Застосування сульфатних магнієвих добрив у сучасному рослинництві

Водорозчинні форми: сульфатні магнієві добрива

Швидкодіючі магнієві добрива на сульфатній основі забезпечують високу рухливість елемента та його оперативне надходження в рослини. При внесенні в ґрунт магній із ґрунтового розчину швидко переходить в обмінний стан. На легких піщаних ґрунтах існує ризик вимивання елемента в ґрунтові води, тому такі форми вносять навесні безпосередньо перед сівбою.

Епсоміт (гірка сіль, MgSO4·7H2O) являє собою природний осадовий мінерал, що містить звичайні домішки, зокрема нікель. Добриво випускається у вигляді білого кристалічного порошку, що містить не більше 8 та не менше 84 % MgSO4·7H2O і 13,7 % MgO. Продукт добре розчиняється у воді, не злежується при зберіганні та забезпечує рівномірний висів сільгосптехнікою.

Хімічна промисловість також виробляє чисту сіль сульфату магнію, до складу якої входить 17 % магнію та 13,5 % сірки. Добриво застосовують як передпосівне під час основної обробки ґрунту разом з азотними та фосфорними добривами, а також для планових підживлень протягом вегетації.

• Вміст елементів у сульфаті магнію — 17 % Mg та 13,5 % S
• Розчин для кореневого підживлення — 25 г / 10 л води
• Розчин для позакореневого підживлення — 15 г / 10 л води
• Інтервал кореневих підживлень — 15–20 днів

При внесенні під обробка ґрунту">основний обробіток ґрунту керуються такими нормами застосування сульфату магнію:

• під огірки та томати: 7–10 г/м²;
• під інші овочеві та декоративні культури: 12–15 г/м²;
• під плодові дерева: 30–35 г/м² пристовбурового кола.

Для позакореневих підживлень у період вегетації готують робочий розчин з розрахунку 15 г сульфату магнію на 10 л води. Об'єм виливу залежить від типу та віку оброблюваних культур.

Кізерит (MgSO4·H2O) містить 25–30 % магнію і за своїми фізико-хімічними властивостями аналогічний епсоміту. Його застосування найбільш ефективне в інтенсивному землеробстві на слабокислих та нейтральних ґрунтах в умовах дефіциту магнію. Кізерит використовують в овочівництві відкритого ґрунту, тепличних господарствах та на інтенсивних луках. Більша частина магнію з добрива швидко переходить в обмінну форму, що дозволяє ефективно усувати візуально спостережуваний гострий дефіцит елемента за допомогою позакореневих обробок.

Важкорозчинні та карбонатні форми: меліоранти та місцеві добрива

Повільно діючі магнієві форми застосовуються переважно на кислих ґрунтах. Вони виконують подвійну функцію: знижують кислотність ґрунтового розчину і забезпечують рослини магнієм на тривалий період. На відміну від розчинних солей, ці мінерали вивільняють поживні речовини поступово під дією ґрунтових кислот.

Дуніт містить 41–47 % MgO, 35–39 % SiO2 та 3–8 % FeO. Мінерал практично не розчиняється у воді, але розкладається під дією органічних кислот ґрунтового комплексу, одночасно збагачуючи ґрунт кремнієм. Із ґрунтово-поглинальним комплексом дуніт взаємодіє повільніше за вапно. Його вносять на кислих ґрунтах з нормою 500–1000 кг/га під зяблеву оранку. Попереднє змішування дуніту з кислим торфом підвищує його розчинність у ґрунті. Внесення добрива найбільш доцільне під картоплю, льон та люпин.

Серпентиніт (магнієвий змійовик, Mg3H4Si2O9) містить 32–43 % MgO і належить до важкорозчинних сполук. Його застосовують у тонкоподрібненому вигляді на кислих ґрунтах. Порівняно з добривами, що містять більш рухливі форми магнію, серпентиніт потребує внесення у підвищених нормах, через що його розглядають як місцеве добриво.

Доломітове борошно (CaCO3·MgCO3) — продукт розмолу доломіту, що містить близько 20 % MgO та 28 % CaO при сумі вуглекислих солей кальцію та магнію не менше 65 % та об'ємній масі 1,5 г/см³. За тонкістю помелу виділяють клас А (залишок на ситі 0,25 мм не більше 32 %) і клас Б (залишок не більше 60 %). Внесення доломітового борошна в нормі 1,5–3 т/га при вапнуванні кислих ґрунтів насичує ґрунт магнієм в обсязі, достатньому для живлення рослин протягом 1–2 ротацій сівозміни. Транспортування добрива здійснюється навалом усіма видами транспорту.

Магнезит (MgCO3) являє собою карбонатну породу з домішками кварцу та тальку, що має забарвлення від білого до чорного. Вноситься на кислих ґрунтах з нормою 60–120 кг/га за діючою речовиною. Також у сільському господарстві використовують продукти термічної обробки доломіту. Напівопалений доломіт (CaCO3·MgO) містить близько 27 % MgO, 2 % CaO та 57 % CaCO3 і має високу доступність магнію для рослин. Опалений доломіт — відхід металургійного виробництва, де кальцій та магній знаходяться у формі оксидів, гідроксидів та карбонатів. Завдяки хорошій розчинності у воді він підходить для поверхневого внесення під трави.

Оксид магнію (палена магнезія, MgO) отримують шляхом випалювання високосортного магнезиту. Каустичний магнезит випускається трьох класів із вмістом MgO не менше 87, 83 та 75 % відповідно. Продукт упаковують у водостійкі мішки, вкладені в тару з прогумованої тканини або інших вологонепроникних матеріалів, перевозять навалом у критих вагонах і зберігають виключно в сухих приміщеннях. Усі різновиди оксиду магнію придатні до використання як добрива і знижують кислотність ґрунту.