами. Таким чином, великомасштабне знелісення робить помітний внесок у створення парникового ефекту.

Ліси служать природним середовищем існування для більшої, ніж у будь-яких інших екосистемах, кількості диких видів рослин і тварин. Це робить їх найбільшим на нашій планеті сховищем біологічного різноманіття. Крім того, ліси поглинають шум, багато речовин, що забруднюють повітря, і благотворно впливають на настрій людей, забезпечуючи їхню потребу в усамітненні та красі.

Згідно з оцінкою, наведеною в, за 50 років життя середнє дерево в тропічному лісі забезпечує екологічний дохід від виробництва кисню, скорочення забруднення повітря, контролю ерозії та родючості ґрунту, регулювання водного режиму, забезпечення середовищ існування для диких тварин і виробництва протеїну в розмірі 196250 доларів. Продане ж як деревина, воно принесе лише близько 590 доларів.

Тропічні ліси — джерело половини всієї твердої деревини, що видобувається у світі. Серед харчових продуктів, які отримують у тропічних лісах — кава, какао, спеції, горіхи, фрукти. Сировину для чверті всіх медикаментів, які ми використовуємо, отримують із рослин, що зростають у тропічних лісах. Аспірин виробляється на основі речовини, що виділяється з листя тропічних вербових дерев. Близько 70 % перспективних ліків проти раку може бути отримано з рослин тропічних дощових лісів.

Чудом Сибіру, перлиною тайги, хлібним деревом називають кедр. Ядро його горіха містить до 60 % жиру, 20 % білка, 12 % крохмалю, 4 % клітковини, а також цілий комплекс вітамінів, що покращують склад крові та благотворно впливають на шкірну тканину. Кедрова олія за калорійністю не поступається курячим яйцям, вона є хорошим засобом при лікуванні легеневих і ниркових хвороб.

Серед головних причин зведення лісів слід виділити такі: • освоєння нових територій під сільське господарство; • отримання деревини для будівництва, деревообробної та паперової промисловості; • отримання палива для приготування їжі та обігріву; • лісові пожежі.

Розвинені країни пережили масову вирубку лісів ще до і під час Промислової революції, що призвело до важких для них наслідків, наприклад, зниження родючості багатьох земель. Однак промислово розвинені країни загалом усвідомили цю проблему і наразі відновлюють ліси зі швидкістю, у всякому разі, рівною швидкості їх вирубування.

У країнах, що розвиваються, для двох третин населення (близько 2,5 млрд осіб) ера сучасної енергетики ще не настала. Дрова все ще потрібні для обігріву та приготування їжі. Навіть у містах багато хто використовує деревне вугілля, вироблене в сільській місцевості шляхом вирубування та випалювання деревини. Приблизно 60 % цих людей вирубують ліси швидше, ніж ті ростуть. У деяких країнах вирубка йде у п'ять разів швидше за лісовідновлення.

З початку цього століття площа під африканськими лісами скоротилася майже вдвічі, а в окремих країнах у 5–10 разів. Так, в Ефіопії на початку століття лісові масиви розташовувалися на 40 % території. Зараз під лісами залишилося лише 3,5 %. В Індії 40 років тому ліси займали 22 % території, зараз на їхню частку ледь припадає 10 %.

Небезпечними темпами зникають ліси Сибіру. Тут щороку вирубуються понад пів мільйона гектарів лісів, тоді як нові посадки здійснюються лише на одній третині вирубок. Вчені фіксують зміну сибірського ландшафту. У більшості випадків на місці вирубок починається заболочування місцевості. Оскільки вирубують насамперед соснові, а то й кедрові, найбільш цінні ліси, то повсюдно спостерігається збіднення лісового покриву. У 1988 р. Томська тайга горіла 500 разів. Сприяє пожежам у сибірських лісах обслуговуючий персонал нафтопроводів, що випалює нафту: навесні 1989 р. з вини робітників Олександрівського управління нафтопроводів згоріло 25 га кедрової тайги.

Отже, під натиском людини ліси відступають на всіх континентах, практично в усіх країнах, але особливо масоване знищення лісового покриву відбувається у тропічному поясі.

Ліси рятують від опустелювання пасовища планети, на яких годується близько 3 млрд голів худоби.

Кожен вид пасовища має свою місткість поголів'я — максимальну кількість травоїдних тварин, яку дана територія може забезпечити їжею. Місткість залежить від сезону, стану пасовища, його попереднього використання для випасу, кліматичних умов, типу ґрунтів, виду тварин, що випасаються, та періоду випасу.

Випас від слабкого до помірного необхідний для нормальної життєдіяльності пасовищних екосистем. Він підтримує кругообіг води та поживних речовин, обов'язковий для нормального росту злаків і розвитку кореневої системи, стримування ґрунтової ерозії та накопичення органічної речовини в ґрунті.

Перевипас спостерігається в тих випадках, коли занадто багато тварин, що випасаються, довго годуються на пасовищі й перевищують його місткість. Великі популяції диких травоїдних можуть спричинити перевипас під час тривалих посушливих періодів. Але, в основному, перевипас буває зумовлений тривалим випасом на певній ділянці надмірної кількості свійської худоби.

Сильний перевипас перетворює суцільний трав'яний покрив на окремі задерновані плями та збільшує вразливість ґрунту до ерозії. Іноді перевипас настільки сильний, що зникає вся рослинність і утворюються безплідні пустелі, особливо схильні до ерозії. Перевипас у поєднанні з тривалою посухою може перетворити потенційно продуктивне пасовище на пустелю.

Всюдихідні машини також пошкоджують або руйнують рослинний покрив пасовищних угідь.

Наслідки антропогенного впливу на пасовищні угіддя

Недостатній випас також здатний погіршити стан пасовища як джерела їжі для свійської худоби та багатьох диких травоїдних. У цьому випадку залишається неушкодженою велика частина листків і стебел, що заглушує ріст трави та зміщує процес сукцесії зі злакових трав на деревні рослини та різнотрав'я.

Недостатній випас, подібно до перевипасу, призводить до порушення циклів поживних речовин і води, збільшує ерозію та деградацію ґрунтів.

Аналіз стану пасовищ і методи раціонального тваринництва

Дві третини пасовищ США перебувають у задовільному та поганому стані. В Іраку поголів'я худоби перевищує граничні місткості пасовищ у чотири рази, у Сирії — втричі. І в Росії в деяких регіонах навантаження на природу перевищують наявний природно-ресурсний потенціал. Приклад тому — Калмикія. Тут раніше ніколи не було більше 890 тис. овець, давали вони по 25 кг м'яса кожна. Тепер овець не менше 4 млн. Оптом вони дають продукції стільки ж, як колишні 890 тис., але гіршої якості.

Виявляється, що продуктивність пасовищ вища, коли ними користуються дикі тварини. Так, з 1 га африканської савани отримано 150 кг м'яса диких тварин, відгодівля ж на аналогічній площі свійських дала в 6 разів менше. Людина просто не навчилася безболісно вписувати в природу своє тваринництво.

Контроль за розподілом по пасовищу тварин, що пасуться, — найкращий спосіб запобігти перевипасу та недовипасу. З цією метою скотарі можуть:

• будувати огорожі для захисту деградованих пасовищ;
• переганяти худобу з одного пасовища на інше;
• забезпечувати додаткове харчування на спеціальних ділянках;
• розміщувати воду та сіль у ключових місцях.