Класифікація хвороб бджіл та основні форми їх перебігу

Форми перебігу та класифікація хвороб бджіл

Хвороби бджіл порушують нормальну життєдіяльність усієї сім'ї, викликаючи структурні та функціональні зміни в організмі комах. Патологічні процеси призводять до загибелі розплоду та дорослих особин, ослаблення сімей і різкого зниження їхньої продуктивності. Без своєчасного втручання пасіка зазнає серйозних економічних збитків, аж до повної загибелі бджолосімей.

За характером розвитку та прояву симптомів захворювання поділяють на три групи. При гострому та підгострому перебігу бджоли гинуть швидко, а клінічні ознаки виражені максимально чітко. Хронічні хвороби можуть затягуватися на місяці й роки, при цьому симптоми виражені слабко або відсутні зовсім.

• Гострий та підгострий перебіг: септицемія, американський і європейський гнильці, парагнилець, мішечкуватий розплід та аскосфероз.
• Хронічний перебіг: нозематоз, акарапідоз, варооз і меланоз.

Усі захворювання бджіл поділяють на дві великі групи — заразні та незаразні. Заразні хвороби поділяються на інфекційні (що викликаються мікроорганізмами) та інвазійні (що викликаються тваринами-паразитами). Поширенню інфекцій сприяють перевезення на медозбір, обмін племінною продукцією, роїння та напад на слабкі сім'ї. Спалахи зазвичай реєструють наприкінці зими та на початку весни через падіння резистентності бджіл під впливом вогкості, поганої вентиляції та неповноцінної годівлі.

Інвазійні хвороби розвиваються під впливом кліматичних умов, ґрунту та переносників-членистоногих. Залежно від збудника патології поділяють на чотири основні групи:

• протозоози (що викликаються найпростішими);
• гельмінтози (гельмінтами);
• акарози, або арахнози (кліщами);
• ентомози (личинками комах).

Окрему групу становлять спадкові хвороби, що виникають через пошкодження хромосом статевих клітин під дією екстремальних факторів середовища або помилок селекції. У результаті з'являються матки і трутні, що дають маложиттєздатне потомство. У уражених сім'ях виявляють порожній і замерлий розплід, сухий засів, потвори робочих особин і недорозвиненість внутрішніх органів. Такі порушення невиліковні звичайними методами.

Вароатоз: особливості розвитку та заходи боротьби

Вароатоз — це небезпечна інвазійна карантинна хвороба (акароз), що вражає дорослих особин і розплід. Її збудник, кліщ Varroa jacobsoni, паразитує у вулику цілий рік і одночасно служить переносником збудника колібактеріозу. Діагноз встановлюють на підставі огляду та розтину бджіл.

Самка кліща має коричневе поперечно-овальне тіло з чотирма парами кінцівок, а дрібніші самці пофарбовані в сірувато-білий або жовтуватий колір. Кліщ розмножується в запечатаному розплоді, проходячи весь цикл розвитку на лялечках. Проколюючи кутикулу лялечки, паразит харчується гемолімфою, що викликає патологічне старіння крові бджоли.

Розселювальну функцію виконують молоді самки кліщів, які зимують на бджолах між черевними сегментами. З появою розплоду самки проникають у нього, через що ураження сім'ї зростає і досягає максимуму восени. Поширенню хвороби сприяють безконтрольні перевезення бджолосімей, порушення санітарних правил утримання та напад бджіл. При сильній інвазії бджоли залишають свої вулики навіть за достатньої кількості корму.

Вароатоз розвивається поступово і призводить до загибелі недорозвинених лялечок, через що розплід стає «строкатим», а кришечки комірок виглядають увігнутими або мають отвори. Бджоли, що вижили, і трутні народжуються дрібними, нежиттєздатними та з потворами — без крил чи лапок. У уражених сім'ях скорочується строк життя маток, уповільнюється загальний розвиток, порушується формування зимового клубу і різко підвищується загибель бджіл під час зимівлі.

• Цикл розвитку кліща на лялечці — 8–9 діб
• Базова температура для обробок — не нижче 14–16 °С
• Зниження чисельності кліща при зрізанні трутневого розплоду — у 2 рази
• Температура для застосування Фольбекса ВА без розплоду — не нижче 10 °С

Діагностику вароатозу проводять за самками кліща. Їх шукають на дорослих бджолах, у печатному розплоді (особливо трутневому), на дні вулика та в кліщеуловлювачах. Для раннього виявлення паразита на пасіці проводять одноразову контрольну обробку сімей акарицидом. Ступінь ураження визначають за кількістю знайдених кліщів на 100 особин.

У разі виявлення кліщів пасіку та сусідні господарства оголошують неблагополучними і накладають карантин. Лікування проводять навесні (після обльоту), влітку (після відкачування меду) та восени. Основним способом боротьби залишається обкурювання бджіл димом лікарських препаратів.

• Ефективність будівельних рамок із підрамником — зниження кількості кліщів у 2 рази
• Робоча температура повітря для обробок — не нижче 14–16 °С
• Поріг температури для Фольбекс ВА у безрозплідний період — не нижче 10 °С

Схеми хімічних обробок та біологічний захист

Для хімічної боротьби з кліщем використовують акарициди у формі термічних таблеток або смужок. Препарати дозують суворо за схемами залежно від сили сім'ї та наявності розплоду. Обкурювання проводять за такими правилами:

• Фенотіазин: 1 термічна таблетка на 5 вуличок протягом 3 діб, дворазово з інтервалом 7 діб.
• Фольбекс: 1 термічна смужка на 5 вуличок дворазово з інтервалом 2 доби.
• Фольбекс ВА: 1 термічна смужка на вулик 4 рази з інтервалом 4 доби. У безрозплідний період препарат застосовують 2 рази з інтервалом 1 доба.

Кліщі активніше вражають трутневий розплід, який слугує для них біологічною пасткою. Як безлікарський захід бджолярі використовують будівельні рамки та трутневу вощину — такий розплід систематично видаляють і спалюють. У поєднанні з підрамником-кліщеуловлювачем це знижує кількість кліщів удвічі. Також проводять дезакаризацію інвентарю, а ключовим технологічним прийомом при боротьбі з вароатозом залишається формування нових безрозплідних відводків.